Рішення

від 04.02.2013 по справі 5020-1650/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 року справа № 5020-1650/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі: головуючого судді Єфременко О.О., суддів - Архипенко О.М., Погребняк О.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

(вул. Ковпака, буд. 29, м. Київ, 03150),

в особі Кримського комерційного макрорегіону Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

(пр-т Кірова, буд. 36, м. Сімферополь, 95000)

до Спільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез"

(вул. Терещенко, буд. 12, м. Севастополь, 99011;

пр. Ген. Острякова, буд. 61, м. Севастополь, 99000),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

(АДРЕСА_2),

Служба у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя

(вул. Леніна, 66, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 1 273 090,93 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участю представників сторін:

позивача - Денисова Ю.П., довіреність б/н від 08.11.2012;

відповідача - Заремба І.Л., довіреність б/н від 21.06.2012;

третьої особи (ОСОБА_1) - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України 13.03.2000;

третьої особи (Служба у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя) - Ушакова М.В., довіреність № 56/43-1.1 від 03.01.2013.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Кримського комерційного макрорегіону Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Спільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез" про стягнення 1 273 090,93 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги з посиланням на статті 7, 33 Закону України «Про іпотеку» мотивовані порушенням третьою особою, ОСОБА_1, умов кредитного договору №945/203 від 17.03.2006 щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, в забезпечення виконання зобов'язань за яким, між позивачем та відповідачем укладений договір іпотеки від 17.03.2006, тому позивач просить погасити наявну заборгованість третьої особи за кредитним договором №945/203 від 17.03.2006 за рахунок предмета іпотеки.

Ухвалою від 18.10.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою від 03.11.2011 суд залучив до участі у справі в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1.

Ухвалою від 25.04.2012 вирішено здійснювати розгляд справи №5020-1650/2011 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №64 від 25.04.2012 призначений повторний автоматичний розподіл справи, за результатом якого у справі №5020-1650/2011 призначено наступний склад колегії суддів: головуючий - суддя Єфременко О.О., судді - Погребняк О.С., Щербаков С.О.

Ухвалою від 10.05.2012 по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу та визначено коло питань для розв'язування експертом в ході проведення зазначеної експертизи; матеріали справи № 5020-1650/2011 надіслані на адресу Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса.

Ухвалою від 10.05.2012 провадження по даній справі було зупинено до отримання результатів призначеної експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою від 17.10.2012 здійснено заміну у складі колегії, у зв'язку із знаходженням судді Погребняка О.С. у щорічної відпустці, призначений повторний автоматичний перерозподіл справи, за результатами якого здійснено його заміну на суддю Альошину С.М., поновлено провадження у справі та призначено дату судового засідання.

Ухвалою від 06.12.2012 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача до участі у справі залучена Служба у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя.

Ухвалою від 17.12.2012, за клопотанням представника третьої особи, Служби у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя, розгляд справи був відкладений для надання додаткового часу для виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 06.12.2012. Цією же ухвалою строк вирішення спору продовжений на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладений на 03.01.2013.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду міста Севастополя №1 від 03.01.2013 призначений повторний автоматичний розподіл справи, за результатом якого у справі № 5020-1650/2011 призначено наступний склад колегії суддів: головуючий - суддя Єфременко О.О., судді - Архипенко О.М., Погребняк О.С.

Ухвалою суду від 03.01.2013 справа №5020-1650/2011 прийнята до провадження колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя - Єфременко О.О., судді - Архипенко О.М., Погребняк О.С., призначено розгляд справи в судовому засіданні на 04.02.2013.

З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2012 до суду від Спільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на те, що на розгляді Ленінського районного суду міста Севастополя перебуває позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №945/203 від 17.05.2006 (т.5 арк.с. 91-96).

03.01.2013 (вх. №89/13) представник третьої особи, Служби у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя, надав суду письмові заперечення №05/18-39 від 02.01.2013 (т.6 арк.с.67-68), відповідно до яких просить залишити позовну заяву без розгляду, оскільки на цей час не вирішена справа в Ленінському районному суді міста Севастополя щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту №945/203 від 17.03.2006 та завершення розслідування кримінальної справи щодо фальсифікації документів кредитної справи ОСОБА_1 за договором кредиту № 945/203 від 17.03.2006.

Ухвалою суду від 04.02.2013 зазначені клопотання Служби у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя та Спільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез" залишені без задоволення.

04.02.2013 за вх. №1047/13 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1, надійшло письмове клопотання про залучення її до участі у справі як відповідача, посилаючись на статті 1, 21, 22, 24 Господарського процесуального кодексу України (т.6 арк.с.94-95).

Ухвалою від 04.02.2013 судом відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.02.2013, третя особа, ОСОБА_1, зазначивши, що суд залучив її до участі у справі у якості відповідача, надала клопотання про припинення провадження у справі в порядку, передбаченому пунктами 1 1 , 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (т.6 арк.с.104-105), оскільки є рішення Ленінського районного суду міста Севастополя у справі №2-4421/11 від 02.08.2012, яке набрало законної сили 14.08.2012, згідно з яким, з неї на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" стягнута заборгованість за договором кредиту №945/203 від 17.03.2006 у розмірі 1 366 583,04 грн.

Суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки, як вже зазначалося, у задоволенні клопотання третьої особи, ОСОБА_1, про залучення її до участі у справі як відповідача, було відмовлено ухвалою суду від 04.02.2013.

Представник відповідача у засіданні суду заявив усне клопотання про витребування від позивача матеріалів кредитної справи Спільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез", але відповідної письмової заяви, з обґрунтуванням зазначеного клопотання суду не надав.

Ухвалою суду від 04.02.2013 клопотання Спільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез" про витребування від позивача матеріалів кредитної справи Спільного Українсько-російським підприємства "Укрроссінтез" залишено без задоволення.

Крім того, представник відповідача у засіданні суду заявив усне клопотання про направлення матеріалів справи до слідчих органів для встановлення факту підробки кредитної справи за договором кредиту №945/203 від 17.03.2006, але відповідної письмової заяви з відповідним обґрунтуванням зазначеного клопотання, суду не надав.

Ухвалою від 04.02.2013 клопотання Спільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез" про направлення матеріалів справи №5020-1650/2011 до слідчих органів, залишено без задоволення.

Також, третя особа, ОСОБА_1, у засіданні суду надала клопотання про призначення у справі додаткової експертизи (т.6 арк.с.98-99), обґрунтовуючи його тим, що змінилися деякі обставини, які стосуються об'єкту іпотеки, а саме, рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 25.12.2012 у справі №2-4821/11 частково задоволено позов Спільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез" до ОСОБА_6, зобов'язано останнього звільнити самовільно зайняте офісне приміщення та майно, розташоване за адресою по АДРЕСА_3. Крім того, третя особа зазначила, що представник позивача у встановлений експертом Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса час на огляд об'єкту дослідження не з'явився. Зазначені обставини, на думку ОСОБА_1, є підставою для призначення у справі додаткової експертизи.

Але суд не погоджується із зазначеним, з огляду на наступне.

Частина друга статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду призначити додаткову судову експертизу у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта.

Пунктом 15.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» передбачено, що додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер. При цьому, така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту.

Звертаючись до суду з клопотанням про призначення у справі додаткової експертизи, третя особа ОСОБА_1 не зазначила, які саме висновки експерта вона вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Викладені у клопотанні обставини не приймаються судом як обставини, що обумовлюють необхідність розширення експертного дослідження. Крім того, судом не встановлено недостатньої ясності чи неповноти висновку судової будівельно-технічної експертизи №627 від 24.09.2012, проведеної судовим експертом Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса ОСОБА_7

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання третьої особи, ОСОБА_1, про призначення у справі додаткової експертизи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням пояснень від 06.12.2012 (т.6 арк.с.10-11) та пояснень від 29.01.2013 (т.6 арк.с.78) підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві б/н від 15.11.2011 (вх. №12547/11 від 16.11.2011) та відзиві б/н від 26.11.2012 (вх. №10006/12 від 27.11.2012), зокрема, зазначив про неможливість розглядати умови виконання договору кредиту №945/203 від 17.03.2006 окремо від договорів іпотеки від 17.03.2006, укладених в його забезпечення; звернення до суду з вимогою до поручителів можливо лише після вирішення у судовому порядку спору за договором кредиту, але на момент звернення позивача до суду з позовною заявою, що розглядається, відповідного рішення щодо спору за договором кредиту не було; позивачем порушено статтю 6 договору кредиту №945/203 від 17.03.2006, якою передбачено, що усі спори підлягають передачі до суду загальної юрисдикції; договір іпотеки від 17.03.2006, укладений між позивачем та відповідачем, є лише додатком до договору кредиту №945/203 від 17.03.2006; звертаючись одночасно до суду с позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №945/203 від 17.03.2006 та с позовом до Спільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.03.2006, позивач тим самим вимагає подвійного стягнення заборгованості; на цей час позивачем не вирішено питання за заявою ОСОБА_1 щодо реструктуризації заборгованості за договором кредиту №945/203 від 17.03.2006 (т.1 арк.с.89-93, т.5 арк.с.91-96).

Третя особа, ОСОБА_1, у судовому засіданні проти позову заперечувала, підтримавши доводи представника відповідача.

Представник третьої особи, Служби у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя, проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових заперечених за вих. №05/18-39 від 02.01.2013 (т.6 арк.с.67-68), зокрема, зазначив: на цей час існує рішення Ленінського районного суду міста Севастополя у справі №2-4421/11 від 02.08.2012, яке набрало законної сили 14.08.2012, згідно з яким, з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" стягнута заборгованість за договором кредиту №945/203 від 17.03.2006 у розмірі 1 366 583,04 грн., але позивачем не надані докази того, що сам боржник - ОСОБА_1 не може виконати це рішення, тому звернувшись до суду з позовом, що розглядається, позивач намагається здійснити подвійне стягнення заборгованості за договором кредиту №945/203 від 17.03.2006; позивач навмисно скриває той факт, що правоохоронними органами порушено кримінальну справу щодо підробки кредитної справи за договором кредиту №945/203 від 17.03.2006; співвласниками по праву спадщини майна, що належить Спільному Українсько-російського підприємству "Укрроссінтез" є малолітні діти ОСОБА_1, тому відчуження майна, яке належить відповідачу, не можливе без відповідного узгодження зі Службою у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Судом неодноразово оголошувалися перерви у судовому засіданні, в порядку передбаченому частиною третьою статті 77 Господарського процесуального кодексу України, а саме: 08.05.2012 до 10.05.2012, 27.11.2012 до 06.12.2012.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») (Кредитор) та громадянкою України ОСОБА_1 (Позичальник) укладений договір кредиту №945/203 (далі - Кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого Кредитор надає Позичальнику на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності і цільового характеру використання, грошові кошти у сумі 123 500,00 Евро, зі сплатою 10,5 процентів річних з визначенням наступного періоду погашення суми основного боргу: з 10.04.2006 по 10.02.2013 1471,00 Евро щомісячно та 10.03.2013 - 1407,00 Евро та кінцевим строком повернення основної суми заборгованості 10.03.2013. Кредит надається Позичальнику на споживчі цілі (т.1 арк.с.16-19).

Сторони домовились, що надання кредиту здійснюється шляхом видачі Позивальнику готівкових коштів, моментом надання кредиту є день видачі Позичальнику готівкових коштів у сумі кредиту, моментом повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки Кредитора: суми кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій, визначених цим Кредитним договором, якщо інше не випливає з умов Кредитного договору (пункти 2.1.-2.3 Кредитного договору).

На виконання вимог пункту 1.3 Кредитного договору, з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань Позичальника відносно погашення кредиту, оплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, Кредитором прийнята іпотека, а саме, укладені наступні іпотечні договори.

17.03.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») (Іпотекодержатель) та громадянкою України ОСОБА_1 (Іпотекодавець), укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстром № 422 (т.2 акр.с.55-56), за умовами якого Іпотекодавець, в забезпечення обов'язків Іпотекодаця за Кредитним договором №945/203 від 17.03.2006 , передав в іпотеку нерухоме майно - в цокольному поверсі житлового будинку літ. «А» (з навісами літ. «а»; літ. «а1») вбудовані приміщення перукарні (приміщення з №ІІІ-1 по ІІІ-9) загальною площею 52,60 кв.м, вартістю 283 500,00 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та належать Іпотекодавцю на праві власності (пункт 1.1 Договору іпотеки).

17.03.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») (Іпотекодержатель) та Спільним Українсько-російського підприємством "Укрроссінтез" (Іпотекодавець), укладено договір іпотеки (далі - договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстром № 426 (т.1 арк.с.20-23), за умовами якого Іпотекодавець, в забезпечення обов'язків, прийнятих на себе ОСОБА_1 за Кредитним договором №945/203 від 17.03.2006 , передав в іпотеку нерухоме майно - в цокольному поверсі житлового будинку літ. «А» (з навісами літ. «а»; літ. «а1») вбудовані приміщення бара (приміщення з №ІV-1 по №ІV-14) загальною площею 113,7 кв.м, вартістю 672 000,00 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та належать Іпотекодавцю на праві власності (пункт 1.1 Договору іпотеки).

Поряд з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною третьою статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже обіг іноземної валюти в Україні регламентований нормами спеціального законодавства.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93 (у редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.08.2001 за №730/5921) (діючій на момент виникнення спірних правовідносин), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, а також інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "г" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») має банківську ліцензією №5, видану Національним Банком України 29.12.2001 та дозвіл №5-2, виданий Національним Банком України 29.07.2003, з яких вбачається, що позивач має право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 1-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин), у тому числі здійснення валютних операцій (т.6 арк.с.30-33).

На виконання умов Кредитного договору Кредитор надавав Позичальнику кредитні кошти, на загальну суму 123 500,00 Евро (еквівалент у гривнях 752 713,36 грн), що підтверджується, заявою на видачу готівки №2311 від 17.03.2006 (т.1 арк.с.24).

Пунктами 3.3.8, 3.3.9 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі погашати кредит та нараховані проценти за фактичний час його використання, а також штрафні санкції, передбачені умовами Кредитного договору.

Згідно з пунктом 4.5 Кредитного договору у випадку невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов'язків, передбачених пунктами 3.3.7, 3.3.8 договору, протягом більш ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що настав, і відповідно, Позичальник зобов'язаний протягом 1 робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплати проценти за фактичний час користування кредитом, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Повідомленням №601.6-03/96-2834 від 27.07.2011 (т.1 арк.с.25-27) позивач повідомляв ОСОБА_1 та Спільне Українсько-російське підприємство "Укрроссінтез", що за Позичальником станом на 19.07.2011 обліковується прострочена заборгованість та заявив про використання свого права, передбаченого пунктом 4.5 Кредитного договору щодо вимоги дострокового повернення кредиту (в повному обсязі), процентів за його використання, пені і штрафних санкцій.

З метою примусового стягнення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором, яка склалася станом на 19.07.2011, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Ленінського районного суду міста Севастополя з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1 366 583,04 грн, у тому числі: поточна заборгованість за кредитом - 328 652,46 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 522 636,34 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 328 425,41 грн, строкова заборгованість за відсотками - 2 974,40 грн, пеня по простроченому кредиту та відсоткам - 112 415,44 грн, штраф по простроченому кредиту та відсоткам - 41 478,99 грн.

Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя у справі №2-4421/11 від 02.08.2012, яке набрало законної сили 14.08.2012, вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено повністю, з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" стягнута заборгованість за договором кредиту №945/203 від 17.03.2006 у розмірі 1 366 583,04 грн (т.6 арк.с.107).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором станом на 06.11.2012 складає 1 273 090,93 грн, у тому числі: поточна заборгованість за кредитом - 317 542,47 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 578 873,15 грн, заборгованість за відсотками - 274 002,88 грн, пеня по простроченому кредиту та відсоткам - 60 481,46 грн, штраф по простроченому кредиту та відсоткам - 42 190,96 грн (т.5 арк.с.160-167).

Несплата заборгованості за Кредитним договором стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.03.2006, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Спільним Українсько-російського підприємством "Укрроссінтез".

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» цієї глави «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України та частини першої статі 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, приписи якої кореспондуються з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Окрім цього, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не спростовується, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, тобто надав Позичальнику (ОСОБА_1) грошові кошти в обумовленій сторонами сумі, що підтверджено наявною в матеріалах справи заявою на видачу готівки №2311 від 17.03.2006 на загальну суму 123 500,00 Евро (еквівалент у гривнях 752 713,36 грн) (т.1 арк.с.24), яка підписана Позичальником (ОСОБА_1) та Кредитором.

Суд звертає увагу на те, що за своєю правовою природою, право іпотеки, що належить іпотекодержателю має похідну, залежну природу від вимоги, яка забезпечена іпотекою, та нерозривно з нею пов'язано. Це підтверджується положеннями чинного цивільного законодавства, зокрема, частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку», яка прямо зазначає, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Аналогична правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України № 3-43гс12 від 16.10.2012, а саме зазначено, що правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Таким чином, при вирішенні спору, предметом якого є звернення стягнення на майно, передане в іпотеку принциповим вважається встановлення судом факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, лише за умови якого суд й має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що Позичальник (ОСОБА_1) не виконав взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором № 945/203 від 17.03.2006, а саме, не повернув основну суму кредиту та не сплатив проценти за користування кредитними коштами та інші платежі. Загальна сума заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором станом на 06.11.2012 складає 1 273 090,93 грн.

Факт існування заборгованості за договором кредиту № 945/203 від 17.03.2006, підтверджується рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя у справі №2-4421/11 від 02.08.2012, яке набрало законної сили 14.08.2012, яким з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" стягнута заборгованість за договором кредиту №945/203 від 17.03.2006 у розмірі 1 366 583,04 грн, яка виникла станом на 19.07.2011 (т.6 арк.с.107).

Частиною четвертою статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно з положень пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» факти встановлені рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, які мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя у справі №2-4421/11 від 02.08.2012 обставини щодо наявності заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту №945/203 від 17.03.2006 не підлягають доведенню і є встановленими.

Отже, згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на день звернення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" з даним позовом до суду заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за договором кредиту №945/203 від 17.03.2006 становить 1 273 090,93 грн, у тому числі: поточна заборгованість за кредитом - 317 542,47 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 578 873,15 грн, заборгованість за відсотками - 274 002,88 грн, пеня по простроченому кредиту та відсоткам - 60 481,46 грн, штраф по простроченому кредиту та відсоткам - 42 190,96 грн (т.5 арк.с.160-167). Зазначена заборгованість на день прийняті рішення судом опалена не була.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не виконала своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, позивач з посиланням на пункт 2.4.3 Договору іпотеки, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Спільним Українсько-російського підприємством "Укрроссінтез" та статтю 33 Закону України "Про іпотеку" звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості за рахунок заставленого майна.

Іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593 Цивільного кодексу України) глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законом (аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України № 3-43гс12 від 16.10.2012).

Згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 Цивільного кодексу України).

Іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України "Про іпотеку").

Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, нормами Закону України "Про іпотеку" встановлюється особливий порядок задоволення вимог іпотекодержателя, який є кредитором боржника за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою, наданою іншою особою - майновим поручителем.

З огляду на викладене, враховуючи, що майновий поручитель несе відповідальність в межах вартості предмета іпотеки, іпотекодержатель не позбавлений права звернутись до суду в порядку позовного провадження з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості боржника за забезпеченим іпотекою зобов'язанням відповідно до Закону України "Про іпотеку" .

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та Спільне Українсько-російське підприємство "Укрроссінтез" за договором іпотеки від 17.03.2006 у пункті 1.4 узгодили, що предмет іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя до ОСОБА_1, що випливають з Кредитного договору №945/203 від 17.03.2006, а саме: вимоги щодо повернення кредиту, а також дострокове його погашення; вимоги щодо сплати суми процентів за користування кредитом у розмірі 10,5% відсотків річних та комісій; вимоги щодо сплати можливої неустойки (пені, штрафу); відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням, та збитків, завданих порушенням основного зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є наступне майно Іпотекодавця, а саме: нерухоме майно в цокольному поверсі житлового будинку літ. «А» (з навісами літ. «а»; літ. «а1») вбудовані приміщення бара (приміщення з №ІV-1 по №ІV-14) загальною площею 113,7 кв.м, вартістю 672 000,00 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Як зазначено в пункті 1.1 договору іпотеки предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва на право власності на приміщення бара, виданого 26.07.2005 Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, згідно з розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 17.11.2003 №1801-р, Наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності №578 від 21.07.2005, зареєстрованого в Комунальному підприємстві „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради 27.07.2005 за №2269, кн.14, нж.стор.89.

Зазначене підтверджується листом Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради №5696 від 18.05.2012, отриманим на запит суду, і яке міститься у матеріалах справи (т.5 арк.с.8).

Згідно з пункту 4.1 договору іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником (ОСОБА_1) основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені зобов'язання іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за умови додержання статті 35 Закону України «Про іпотеку», частиною першою якої передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що повідомленням №601.6-03/96-2834 від 27.07.2011 (т.1 арк.с.25-27), позивач повідомляв ОСОБА_1 та Спільне Українсько-російське підприємство "Укрроссінтез", що за Позичальником станом на 19.07.2011 обліковується прострочена заборгованість та, з посиланням на статтю 35 Закону України «Про іпотеку», попередив, що у разі, якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишиться без задоволення, він вправі стягнути заборгованість за кредитом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначене повідомлення було надіслано на юридичну адресу відповідача, що відповідає місцезнаходженню Спільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез", зазначеному у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманому судом за електронним запитом за №11415129 від 18.10.2011 (т.1 арк.с.40-41), але було повернуто підприємством зв'язку (т.1 арк.с.27).

Відповідно до положень абзаців 1 та 4 частини першої статті 1, частини другої статті 17, частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості про місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені, підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - автоматизованої системи збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому ці відомості у випадку їх внесення до вказаного реєстру вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що повідомлення про порушення основного зобов'язання було надіслано позивачем за належною адресою відповідача, суд вважає, що умови статті 35 Закону України «Про іпотеку» Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» були дотримані повністю.

Отже, оскільки Позичальником та Іпотекодавцем протягом тридцяти днів з моменту отримання письмової вимоги заборгованість за Кредитним договором сплачена не була, у позивача виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки і отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Пунктом 4.5 договору іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-який особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; шляхом організації Іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Таким чином, відповідно до пункту 4.5 договору іпотеки та частини другої статті 36 Закону України «Про іпотеку» обрання того чи іншого способу звернення стягнення на предмет іпотеки є правом іпотекодержателя, яке він реалізує на свій розсуд .

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постанові №3-139гс11 від 26.12.2011 зазначивши, що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд.

Позивач надав суду клопотання, в порядку передбаченому частиною другою статті 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення , вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для захисту його прав і законних інтересів (т.6 арк.с.83).

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Із наведеної правової норми, що містить вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вбачається, що окрім іншого, у судовому рішенні має бути зазначено початкову ціну продажу предмету іпотеки в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності , на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про іпотеку» , реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» , з дотриманням вимог цього закону .

Крім того, у підпункті 4.6.2 пункту 4.6 договору іпотеки сторони передбачили, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні, а саме шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Частиною другою статті 43 Закону України «Про іпотеку» визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Судом встановлено, що у пункті 1.1 договору іпотеки сторони погодили, що вартість предмету іпотеки на момент укладення договору становила 672 000,00 грн, але домовленості між сторонами щодо початкової ціни продажу предмету іпотеки у договорі іпотеки не передбачено, більш того, з цього приводу між сторонами виник спір.

З урахуванням зазначених обставин, судом згідно зі статтею 41 Господарського процесуального кодексу України була призначена судова будівельно-технічна експертиза, за наслідком якої експертом Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса був зроблений висновок №627 від 24.09.2012 відповідно до якого ринкова вартість нерухомості, предмету іпотеки - вбудовані приміщення бара (приміщення з №ІV-1 по №ІV-14) загальною площею 113,7 кв.м. в цокольному поверсі житлового будинку літ. «А» (з навісами літ. «а»; літ. «а1»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 для його подальшої реалізації, які належать Спільному Українсько-російському підприємству "Укрроссінтез" (код ЄДРПОУ 24691753) на підставі свідоцтва на право власності на приміщення бара, виданого 26.07.2005 Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, зареєстрованого в Комунальному підприємстві „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради 27.07.2005 за №2269, складає 1 161 559,00 грн (т.5 арк.с.44-49).

Суд вважає, що при визначенні початкової вартості предмета іпотеки, необхідно виходити з дійсної ринкової вартості іпотечного майна на момент прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому вважає за можливе встановити початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації, виходячи з вартості предмету іпотеки, визначеної у висновку експерту, а саме 1 161 559,00 грн.

Щодо посилання третьої особи, ОСОБА_1, на те, що позивач повинен був перш за все звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.03.2006, укладеним між нею та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», суд зазначає, що відповідно до положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України позивач, звертаючись до суду, самостійно обирає передбачений законом спосіб захисту, який повинен бути спрямований на реальне відновлення його порушених прав.

Довід відповідача про те, що позивач, звертаючись з позовом до Спільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, вимагає тим самим подвійного стягнення заборгованості за Кредитним договором, тоді як є набравши силу рішення суду про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" з ОСОБА_1 заборгованості за цим договором, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки отримані від продажу предмета іпотеки кошти будуть направлені на погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" за Кредитним договором № 945/203 від 17.03.2006, укладеним з ОСОБА_1.

Посилання третьої особи, Служби у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя, на те, що відчуження майна, яке належить відповідачу не можливе без узгодження зі Службою у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя, оскільки співвласниками по праву спадщини майна, що належить Спільному Українсько-російського підприємству "Укрроссінтез" є малолітні діти ОСОБА_1, не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки належних доказів виникнення та набуття прав на спадщину - частку у статутному капіталі Спільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез" малолітніх дітей суду не надано.

Враховуючи викладене, беручи до уваги клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог в порядку, передбаченому частиною другою статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №945/203 від 17.03.2006 в сумі 1 273 090,93 грн на предмет іпотеки - вбудовані приміщення бару (приміщення з № IV-1 по № IV-14) загальною площею 113,7 кв.м в цокольному поверсі житлового будинку літ. "А" (з навісами літ. "а"; літ "а1"), що знаходяться за адресою АДРЕСА_3, та належить Іпотекодавцю - Спільному Українсько-російському підприємству "Укрроссінтез", встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів з продажу заставленого майна в межах процедури виконавчого провадження із встановленням початкової ціни реалізації у розмірі 1 161 559,00 грн.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати на проведення судової експертизи, сплаченої позивачем за платіжним дорученням №0000024392 від 25.01.2012 у розмірі 1 500,80 грн, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17.03.2006, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк" (вул. Ковпака, буд.29, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 00039019, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", та Спільним Українсько-російським підприємством "Укрроссінтез" (вул. Терещенко, буд. 12, м. Севастополь, 99011; пр. Ген. Острякова, буд. 61, м. Севастополь, 99000, ідентифікаційний код 24691753, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) що посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 426, № 427 , а саме: вбудовані приміщення бару (приміщення з № IV-1 по № IV-14) загальною площею 113,7 кв.м в цокольному поверсі житлового будинку літ. "А" (з навісами літ. "а"; літ "а1"), що знаходяться за адресою: м. Севастополь, вул. Терещенко, буд.12, що належить іпотекодавцю - Спільному Українсько-російському підприємству "Укрроссінтез" (вул. Терещенко, буд. 12, м. Севастополь, 99011; пр. Ген. Острякова, буд. 61, м. Севастополь, 99000, ідентифікаційний код 24691753, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів з продажу заставленого майна в межах процедури виконавчого провадження, з визначенням початкової ціни майна у розмірі 1 161 559,00 грн.

Отримані від реалізації предмета іпотеки кошти направити на погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (вул. Ковпака, буд.29, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 00039019, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні), в особі Кримського комерційного макрорегіону Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (пр-т Кірова, буд. 36, м. Сімферополь, 95000, ідентифікаційний код 00039019) за договором кредиту № 945/203 від 17.03.2006, укладеним з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) у загальній сумі 1 273 090,93 грн.

3. Стягнути зі Спільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез" (вул. Терещенко, буд. 12, м. Севастополь, 99011; пр. Ген. Острякова, буд. 61, м. Севастополь, 99000, ідентифікаційний код 24691753, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (вул. Ковпака, буд.29, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 00039019, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) в особі Кримського комерційного макрорегіону Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (пр-т Кірова, буд. 36, м. Сімферополь, 95000, ідентифікаційний код 00039019) витрати зі сплати державного мита в розмірі 12 730,91 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн , а також витрати зі сплати проведеної судової експертизи в сумі 1 500,80 грн.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2013.

Головуючий суддя О.О. Єфременко Суддя О.М. Архипенко Суддя О.С. Погребняк