Рішення

від 13.02.2013 по справі 5006/41/123пн/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.13 р. Справа № 5006/41/123пн/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Донецької обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Донецьк

до відповідача 1: приватного підприємства «Нива-В.Ш.», м. Київ

до відповідача 2: Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області, м. Макіївка

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. ОСОБА_2, м. Макіївка

2. ОСОБА_3, м. Макіївка

про визнання прилюдних торгів недійсними

Представники сторін:

Від позивача: Кеся Г.В.

Від відповідача1: не прибув

Від відповідача2: Завальонков В.В.

Від третіх осіб: не прибули

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Донецької обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача 1 приватного підприємства «Нива-В.Ш.», м. Київ, до відповідача 2 Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області, м. Макіївка, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_2, м. Макіївка, 2. ОСОБА_3, м. Макіївка, про визнання прилюдних торгів недійсними.

Господарський суд м. Києва ухвалою суду від 01.10.2012р. порушив провадження по справі №5011-61/13638-2012, залучив до участі у справу в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_2, 2. ОСОБА_3 та ухвалою суду від 21.11.2012р. направив справу №5011-61/13638-2012 за підсудністю до господарського суду Донецької області.

04.12.2012р. справа надійшла до Господарського суду Донецької області та ухвалою суду від 04.12.2012р. була прийнята до свого провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на той факт, що відповідачем 2 було безпідставно відмовлено у проведенні рецензування експертної оцінки, а також те, що у виконавчому листі було допущено описку стосовно найменування боржника, що унеможливлює проведення торгів до внесення змін у відповідні процесуальні документи.

Відповідач 2 надав заперечення №22729 від 19.10.2012р. де зазначив, що торги були проведенні у відповідності до вимог чинного законодавства, а виправлення описок не входить до його компетенції.

07.02.2013р. від відповідача 1 на адресу суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній заперечує проти позову, посилаючись на те, що до заявки на реалізацію арештованого нерухомого майна були додані усі документи передбачені нормами діючого законодавства, виконавче провадження зупинено не було, а отже перешкод у проведенні торгів не вбачалося.

Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.08.2010р. державним виконавцем Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №20774049 на підставі виконавчого листа №2-606 від 18.02.2010р. з примусового виконання рішення Центрально-міського районного суду м.Макіївки, про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача суми боргу в розмірі 902726,24 гривень.

27.09.2010р. державним виконавцем був складений акт опису й арешту майна, а саме трикімнатної квартири, загальною площею 66,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.08.2008р. та на підставі свідоцтва про право власності від 02.09.2008р.

01.03.2011р. відповідачем 2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №24977873 з примусового виконання виконавчого напису №833, виданого 09.02.2011р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, про звернення стягнення на нерухоме майно в межах суми боргу 1775597,87 гривень.

Відповідачем 2 01.03.2011р. було прийнято постанову про приєднання виконавчого провадження №24977873 з примусового виконання виконавчого напису №833, виданого 09.02.2011р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, про звернення стягнення на нерухоме майно в межах суми боргу 1775597,87 гривень та виконавче провадження №20774049 з примусового виконання виконавчого листа №2-606 від 18.02.2010р. виданого на підставі рішення Центрально-міського районного суду м.Макіївки, про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 902726,24 гривень на користь позивача до зведеного виконавчого провадження №32798930.

13.01.2012р. відповідачем 2 була прийнята постанова про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою було призначено експерта ОСОБА_7 та експерта ОСОБА_8 для визначення оцінки трикімнатної квартири, загальною площею 66,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до наданого до справи звіту про оцінку майна, підписаного директором ПП «Експерт-Оцінка» ОСОБА_8 та експертом - оцінщиком ОСОБА_7 експерт дійшов висновку, що ринкова вартість майна, а саме: трикімнатна квартира, загальною площею 66,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, складає - 141795,00 гривень.

Докази направлення повідомлення щодо визначення вартості майна та звіт про оцінку майна на адресу стягувача та боржника наявні в матеріалах справи.

Позивач 01.03.2012р. звернувся до відповідача 2 з заявою №С05-114-1-15б/317 про призначення рецензування звіту про оцінку майна, посилаючись на той факт, що вважає вартість квартири, що визначена експертом згідно експертної оцінки, заниженою та такою, що не відповідає попиту на ринку нерухомості м.Макіївки.

Відповідачем 2 листом №7/830 від 10.03.2012р. було надано відповідь позивачу, в якому зазначено, що процедура рецензування висновків, виконаних судовими експертами, чинним законодавством не передбачена, обґрунтувавши свою відмову посиланням на Закон України «Про судову експертизу» та Інструкцію про проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮУ від 08.10.98р. №53/5, які не передбачають процедуру рецензування.

12.03.2012р. відповідачі уклали договір №0512209 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Зі змісту договору вбачається, що на прилюдні торги передається арештоване нерухоме майно (предмет іпотеки): трикімнатна квартира, загальною площею 66,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і є власністю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №3779 від 19.08.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_9, стартова ціна якої становить141759, 00 гривень без ПДВ, яка визначена відповідно до звіту про оцінку майна, складеного експертом - оцінювачем ОСОБА_7

Листом №860 від 21.03.2012р., відповідач 1 повідомив відповідача 2, позивача та ОСОБА_2 про те, що прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2, а саме трикімнатної квартири, загальною площею 66,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з початковою вартістю 141 795,00 гривень без ПДВ, відбудуться 10.04.2012р.

05.04.2012р. державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, в зв'язку з тим, що боржник звернувся з заявою про неотримання звіту про оцінку вартості описаного майна.

28.04.2012р. державним виконавцем було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження.

Листом від 10.05.2012р. відповідач 1 повідомив відповідача 2, ОСОБА_2, позивача, що прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна відбудуться 29.05.2012р.

Листом від 29.05.2012р. №С05-114-1-15б/752 позивач звернувся до відповідача 2 з заявою про зупинення примусової реалізації предмета іпотеки до виправлення помилок у виконавчому листі щодо найменування боржника.

Факт проведення торгів засвідчено протоколом №0512209-1 від 29.05.2012р. проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, яким визначено переможцем торгів - ОСОБА_3.

12.06.2012р. відповідачем 2 був складений акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки.

Позивач звернувся з розглядуваним позовом посилаючись на безпідставну відмову з боку відповідача 2 у проведенні рецензування експертної оцінки, а також на невідповідність ПІБ боржника зазначених у виконавчому листі фактичному ПІБ боржника.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального Кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Судом встановлено, що 28.08.2008р. позивачем (іпотекодержатель) та третьої особою ОСОБА_2 (іпотокодавець) був укладений іпотечний договір №014/07-175/505, відповідно до умов якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно: трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 66,60 кв.м., вартість предмета іпотеки на момент укладання договору визначена за згодою сторін, відповідає вартості предмета іпотеки та становить 910389,00 гривень, що складає еквівалент 187976,5 дол.США по офіційному курсу НБУ на дату укладання даного договору (п.1.1., п.1.2. договору).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах. Умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно (частина 1 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», пункт 1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1998 року № 68/5).

За змістом п. 2.2. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна прилюдні торги з реалізації заставленого майна є формою правочину, оскільки за своєю правовою природою придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) належить до угод купівлі-продажу.

За приписами ч.1, 4 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 650 Цивільного кодексу України передбачає, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Встановлена нормативно процедура проведення аукціону є складовою частиною вимог законодавства, необхідних для визначення чинності правочину, водночас при цьому порушення визначеної процедури для набуття ознак суперечності змісту вчиненого правочину Цивільному кодексу України (іншим актам цивільного законодавства тощо) повинні вплинути на формування результатів аукціону, продажу майна боржника, тобто, зміст правочину (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. у справі № 18/2334/11).

За змістом п. 3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, прилюдні торги проводить спеціалізована організація за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій.

Згідно з п. 3.4 зазначеного Тимчасового положення, на майно, що виставляється на продаж, уповноважені особи спеціалізованої організації складають інформаційні картки на кожний лот із зазначенням стартової ціни.

Відповідно до п. 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Пунктом 4 Тимчасового положення визначено порядок проведення самих торгів, результати яких оформляються протоколом, в якому керівник спеціалізованої організації, яка проводила прилюдні торги, зазначає відповідні суми та номери рахунків, на які переможцю потрібно внести кошти за придбане майно, та затверджує протокол у день проведення прилюдних торгів. Копії затвердженого протоколу видаються переможцю прилюдних торгів та державному виконавцю у триденний строк з моменту проведення аукціону.

Відповідно до п.6 Положення на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, який після затвердження видається покупцеві та надсилається стягувачу, боржникові і спеціалізованій організації. Разом із тим, на підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд приходить до висновку, що торги можуть бути визнані недійсними лише в тих випадках, коли під час їх підготовки і проведення були допущені порушення, що вплинули на результат торгів, а саме - порушення норм, які регулюють процедуру підготовки проведення торгів; порядку їх проведення; оформлення кінцевих результатів торгів. Відтак, предметом дослідження та доказування в даному випадку підлягають: порушення норм закону при підготовці, проведенні торгів та оформленні кінцевих результатів торгів; чи є ці порушення істотними та чи вплинули вони на результат торгів; порушення прав та законних інтересів позивача, який їх оспорює.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із Законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

За приписами ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 12 зазначеного вище Закону, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Поряд з тим, відповідно до ч. 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Згідно ст.13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону. Якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Наведене зумовлює беззаперечний обов'язок державного виконавця призначити рецензування звіту про оцінку майна у разі наявності заперечень однієї із сторін проти результатів оцінки.

Як, вбачається позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про призначення рецензування звіту про оцінку. Натомість листом від 10.03.2012р. №7/830 відповідач 2 від призначення рецензування ухилився, пославшись на те, що процедура рецензування висновків, виконаних судовими експертами, чинним законодавством не передбачена, обґрунтувавши свою відмову з посиланням на Закон України «Про судову експертизу» та Інструкцію про проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮУ від 08.10.98р. №53/5, які не передбачають процедуру рецензування.

Не призначення відповідачем 2 рецензування звіту про оцінку є свідченням його протиправної бездіяльності оскільки підстави, з яких у призначенні рецензії було відмовлено сприймаються судом, як неправомірні, оскільки обов'язок виконавця призначити рецензування, визначений спеціальним законом, а саме ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», отже посилання відповідача 2 на законодавство, що регулює порядок призначення та проведення судових експертиз є безпідставним.

За вказаних підстав стартова ціна арештованого майна була визначена в порушення порядку, передбаченого ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на те, що визначення початкової ціни істотно впливає на перебіг прилюдних торгів, визначення ймовірних учасників торгів, суд приходить до висновку, що дане порушення є істотним та мало вплив на сам результат торгів, що є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Окрім того, відповідно до положень ч.4 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає саме суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Сертифікат видається в порядку, встановленому цим Законом, Фондом державного майна України. Форма сертифіката встановлюється зазначеним органом. У сертифікаті зазначаються найменування органу державної влади, що його видав, найменування суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, його юридичні реквізити, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), дата видачі та строк дії, напрями оцінки майна, щодо яких дозволена практична діяльність. Сертифікат підписується керівником Фонду державного майна України та засвідчується печаткою. Сертифікат видається строком на три роки та може бути анульований з підстав, зазначених у статті 20 цього Закону.

Таким чином, оцінка майна, яка необхідна під час здійснення виконавчого провадження, здійснюється суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

13 січня 2012р. відповідачем 2 винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Проте, з наявних у справі документів вбачається, що ОСОБА_7 не є суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання і безпосередньо не має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, натомість він є лише оцінювачем, а за приписами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, яка необхідна під час здійснення виконавчого провадження, здійснюється виключно суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Щодо оцінювача ОСОБА_11 жодного документу, який би засвідчував безпосереднього його кваліфікаційні дані суду не надано, а зі звіту про оцінку вбачається, що він підписав зазначений звіт, як директор ПП «Експерт-Оцінка», отже як суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання у межах розглядуваного виконавчого провадження також не діяв.

Таким чином, окрім іншого, відповідачем 2 безпідставно та у порушення ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» залучено до участі у виконавчому провадженні як суб'єктів оціночної діяльності ОСОБА_7 та ОСОБА_11 оскільки вони такими не є, відтак не уповноважені самостійно без юридичної особи ПП «Експерт-Оцінка» здійснювати оцінку майна, яке власне і має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №9332/10 від 15.02.2010р. (т. 2 а.с. 58 на звороті).

Водночас дана юридична особа не має жодного відношення до виконавчого провадження та оцінки майна, оскільки постанова щодо призначення цього суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки державним виконавцем не приймалося, що виключає можливість використання її звіту та визначеної ціни нерухомого майна як стартової ціни при проведені спірних торгів.

Зазначені порушення в сукупності впливають на результат торгів та зміст самого правочину, оскільки майно було продано по ціні, яка сформована не в порядку, не у спосіб та не у відповідності до вимог, визначених законом.

Наведене зумовлює висновки суду, що проведені прилюдні торги, які за своєю суттю є правочином, не відповідають вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що в силу вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Що стосується посилань позивача на неправомірність проведених торгів з огляду на невідповідність ПІБ боржника, зазначеному у виконавчому документі із фактичним ПІБ боржника (замість ОСОБА_2 було зазначено ОСОБА_2) то такі посилання судом до уваги не приймаються, з огляду на те, що, як вже встановлено судом, проведені торги відбувалися у межах зведеного виконавчого провадження, а саме з виконання, як виконавчого листа, виданого Центральним-міським районним судом м. Макіївки так і на виконання виконавчого напису, вчиненого на договорі іпотеки №14/07-175/505 від 25.08.2008р., в якому найменування боржника було визначено вірно, отже зазначена невідповідність ПІБ боржника у виконавчому листі, що є лише складовою зведеного виконавчого провадження безпосередньо не вплинуло на правомірність проведених торгів з продажу майна належного боржника.

Статтею 48 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. За висновком суду в розглядуваних правовідносинах означена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень Цивільного кодексу України щодо тривалості строку позовної давності та моменту її відліку - від дати проведення торгів.

Аналогічної позиції, щодо оцінки строку, визначеного у ст. 48 Закону України «Про іпотеку» саме як різновиду скороченого строку позовної давності, дотримується і Вищий господарський суд України, про що зазначено в постановах від 09.10.2012 року по справі № 5011-3/4062-2012 та від 19.03.2012 року по справі № 12/38/5022-535/2011.

Як вбачається з матеріалів справи спірні торги було проведено 29.05.2012 року - тобто строк на їх оскарження сплив 29.08.2012 року.

Позивачем було подано позовну заяву №С05-114-1-15б/983 від 29.08.2012р. до суду 29.08.2012р., проте ухвалою суду від 06.09.2012р. позовну заяву було повернуто без розгляду.

Повторно позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом 24.09.2012р. про що свідчить штамп на опису вкладення, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1. ст. 265 Цивільного кодексу України зазначено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

З наведеного вбачається, що строк який передбачений ст. 48 Закону України «Про іпотеку» позивачем був пропущений.

Водночас, враховуючи висновки суду щодо сприйняття строку, визначеного ст. 48 Закону України «Про іпотеку» саме як строку позовної давності, а також враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України наслідки пропуску строку позовної давності застосовуються виключно на підставі заяви сторони та приймаючи до уваги що з заявою про застосування наслідків пропуску строку позовної давності жодна із сторін до суду не зверталася, судом позовна давність не застосовується.

Отже враховуючи вищевикладене суд задовольняє позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» щодо визнання торгів недійсними.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 69, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до приватного підприємства «Нива-В.Ш.», до Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області, за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2, за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_3, про визнання прилюдних торгів недійсними - задовольнити.

Визнати прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки за договором №0512209 від 12.03.2012р., яке належить ОСОБА_2, ЛОТ №1, трикімнатна квартира, загальною площею 66,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - недійсними.

Стягнути з приватного підприємства «Нива-В.Ш.» (01033, м. Київ, вул. Паньківська, б.5, код ЄДРПОУ 36367023) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9) в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (83086, м. Донецьк, вул. Ф.Зайцева, буд. 46В, код ЄДРПОУ 23346741) судовий збір в розмірі 1073,00 гривень.

Стягнути з Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області (86157, м. Макіївка, м-н. Сонячний, 17, код ЄДРПОУ 35020916) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9) в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(83086, м. Донецьк, вул. Ф.Зайцева, буд. 46В, код ЄДРПОУ 23346741) судовий збір в розмірі 1073,00 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 15.02.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Колесник Р.М.