Постанова

від 21.01.2013 по справі 11/250

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2013м.Київ№ 11/250

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології» до 1)Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва 2) Державної податкової служби у м. Києві провизнання недійсними рішень та податкових повідомлень-рішень

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар с/з Зубко А.В.

Представники

від позивача від відповідачів Кузнєцов В.Є. - представник 1) Шило М.Ю. - представник; 2) Фесюнов О.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські технології» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.07.2004 №292/26-062/0, від 08.11.2004 №292/26-062/2, рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про результати розгляду скарги від 26.08.2004 №29203/10/25-01, а також рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду скарги від 08.11.2004 №3482/10/25-014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2005 зупинено провадження у справі № 11/250 до остаточного вирішення цивільної справи Фастівського міськрайсуду №2-466 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Гоєва Віктора Петровича, Гоєвої Вікторії Петрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Локсет».

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № 01-1/78 від 08.05.2008 справу № 11/250 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2012 суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу № 11/250 до свого провадження, поновлено провадження у справі №11/250 та призначено розгляд останньої на 10.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 розгляд справи відкладався на 24.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2012 розгляд справи відкладався на 16.11.2012.

24.10.2012 суд ухвалив направити судовий запит до Фастівського міськрайсуду щодо надання інформації про результати розгляду справи №2-466 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Гоєва Віктора Петровича, Гоєвої Вікторії Петрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Локсет».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2012 зупинено провадження у справі № 11/250 до 10.12.2012 для отримання документів, витребуваних судом, а також призначено наступне судове засідання на 10.12.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 провадження у справі №11/250 поновлено.

Оскільки станом на 10.12.2012 відповіді на запит не надходило, суд дійшов висновку про необхідність повторно направити судовий запит до Фастівського міськрайсуду Київської області щодо надання інформації про результати розгляду справи №2-466 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Гоєва Віктора Петровича, Гоєвої Вікторії Петрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Локсет».

В судовому засіданні 10.12.2012 представник відповідача-1 подав клопотання про зупинення провадження у справі до отримання відповіді на запит.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 зупинено провадження у справі № 11/250 до 21.01.2013 для отримання документів, витребуваних судом, а також призначено наступне судове засідання на 21.01.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 провадження у справі №11/250 поновлено.

Позов мотивовано тим, що позивач правомірно сформував податковий кредит по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Локсет»

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач-1) проти позову заперечує, посилаючись на те, що установчі документи та свідоцтво платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Локсет» визнано недійсними, тому підстав для включення сум ПДВ по виданих цим товариством податкових накладних до податкового кредиту у позивача не було.

Відповідач - Державна податкова служба у м. Києві (далі - відповідач-2) проти позову заперечує, підтримує позицію відповідача-1, та просить закрити провадження у справі в частині вимог позивача до відповідача-2 щодо визнання недійсним рішення про результати розгляду скарги. Відповідач-2 вважає, що рішення про результати розгляду скарги не є актом індивідуальної дії та не може бути оскаржено до адміністративного суду.

Клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі у судовому засіданні 21.01.2013 судом відхилено, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Заперечуючи можливість розглянути вимоги позивача про визнання недійсним рішення про результати розгляду скарги в порядку адміністративного судочинства відповідач-2 не вказав, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Відповідачем -1 проведено додаткову документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Локсет» за період з 01.12.2002 по 01.02.2003, про що складено акт від 29.07.2004 №97/26-062/30855650.

29.07.2004 на підставі зазначеного акта відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №292/26-062/0, яким позивачу відповідно до п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93300,00 грн., з яких 62200,00 грн. за основним платежем та 31100,00 грн. штрафних санкцій.

Податкове повідомлення-рішення від 29.07.2004 №292/26-062/0 оскаржене позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача на вищевказане податкове повідомлення-рішення відповідачем -1 прийнято рішення про результати розгляду скарги від 26.08.2004 №29203/10/25-011, яким скарга позивача на податкове повідомлення-рішення від 29.07.2004 №292/26-062/0 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Рішення відповідача -1 про результати розгляду скарги від 26.08.2004 №29203/10/25-011 та податкове повідомлення-рішення від 29.07.2004 №292/26-062/0 оскаржені позивачем до Державної податкової адміністрації у м. Києві, яка рішенням від 08.11.2004 №3482/10/25-014 залишила скаргу позивача без задоволення, а рішення та податкове повідомлення-рішення відповідача-1 - без змін.

На підставі рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 08.11.2004 №3482/10/25-014 відповідач-1 прийняв спірне податкове повідомлення - рішення від 08.11.2004 №292/26-062/0, яке за змістом співпадає з податковим повідомлення-рішенням від 29.07.2004 №292/26-062/0 та яким позивачу відповідно до п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93300,00 грн., в тому числі 62200,00 грн. за основним платежем та 31100,00 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування доводів про донарахування позивачу податкових зобов'язань відповідачі вказують на визнання в судовому порядку недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Локсет».

Зокрема, в акті перевірки та у рішеннях про результати розгляду скарги міститься посилання на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06.05.2004 у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Гоєва Віктора Петровича, Гоєвої Вікторії Петрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Локсет» про скасування державної реєстрації та визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Локсет», яким позов податкової інспекції задоволено.

Як наслідок, суми податкового кредиту по виданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Локсет» податковим накладним від 02.12.2002 №95, від 19.12.2002 №148/1, від 17.01.2003 №194/2, відповідачами до розрахунків позивача з бюджетом не прийняті, та зроблено висновок про безпідставне заниження позивачем податкового кредиту на 62200,00 грн. у грудні 2002р. та січні 2003р., а також про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Твердження відповідачів про заниження позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Локсет» суд відхиляє з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою від 30.11.2004 Святошинський районний суд міста Києва рішення від 06.05.2004 у справі про скасування державної реєстрації та визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Локсет» скасував та ухвалою від 22.12.2004 справу передав до Фастівського міськрайсуду за підсудністю.

Рішенням Фастівського міськрайсуду від 23.03.2005 у справі №2-466 у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування державної реєстрації та визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Локсет» відмовлено. Копія цього рішення наявна в матеріалах справи.

Згідно з листом Фастівського міськрайсуду від 18.05.2005 цивільну справу №2-466 разом з апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва направлено до Апеляційного суду Київської області для розгляду по суті.

Інформації про результати апеляційного оскарження вищевказаної цивільної справи Фастівський міськрайонний суд не надав. Не повідомив про стан розгляду цієї справи і відповідач-1, хоча він є стороною (позивачем) у цій цивільній справі, і зазначені відомості витребовувалися судом неодноразово.

Отже, посилання відповідачів на факт визнання недійсними та скасування установчих документів і свідоцтва платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Локсет» належними і допустимими доказами не доведено.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент проведення спірних господарських операцій, право на складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

З листа Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 23.02.2005 №2212/7/16/29 слідує, що на момент видачі позивачу податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Локсет» мало свідоцтво платника ПДВ та подавало звітність по податку на додану вартість до податкового органу без порушень встановлених законодавством строків.

Доказів анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Локсет» або визнання цього свідоцтва недійсним відповідачі суду не надали. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06.05.2004 щодо визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Локсет», на яке посилаються відповідачі, скасовано.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчить акт перевірки, податкові накладні, видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Локсет» та на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит позивача в розмірі 62200,00 грн., надавалися відповідачу-1 під час здійснення перевірки та є у позивача в наявності. Копії цих податкових накладних долучені до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, а також те, що судове рішення, на яке посилаються відповідачі в обґрунтування висновків акта перевірки та рішень про результати розгляду скарги, скасоване та доказової сили не має, а інших належних доказів того, що контрагент позивача зареєстрований та здійснював діяльність з порушенням встановленого законодавством порядку відповідачі суду не надали, суд приходить до висновку, що податковий кредит позивача по податковим накладним, отриманим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Локсет», сформовано правомірно. Тому підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань по зазначеним господарським операціям у відповідачів не було.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами і доповненнями, в редакції закону, чинній на дату винесення спірних податкових повідомлень-рішень) штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Оскільки факт порушення податкового законодавства з боку позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Локсет» не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, штрафні санкції застосовані відповідачем відносно позивача безпідставно.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі правомірності своїх рішень суду не довели, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.07.2004 №292/26-062/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 08.11.2004 №292/26-062/2.

Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про результати розгляду скарги від 26.08.2004 №29203/10/25-01.

Визнати недійсним рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду скарги від 08.11.2004 №3482/10/25-014.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Дата підписання постанови: 28.01.2013

Суддя Ю.М. Смирнова