Рішення

від 29.01.2009 по справі 15/336

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/336

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "29" січня 2009 р.Справа №  15/336

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Мохонько К.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТОВ „Політех” м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

до відповідача: ТОВ „Агро-Гарант-Цукор” м. Кіровоград

про стягнення 88926 грн. 79 коп.

Представники сторін:

від позивача – Ушкалов В.А. довіреність б/н від 22.12.08р.

від відповідача – не з'явився

В судовому засіданні 20.01.09р. оголошувалась перерва до 27.01.09р. на 12 годину 00 хвилин. В судовому засіданні 27.01.09р. оголошувалась перерва на 29.01.09р. на 11 годину 30 хвилин.

                                                       ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 61071 грн. 48 коп. боргу, 21560 грн. 75 коп. інфляційних втрат, 3358 грн. 92 коп. 3 % річних, 22012 грн. 72 коп. пені. В заяві від 23.12.08р. позивач змінив предмет позову і просить визнати договір поставки № 1807-1 від 18.07.06р. дійсним та стягнути з відповідача 61071 грн. 48 коп. боргу, 24226 грн. 06 коп. індексу інфляції та 3629 грн. 25 коп. 3 % річних, всього 88926 грн. 79 коп. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник відповідача до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, ніяких клопотань не подавав, хоча був присутній в попередньому судовому засіданні 27.01.09р. і достеменно знав про час і місце наступного слухання справи, так як власноруч написав заяву про оголошення перерви по справі. У відзиві від 27.01.09р. відповідач позов заперечив.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами та при даній явці сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський  суд з'ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами укладений договір поставки товару № 1807-1 від 18.07.06р. За умовами договору постачальник /позивач/ зобов'язується поставити, а покупець /відповідач/ прийняти і оплатити 1500 тон кам'яного вугілля АКО. Ціна за тону з ПДВ і вартістю залізничного тарифу 530 грн. Загальна вартість договору становить 795000 грн. Покупець проводить передоплату залізничного тарифу за кожну партію товару, залишок суми – по факту поставки кожної партії товару по виставленим постачальником рахункам на протязі трьох банківських днів з дня поставки. Передача (приймання-здача) товару здійснюється по товаросупроводжуючим документам. Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем по якості – згідно сертифікату якості заводу-виробника; по кількості – згідно накладних. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2006 року. Договір підписаний представниками сторін та посвідчений печаткою позивача.  

Відповідно до ст. ст. 193, 265 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона / продавець / передає або зобов'язується передати майно / товар / у власність другій стороні / покупцеві /, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно / товар / і сплатити за нього певну грошову суму.          

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу 345 тон кам'яного вугілля на загальну суму 188370 грн., що підтверджується залізничним квитанціями про приймання вантажу і накладними та визнається представником відповідача.

Відповідач частково розрахувався за отримане вугілля сплативши 127298 грн. 52 коп., що підтверджується ксерокопією виписки з банківського рахунку наданою позивачем.

Наявність боргу відповідача перед позивачем за отримане, але не повністю оплачене кам'яне вугілля також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 11.06.07р. в якому зазначені всі бухгалтерські операції між сторонами по виконанню умов договору № 1807-1 від 18.07.06р. Акт підписаний представниками сторін та посвідчений печатками підприємств.

Позивач не надав суду доказів направлення (вручення) відповідачу рахунків, що передбачено пунктом 2.2 договору.  

Тому, вимогою позивача направлену відповідачу, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, з проханням погасити борг господарський суд вважає претензію № 1 від 07.05.08р. Вказана претензія отримана відповідачем 23.05.08р., що підтверджується ксерокопією повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.05.08р. (а. с. 14). Відповідач повинен був сплатити наявний борг в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто по 30 травня 2008 року включно. Свій обов'язок відповідач не виконав і кошти не сплатив.

Залишок суми боргу становить 61071 грн. 48 коп., доказів сплати якого сторони, в тому числі і відповідач, суду не надали.  

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати повинні нараховуватись за період з червня 2008 року (момент виникнення обов'язку відповідача по оплаті вугілля 31 травня 2008 року) по листопад 2008 року включно (граничний строк вказаний позивачем в заяві від 23.12.08р.). Сума інфляційних втрат за вказаний період становить 3114 грн. 63 коп.

Три відсотки річних повинні нараховуватись за період з 31 травня 2008 року (момент виникнення обов'язку відповідача по оплаті вугілля 31 травня 2008 року) по 24 грудня 2008 року (граничний строк вказаний позивачем в заяві від 23.12.08р.). Сума 3 % річних за вказаний період становить 1040 грн.

Відповідач не надав власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 (з подальшими змінами) зазначено, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина 2 статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема приписів статті 58 ГПК.

При подачі позову ТОВ „Політех” просило стягнути з відповідача 61071 грн. 48 коп. боргу, 21560 грн. 75 коп. інфляційних втрат, 3358 грн. 92 коп. 3 % річних, 22012 грн. 72 коп. пені.

В заяві від 23.12.08р. позивач змінив предмет позову і просить визнати договір поставки № 1807-1 від 18.07.06р. укладений між сторонами – дійсним та стягнути з відповідача 61071 грн. 48 коп. боргу, 24226 грн. 06 коп. індексу інфляції, 3629 грн. 25 коп. 3 % річних.

Тому, господарський суд не приймає до розгляду і не розглядає по суті заяву позивача від 23.12.08р. про зміну предмету позову в частині визнання договору поставки № 1807-1 від 18.07.06р. дійсним, так як це протирічить змісту і формі ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Заперечення відповідача викладені у відзиві № 10 від 27.01.09р. не є підставою для відмови в позові з наступних підстав.

Як доведено матеріалами справи договір поставки товару № 1807-1 від 18.07.06р. підписаний зі сторони відповідача його представником (а. с. 73).

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, які він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідач своїми подальшими діями схвалив договір поставки товару № 1807-1 від 18.07.06р. – повністю прийняв поставлене позивачем кам'яне вугілля в кількості 345 тон і частково оплатив його на суму 127298 грн. 52 коп. Відповідач не надав доказів повернення не оплаченого вугілля позивачу, або повної оплати. Також відповідачем не надані докази звернення до правоохоронних органів стосовно дій його представника при підписанні договору № 1807-1 від 18.07.06р.

Тобто, договір № 1807-1 від 18.07.06р. підлягає виконанню відповідачем відповідно до викладених в ньому умов.

Акту звірки розрахунків між сторонами станом на 11.06.07р. господарським судом, на підставі ст. 43 ГПК України, дана оцінка як одному із доказів, але не єдиному, який підтверджує наявність господарських правовідносин між сторонами по виконанню договору № 1807-1 від 18.07.06р.

Позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. ст. 47-1, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 193, 265 ГК України, ст. ст. 241, 526, 625, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 22, 32 – 34, 43, 47-1, 49, 75, 82 – 85, 116, 117 ГПК України господарський суд

                                                       ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ „Агро-гарант-цукор” м. Кіровоград вул. Комарова 64 р/р 26005000229001 в АТ „Індекс-банк” МФО 323765 код ЄДРПОУ 31975271 на користь ТОВ „Політех” м. Дніпродзержинськ вул. Інститутська 2 кв. 2 Дніпропетровської області р/р 26004021061001 в АТ „Індекс-банк” МФО 307015 код ЄДРПОУ 32815934 – 61071 грн. 48 коп. боргу, 3114 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 1040 грн. 3 % річних, 652 грн. 26 коп. сплаченого державного мита, 86 грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

В задоволенні решти позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному ГПК України.

Суддя