Постанова

від 06.12.2012 по справі 28/5014/1498/2012(18/206/2011)

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.12.2012 р. справа №28/5014/1498/2012(18/206/2011)

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Татенко В.М., Склярук О.І. секретаря Федорової Ю.І. за участю представників від позивача:Шапка Д.А., представник за дов. від 2012.11р. № 722 від відповідача:Супрун С.М., керівник від третьої особи: не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 03.09.2012 року у справі№ 28/5014/1498/2012(18/206/2011) (суддя Семендяєва І.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»м.Луганськ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»в особі житлово-комунальної контори ТОВ «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»м.Луганськ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Луганській області м.Луганськ простягнення 20538,02грн. ВСТАНОВИВ:

05.12.2011 року до господарського суду Луганської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»м.Луганськ з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»м.Луганськ про стягнення 20538,02грн. (т.1, а.с.2-3).

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.01.2012р. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»м.Луганськ про стягнення 20538,02грн. відмовлено у повному обсязі (т.1, а.с.80-81).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. рішення господарського суду Луганської області від 11.01.2012р. у справі № 28/5014/1498/2012(18/206/2011) залишено без змін (т.1, а.с103-104).

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2012р. рішення господарського суду Луганської області від 11.01.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. у справі №28/5014/1498/2012(18/206/2011) скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області (т.1, а.с.119-121).

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.09.2012р. (суддя Семендяєва І.В.) позов було задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 20538,02грн., судовий збір у розмірі 1411,50грн. (т.2, а.с.103-106).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості за отримані послуги з водопостачання та водовідведення у період з січня 2011р. по жовтень 2011р. з посиланням на ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»м.Луганськ звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден з огляду на те, що судом порушені норми процесуального та матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що на підставі рішення господарського суду Луганської області від 02.11.2009р. по справі №18/190пд ТОВ ПБТ «Луганськпромбуд»не є власником гуртожитку, який знаходиться за адресою: м.Луганськ, кв.Восточний,5 і те, що будівля зазначеного гуртожитку не знаходиться на балансі відповідача, а повернута власнику -Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області.

Зокрема, апелянт зазначив, що ТОВ ПБТ «Луганськпромбуд»втратило можливість отримувати виконання зобов»язань від позивача за договором про постачання води №70 через припинення його права власності на будівлю гуртожитку.

Апелянт зазначає, що груп-рахунки, складені позивачем у односторонньому порядку, не підписані відповідачем та не можуть вважатись доказом надання послуг.

В апеляційній скарзі скаржник просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 03.09.2012р. по справі №28/5014/1498/2012(18/206/2011) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ( т.2 а.с. 120-122).

23.11.2012 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 19.11.2012р. № 11/32-10, в якому позивач просить відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін рішення господарського суду Луганської області від 03.09.2012р. по справі №28/5014/1498/2012(18/206/2011) (т.2, а.с.144-145).

Розгляд апеляційної скарги було відкладено з зв»язку з необхідністю надання додаткових пояснень позивачем щодо предмету спору та з метою всебічного, повного та об»єктивного розгляду справи.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та підтримав відзив на апеляційну скаргу від 19.11.2012р. №11/32-10, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції та надав пояснення від 30.11.12р. № 2011, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Третя особа у судове засідання не з»явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причину неявки суд не повідомила.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»є юридичною особою (ідентифікаційний код 35554719), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ та Статутом (т.1 а.с.7-11).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»є юридичною особою (ідентифікаційний код 01240172), що підтверджено довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та із ЄДРПОУ (т.1 а.с.31, 77).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.07.2012р. по справі №28/5014/1498/2012(18/206/2011) до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області м. Луганськ (т.1, а.с.132-133).

Позивач, звертаючись з позовною заявою про стягнення вартості безпідставно отриманих послуг з водопостачання та водовідведення на підставі ст.ст.1212, 1213 ЦК України, посилався на ті обставини, що він надавав послуги з водопостачання та водовідведення відповідачу у гуртожиток, який знаходиться за адресою: м.Луганськ, кв.Восточний,5.

З тексту позовної заяви вбачається, що ТОВ «Луганськвода»на адресу відповідача надавались послуги з водопостачання та водовідведення у період з січня 2011 року по жовтень 2011 року на загальну суму 102793,90грн., що підтверджується груп-рахунками, надісланими на адресу відповідача (т.1 а.с.14-22, 36-55).

В той же час позивач зазначає, що договір з відповідачем на надання послуг з водопостачання та водовідведення у спірний період не укладався.

Позивач зазначає, що оплату вказаних послуг відповідач здійснив частково у розмірі 82255,87грн., що підтверджується прибутково-касовими ордерами, які наявні у матеріалах справи (т.1 а.с.139-150)

Позивач наполягає на тому, що у зв»язку з неповним виконанням своїх обов»язків по оплаті наданих послуг з водопостачання та водовідведення за відповідачем утворилась заборгованість за період з січня 2011 року по жовтень 2011 року у розмірі 20538,02грн.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Луганської області з вимогою до відповідача про стягнення 20538,02грн, з посиланням на ст. ст.1212, 1213 ЦК України.

Судами першої та апеляційної інстанції також було встановлено, що рішенням Господарського суду Луганської області від 02.11.2009р. у справ № 18/190 пд за позовом прокурора Жовтневого району м.Луганська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Луганській області до ТОВ «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»м.Луганськ про визнання недійсним договору, було визнано недійсним договір купівлі-продажу державного майна від 24.12.1993р. із змінами, внесеними угодою від 19.05.1998р., який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Луганській області та організацією орендарів орендного підприємства «Луганськпромбуд» та зобов»язано ТОВ «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Луганській області будівлю гуртожитку № 4, розташовану за адресою: м.Луганськ, кв. Восточний,5 (т.1. а.с.67-69).

Наказом ТОВ «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»від 18.02.2010р. № 1802-10 на виконання рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2009р. у справі № 18/190пд, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.01.2010р. передано у власність Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Луганській області будівлю гуртожитку, розташованого за адресою: м.Луганськ, кв.Восточний,5 та зобов»язано посадових осіб зняти з балансу вказану будівлю та здійснити необхідні дії щодо передачі будівлі гуртожитку (т.1.а.с.71).

Рішенням Луганської міської ради від 24.12.2010р. №3/7 «Про надання згоди на передачу будівлі гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м.Луганська»надано згоду на передачу у комунальну власність територіальної громади м.Луганська будівлі гуртожитку, яка розташована за адресою: м.Луганськ, кв.Восточний,5 та перебуває на балансі ТОВ «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»(т.2, а.с.89)

У поясненні № б/н від 23.08.2012р. третя особа, регіональне відділення Фонду державного майна України в Луганській області зазначила, що на виконання рішення господарського суду Луганської області від 02.11.2009р. у справі № 18/190пд третя особа направила відповідачу для підписання Акт прийому-передачі, за яким відповідач передає, а Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області приймає до державної власності будівлю гуртожитку із залишенням її на балансі відповідача. Відповідач не погодився передати будівлю гуртожитку до державної власності із залишенням її у себе на балансі, тому повернув акт підписаним зі свого боку, але викресливши в ньому слова "… із залишенням її на балансі ТОВ "Промислово-будівельний трест "Луганськпромбуд". Третя особа не підписала даний акт за умовами відповідача, оскільки не мала правових підстав для його підписання (т.1 а.с.74).

З пояснень третьої особи, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, вбачається, що спірна будівля гуртожитку, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, кв. Восточний, 5, та за Актом прийому-передачі від 23.03.2012р. передана на баланс МКП "Луганськ-Житло" (т.2, а.с.87-88). Таким чином, як зазначає третя особа, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області не є органом управління вказаного гуртожитку.

Відповідно до акту приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 23.03.2012р. (а.с. 30-33, том № 2) комісія, створена відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 14.03.2012 № 58/5, провела обстеження гуртожитку за адресою: м. Луганськ, кв. Восточний, 5, який належить державі в особі Регіонального відділення ФДМУ по Луганській області та перебував на балансі ТОВ "Промислово-будівельний трест "Луганськпромбуд" і передається до комунальної власності територіальної громади м. Луганська.

Згідно акту від 28.03.2012р. Регіональне відділення ФДМУ по Луганській області передає гуртожиток за адресою: м. Луганськ, кв. Восточний, 5, який згідно з рішенням господарського суду Луганської області від 02.11.2009р. у справі № 18/190пд було повернуто до державної власності в особі Регіонального відділення та знято з балансового обліку ТОВ "Промислово-будівельний трест "Луганськпромбуд", а МКП "Луганськ -Житло" приймає на свій баланс згідно з актом приймання-передачі будівлю гуртожитку, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, кв. Восточний, 5 (т.2 а.с. 22)

Таким чином, будівля гуртожитку за адресою: м. Луганськ, кв. Восточний, 5, була передана з балансу відповідача лише у березні 2012 року, в той час, як послуги з водопостачання та водовідведення, заявлені у даному позові, надавались у період з січня 2011 року по жовтень 2011 року.

Також колегією суддів встановлено, що згідно довідці відповідача від 16.07.2012р. № 1 останній платіж за водопостачання за вересень 2009р. був здійсненим платіжним дорученням № 132 від 29.10.2009р., інших платежів відповідач на розрахунковий рахунок позивача не здійснював (т.2 а.с.5-6).

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності нарахування та стягнення суми боргу за отримані послуги з водопостачання та водовідведення як вартості безпідставно набутого майна.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання»»від 10.01.2002р. № 2918-III (далі -Закон № 2918), Законом України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004р. № 1875-IV (далі -Закон № 1875), „Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190.

Відповідно до ст. 19 Закону № 2918 послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов»язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Згідно з п. 2.1 Правил №190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до законів України «Про питну воду та питне водопостачання та «Про житлово-комунальні послуги».

Як встановлено колегією суддів та вбачається із тексту позовної заяви договір з відповідачем на надання послуг з водопостачання та водовідведення, в період заявлений позивачем, між сторонами не укладався.

Статті 1212, 1213 ЦК України, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, відносяться до глави 83 Підрозділу 2 «Не договірні зобов»язання».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі ст.1213 ЦК України набувач зобов»язаний повернути потерпілому безпідставне набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставне набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, вирішуючи спір такої категорії, господарській суд повинен був дослідити питання щодо факту набуття особою майна, до якої звернулася потерпіла особа з відповідними вимогами, а також відсутність чи наявність підстав для його набуття.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

У підтвердження часткової оплати відповідачем наданих послуг позивач послався на касові книги та прибуткові касові ордери ( т.2 а.с.37-53, 91-100).

Проте, колегія суддів вважає, що надані документи не можуть бути належними доказами оплати отриманих послуг у розумінні ст.36 ГПК України саме відповідачем, ТОВ «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд», з наступного.

Прибуткові касові ордери № 2940 від 28.04.2011р., № 4751 від 22.06.2011р., № 3794 від 25.05.2011р., № 7129 від 26.08.2011р., № 5722 від 19.07.2011р., № 315 від 19.01.2011р., № 1709 від 22.03.2011р., № 1080 від 22.02.2011р., № 1079 від 22.02.2011р. містять посилання на договір № 70 та приписку «від мешканців», в той час як позивач звернувся із вимогами про стягнення боргу за відсутністю договору. З матеріалів справи вбачається, що 04.11.2010р. відповідач направив на адресу позивача лист №0411-10, яким просив вважати договір №70/2 від 01.08.2008р. розірваним.

Крім того, суми, вказані у даних касових ордерах не співпадають із сумами, зазначеними у груп-рахунках позивача, а саме: прибутковий касовий ордер № 315 від 19.01.2011р. на суму 4876,00грн., в той час як груп-рахунок за січень 2011р. на суму 6100,56грн.; прибутковий касовий ордер від 22.03.2011р. № 1709 містить посилання на суму 8823,00грн., в той час як у груп-рахунку за березень 2011р № 70-10 сума 11233,62грн. При цьому, слід зазначити, що до вказаного прибуткового ордеру надана квитанція №1710 від 22.03.2011р., в якій значиться: «прийнято від р/р 2600412100795 в АБ Укркомунбанк м.Луганськ, МФО 304988», проте з платіжного доручення відповідача вбачається інший р/р 2600630280165 у відділенні Промінвестбанку м. Луганська, яким було здійснено останній платіж за вересень 2009р. (т.2 а.с.6).

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи є заява-скарга мешканців даного гуртожитку до прокуратури м.Луганська, з якої вбачається, що за спірний період мешканці гуртожитку сплачували без квитанцій за вказівкою ОСОБА_7, яка мешкає у ком. № 4, яка повідомила, що буде здійснювати оплату єдиним чеком, проте міськводоканал та «ЛЕО»виставили певні суми у якості боргу. Оплату здійснювала мешканець к. 26 ОСОБА_8 (т.2 а.с.7). Доказів того, що вказана особа має право діяти від імені відповідача позивачем не надано.

У судовому засіданні керівник відповідача пояснив, що жодних доручень не надав будь-яким особам для здійснення оплати з позивачем за послуги з водопостачання та водовідведення у спірному періоді.

Більш того, у груп-рахунках за січень та лютий 2011 року (вих. № 376 від 21.02.2011р. з 07.01. по 31.01.) є посилання на тарифи з водопостачання та водовідведення, які встановлені для населення відповідно до рішення Луганської обласної ради від 29.05.2008р. №22/11 (т.1 а.с.56-57). Інші груп-рахунки за вересень, серпень, липень червень, травень, квітень, березень та лютий 2011 року містять посилання на тарифи у розмірі за водопостачання у розмірі 3,74 грн., водовідведення -2,65 грн., які не можна віднести ані до тарифів для населення, ані до тарифів для підприємств.

Таким чином, при наявності даних обставин, колегія суддів вважає висновок господарського суду про доведеність позовних вимог та наявність заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у заявлений період у сумі 20538грн.02коп. помилковим.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» передбачено, що рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, с достовірністю встановленими господарським судом, тобто з»ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 4 зазначеної Постанови передбачено, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст.42 ГПК щодо рівності всіх учасників процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає позовні вимоги про оплату вартості безпідставно набутих послуг з водопостачання та водовідведення у сумі 20538,02грн. за період з січня 2011 року по жовтень 2011р. недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду таким, що прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 03.09.2012 року у справі №28/5014/1498/2012(18/206/2011) -задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 03.09.2012р. у справі №28/5014/1498/2012(18/206/2011) -скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»м.Луганськ про стягнення заборгованості у розмірі 20538,02грн. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»м.Луганськ (ЄДРПОУ 35554719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»м.Луганськ (ЄДРПОУ 01240172) витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 826,50грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

О.І. Склярук

В.М.Татенко

Надр.5 прим:1 -у справу; 2-позивачу;3 -відповідачу;4 -ДАГС;5-ГС Луганської. обл.