Ухвала

від 15.01.2013 по справі 20/226

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2013 р. м. Київ К-15598/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Ільяшова Н. П. Наконечний Ю. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиВеликомежиріцького споживчого товариства та Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 року у справі№ 20/226 за позовомВеликомежиріцького споживчого товариства до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Рівненської області від 18.03.2008 року у справі № 20/226 позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції від 29.05.2007 року № 00014723-50/3 та № 00014823-50/3.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 року апеляційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції задоволено частково. Постанову Господарського суду Рівненської області від 18.03.2008 року у справі № 20/226 скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позову частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції від 29.05.2007 року № 00014823-50/3. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.4 ст. 1, пп. 3.2.8 п. 3.2, пп. 3.3.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 1.22.1 п. 1.22 ст.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В запереченнях на касаційну скаргу податковий орган з доводами та вимогами заявника не погоджується.

Податковий орган також оскаржив постанову апеляційного суду до суду касаційної інстанції в частині задоволення позову, стверджуючи про порушення судом норм матеріального права, а саме: п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 55, 66, 111 Господарського кодексу України. Заявник просить скасувати постанову апеляційного суду у вказаній частині та відмовити в позову повністю.

Заперечення на касаційну скаргу від товариства не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання відповідача про заміну правонаступником підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Корецькому районі планової документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства складено акт, яким зафіксовано порушення вимог ст. ст. 3, 4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 1, 4, 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Корецькому районі 27.03.2007 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 00014823-50/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 52 112,60 грн., та № 00014723-50/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 101 259,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податковим органом прийняті нові повідомлення-рішення № 00014723-50/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання податку на додану вартість в загальній сумі 101 259,00 грн., та № 00014823-50/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 52 112,60 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про визнанання нечинним податкового повідомлення -рішення № 00014823-50/3 суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що законодавством, яке регламентує відносини, пов'язані з створенням і діяльністю споживчих товариств, не передбачено встановлення фіксованого розміру статутного та пайового фонду (капіталу). Тому розмір пайових внесків не визначається статутом, а змінюється залежно від оплати або поповнення пайових внесків членами споживчого товариства.

Колегія суддів погоджується із таким висновком судів, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 2 Законі України «Про кооперацію»пай -це майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки; додатковий пай - добровільний грошовий чи інший майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу понад пай у пайовому фонді кооперативу; цільові внески - грошові, інші майнові та немайнові цінності членів кооперативної організації, що вносяться понад пай для забезпечення статутної діяльності цієї організації.

У споживчій кооперації створюються фонди (капітали) загальногосподарського значення: статутний та пайовий. Розміри статутного та пайового фондів (капіталів) не є постійною величиною, і їх загальна сума не визначається у статуті кооперативного підприємства.

Оскільки Закони України «Про кооперацію»та «Про споживчу кооперацію»не зобов'язують кооперативні підприємства встановлювати фіксовані статутний та пайовий фонди (капітали), у позивача відсутній обов'язок при надходженні від фізичних осіб пайових внесків вносити зміни до Статуту в частині збільшення пайового капіталу.

Підлягають відхиленню посилання податкового органу на пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»згідно з яким кошти, передані платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення, або без укладення таких угод є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки судами встановлено, що на письмову вимогу (заяву) пайовика позивач кошти у вигляді пайових внесків йому повертає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача про те, що без внесення змін до установчих документів кошти, отримані платником податків у вигляді інвестицій у корпоративні права, підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

Задовольняючи позовні вимоги щодо податкового повідомлення-рішення № 00014723-50/3 від 29.05.2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивач передав ПСК «Династія»не лише частину сукупних валових активів, але й зобов'язань (пасивів), тобто в даному випадку компенсацією виступають частина переданих для ПСК «Династія»зобов'язань (пасивів), що відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову у вказаній частині вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до накладної № 1 від 30.06.2006 року Споживче товариство «Великомежиріцьке споживче товариство»передало, а підприємство споживчої кооперації «Династія»прийняло товарно-матеріальні цінності на загальну суму 337 529,92 грн., в тому числі торгова націнка 109 158,47 грн.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Підпунктом 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 цього Закону передбачено, що не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Оскільки апеляційним судом встановлено, що за поставку товарно-матеріальних цінностей (активів) Споживче товариство «Великомежиріцьке споживче товариство»ніякої компенсації не отримало, у позивача відсутнє право на пільгу, передбачену вищенаведеним положенням Закону.

Підставою висновку рішення суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 00014723-50/3 від 29.05.2007 року стали в тому числі доводи висновку судово-бухгалтерської експертизи № 0428.

Так, в своєму рішенні суд посилається на те, що підприємство споживчої кооперації «Династія»є правонаступником Споживчого товариства «Великомежиріцьке споживче товариство», а тому операція з передачі матеріальних цінностей не зумовлює настання жодних податкових наслідків.

Згідно з п. 1.1 Статуту Підприємства споживчої кооперації «Династія»засновником підприємства є Великомежиріцьке споживче товариство. Тобто ПСК «Династія»утворено не шляхом виділення із Споживчого товариства «Великомежиріцьке споживче товариство», а шляхом заснування останнім нової юридичної особи.

Відповідно до ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку матеріальні цінності передані відповідно до накладної № 1 від 30.06.2006 року, що спростовує посилання позивача про відсутність підстав для оподаткування такої передачі податком на додану вартість.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 00014723-50/3 від 29.05.2007 року.

Доводи, викладені в касаційній скарзі позивача, зазначеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Замінити відповідача Гощанську міжрайонну державну податкову інспекцію правонаступником Гощанською міжрайонною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Великомежиріцького споживчого товариства залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 року у справі № 20/226 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак