Постанова

від 11.12.2012 по справі 24/45

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа№ 24/45

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Дикунської С.Я.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Мартинов Г. М. - представник за довіреністю № 182/А від 30.07.2012

від відповідача: Прокоф'єва Є. М.

Ганчук П. Я. - представник за довіреністю від 15.11.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Прокоф'євої Євгенії Миколаївни

на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011

у справі № 24/45 (суддя Шевченко В. Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Квазар»

до Фізичної особи-підприємця Прокоф'євої Євгенії Миколаївни

про стягнення 17 298,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу за надані за договором оренди нежитлового приміщення та надання послуг № 458/Д від 01.12.2008, але неоплачені позивачу в сумі 16 247,95 грн., які складаються з заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 10 131,15 грн. та заборгованості по оплаті комунальних та інших послуг в сумі 6 116,80 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 531,56 грн., збитки від інфляції в сумі 417,54 грн. та 3 % річних в сумі 101,73 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2011, повний текст якого підписаний 06.10.2011, у справі № 24/45 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт несвоєчасної оплати наданих позивачем за спірним договором послуг.

Не погоджуючись з рішенням суду, Фізична особа - підприємець Прокоф'єва Євгенія Миколаївна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд за результатами розгляду апеляційної скарги винести постанову якою рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не повідомив відповідача про час та місце розгляду справи, що відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду.

Крім того, відповідач зауважив на тому, що в порушення приписів ч. 4 ст. 85 ГПК України, повний текст рішення у даній справі складено не в п'ятиденний строк, та на тому, що повний текст рішення підписано суддею Шевченко В. Ю. 06.10.2011 - в один день з прийняття Верховною радою України постанови про його звільнення, а враховуючи, що згідно ч. 6 ст. 111 Закону України повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України, в день підписання повного тексту рішення суддя Шевченко В. Ю., не мав на це повноважень.

Також відповідач посилається на те, що протягом строку розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем в рахунок погашення спірної заборгованості було перераховано позивачу 11 300 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 31.03.2012

В судовому засіданні 11.12.2012 позивач надав письмові пояснення, в яких підтвердив факт надходження від відповідача 11 300 грн., та зазначив, що сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 4 947,95 грн. Розміри заявлених до стягнення пені, 3 % річних та збитків від інфляції позивач залишив на рівні, визначеному в позовній заяві.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти її задоволення заперечив та просив залишити її без задоволення.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

01.12.2008 позивач та відповідач уклали договір оренди нежитлового приміщення та надання послуг № 458/Д (далі Договір), пунктом 1.1 якого встановлено, що в порядку та на умовах, визначених Договором, позивач передає, а відповідач отримує у строкове платне користування приміщення, яке знаходиться за адресою: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирцька, 1-3, згідно Акту приймання-передачі із зазначенням їх технічного стану, який є невідємною частиною Договору.

Згідно з п. 1.4 Договору загальна площа об'єкта оренди становить 88 кв. м., а згідно з п. 1.6 Договору - об'єкт оренди передається відповідачеві з метою здійснення господарської діяльності, а саме для: використання виробничого приміщення для виготовлення кованих виробів з металу.

Відповідно до п. 2.1 Договору приймання-передача об'єкта оренди оформлюється актом приймання-передачі (Додаток № 1-А до Договору), який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною Договору.

Сторонами підписано Акт приймання-передачі в оренду приміщень (додатком № 1-А до Договору), яким встановлено, що 01.12.2008 згідно Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення загальною площею 88 кв. м.

Пунктом 9.1 Договору сторони узгодили, що Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 30.11.2009. Після закінчення терміну дії Договору і відсутності письмових заперечень сторін, Договір може бути продовжений за згодою сторін в письмовому вигляді.

Додатковими угодами № 391/511 від 30.11.2009, № 233/511 від 19.03.2010, № 348/511 від 01.06.2010, № 477/511 від 02.08.2010 сторонами продовжувався строк дії Договору. Так, останньою Додатковою угодою № 477/511 від 02.08.2010 строк дії Договору було продовжено до 31.12.2010.

Пунктом 5.1.1 Договору сторонами погоджено, що розмір орендної плати на дату укладення Договору становить 2 420 грн., ПДВ 484 грн. Розмір орендної плати за 1 кв. м., площа об'єкта оренди, розмір місячної плати та місце розташування об'єкту оренди зазначається в інвентаризаційній відомості оплати площ (Додаток № 1-В до Договору).

Згідно з підписаної сторонами Інвентаризаційної відомості обліку площ (Додаток № 1-В) розмір місячної орендної плати становить 2 904 грн.

Згідно з п. 5.1.5 Договору орендна плата починає нараховуватись з дня підписання Акту вводу в експлуатацію об'єкта оренди (Додаток № 1Б до Договору) у відповідності до умов Договору та сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача у відповідності до розділу 5 Договору.

Сторонами підписано Акт вводу в експлуатацію орендованих приміщень (Додаток № 1-Б) до Договору оренди яким погодили, що 01.12.2008 згідно Договору ввели в експлуатацію спірні орендовані приміщення.

Відповідно до п. 5.1.6 Договору під час підписання Акту вводу в експлуатацію об'єкта оренди відповідачу вручається рахунок-фактура на оплату за користування об'єктом оренди до кінця поточного місяця, який повинен бути оплачений протягом п'яти календарних днів з моменту підписання Акту вводу в експлуатацію об'єкта оренди.

Згідно з п. 5.1.8 Договору, надалі плата за користування об'єктом оренди здійснюється безготівковим розрахунком у національній валюті України у розмірі, зазначеному в Інвентаризаційній відомості оплати площ, з урахуванням коефіцієнту, додатково встановленому позивачем у відповідності до п. 5.1.2, у виді оплати за поточний місяць не пізніше 10 числа поточного місяця без обов'язкового виставлення рахунку-фактури. Рахунок-фактура видається тільки за вимогою відповідача.

Згідно з п. 5.2.1 Договору відповідач повинен відшкодовувати позивачу витрати за спожиті комунальні послуги (споживання електроенергії, опалення, споживання води, приймання стічних вод тощо), інші послуги (телекомунікаційні послуги, технологічні гази, вентиляція і т. і.), якими він користується на об'єкті оренди та експлуатаційні витрати (перепускний та внутрішньо-об'єктний режим, обслуговування ліфтів, вивіз побутового сміття, прибирання, проведення дератизації і дезінфекції приміщень відповідача тощо).

Кількість спожитих енергоносіїв в місяць визначається згідно показників приладів обліку. В разі відсутності на об'єкті оренди приладів обліку або відсутності технічної можливості їх встановлення, кількість спожитих енергоносіїв визначається розрахунково (п. 5.2.2 Договору).

Відповідно до п. 5.2.3 Договору розміри та склади щомісячної плати за надання комунальних, інших послуг та технічне обслуговування мереж, переліки та обсяги споживання комунальних, інших послуг, визначається згідно Додатків № 2А та №2Б до Договору.

Згідно з п. 5.2.4 Договору розмір витрат по перепускному режиму, внутрішньо-об'єктовому режиму тощо визначається сумарною кількістю зазначених витрат, згідно розцінок, узгоджених з відповідачем (Додаток № 4Б до Договору).

Відповідно до п. 5.2.5 Договору розмір витрат за вивіз сміття відповідача, здійснюється останнім у відповідності до калькуляції (додаток № 5 до Договору), узгодженої з обох сторін, яка є невід'ємною частиною Договору.

Сторонами підписано Додатки № 2-А (Розміри та склад місячної плати з надання комунальних та інших послуг), № 2-Б (Переліки та обсяги споживання комунальних та інших послуг на місяць), № 4-Б (розцінки з перепускного режиму та паркування автотранспортних засобів на території ВАТ «Квазар») та № 5 (Калькуляція на вивіз 1-ої машиноходки (м/х) сміття з території ВАТ «Квазар» на полігон в Дмитровичі або завод «Енергія «Київенерго»), якими погодили склад комунальних послуг, витрат по перепускному-режиму, витрат за вивіз сміття, їх обсяги та вартість.

Відповідно до п. 5.4 Договору не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, позивач надає відповідачу підписаний ним і засвідчений його печаткою акт виконаних робіт за звітний місяць. В акті виконаних робіт зазначаються розміри плати за оренду по кожному виду комунальних послуг та експлуатаційних витрат за звітний місяць. Акт виконаних робіт, підписаний відповідальною особою відповідача та засвідчений його печаткою, останній зобов'язаний повернути позивачу не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 5.3 Договору оплата за комунальні послуги та експлуатаційні витрати здійснюється відповідачем щомісячно на підставі акту виконаних робіт не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Позивачем до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії актів № 616/0210 від 26.02.2010, № 616/310 від 31.03.2010, № 616/0510 від 31.05.2010, № 616/0610 від 30.06.2010, № 616/0710 від 30.07.2010, №616/0810 від 31.08.2010, №616/0910 від 30.09.2010, № 616/1010 від 29.10.2010, № 616/1110 від 30.11.2010, які підписані сторонами та в яких погоджено обсяги та вартість наданих в період з лютого 2010 по листопад 2010 включно послуг.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, акти за грудень 2010, січень та лютий 2011 позивачем відповідачу направлялись для підписання (листи № 29/511 від 11.02.2011, № 48/511 від 02.03.2011 (а.с. 28-29 т. 1), проте відповідачем підписані не були.

Як слідує з матеріалів справи, за вказаними вище актами в період з лютого 2010 по лютий 2011 включно за Договором позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 54 149,85 грн. Позивачем в розрахунках помилково зазначено 54 168,95 грн., що на 19,10 грн. більше ніж 54 149,85 грн. Зазначена різниця виникла внаслідок помилкового визначення позивачем вартості послуг, наданих в лютому 2010, в сумі 4 730,04 грн., замість суми 4 710,94 грн. (4 730,04-4 710,94=19,10), яка погоджена сторонами а підписаному Акті № 616/0210 від 26.02.2010 (а.с. 31 т. 1).

З розрахунків позивача слідує, що частину з вказаної суми, а саме 37 572 грн., становить орендна плата, яка розрахована виходячи з її щомісячного розміру 2 904 грн. (2 904*13 місяців), а решту, 16 397,85 грн. - плата за комунальні послуги та експлуатаційні витрати (в розрахунку позивача помилково зазначено 16 416,94 грн. з підстав, які були викладені вище, а саме невірного визначення вартості послуг, наданих в лютому 2010).

Пунктом 4.2.24 Договору встановлений обов'язок відповідача сплачувати своєчасно і в повному обсязі орендну плату та інші платежі згідно Договору та відшкодовувати вартість спожитих комунальних , інших послуг на умовах і в строки, встановлені Договором.

Як слідує з матеріалів, справи на дату звернення позивача до суду з цим позовом відповідач в рахунок оплати спірних послуг перерахував позивачеві 37 901,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками за банківського рахунку позивача (а.с. 40-48 т. 1).

Отже, станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становила 16 247,95 грн. (54 149,85-37 901,90).

Після порушення провадження у цій справі, 31.03.2011, в рахунок погашення спірної заборгованості відповідач перерахував позивачеві 11 300 грн., що підтверджується доданою до апеляційної скарги копією платіжного доручення № 15 від 31.03.2011.

Зазначеного платіжного доручення не було надано сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, і, враховуючи що судом першої інстанції рішення винесено за відсутності представника відповідача, саме позивач мав надати відомості про часткову сплату відповідачем спірної заборгованості, чого ним зроблено не було, що призвело до прийняття судом першої інстанції помилкового рішення.

Водночас відповідно до приписів ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи, що, як слідує з матеріалів справи, розгляд справи відбувався за відсутності представника відповідача, колегія суддів вважає за можливе долучити до справи додатковий доказ, а саме копію платіжного доручення № 15 від 31.03.2011.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з п. 4.4. вказаної Постанови, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За обставин, що склалися, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 11 300 грн. підлягає припиненню з підстав п. 1-1 ст. 80 ГПК України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вказані обставини, фактично, станом на дату винесення спірного рішення, заборгованість відповідача перед позивачем, з врахуванням часткової оплати в сумі 11 300 грн., становила 4 947,95 грн. (16 247,95-11 300).

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи, що умови спірного Договору регулюють правовідносини сторін щодо оренди спірного приміщення та щодо надання послуг у вказаному приміщення, Договір є договором найму та договором надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт наявності у відповідача заборгованості за послуги, надані з в період з лютого 2010 по лютий 2011 включно за умовами Договору, які складаються з заборгованості по сплаті орендної плати та заборгованості по оплаті комунальних та інших послуг на загальну суму 4 947,95 грн., належним чином доведений і відповідачем не спростований, з огляду на що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню.

При цьому, слід зазначити про таке.

Відповідач в наданих на вимогу ухвали апеляційного суду від 20.11.2012 письмових поясненнях посилається на те, що позивачем за період січень-березень, жовтень-грудень 2009, січень-березень, жовтень-грудень 2010 та січень-лютий 2011 зайво нараховано відповідачу плату за теплову енергію на загальну суму 8 237,24 грн.

В обґрунтування зазначеного твердження відповідач посилається на те, що відповідно до розрахунку теплового споживання, здійсненого згідно теплотехнічного довідника, на визначений об'єм орендованого приміщення щомісячно витрачається не більше 1,67 Гкал теплової енергії, в той час як позивач нараховує відповідачу більші обсяги спожитої теплової енергії.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що обсяг споживання теплової енергії у спірному приміщення не повинен перевищувати 1,67 Гкал теплової енергії на місяць.

За таких обставин, зазначені посилання відповідача до уваги колегією суддів не приймаються як недоведені.

Водночас слід зазначити наступне.

Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі по тексту в редакції чинній на дату укладення Договору), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Отже, послуги з теплопостачання входять до складу житлово-комунальних послуг.

Статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що

- у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо (ч. 1);

- акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі (ч. 3);

- акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій (ч. 4).

Таким чином, для реалізації права споживача на зменшення розміру плати за надані не в повному обсязі або неналежної якості житлово-комунальні послуги, споживачу необхідно документально оформити таке порушення умов договору з боку виконавця шляхом складання та підписання акту-претензії в порядку ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Вказаний акт-претензія є підставою для здійснення виконавцем перерахунку платежів або для надання відмови в задоволенні претензії.

Відповідачем не надано доказів виклику представників позивача для складання відповідного акту-претензії щодо зайвого нарахування відповідачу плати за теплову енергію на загальну суму 8 237,24 грн.

Також, слід врахувати й те, що протягом 2009-2010 років відповідачем не заявлялось до позивача ніяких претензій щодо обсягів теплової енергії.

За таких саме обставин, а саме в зв'язку з їх недоведеністю, не приймаються до уваги і посилання відповідача на те, що позивач відключив відповідача від енергопостачання, та на те, що з 01.03.2011 позивач заблокував перепустку відповідача до орендованого приміщення.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач не розрахувався перед відповідачем за виконані останнім роботи зі зварювання труб на шинкорізку на суму 1 400 грн., та на те, що в зв'язку з відсутністю можливості потрапити в спірне приміщення відповідачу не зміг виконати роботи за укладеним з Корневим Д. В. замовленням-угодою на виготовлення кованих виробів № 1.2010 від 23.12.2010, чим відповідачу були завдані збитки у вигляді неотриманого прибутку на загальну суму 39 361 грн., слід зазначити, що вказані вимоги не є предметом розгляду даної справи і відповідач не позбавлений права у встановленому законом порядку звернутися до суду з відповідними позовними заявами щодо стягнення вказаних сум.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 531,56 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 6.2.13 Договору у випадку прострочення по сплаті орендної плати та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 531,56 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 417,54 грн. та 3 % річних в сумі 101,73 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 417,54 грн. та 3 % річних в сумі 101,73 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Водночас колегія суддів вважає обґрунтованими посилання відповідача на те, що в порушення приписів ч. 4 ст. 85 ГПК України, повний текст рішення у даній справі складено не в п'ятиденний строк, та на те, що повний текст рішення підписано суддею Шевченко В. Ю. 06.10.2011 - в один день з прийняття Верховною радою України постанови про його звільнення, а враховуючи, що згідно ч. 6 ст. 111 Закону України повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України, тобто в день підписання повного тексту рішення суддя Шевченко В. Ю., не мав на це повноважень.

Як слідує з матеріалів справи, постановою Верховної ради України від 06.10.2011 «Про звільнення суддів» вирішено, серед іншого, звільнити з посади судді господарського суду міста Києва Шевченка В. Ю. у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Частиною ч. 6 ст. 111 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Враховуючи, що постанова Верховної ради України від 06.10.2011 «Про звільнення суддів» набрала чинності 06.10.2011, і саме з цієї дати припинено повноваження судді Шевченка В. Ю., станом на дату підписання повного тексту рішення зазначена особа не була суддею і не мала повноважень на підписання повного тексту рішення.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів.

Частиною 1 п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 ГПК, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК приймає нове рішення.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції справу розглянуто у незаконному складі колегії суддів, що, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 104 ГПК України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, а тому, рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 у справі № 24/45 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно якого позов задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 4 947,95 грн., пеня в сумі 531,56 грн., збитки від інфляції в сумі 417,54 грн. та 3 % річних в сумі 101,73 грн., провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 11 300 грн. припиняється на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за подачу позову покладаються на відповідача з врахуванням розміру заборгованості які існувала на дату звернення позивача до суду з даним позовом.

Щодо витрат відповідача за подачу апеляційної скарги слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог в даній справі встановить 17 298,78 грн.

Заявником рішення суду оскаржено в повному обсязі.

З урахуванням встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції підлягає сплаті у розмірі 804, 75 грн.

З доданої до апеляційної скарги квитанції від 26.10.2012 на суму 820,50 грн. вбачається, що заявником судовий збір сплачено в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 15,75 грн. (820,5-804,75) підлягає поверненню заявникові.

Водночас, слід зазначити, що цією постановою позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 5 998,75 грн. (4 947,95+531,56+417,54 грн.+101,73).

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11 300 грн., та те, що зазнаних висновків суд першої інстанції дійшов саме з вини позивача, який не повідомив суду про часткове погашення відповідачем основного боргу, витрати позивача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми, які вираховуються пропорційно розміру оскаржених майнових вимог (17 298,78) та задоволених з них, та становлять 525,68 грн., слід покласти на позивача, решту - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Прокоф'євої Євгенії Миколаївни на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 у справі № 24/45 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 у справі № 24/45 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Прокоф'євої Євгенії Миколаївни (04215, м. Київ, проспект Свободи, 26-А, ідентифікаційний номер 1919315201) на користь Публічного акціонерного товариства «Квазар» (04136, м. Київ, вул. Північно - Сирецька, 3, ідентифікаційний код 14314038) основний борг в сумі 4 947 (чотири тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 95 коп., пеню в сумі 531 (п'ятсот тридцять одна) грн. 56 коп., збитки від інфляції в сумі 417 (чотириста сімнадцять) грн. 54 коп., 3 % річних в сумі 101 (сто одна) грн. 73 коп., 172 (сто сімдесят дві) грн. 99 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 11 300 грн. припинити

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Квазар» (04136, м. Київ, вул. Північно - Сирецька,3 , ідентифікаційний код 14314038) на користь Фізичної особи-підприємця Прокоф'євої Євгенії Миколаївни (04215, м. Київ, проспект Свободи, 26-А, ідентифікаційний номер 1919315201) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 525 (п'ятсот двадцять п'ять) грн. 68 коп.

8. Повернути Фізичній особі-підприємцю Прокоф'євій Євгенії Миколаївні (04215, м. Київ, проспект Свободи, 26-А, ідентифікаційний номер 1919315201) судовий збір в сумі 15 (п'ятнадцять) грн. 75 коп., перехований квитанцією від 26.10.2012, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

9. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

10. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 24/45.

Повний текст постанови складено: 17.12.2012

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Дикунська С.Я.