Постанова

від 26.12.2012 по справі 2а-5779/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2012 року місто Київ № 2а-5779/12/1070

11.37

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: Бондарчук Д.М.,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Київського спеціалізованого ремонтно-будівельного товариства»(представник Бондарчук Діана Миколаївна) доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Публічне акціонерне товариство «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»(представник Бондарчук Діана Миколаївна), з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № 0001122204 прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання (вхідний № 13817 від 25.12.2012 року) про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання з підстав знаходження на слуханні в судовому засіданні іншої справи.

У зв'язку з тим, що відповідач належних доказів на підтвердження перебування в іншому судовому засіданні не надав, суд визнав за можливе відхилити вказане клопотання як необґрунтоване та проводити розгляд справи без участі представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи. Тим більше, судом встановлено, що 26.12.2012 року у Київському окружному адміністративному суді було призначено лише дві справи за участю Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції -справа, що розглядається та справа № 2а- 5559/12/1070, у якій представником Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції також заявлено клопотання про відкладення розгляду справу.

В судовому засіданні 26.12.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, наданих під час судового розгляду справи 14.12.2012 року, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 03.07.1996 року, місцезнаходження: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Північна, будинок 54, ідентифікаційний код: 00293841.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200034459 Серії НБ № 466842 від 11.01.2005 року, позивач є платником ПДВ (з 12.03.2012 року -дата початку дії вказаного свідоцтва).

З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2012 року Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 06.11.2012 року № 1651/22-4/00293841 «Про проведення позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Київського спеціалізованого ремонтно-будівельного товариства»(код за ЄДРПОУ 00293841) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «Компанія «ВОК», (код за ЄДРПОУ 33497303) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

- пункт 198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187), 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ПАТ «Київське Спец. РБТ»занижено сплату ПДВ на загальну суму 1 458 633, 00 гривень, в тому числі за грудень 2011 року на суму 166 667, 00 гривень та за червень 2012 року на суму 1 291 966, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 06.11.2012 року № 1651/22-4/00293841, Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № 0001122204 на суму грошового зобов'язання за основним платежем -1 458 633, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями -364 658, 25 гривень.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати його протиправним та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Компанія «ВОК»(код за ЄДРПОУ 33497303) судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «ВОК»(код за ЄДРПОУ 33497303) (продавець) був укладений договір постачання технологічного обладнання водопідготовки басейнів № 56 від 13.12.2011 року.

Згідно умов вказаного договору, продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві технологічне устаткування водопідготовки басейнів, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, викладених в цьому договорі.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Компанія «ВОК»(код за ЄДРПОУ 33497303) на адресу позивача було виписано податкові накладні № 59 від 14.12.2011 року на загальну суму з ПДВ -595 000, 00 гривень, № 60 від 15.12.2011 року на загальну суму з ПДВ -405 000, 00 гривень, № 4 від 25.06.2012 року на загальну суму з ПДВ -3100410, 57гривень.

Оплата за придбані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «Компанія «ВОК»(код за ЄДРПОУ 33497303), що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Також, 07.06.2012 року між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «Компанія «ВОК»(субпідрядник) був укладений договір № 07/12, згідно умов якого генпідрядник доручає, а субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконати будівельно монтажні роботи на об'єкті: «Друга черга реконструкції спорткомплексу з будівництвом фізкультурно-реабілітаційного центру та надбудовою навісу над трибунами в місті Ірпені по вулиці Садовій, 92 (будівництво фізкультурно-реабілітаційного центру, басейну, глядацьких трибун, прокладання інженерно-комунікаційних мереж, комплексний благоустрій території)», а генпідрядник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Компанія «ВОК»(код за ЄДРПОУ 33497303) на адресу позивача було виписано податкову накладну № 5 від 26.06.2012 року на загальну суму з ПДВ -4651386, 00 гривень.

Оплата за придбані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «Компанія «ВОК»(код за ЄДРПОУ 33497303), що підтверджується платіжним дорученням та банківськими виписками.

Також господарські взаємовідносини позивача з його контрагентом ТОВ «Компанія «ВОК»підтверджуються Актами приймання виконаних будівельних робіт та поясненнями допитаного в судовому засідання в якості свідка громадянина ОСОБА_2 -директора ТОВ «Компанія «ВОК», який підтвердив факт здійснення господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія «ВОК»та укладання всіх договорів та інших фінансово-господарських документів.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано та за якою ціною.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року та з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року ПАТ «Київське Спец. РБТ»задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 13 914 910, 00 гривень.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року та з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року не досліджувались.

За період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року та з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року ПАТ «Київське Спец. РБТ»задекларовано податкового кредиту по податку па додану вартість у сумі 10567644, 00 гривень.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року та з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року встановлено його завищення на загальну суму 1458633, 00 гривень в тому числі за грудень 2011 року на суму 166667, 00 гривень, за червень 2012 року на суму 1291966, 00 гривень.

Відповідно до наданих завірених копій документів встановлено, що на адресу ПАТ «Київське Спец. РБТ»ТОВ «Компанія «ВОК»здійснило будівельно монтажні роботи спортивного комплексу та обладнання басейну, про що вказано у податкових накладних, про що зазначалося вище. У податкових накладних за грудень 2011 року та податковій накладній за червень 2012 року вказано, що роботи здійснювались згідно договору поставки від 13.12.2011 року № 56 (обладнання басейну), який до перевірки не надано. У податковій накладній за червень 2012 року вказано, що роботи здійснювались згідно договору про виконання роботи від 07.06.2012 року № 7/12 (будівельно монтажні роботи спортивного комплексу), який до перевірки не надано.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за період грудень 2011 року та червень 2012 року, та даним декларації з ПДВ за період грудень 2011 року та червень 2012 року.

Від ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС отримано Акт від 20.09.2012 року № 3790/22-4/33497303 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВОК»»(код ЄДРПОУ 33497303) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Респект- 2000»(код ЄДРПОУ 34779041) за період з 01.12.2011-31.12.2011 року та ТОВ «ТПК «ЕЛІТ - БУД»»(код ЄДРПОУ 37956411) за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року, в якому зазначено наступне.

На юридичну адресу було направлено письмові запити від 27.04.2012 року № 1931/10/22-210 щодо надання інформації стосовно формування податкового кредиту з ТОВ «РЕСПЕКТ-2000»(код ЄДРПОУ 34779041) за грудень 2011 року та від 27.08.2012 року № 6262/10/22-410, щодо надання інформації стосовно формування податкового кредиту з ТОВ «ТПК «ЕЛІТ - БУД»(код ЄДРПОУ 37956411) за червень 2012 року. На момент проведення перевірки первинні та інші документи від ТОВ «Компанія «ВОК»не надходили. Тобто, документи, які б стосувалися взаємовідносин ТОВ «Компанія «ВОК»з його контрагентами-постачальпиками та контрагентами-покупцями до ДПІ у Печерському районі міста Києва не надані.

З метою вручення наказу № 1370 від 19.09.2012 року про початок документальної позапланової виїзної перевірки та ознайомлення з направленням ДПІ у Печерському районі міста Києва від 19.09.2012 року № 1480/22-4, було здійснено вихід за місцезнаходженням ТОВ «Компанія «ВОК»код за СДРПОУ 33497303.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 12.04.2005 року № 1070107000200754, виданого Печорською районною у місті Києві державною адміністрацією, ТОВ «Компанія «ВОК»зареєстрована за адресою: місто Київ, вулиця Предславинська, 34Б.

Під час обстеження податкової адреси встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «Компанія «ВОК».

У зв'язку з вищевикладеним, був складений Акт про не встановлення місцезнаходження посадових осіб платника податків, отже, провести позапланову документальну виїзну перевірку щодо підтвердження взаємовідносин ТОВ «Компанія «ВОК»з його контрагентами-постачальпиками та контрагентами-покупцями не видалося за можливе.

З цього приводу, слід відмітити, що допитаний в якості свідка директор ТОВ «Компанія «ВОК»зазначив, що йому взагалі не відомі обставини щодо проведення перевірки підприємства, яким він керує. Жодних запитів чи листів не надходило. Вказав, що відповідними видами діяльності, а саме виконання різного роду монтажних робіт та поставка товарів на замовлення від інших підприємств ТОВ «Компанія «ВОК»займається постійно, ніяких нарікань з боку контрагентів ніколи не було.

Відповідач в Акті перевірки також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод у позивача не може виникати право на податковий кредит по ПДВ та формування валових витрат.

Згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Однак, в Акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочин між позивачем та ТОВ «Компанія «ВОК»спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів, укладених між позивачем та контрагентом ТОВ «Компанія «ВОК», недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Компанія «ВОК»підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме податковими накладними, Актами виконаних будівельних робіт, податковими накладними, банківськими виписками тощо.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, суд виходить з наступних положень нормативно-правових актів.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 187.9 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) -це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання послуг. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія «ВОК».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Компанія «ВОК»товарів, послуг з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З метою підтвердження зв'язку придбаних товарів та послуг з господарською діяльністю позивача, судом досліджено вказане питання та встановлено наступне.

Між позивачем та Державним підприємством «Підприємство з реконструкції та будівництва майнового комплексу Національного університету державної податкової служби України»21.11.2011 року було укладено договір № 211111 та додаткові угоди на виконання робіт по будівництву об'єкту (місто Ірпінь, вулиця Садова, 92).

Відповідно до умов договору (пункт 2.1) підрядник в межах договірної ціни відповідно до проектної документації та умов цього договору виконує власними і залученими силами і засобами всі передбачені цим договором роботи по будівництву об'єкту будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, що передбачені проектною документацією, здійснює випробування змонтованого обладнання, усуває протягом гарантійного строку експлуатації об'єкту недоліки, що зумовлені неякісним виконанням робіт.

Позивачем надані виписки по особовому рахунку, відповідно до яких Державним підприємством «Підприємство з реконструкції та будівництва майнового комплексу Національного університету державної податкової служби України»були проведені оплати за виконані роботи та поставлені товари та Акт звіряння взаєморозрахунків.

Також, свідок - директор ТОВ «Компанія «ВОК»пояснив, що саме за адресою місто Ірпінь, вулиця Садова, 92 поставлявся придбаний позивачем товар та здійснювалися монтажні роботи.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Компанія «ВОК», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини є нікчемними, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладеного правочину, а, отже, доводи відповідача про заниження податку на подану вартість і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач жодних доказів на підтвердження викладених в Акті перевірки доводів не надав. Натомість позивач скористався своїм правом та надав суду всі належні та допустимі докази на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 14.11.2012 року № 0001122204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Київського спеціалізованого ремонтно-будівельного товариства» понесені ним судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 грудня 2012 р.