Ухвала

від 15.01.2009 по справі 10-11/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

2009

року січня 15 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Сумської області в складі:

                              головуючого - Ященка В.А.

                              суддів -

Прокопенка О.Б., Пархоменко О.М.

                              з участю прокурора - Гуменного О.В.

розглянула у відкритому судовому

засіданні в м. Суми справу за апеляцією заявниці ОСОБА_1 на постанову Зарічного

районного суду м. Суми від 25 грудня 2008 року про залишення без задоволення її

скарги на постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами

внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства прокуратури

Сумської області від 19 вересня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної

справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А :

           ОСОБА_1 звернулася до суду зі

скаргою на постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами

внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства прокуратури

Сумської області від 19 вересня 2008 р., якою було відмовлено в порушенні

кримінальної справи відносно мешканців м. Буринь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за фактами

неповернення ними ОСОБА_1 автомобіля чи грошових коштів за ознаками злочину,

передбаченого ст. 143 КК України (1960 р.) або ст.190 КК України (2001 р.), у

зв'язку з відсутністю в діях вказаних осіб складу злочину.

            У скарзі ОСОБА_1 не погоджувалася з

вказаною постановою, оскільки вона ґрунтувалася на неправдивих показаннях  ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а тому просила  постанову від 19 вересня 2008 р. скасувати, а

матеріали повернути для додаткової перевірки.            

            Постановою Зарічного районного суду

м. Суми від 25 грудня 2008 р. скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення.

            У поданій апеляції ОСОБА_1 вважає,

що є всі підстави для порушення кримінальної справи за вчинення відносно неї

шахрайства та дачу завідомо неправдивих показань, адже в ході перевірки було

встановлено передача коштів ОСОБА_2 для придбання автомобіля, котрий у

послідуючому було передано для ремонту і їй не повернуто. Попередні постанови

про відмову у порушенні кримінальної справи неодноразово були скасовані

районним та апеляційним судами, а постанова прокурора від 19.09.2008 року нічим

не відрізняється від попередніх, тому просить постанову суду скасувати з

направленням справи на додаткове розслідування.

            Вислухавши доповідь судді, думку прокурора

Гуменного О.В. про відмову в задоволенні апеляції, перевіривши матеріали справи

та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не вбачає підстав до її

задоволення.

            Відповідно

до вимог ст.99 КПК України, при відсутності підстав до порушення кримінальної

справи прокурор своєю постановою відмовляє у порушенні кримінальної справи, а

згідно ст.236-2 КПК України, розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи

були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст.99 КПК України, приймає

одне з передбачених даною статтею рішень, у тому числі і залишає скаргу без

задоволення.

            Розглядаючи

скаргу ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи

відносно мешканців м. Буринь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо неповернення заявниці

автомобіля чи грошових коштів, за ознаками ст. 143 КК України (1960 р.). або

ст.190 КК України (2001 р.) і постановляючи рішення про залишення скарги без

задоволення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана

постанова є законною, оскільки прокурором відділу нагляду за додержанням

законів органів внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового

слідства прокуратури Сумської області перевірка була проведена відповідно до

вимог кримінально-процесуального законодавства і при відмові в порушенні

кримінальної справи були виконані вимоги ст. 99 КПК України.

            Таке

рішення суду колегія суддів судової палати у кримінальних справах вважає

обґрунтованим і таким, що відповідає діючим положенням

кримінально-процесуального закону.

            Зокрема

при проведенні додаткової перевірки за заявою ОСОБА_1 виконані всі попередні

вказівки судів та Генеральної прокуратури України. Були відібрані пояснення від

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 та інших свідків,

вжиті заходи по встановленню місця знаходження автомобіля. Встановлено, що

ОСОБА_2 на прохання ОСОБА_8 та ОСОБА_1 у 1999 р. придбав у м. Вільнюс

Республіки Литва автомобіль «Опель-Кадет» чорного кольору, генеральна

довіреність на право керування яким була оформлена на ОСОБА_8, та передав його

ОСОБА_1 У послідуючому на прохання ОСОБА_1 вказаний автомобіль було замінено

ОСОБА_2 на автомобіль подібної марки, що слідує із показань свідків.

Документального підтвердження вказаних обставин не встановлено, більш того із

показань заявниці також слідувало про здійснення усних домовленостей між

учасниками.

            Крім

того при проведенні перевірки встановлено, що ОСОБА_9 бачила як ОСОБА_2,

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 готували автомобіль останньої для буксування, але зміст

розмови між вказаними особами вона не чула, про нього  їй  відомо

лише зі слів ОСОБА_1, із якою перебуває у родинних стосунках. Таким чином

органами прокуратури, що проводили перевірку, мотивовано не взяті до уваги

показання ОСОБА_9 щодо обставин передачі автомобіля. У той же час ОСОБА_4

неодноразово надавав пояснення щодо обставин продажу ОСОБА_1 автомобіля

невстановленій особі та повернення йому позичених у нього грошей. 

            Давши

належну оцінку встановленим обставинам, прокурор обґрунтовано дійшов висновку

про відсутність у діях  ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 ознак злочинів, передбачених  ст.

143 КК України (1960 р.) або ст.190 КК України (2001 р.).

            Під

час проведеної перевірки будь-яких доказів вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочинів

встановлено не було, а сама перевірка проведена з дотриманням вимог ст.ст.22,

99 КПК України.

            Судом

під час розгляду скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної

справи були дотримані вимоги ст.ст. 236-1, 236-2 КПК України, а тому доводи

апеляції  ОСОБА_1 про незаконність

судового рішення є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам

справи.

            На

підставі викладеного, колегія суддів не вбачає будь-яких законних підстав для

скасування постанови суду та задоволення апеляції ОСОБА_1         

            Керуючись ст. ст. 362, 377, 382  КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

            Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 25 грудня

2008 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора

відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при

провадженні дізнання та досудового слідства прокуратури Сумської області від 19

вересня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2

та ОСОБА_3 - залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1 - без задоволення.                                                                

Судді:

     В.А.

Ященко                                          

О.Б. Прокопенко                                        О.М.

Пархоменко