Рішення

від 04.12.2012 по справі 5020-236/2012-1135/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року справа № 5020-236/2012-1135/2012 За позовом Комунального підприємства „Орбіта",

ідентифікаційний код 20702980

(99038, АДРЕСА_3)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(99014, АДРЕСА_1)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750044

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

2. Севастопольська міська Рада,

ідентифікаційний код 24872845

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

про стягнення 25 716,23 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (Комунальне підприємство „Орбіта") -Таратуткіна В.В. -представник, довіреність № 5 від 27.09.2012;

відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) -ОСОБА_1 -паспорт НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 28.05.2002; Кравчук О.О. -представник, довіреність № 1085 від 30.05.2012;

третя особа (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) -явку уповноваженого представника не забезпечила;

третя особа (Севастопольська міська Рада) -явку уповноваженого представника не забезпечила.

Обставини справи:

06.03.2012 Комунальне підприємство „Орбіта" (далі -позивач, КП „Орбіта") звернулося до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач, ФОП ОСОБА_1) про стягнення 25 898,14 грн, з яких: 23 908,68 грн -заборгованість за договором оренди № 11 від 01.11.2010; 1 090,29 грн -інфляційне відшкодування; 717,26 грн -3% річних; 181,91 грн -пеня.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 193 Господарського кодексу України, статті 625, 629 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна № 11 від 01.11.2010 в частині сплати орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

При первісному розгляді справи, під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку до участі у справі були залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради та Севастопольська міська Рада /том 1, арк. с. 99-102/.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27.04.2012 /том 1, арк. с. 58-63/, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 /том 1, арк. с. 148-154/, позов задоволено частково: з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача стягнута заборгованість за договором оренди № 11 від 01.11.2010 в сумі 23 908,68 грн; інфляційне відшкодування в розмірі 1 090,29 грн; 3% річних в сумі 717,26 грн; разом -25 716,23 грн. В іншій частині позовних вимог (в частині стягнення пені в сумі 181,91 грн) відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2012 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 та рішення господарського суду міста Севастополя від 27.04.2012 скасовано в частині стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат і процентів річних. В цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя. В іншій частині (в частині відмови у позові щодо стягнення пені в сумі 181,91 грн) постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 залишено без змін /том 1, арк. с. 218-222/.

Скасовуючи судові акти місцевого та апеляційного господарських судів суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги, що наданий позивачем розрахунок заборгованості включає період по жовтень 2011 року (тобто за рік після укладення договору оренди і за 9 місяців після повернення об'єкта оренди позивачу), в той час коли згідно з пунктом 4.4.5 Договору оренди № 11 від 01.11.2010 на відповідача покладено обов'язок здійснити оплату за три роки до укладення вказаного договору, тобто до 01.11.2010.

Крім того, Вищий господарський суд України звернув увагу суду на необхідність встановлення при новому розгляді справи коли, в якій сумі і за яким договором відповідач здійснював платежі позивачу у спірний період, якими доказами це підтверджено, що потрібно для обґрунтування висновків про укладеність Договору оренди № 11 від 01.11.2010.

При новому розгляді справи позивач надав уточнений розрахунок заборгованості за договором оренди приміщень та просив стягнути з відповідача на свою користь 25 716,23 грн, в тому числі: 23 908,68 грн -заборгованість за договором оренди № 11 від 01.11.2010 за листопад 2007 року -жовтень 2010 року; 1 090,29 грн -інфляційне відшкодування; 717,26 грн -3% річних /том 2, арк. с. 21/.

У засіданні суду 12.11.2012 представник позивача пояснила, що у розрахунку, доданому до позовної заяви, було допущено технічну помилку у зазначенні років, за які стягується заборгованість. Також, представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві /том 1, арк. с. 3-4/, з урахуванням наданих уточнень /том 2, арк. с. 18-19/.

Відповідач позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву /том 1, арк. с. 33-36/. Зокрема, відповідач вважає спірний договір оренди неукладеним через відсутність у ньому однієї з істотних умов, передбачених статтею 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", а саме: порядку використання амортизаційних відрахувань. Крім того, відповідач просив застосувати до заявлених позовних вимог строки позовної давності, про що надав письмову заяву /том 2, арк. с. 23/.

Треті особи будь-яких письмових пояснень по суті спору не надали, явку своїх повноважних представників у засідання суду не забезпечили, про причини неявки не сповістили, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2000 Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації Комунальному підприємству „Орбіта" (правонаступник Державного комунального підприємства „Орбіта") видано свідоцтво про право власності на торговельні павільйони А1 -А14, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 /том 2, арк. с. 30-31/.

Право власності зареєстровано Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради (раніше -Державне комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської державної адміністрації) 11.07.2000 під реєстровим № 373, про що в реєстровій книзі 9 нж стор. 81 вчинено відповідний запис.

В подальшому, Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради зареєстровано перехід права власності на павільйони А2, А3, А4, А5, А6, А7, А9, А10, А14, про що свідчать відповідні написи на свідоцтві про право власності.

Павільйон А-12, загальною площею 14,1 м 2 , розташований за адресою: АДРЕСА_3, який згідно зі спірним договором є об'єктом оренди, залишається власністю позивача, що також підтверджується довідкою Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради від 21.11.2012 № 13296 /том 2, арк. с. 29/.

17.12.2003 між Комунальним підприємством „Орбіта" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір на господарське обслуговування № 101, предметом якого є надання господарських послуг на території ринку „Юмашевський" у зв'язку із розміщенням на ній павільйонів суб'єктів підприємницької діяльності /том 1, арк. с. 21/.

Пунктом 3.1 вказаного Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку оренди земельної ділянки під Юмашевський ринок.

Проте, у зв'язку з припиненням дії Договору оренди № 11 від 01.11.2010, Договір на господарське обслуговування павільйону також був припинений з 24.01.2011 /том 2, арк. с. 20/.

31.08.2010 між Комунальним підприємством „Орбіта" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди № 2 щодо вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 14,1 м 2 , розташованих за адресою: АДРЕСА_3, вартість яких згідно з висновком про експертну оцінку від 30.07.2010 складає 79 572,00 грн (з ПДВ) /том 1, арк. с. 206-210/.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору розмір орендної плати визначається відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської ради, та становить 14 322,96 грн на рік і 1 193,58 грн (з ПДВ) за перший місяць оренди з подальшим коригуванням на індекс інфляції.

Договір укладено на 2 роки та 365 днів (пункт 6.1 Договору).

01.11.2010 між тими ж Сторонами укладено договір оренди № 11 (далі -Договір) /том 1, арк. с. 7-10/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найбільш високих результатів господарської діяльності Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає в оренду майно -вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 14,1 м 2 , які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, павільйон А-12, -вартість якого згідно з висновком про експертну оцінку від 01.10.2010 складає 44 275,00 грн (з ПДВ).

Згідно з пунктом 2.4 Договору, вступ Орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі об'єкта оренди.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що розмір орендної плати складає 7 969,50 грн на рік. Орендна плата визначена, виходячи з орендної ставки 18% від вартості об'єкта оренди (експертної оцінки). Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати. До орендної плати не включені витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Орендна плата складає 664,13 грн за перший місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 25 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Підпунктом 4.4.3 пункту 4.4 Договору на Орендаря покладено обов'язок своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з використанням об'єкта оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Відповідно до підпункту 4.4.5 пункту 4.4 Договору Орендар зобов'язався здійснити сплату орендної плати Орендодавцю за користування об'єктом оренди за три роки до моменту укладення цього договору, виходячи зі встановленої в ньому суми орендної плати, протягом двох місяців з моменту укладення договору.

Згідно з пунктом 7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та укладений строком до 31.12.2011 (пункт 6.1 Договору).

При цьому після підписання Договору всі попередні письмові та усні угоди, листування, договори між сторонами, що регулюють питання, пов'язані із предметом цього Договору, втрачають юридичну силу (пункт 8.1 Договору).

Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме передав відповідачеві об'єкт оренди, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі від 01.10.2010, підписаним обома сторонами без зауважень та скріпленим печаткою позивача /том 1, арк. с. 50/.

24.01.2011 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 достроково повернув Комунальному підприємству „Орбіта" орендоване за Договором майно, про що свідчить Акт приймання-передачі /том 1, арк. с. 51/. При цьому відповідач не виконав свого зобов'язання, передбаченого підпунктом 4.4.5 пункту 4.4 Договору стосовно внесення орендної плати за три роки до моменту укладення цього договору, що і стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Водночас, через прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати позивач вимагає стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що даний Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі -підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Враховуючи, що об'єктом оренди є комунальне майно, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також норми спеціального законодавства в сфері оренди державного майна, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 174 Господарського кодексу України та статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 01.11.2010 між сторонами укладено Договір № 11 /том 1, арк. с. 7-10/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором оренди.

При цьому суд зазначає, що попередній договір № 2 від 31.08.2010 втратив чинність у зв'язку з укладенням договору № 11 від 01.11.2010, адже згідно з частиною другою статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що Договір № 11 від 01.11.2010 є неукладеним, оскільки не містить таку істотну умову як порядок використання амортизаційних відрахувань.

З цього приводу суд зауважує на наступному.

Частиною першою статті 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди, зокрема, є порядок використання амортизаційних відрахувань. Аналогічне положення міститься і у статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", згідно з якою однією з істотних умов договору оренди є порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством.

Дійсно, договір оренди № 11 від 01.11.2010 не містить положень про порядок використання амортизаційних відрахувань, хоча в пункті 3.1 Договору йдеться про те, що амортизаційні відрахування не включаються до орендної плати.

Проте, суд не може погодитись із твердженням відповідача про те, що спірний Договір є неукладеним, з таких підстав.

Частиною восьмою статті 181 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

В силу частини другої статті 640 Цивільного кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як убачається із матеріалів справи, спірний договір був повністю виконаний позивачем та частково -відповідачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Так, Договір /том 1, арк. с. 7-10/ та Акти приймання-передачі та повернення майна /том 1, арк. с. 50, 51/ підписані обома сторонами без зауважень, причому підписи сторін проставлені на кожному аркуші Договору, в тому числі -безпосередньо під спірною умовою (підпункт 4.4.5 пункту 4.4 Договору); здійснена часткова оплата відповідачем орендної плати, про що свідчить Довідка № 214 від 12.11.2012 /том 2, арк. с. 14/ та прибуткові касові ордери № 1377 від 17.11.2010, № 1526 від 29.12.2010 та № 210 від 15.02.2011 /том 2, арк. с. 15-17/.

Наведене дає суду підстави зробити висновок, що позивач був згоден з усіма умовами Договору № 11 від 01.11.2010, а фактичні дії сторін були направлені на настання реальних правових наслідків, обумовлених цим Договором.

За викладених обставин, підстави вважати Договір оренди № 11 від 01.11.2010 неукладеним відсутні, тим більше, що визначення договору як неукладеного може мати місце лише на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 у справі № 3-58гс11 /том 1, арк. с. 135-143/, яка в силу статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для суду.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 23 908,68 грн основного боргу, що дорівнює орендній платі за 3 роки до моменту укладення Договору.

Суд вважає дану вимогу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Обов'язок щодо внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі є одним з основних обов'язків орендаря (стаття 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна"). При цьому, за змістом статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частинами першими статей 627, 628 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи положення пункту 3 частини першої статті 3 та частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України щодо свободи договору та можливості відступлення від положень актів цивільного законодавства та врегулювання своїх відносин на власний розсуд, слід визнати, що сторони могли передбачити таку умову у Договорі, як зобов'язання орендаря здійснити сплату орендної плати орендодавцю за користування об'єктом оренди за три роки до моменту укладення цього договору.

Таким чином, укладений між сторонами Договір № 11 від 01.11.2010 є підставою виникнення у відповідача певних обов'язків, зокрема, обов'язку щодо внесення орендної плати за користування об'єктом оренди за три роки до моменту укладення Договору, виходячи зі встановленої в ньому суми орендної плати, протягом двох місяців з моменту укладення Договору (підпункт 4.4.5 пункту 4.4 Договору).

Водночас, аналіз наявних у матеріалах справи доказів свідчить про те, що відповідач припустився порушення вказаної умови, у зв'язку з чим у нього перед позивачем за період з 01.11.2007 по 31.10.2010 утворилась заборгованість.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За умовами підпункту 4.4.5 пункту 4.4 Договору Орендар зобов'язався здійснити сплату орендної плати Орендодавцю за користування об'єктом оренди за три роки до моменту укладення цього договору, виходячи зі встановленої в ньому суми орендної плати, протягом двох місяців з моменту укладення договору.

Оскільки договір укладено 01.11.2010, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату оренди за попередні три роки в строк до 02.01.2011 включно.

Як зазначалося вище, пунктом 3.1 Договору встановлено, що розмір орендної плати складає 7 969,50 грн на рік.

Отже, на виконання підпункту 4.4.5 пункту 4.4 Договору відповідач був зобов'язаний сплатити позивачеві плату за користування об'єктом оренди за три роки у сумі 23 908,50 грн (7 969,50*3 роки).

Проте, позивач при визначенні суми заборгованості замість розміру річної орендної плати, яка узгоджена сторонами, закріплена у пункті 3.1 Договору та складає 7 969,50 грн, бере за основу розмір орендної плати за перший місяць оренди (пункт 3.2 Договору), який становить 664,13 грн, що є помилковим, адже за умовами Договору розрахунковою одиницею є саме річна орендна плата („за три роки до укладення договору"), а не місячна.

За розрахунком позивача сума заборгованості становить 23 908,68 грн /том 2, арк. с. 21/, що більше ніж за розрахунком суду на 0,18 грн (23 908,68 -23 908,50).

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що оплата позивачеві оренди є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 23 908,50 грн. В частині стягнення основного боргу в сумі 0,18 грн -в позові слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 1 090,29 грн та 3% річних в сумі 717,26 грн.

Суд вважає дані вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат /том 1, арк. с. 12/ та 3% річних /том 1, арк. с. 11/ суд зазначає, що в цілому вони є вірними, але мають певні недоліки в частині визначення бази для нарахування (розміру основного боргу) та методології розрахунку 3% річних, враховуючи те, що 2012 рік є високосним.

З огляду на викладене, судом здійснений власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, за яким інфляційні втрати позивача за січень 2011 року - січень 2012 року склали 1 147,61 грн, а 3% річних за період з 03.01.2011 по 31.01.2012 -774,07 грн, а саме:

інфляційні втрати:

23 908,50 * 1,048 -23 908,50 = 1 147,61 грн, де:

23 908,50 грн -сума заборгованості;

104,8% -індекс інфляції за січень 2011 року -січень 2012 року;

3% річних:

23 908,50 * 3 / 100 / 365 * 363 = 713,32 грн, де:

23 908,50 грн -сума заборгованості;

365 -кількість календарних днів у 2011 році;

363 -кількість днів у періоді з 03.01.2011 по 31.12.2011;

23 908,50 * 3 / 100 / 366 * 31 = 60,75 грн, де:

23 908,50 грн -сума заборгованості;

366 -кількість календарних днів у 2012 році;

31 -кількість днів у січні 2012 року;

Разом: 774,07 грн (713,32 + 60,75).

Таким чином, за розрахунком позивача сума інфляційних втрат та 3% річних є меншими ніж за розрахунком суду.

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Обчислені судом суми інфляційних втрат (1 147,61 грн) та 3% річних (774,07 грн) виходять за межі позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат (1 090,29 грн) та 3% річних (717,26 грн). Утім, клопотання позивача про вихід суду за межі позовних вимог в матеріалах справи відсутнє.

За таких обставин, суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у визначених судом сумах.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1 090,29 грн та 3% річних в сумі 717,26 грн підлягають задоволенню повністю у заявлених позивачем сумах.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності /том 2, арк. с. 23/ суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

12.11.2012 в судовому засіданні Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано заяву про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог /том 2, арк. с. 23/.

За приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Натомість з матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду із даним позовом 06.03.2012, що підтверджується відповідною відміткою канцелярії суду на першому аркуші позову /том 1, арк. с. 3/.

Як зазначалося вище, орендна плата за користування об'єктом оренди за три роки до моменту укладення Договору мала бути здійснена протягом двох місяців з моменту укладення Договору, тобто по 02.01.2011 включно, а тому перебіг строку позовної давності за цією вимогою почався з 03.01.2011 та триває по 02.01.2014 (включно).

Отже, позовні вимоги заявлені в межах трирічного строку позовної давності, а тому вимога відповідача про застосування до позовних вимог строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 25 716,05 грн, в тому числі: 23 908,50 грн -основний борг; 1 090,29 грн -інфляційні втрати; 717,26 грн -3% річних. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього на користь позивача у мінімальному розмірі, встановленому Законом України „Про судовий збір".

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_2, 99014; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства „Орбіта" (ідентифікаційний код 20702980; пр. Жовтневої Революції, буд. 61, м. Севастополь, 99038; п/р 2600830110992 в АТ „Банк „Таврика", м. Київ, МФО 300788) 25 716,05 грн (двадцять п'ять тисяч сімсот шістнадцять грн 05 коп.), з яких: 23 908,50 грн -основний борг; 1 090,29 грн -інфляційні втрати; 717,26 грн -3% річних; а також судовий збір в сумі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 0,18 грн основного боргу, -в позові відмовити.

Повне рішення складено 10.12.2012.

Суддя підпис В.О. Головко