Ухвала

від 01.07.2013 по справі 5020-1650/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 липня 2013 року Справа № 5020-1650/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П. суддівГубенко Н.М. Гольцової Л.А. розглянувши матеріали касаційної скарги Харченко Валентини Іванівни на ухвалу відСевастопольського апеляційного господарського суду 15.05.2013 у справі№ 5020-1650/2011 господарського суду міста Севастополя за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Кримського комерційного макрорегіону Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" доСпільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Харченко Валентини Іванівни 2. Служби у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя простягнення 1 273 090,93 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ВСТАНОВИВ:

Харченко Валентина Іванівна звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 у справі № 5020-1650/2011.

Одночасно скаржник звернувся з клопотанням про відновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції обґрунтовуючи його тим, що оскаржувану ухвалу отримав лише 24.05.2013.

Крім того, скаржник звернувся із заявою про звільнення від сплати судового збору на подання касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи його тим, що Харченко Валентина Іванівна є законним представником дитини-інваліда та посилаючись на скрутне фінансове становище.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.

01.11.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір", який визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно із підпунктом 8 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір у розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз правового змісту зазначених норм свідчить про те, що звільнення скаржника від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

У сою чергу, Харченко Валентиною Іванівною, яка навіть не порушувала питання щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи зменшення його розміру, не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність належних підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору.

При цьому посилання Харченко Валентини Іванівни як у касаційній скарзі так і у заяві про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на те, що вона звільнена від сплати судового збору згідно з п. 9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" як законний представник дитини-інваліда не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до п. 9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" законний представник дитини-інваліда звільняється від сплати судового збору у разі захисту прав та інтересів дитини-інваліда, в той час як Харченко Валентину Іванівну залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача як сторону за кредитним договором (т.1 а. с. 82-83).

За таких обставин згадана заява Харченко Валентини Іванівни про звільнення від сплати судового збору на подання касаційної скарги на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 у справі № 5020-1650/2011 задоволенню не підлягає.

Таким чином, Харченко Валентиною Іванівною судовий збір не сплачено, що є підставою відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення скаржникові.

Крім того, статтею 110 ГПК України встановлено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до частини третьої ст. 105 ГПК України постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 111 13 ГПК України ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу; касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Оскаржувана ухвала була прийнята 15.05.2013, двадцятиденний строк на оскарження даної ухвали закінчився 04.06.2013 (вівторок), в той час, як скаржник звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з касаційною скаргою 06.06.2013 (що вбачається з відмітки канцелярії на штампі Севастопольського апеляційного господарського суду), тобто скаржник звернувся з касаційною скаргою з пропуском двадцятиденного строку для її подання, чим порушив вищенаведені норми Господарського процесуального кодексу України.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що ним було пропущено строк з поважних причин, які не залежали від нього, оскільки він оскаржувану ухвалу отримав 24.05.2013, є такими, що не можуть слугувати підставою для відновлення скаржнику пропущеного ним строку на касаційне оскарження з огляду на те, що з відмітки канцелярії Севастопольського апеляційного господарського суду вбачається, що копії ухвали від 15.05.2013 були надіслані на адресу сторін 16.05.2013, тобто, з дотриманням строків, встановлених ст. 87 ГПК України; оскаржувана ухвала від 15.05.2013 була одержана скаржником 24.05.2013 (про що скаржник зазначає у касаційній скарзі), строк касаційного оскарження закінчився 04.06.2013 (вівторок); отже на час одержання ухвали строк на касаційне оскарження не був пропущений і скаржник не був позбавлений можливості вчасно звернутися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою з дотриманням строків, передбачених ст. 110 ГПК України; при цьому скаржником не наведено обставин, які б перешкоджали звернутись із касаційною скаргою з 25.05.2013 по 04.06.2013.

Згідно із п. 5 частини першої ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Харченко Валентини Іванівни на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 у справі № 5020-1650/2011 підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись ст. 86, п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Харченко Валентині Іванівні у задоволенні клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 у справі № 5020-1650/2011.

Відмовити Харченко Валентині Іванівні у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору на подання касаційної скарги на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 у справі № 5020-1650/2011.

Не приймати до розгляду та повернути Харченко Валентині Іванівні касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 у справі № 5020-1650/2011.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.А. ГОЛЬЦОВА