Рішення

від 16.11.2006 по справі 4/324

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/324

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "16" листопада 2006 р.Справа №  4/324

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/ 324

за позовом Закритого  акціонерного  товариства “Лисичанський   пивоварений  завод” м.Лисичанськ  Луганської   області

до  товариства  з  обмеженою  відповідальністю спільне  українсько-польське підприємство  з  іноземними  інвестиціями “ОТК-Сервіс” м.Кіровоград

про стягнення  34943   грн. 72  коп.

Представники сторін:

від позивача - Сухаревська Я.О. , довіреність № 1094  від 24.10.06 ;

від відповідача - Нетребенко П.М., наказ №1   від 19.10.05 ;

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення заборгованості в  розмірі 34943  грн. 72  коп. з товариства з обмеженою  відповідальністю спільне  українсько-польське підприємство з іноземними  інвестиціями “ОТК-Сервіс” м.Кіровоград за  поставлений  товар, з  яких  955  грн. 39  коп.  пені за  прострочення  оплати  отриманого  товару.

Представник позивача вимоги підтримав повністю.

30.10.2006  року   в  поштовому  конверті до  суду  надійшло  клопотання  відповідача, яке  фактично  не  адресоване   суду, а  ТОВ СП “ОТК-Сервіс” м.Кіровоград вул. Грибоєдова 3  Нетребенко  Петру Михайловичу та  датоване  27.10.2006  року, без  вихідного  номера,  за  підписом  Директора  ТОВ СП “ОТК-Сервіс” Нетребенко П.М. з  відповідним  підписом  та  печаткою підприємства-відповідача. У вказаному  клопотанні  зроблено  заяву  про   відкладення  розгляду  справи  на  два  тижні у  зв'язку  з   перебуванням директора  у  відрядженні та  бажанням бути  особисто  присутнім на  розгляді  справи, так  як  тільки  він уповноважений зборами  засновників підприємства бути  присутнім на  розгляді  справи.  Розгляд  справи  відкладено  на  12  год.   16.11.2006  року з  метою  забезпечення   виконання  вимог   ст.4-2 ГПК   України   щодо здійснення  правосуддя у  господарських  судах на  засадах рівності  всіх учасників судового  процесу перед  законом  і  судом  та  враховуючи, що  згідно  до  ст.77 ГПК України   можливо  відкласти  розгляд  справи в  межах  строку, передбаченого  ст.69  ГПК  України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та  відповідача,  проаналізувавши     встановлені   факти  та  відповідні  до них  правовідносини, господарський суд,-  

                                                   ВСТАНОВИВ:

4.05.2006 року між  позивачем  та відповідачем укладено договір поставки пива та води № 53 д  ( далі за текстом Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору позивач зобов'язувався передати у  власність  відповідача пиво та воду  (далі за текстом Товар), а Покупець зобов'язується прийняти такий Товар, оплатити його в термін, передбачений даним Договором.

У червні та липні 2006 року на підставі вказаного  Договору покупець отримав товар на загальну суму 63 321 грн.55 коп. грн. згідно  до товарно-транспортних  накладних  № 31-0013992 від 7 червня 2006р.,  № 31-0014258 від 15 червня 2006р.,  № 31-0014423 від  20 червня 2006р,  № 31-0014535  від  22.06.2006р., 31-0014725  від 27.06.2006р.,  № 31-0015066 від 04.07.2006р.

Згідно з пунктом 6.2. Договору розрахунок за кожну партію здійснюється покупцем шляхом попередньої 100% оплати її вартості, яка має бути зарахована на розрахунковий рахунок  постачальника не пізніше дня поставки такої партії.

Відповідачу було надано відстрочення платежу 10 днів згідно розпорядження № 53 про відстрочення платежу за липень 2006 року.

Остання поставка Товару відбулася 4 липня 2006 року.

Таким чином останній день оплати  товару  настав 14 липня 2006 року.

Відповідач розрахувався за  товар, поставлений за накладними № 31- 0013992 від 07.06.2006р., № 31-0014258 від 15.06.2006р., № 31-0014423 від 20.06.2006р. повністю, а за накладною № 31-0014535 від 22.06.2006р. частково. Товар поставлений за накладними № 31-0014725 від 27.06.2006р., № 31-0015066 від  04.07.2006р. не оплачено  зовсім.

02.08.2006 року  покупцю була направлена претензія, в якій було вказано, що  покупець має перед  постачальником   борг за  товар у сумі 38 988,33 грн.

Відповіді на претензію  позивач  не отримав,  але відповідач  фактично  визнавши   факт  заборгованості  вніс  на  рахунок  позивача  грошові кошти в сумі 5000 грн.

За прострочення оплати товару (п.8.2. Договору) покупцю  нарахована пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня  в  розмірі 955 грн.39 коп.

Таким чином, заборгованість за поставлену продукцію не ліквідована і відповідач  на  думку   позивача  має борг на загальну суму 34 943  грн 72 коп.

Дослідивши  правовідносини, що  виникли  між учасниками  спору  та  надавши    їм  правову  оцінку, господарський   суд  приходить до  переконання, що  позовні  вимоги  підлягають  до  часткового   задоволення,  з  відповідача  належить  стягнути   суму  основного  боргу  в  розмірі  33988 грн.33 коп. Такий  висновок  суд  робить  на підставі детального  аналізу  правових  актів, що  регулюють  спірні  правовідносини.

За  приписом   ст.265  Господарського  кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,   між  сторонами  виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні  положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Як вбачається  із  матеріалів  справи,   відповідач   прийняв  поставлений  позивачем  товар та  не вжив  заходів  для  повернення  товару  позивачу.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в товарно-транспортних  накладних (а.с. 23-25).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання  товару  про ціну з ПДВ.

Позивач передав майно  повністю в кількості, передбаченій  умовами  договору,  а відповідач прийняв товар, але не розрахувався за нього, тим самим не виконавши свої зобов'язання.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач вимоги позивача в  частині  заборгованості в  розмірі  28558 грн. 57 коп. фактично    визнав,   але  доказів належного виконання зобов'язання суду не надав. Відповідачем не оспорюється  факт  отримання   товару.  У  відповіді  на  претензію  №4107  від  04.08.2006  року  відповідач визнав   розмір  заборгованості  за  договором  та   просив   відстрочити термін  оплати на  невизначений  термін, оскільки  його  контрагенти  затримують  розрахунки  з  ним.

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести  оплату   отриманого від  позивача  та  використаного  на  власний  розсуд  товару. Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  оплатити отриманий  товар.

Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив. Позивач правомірно просить стягнути наявний основний борг  в  розмірі 33988 грн. 33 коп.    з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі. На день розгляду заяви борг на користь позивача складає  33988 грн. 33 коп.  Розрахунок боргу зроблений вірно, а вимоги обґрунтовані, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Аналізуючи  позовні  вимоги  щодо стягнення з  відповідача  пені  в  розмірі  955 грн. 39  коп.  на підставі   п.8.2  Договору   за несвоєчасну  оплату   поставленого  товару  господарський  суд  приходить до висновку, що   вимоги  в  цій  частині  підлягають  до  часткового  задоволення  виходячи  з  слідуючого.

За приписом  ст. 549 Цивільного  кодексу  України неустойкою (штрафом, пенею)  є  грошова сума   або  інше  майно, які  боржник повинен  передати  кредиторові у  разі  порушення  боржником  зобов'язання.

Фактично  відповідач повинен  був  розрахуватись  за отриманий  товар на  протязі  10-х днів  з моменту  отримання  останньої  партії  товару, тобто  не  пізніше  14.07.2006  року.  Таким  чином,  починаючи  з 15.07.06 року  та  по  07.09. 06  року   включно   відповідач   не  провів   оплату   поставленого  товару  та  повинен  сплатити  пеню  за   54 дні   в  розмірі    854 грн. 83  коп.

Позивач  заявив  позовні  вимоги  про стягнення пені  в  розмірі 955 грн. 39 коп. та  навів  свої  власні  розрахунки  (а.с.31), однак  позивач  не  правильно    застосував  при  проведенні  розрахунку   ставку  Національного  банку  України  в  спірний  період  в  розмірі  9,5%, оскільки згідно листа  Національного  банку  України від  10.06.2006  року  №14-011/1373-6039    доведено  розмір  облікової  ставки  Національного  Банку  України - 8,5 % за  період, коли  нараховується  пеня.

( 33988 грн. 33 копХ 8,5%Х2:365Х54=854 грн. 83 коп.)

Період за який   стягується  пеня   перебуває  в  межах  передбаченого   ч.6 ст. 232  Господарського  кодексу  України  6 місячного строку  від  дня, коли  зобов'язання  мало  бути  виконано.

Вирішуючи  питання  щодо   обґрунтованості  позовних вимог  про  стягнення  пені    суд  виходить  з  того, що    договір поставки   товару  №  53д від  04.05. 2006  року   сторони  визнають  повністю, питання  про його  невідповідність  вимогам  закону  ними  не ставиться, вказаний  договір   належним  чином   оформлений, підписаний  представниками сторін в  особі   керівників  та  скріплений  печатками  підприємств.  Умови договору  позивач  виконав повністю, передавши  відповідачу   передбачену  кількість  товару.

Виходячи  з  викладеного  суд  прийшов  до  висновку,  що   сторонами  визнано   умови  договору  та  вони   повністю  прийняли   їх  до  виконання.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача повністю.

При  цьому  господарський  суд  вважає за  необхідне  використати  своє  право  та  покласти на  відповідача державне  мито та  відшкодування  витрат   на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу,  оскільки  спір  виник   внаслідок  неправильних  дій  відповідача. Господарським  судом  приймається  до уваги, що  спір  виник  через  невиконання  відповідачем  своїх  зобов'язань   за   договором,  що  привело  до  необхідності  позивачу  звернутися  до  суду за  захистом  свого  законного  права і  він  поніс  додаткові  витрат,  пов'язані  зі  сплатою  державного  мита  та  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу. Такий  висновок  суду  ґрунтується   на  п.7 Роз'яснення   Вищого  Арбітражного   суду  України   №02-5/20 від  17.01.1995  року “Про  деякі  питання практики  вирішення   арбітражними  судами  спорів за  позовами  прокурорів” та  п.1 Роз'яснення від  04.03.1998  року  №02-05/78 “Про деякі  питання практики   застосування  розділу  V1 Арбітражного  процесуального  кодексу  України”.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84 ГПК  України, господарський суд,

                                                       В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з   товариства  з  обмеженою  відповідальністю спільне  українсько-польське підприємство  з  іноземними  інвестиціями “ОТК-Сервіс” м.Кіровоград  вул. Грибоєдова  3 р/р 26009052900297 КФ КБ "Приватбанк", м. Кіровоград, МФО 323583, код 32415979 на   користь   Закритого  акціонерного  товариства “Лисичанський   пивоварений  завод” м.Лисичанськ  Луганської   області  вул. Генерала  Потапенка 500 р/р 2600030440116 в ПІБ м. Лисичанська МФО 304416, код 16445779 заборгованість  за   поставлений  товар  в  розмірі   33988  грн. 33 коп. та  пеню  за   несвоєчасне  проведення  оплати в  розмірі   854  грн. 83  коп. на  загальну  суму  34843  грн. 16  коп.,  суму  сплаченого  державного  мита в  розмірі  350  грн. 14  коп.  та  витрати  по сплаті   послуг  по  інформаційно-технічному  забезпеченню  судового  процесу в  розмірі  118  грн.

Наказ видати.

В задоволенні   решти  позовних вимог  відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя   Ю. І. Хилько