Ухвала

від 23.04.2013 по справі 11/250

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/250 Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова Ю.М. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Федотова І.В.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Господарського суду м. Києва від 21 січня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової служби у м. Києві про визнання недійсними рішень та податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2004 року ТОВ «Українські технології» звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.07.2004 року № 292/26-062/0, від 08.11.2004 № 292/26-062/2, рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про результати розгляду скарги від 26.08.2004 № 29203/10/25-01, рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду скарги від 08.11.2004 № 3482/10/25-014.

Постановою Господарського суду м. Києва від 21 січня 2013 року позов задоволено, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.07.2004 № 292/26-062/0; визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 08.11.2004 № 292/26-062/2; визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про результати розгляду скарги від 26.08.2004 № 29203/10/25-01; визнано недійсним рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати скарги від 08.11.2004 № 3482/10/25-014.

Рішення суду вмотивовано тим, що податковий кредит позивача по податковим накладним, отриманим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Локсет», сформовано правомірно, тому підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань по зазначеним господарським операціям у відповідачів не було.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а судом першої інстанції не у повному обсязі з'ясовані всі обставини справи, що призвело до порушення норм ст. 159 КАС України.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено додаткову документальну перевірку ТОВ «Українські технології» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Локсет» за період з 01.12.2002 по 01.02.2003. про що складено акт від 29.07.2004 року № 97/26-062/30855650, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №292/26-062/0, яким позивачу відповідно до п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок па додану вартість» визначено суму податковою зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93300,00 грн..

За результатами розгляду скарги позивача на вищевказане податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято рішення про результати розгляду скарги від 26.08.2004 року №29203/10/25-011, яким скарга позивача на податкове повідомлення-рішення від 29.07.2004 №292/26-062/0 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Також, за результатами розгляду скарги позивача, Державна податкова адміністрація у м. Києві рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати розгляду скарги та податкове повідомлення - рішення залишила без змін.

На підставі рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 08.11.2004 року 3482/10/25-014 ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 08.11.2004 №292/26-062/0, яке за змістом співпадає з податковим повідомлення-рішенням від 29.07.2004 №292/26-062/0 та яким позивачу відповідно до п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93300,00 грн., в тому числі 62200,00 грн. за основним платежем та 31100,00 грн. штрафних санкцій.

Суд першої інстанції правомірно відхилив твердження відповідача про заниження позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Люксет», виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент проведення спірних господарських операцій, право на складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на момент видачі позивачу податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Локсет» мало свідоцтво платника ПДВ та подавало звітність по податку на додану вартість до податкового органу без порушень встановлених законодавством строків (а.с. 112-113). Докази анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Локсет» в матеріалах справи відсутні.

При цьому, податкові накладні, видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Локсет»,на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит позивача в розмірі 62200.00 грн., надавалися ДПІ у Печерському районі м. Києва під час здійснення перевірки, що підтверджується Актом перевірки, крім того, їх копії наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідачі, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не довели правомірності своїх рішень.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 21 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 29 квітня 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: Л.В. Бєлової

І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Федотов І.В.