cpg1251
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" січня 2013 р. Справа№ 10/183-09/9-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Баранця О.М.
Пономаренка Є.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: Мельничук В.В. - довіреність б/н від 16.07.2008р.;
від відповідача: Чесноков С.М. - директор;
від третьої особи - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Перспектива"
на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2012 р.
у справі №10/183-09/9-10 (суддя Сокуренко Л.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „VauPe"
до Закритого акціонерного товариства „Перспектива"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
International Financial Center Of Chagos Archipelago Ltd
про стягнення 34 340,89 євро
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2012р. у справі №10/183-09/9-10 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним протокол угоди про уступку права вимоги від 01.08.2005р. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Перспектива" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „VauPe" 31 797,12євро заборгованості за контрактами №83 та №84 від 01.01.2004р., 2 543,77 євро неустойки та судові витрати : 343,41 євро та 85,00 грн. державного мита за подачу позовної заяви; 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи.
Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що оскільки ЗАТ „Перспектива" не було надано належних доказів оплати заборгованості, що виникла відповідно до контрактів №83 та №84 від 01.01.2004р., а протокол угоди від 01.08.2005р., на якому ґрунтувались заперечення відповідача був визнаний під час судового розгляду недійсним, позовні вимоги, як зазначає суд, підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2012р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що протокол угоди від 01.08.05р., який визнаний судом недійсним, не є підставою позову, так як позов виник із основного договору від 01.01.2004р., позовні вимоги не грунтуються на даному протоколі, таким чином зазначений протокол не є договором, який може бути визнано недійсним.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що ЗАТ „Перспектива" за поставлений товар повністю розрахувався ще у 2005 році, платежі було здійснено через Славутицьке відділення АКБ „Київська Русь".
Судом першої інстанції, як зазначає скаржник, не взято до уваги заяву відповідача щодо застосування позовної давності до заявленого позову, висновок суду про відсутність пропуску строку позовної давності у даних зобов'язальних правовідносинах не відповідає дійсності.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. розгляд апеляційної скарги призначено на 11.12.2012р.
У зв'язку з неявкою в судове засідання апеляційного господарського суду 11.12.12р. представників сторін та третьої особи розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.01.2013р.
15.01.2013р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився представник третьої особи, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.01.2013р.
29.01.2013р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився представник третьої особи.
Пунктом 6 Закону України „Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19 жовтня 2000 року N 2052-III встановлено, що, якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.
Відповідно до частини 2 статті 15 зазначеної Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі коли виконані всі нижчеперелічені умови:
a) документ передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,
b) з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,
c) не отримано будь-якого підтвердження незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Таким чином, однією з вимог, при виконанні якої суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, є закінчення строку з дати направлення документа, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази вручення третій особі документів про судовий розгляд справи, однак враховуючи той факт, що з моменту порушення провадження у справі ( ухвала Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р.) сплинув шестимісячний строк, судом було застосовано положення частини 2 статті 15 Конвенції та вирішено спір по суті за відсутності третьої особи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.
01.01.2004р. між ТОВ "VauPe" ( постачальник), та ЗАТ "Перспектива" (торговий партнер), укладено контракт №83, відповідно до п.1.1 якого постачальник (позивач) продає, а торговий партнер (відповідач) купує на умовах ЕХW-Вуdgoszcz обкладинки картонні для виробництва папок, та інші комплектуючі (товар), у відповідності до додатків (специфікацій) до контракту, які є його невід'ємною частиною контракту. Пунктом 2.1 контракту встановлено, що загальна сума контракту складає 300 000 євро. Згідно пункту 2.4 контракту, оплата партій товару здійснюється в євро чи в доларах США по курсу НБУ на день оплати на умовах 100% передоплати, якщо за згодою сторін не буде встановлено інший порядок оплати, про що робиться відмітка в інвойсі (рахунку). Форма оплати - безготівковий розрахунок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
01.01.2004р. між ТОВ "VauPe" (постачальник), та ЗАТ "Перспектива" (торговий партнер, відповідач), укладено контракт №84, відповідно до п. 1.1 якого постачальник (позивач) продає, а торговий партнер (відповідач) купує на умовах ЕХW-Вуdgoszcz механізми (зажими) та комплектуючі для виробництва папок (надалі по тексту - товар), у відповідності до додатків (специфікацій) до контракту, які є його невід'ємною частиною контракту. Пунктом 2.1 контракту встановлено, що загальна сума контракту складає 300 000 євро. Згідно п. 2.4 контракту оплата партій товару здійснюється в євро чи в доларах США по курсу НБУ на день оплати на умовах 100% передоплати, якщо за згодою сторін не буде встановлено інший порядок оплати, про що робиться відмітка в інвойсі (рахунку). Форма оплати - безготівковий розрахунок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
На виконання умов контракту №83 від 01.01.2004р. позивач поставив товар на загальну суму - 37 957, 94 євро (18 717,00 євро згідно з інвойсом №FА/000050/2004/VWS1/ЕХ від 03.12.2004р. та на суму 19 240,94 євро згідно з інвойсом №FА/000004/2005/VWS1/ЕХ від 08.02.2005р.).
На виконання умов контракту №84 позивач поставив товар на загальну суму 1242,40євро (1 242,40 євро згідно з інвойсом №FА/000001/2005/VSU1/ЕХ від 08.02.2005р.).
ЗАТ "Перспектива" прийняло продукцію, однак розрахувалося за неї частково, що підтверджується наданою представником позивача заявою відділу бухгалтерії ТОВ "VauPe" від 10.08.2009 р. На момент подання позову заборгованість ЗАТ "Перспектива" за контрактами № 83 та № 84 складала 31 797, 12 євро.
Відповідно до ч.1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст.179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
В силу ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності зі ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ч.1 ст.693 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
В силу ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2007р. представником позивача була надіслана вимога про здійснення розрахунків за одержаний товар згідно контрактів № 83 та № 84. 01.06.2009р. була надіслана повторна вимога до відповідача про сплату заборгованості, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист. Звернення ТОВ "VauPe" з вимогами про сплату заборгованості від 25.11.2007р. та від 01.06.2009 р. до ЗАТ "Перспектива", залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що право на позов у позивача виникло з 02.12.2007р. та з цієї дати порушено право позивача на отримання оплати за поставлений товар.
Відповідач в апеляційній скарзі та запереченнях зазначає про те, що ТОВ "VauPe", не є належним позивачем по даній справі, оскільки 01.08.2005р. між позивачем, відповідачем та International Financial Center Of Chagos Archipelago Ltd укладена трьохстороння угода - протокол про уступку права вимоги, за яким сторони домовились про уступку вимог ТОВ "VauPe", на користь фірми International Financial Center Of Chagos Archipelago Ltd щодо заборгованості ЗАТ "Перспектива" згідно контрактів №83 та №84 від 01.01.2004р. в сумі 41 908,18 євро (п. 1).
Згідно п. 2 протоколу, ТОВ "VauPe" зобов'язалось передати International Financial Center Of Chagos Archipelago Ltd документи, що засвідчують право вимоги.
Пунктом 3, 4 протоколу встановлено, що ЗАТ "Перспектива" не заперечує проти уступки права вимоги заборгованості перед ТОВ "VauPe" на користь International Financial Center Of Chagos Archipelago Ltd та здійснює погашення заборгованості в доларах США у відповідності до домовленості на адресу фірми International Financial Center Of Chagos Archipelago Ltd за реквізитами зазначеними у п.4 протоколу. Протокол підписано представниками сторін, та скріплено печатками юридичних осіб.
Ухвалою місцевого господарського суду від 07.06.2011р. у справі № 10/183-09/9-10 було призначено судову почеркознавчу експертизу з метою визначення дійсності підписів сторін на протоколі угоди про уступку права вимоги від 01.08.2005р. Проведення експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а витрати покладено на відповідача - ЗАТ "Перспектива". Вказана експертиза проведена не була у зв'язку з її несплатою відповідачем.
Ухвалою суду від 20.12.2011 р. у справі № 10/183-09/9-10 було повторно призначено судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а витрати покладено на відповідача - ЗАТ "Перспектива". Оскільки відповідачем повторно не було сплачено витрати на проведення судової експертизи, ухвала суду від 20.12.2011р. залишена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз без виконання.
Відповідач посилається на те, що ЗАТ "Перспектива" на виконання зобов'язань відповідно до протоколу угоди від 01.08.2005р. перерахувало на банківський рахунок International Financial Center Of Chagos Archipelago Ltd 100 000, 00 доларів США, що підтверджується платіжним доручення № 1 від 12.07.2005р.
Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом у рядку 70 платіжного доручення №1 від 12.07.2005р. зазначено контракт № 85 від 01.07.2005р. та в рядку 32А сума сплати складає 100 000, 00 доларів США, що не співпадає з даними ні контрактів №83 та №84, а ні з умовами протоколу уступки права вимоги від 01.08.2005р.
Крім того, відповідачем не надані докази виконання сторонами передбачених протоколом дій, що свідчать про його виконання, як то звернення третьої особи, як нового кредитора з відповідною вимогою, або погашення відповідачем на користь третьої особи заборгованості.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що посилання відповідача на те, що ЗАТ "Перспектива" сплатило суму заборгованості за одержаний товар згідно контрактів №83 та №84 не відповідають дійсності та не підтверджуються наявними доказами.
З матеріалів справи також вбачається, що протокол угоди про уступку права вимоги від 01.08.2005р. був підписаний представниками позивача, відповідача та International Financial Center Of Chagos Archipelago Ltd та скріплений їх печатками. Однак вказаний протокол був підписаний представником ТОВ "VauPe" Лєшеком Новак, який був звільнений з посади директора ТОВ "VauPe"- 31.12.2004р., що, зокрема, підтверджується наданим представником позивача свідоцтвом праці Лєшека Новак, письмовими поясненнями Лєшека Новак та голови одноосібного правління ТОВ "VauPe".
Як вбачається з наданих суду письмових пояснень Лєшека Новак від 16.08.2010р., після припинення трудових відносин з ТОВ "VauPe", тобто з 01.01.2005р., він не виконував жодних послуг для ТОВ "VauPe", а саме не складав заяв та не підписував жодних договорів від імені вищезгаданого товариства, в тому числі і протоколу угоди від 01.08.2005р. з ЗАТ "Перспектива".
Крім того, Лєшек Новак зазначив, що він не складав у Районний суд VII Відділення праці м. Бидгощ відкликання про розірвання трудового договору та не виступав з вимогою про спростування свідоцтва про працю, тобто не вчиняв жодних дій щодо поновлення на займаній посаді директора з економічних питань в ТОВ "VauPe", а тому посилання представника відповідача на те, що Лєшек Новак міг на момент підписання протоколу угоди займати посаду директора ТОВ "VauPe" не відповідають дійсності та не підтверджуються матеріалами справи.
З письмових пояснень голови одноосібного правління ТОВ "VauPe"- Вєслава Пахольські від 12.08.2010 р., також вбачається те, що Лєшек Новак був працевлаштований в ТОВ "VauPe" на посаді директора з економічних питань в період від 01.09.2000р. до 31.12.2004р. і після цього періоду останній не виконував від імені ТОВ "VauPe" жодних послуг у будь-якому вигляді та не виступав від імені товариства.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що Лєшек Новак не мав повноважень щодо підписання від імені ТОВ "VauPe" протокол угоди про уступку права вимоги від 01.08.2005р. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.
Частиною 3 ст.215 ЦПК України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
За таких обставин, протокол угоди про уступку права вимоги від 01.08.2005р. був підписаний не уповноваженою на це особою, в зв'язку з чим обґрунтовано визнаний судом недійсним.
В силу частини 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З огляду на те, що ЗАТ "Перспектива" не було надано належних доказів сплати заборгованості, що виникла відповідно до контрактів №83 та №84 від 01.01.2004р., а протокол угоди від 01.08.2005р., на якому ґрунтувались заперечення відповідача, визнано під час судового розгляду недійсним, позовні вимоги ТОВ "VauPe" щодо стягнення основної суми боргу у розмірі - 31 797, 12 євро обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом.
Пунктом 9.2. контрактів № 83 та № 84 визначено, що в разі, якщо ЗАТ "Перспектива" прострочить оплату товару, то вона виплачує неустойку у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний тиждень прострочення. Пунктом 9.3. контрактів передбачено, що загальна сума неустойки не може перевищувати 8% від суми заборгованості.
Таким чином, позивач зазначає, що 8% від суми заборгованості ЗАТ "Перспектива" за отриманий товар за контрактами №83 та №84 (31797,12 євро) становить 2 543, 77 євро ( 2 444, 38 євро згідно контракту № 83 від 01.04.2004 р. та 99, 39 євро згідно контракту № 84 від 01.04.2004 р.).
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст.231 ГК України встановлено, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги ТОВ "VauPe" в частині стягнення з ТОВ "Перспектива" неустойки у розмірі 2 543,77євро також підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про те, що до заявлено позову слід застосувати позовну давність то судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В силу ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Правило абзацу 2 частини 5 ст.261 ЦК України застосовується з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України. Коли строк чи термін виконання зобов'язання не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в будь-який час. При цьому боржникові надається пільговий строк тривалістю сім днів. Зі спливом цього строку починається перебіг строку позовної давності.
Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Київської області № 19/342-07 від 25.10.2007р., яке набрало законної сили згідно постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду № 19/342-07 від 18.11.2008р., було встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого ним від позивача товару за контрактами №83 та № 84, не визначений.
Також, Київським міжобласним апеляційним судом було встановлено, що позивачем не було дотримано порядку, передбаченому ст.530 ЦК України щодо виникнення моменту виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність моменту виникнення обов'язку щодо виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, з огляду на те, що вимога у порядку ст.530 ЦК України позивачем була надіслання відповідачеві вже після прийняття рішення по справі. Водночас, апеляційний суд зазначив про те, що дана обставина не перешкоджає зверненню позивачеві з відповідним позовом до суду в загальному порядку.
З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2007р. позивачем було направлено вимогу щодо сплати заборгованості за поставлений товар на адресу відповідача за контрактами №83 та № 84 у порядку ст.530 ЦК України.
Таким чином, право на позов у позивача виникло з 02.12.2007р. (з урахуванням 7 днів). Тобто саме з цієї дати було порушено право позивача на отримання оплати за поставлений товар. Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до господарського суду Київської області - 07.07.2009р., тому відсутній пропуск строку позовної давності, який відповідач просив застосувати до даного позову.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "Перспектива" не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Перспектива" залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2012р. у справі № 10/183-09/9-10 залишити без змін.
3.Матеріали справи №10/183-09/9-10 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Пашкіна С.А.
Судді Баранець О.М.
Пономаренко Є.Ю.
Повний текст постанови підписано 04.02.2013р.
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 29.01.2013 |
Оприлюднено | 05.02.2013 |
Номер документу | 29067563 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Пашкіна С.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні