Ухвала

від 13.02.2013 по справі 5020-1489/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

13 лютого 2013 року справа № 5020-1489/2011 Суддя господарського суду міста Севастополя Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали скарги власника Приватного підприємства „Цеоліт" Хлобистова В.М. на дії арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича - ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт",

у справі:

за заявою Приватного підприємства „Цеоліт",

ідентифікаційний код 30825495

(99002, м. Севастополь, Мекензеві гори, „Севастопольське РТП")

про банкрутство боржника, що ліквідується власником,

Представники учасників судового процесу:

банкрут (Приватне підприємство „Цеоліт") - явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

ліквідатор (Кирилін Михайло Володимирович) - Кирилін М.В. - ліквідатор, постанова господарського суду міста Севастополя від 20.10.2011;

кредитор (ПАТ „Київстар") - явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

кредитор (ПАТ „ВТБ Банк") - Гуляєв В.В., представник, довіреність № 452/11.5.2 від 05.09.2012;

кредитор (Міністерство оборони Російської Федерації) - Осипов В.В. - провідний юрисконсульт юридичної служби Чорноморського флоту, довіреність № 5-204 від 30.01.2013;

заінтересована особа стосовно боржника - скаржник (власник Приватного підприємства „Цеоліт") - Хлобистов В.М. - паспорт серії АР № 124222, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі 16.10.1998.

ВСТАНОВИВ:

20.09.2011 Приватне підприємство „Цеоліт" звернулось до господарського суду міста Севастополя із заявою про порушення справи про банкрутство у порядку, передбаченому статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на той час).

Ухвалою від 23.09.2011 порушено провадження у справі.

Постановою від 20.10.2011 Приватне підприємство „Цеоліт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кириліна М.В., підприємницьку діяльність банкрута завершено.

23.01.2013 до суду від власника Приватного підприємства „Цеоліт" Хлобистова Валентина Миколайовича надійшла скарга на дії арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича з вимогою про усунення його від виконання обов'язків ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт" /том 5, арк. с. 123/.

В обґрунтування скарги Хлобистов Валентин Миколайович посилається на те, що ліквідатор Приватного підприємства „Цеоліт" в порушення вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не подає щомісячні звіти комітету кредиторів. Зокрема, ним не повідомлено про призначення торгів щодо продажу майна підприємства-боржника та порушено саму процедуру проведення торгів в частині опублікування рішення про проведення торгів у офіційних виданнях. Також Хлобистов В.М. зазначає, що ліквідатором не виконані вимоги закону щодо звільнення керівника підприємства-банкрута з посади та внесення відповідної відмітки до трудової книжки.

Ухвалою суду від 30.01.2013 скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.02.2013.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги був відкладений на 13.02.2013, а в судовому засіданні 13.02.2013 оголошувалась перерва.

Кредитор (ПАТ „Київстар") не скористався своїм процесуальним правом на участь у засіданні суду.

Присутній у судовому засіданні власник Приватного підприємства „Цеоліт" Хлобистов Валентин Миколайович підтримав подану ним скаргу та просив усунути арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича від виконання обов'язків ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт" з підстав, викладених у скарзі, наголосивши, що станом на теперішній час до його трудової книжки не внесено відповідного запису про звільнення з посади директора ПП „Цеоліт"

Представник кредитора (ПАТ „ВТБ Банк") підтримав доводи власника в частині відсутності повідомлень ліквідатора про запланований продаж майна, проте вирішення скарги залишив на розсуд суду.

Ліквідатор Приватного підприємства „Цеоліт" - арбітражний керуючий Кирилін М.В. на вимогу суду надав проміжні звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс. Також ліквідатор надав письмовий відзив на скаргу /том 6, арк. с. 56-57/ та додаток до відзиву на скаргу /том 6, арк. с. 86-87/, в яких відхилив доводи скаржника, посилаючись на їх необґрунтованість. Зокрема, ліквідатор зазначив, що у межах процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником (ст. 51 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), утворення комітету кредиторів не передбачено, а отже, у ліквідатора відсутній обов'язок звітувати перед ним про свою діяльність. Стосовно неповідомлення кредиторів про запланований продаж майна боржника-банкрута ліквідатор пояснив, що Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що таке повідомлення здійснюється у засобах масової інформації; іншого порядку щодо повідомлення ліквідатором комітету кредиторів, окремих кредиторів та боржника немає. Також ліквідатор зауважив, що звільнення працівників юридичної особи, що припиняється, відповідно до частини п'ятої статті 111 Цивільного кодексу України здійснюється ліквідаційною комісією (ліквідатором), отже, саме вона (він) мають відповідати за неналежне виконання своїх обов'язків, покладених на них законом, а не арбітражний керуючий - ліквідатор, призначений судом у справі про банкрутство.

Представник кредитора (Міністерство оборони Російської Федерації) залишив вирішення скарги на розсуд суду.

Розглянувши у судовому засіданні скаргу власника Приватного підприємства „Цеоліт" Хлобистова Валентина Миколайовича на дії та бездіяльність ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Законом України № 4212-VI від 22.12.2011, який набрав чинності 19.01.2013, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" викладено у новій редакції.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4212-VI, його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Як убачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено ухвалою від 23.09.2011 /том 1, арк. с. 1/, тобто до набрання чинності новою редакцією Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом". Отже, на правовідносини учасників провадження про банкрутство у цій справі розповсюджується дія Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" у редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 4212-VI від 22.12.2011.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Матеріалами справи підтверджено, що Хлобистов Валентин Миколайович є єдиним власником Приватного підприємства „Цеоліт" /том 1, арк. с. 14/, тобто суб'єктом, якому Законом надано право оскарження дій ліквідатора.

Обґрунтовуючи вимоги скарги Хлобистов Валентин Миколайович посилається зокрема на те, що ліквідатор Приватного підприємства „Цеоліт" в порушення вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не подає щомісячні звіти комітету кредиторів.

Проте скаржником не взято до уваги, що справу про банкрутство Приватного підприємства „Цеоліт" було порушено у порядку, передбаченому статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (тут і надалі - в редакції, що діяла на той час), однією із особливостей якої є те, що у межах процедури банкрутства боржника, що ліквідується за рішенням власника, створення комітету кредиторів Законом про банкрутство не передбачено.

Відповідно, на ліквідатора боржника не покладається обов'язок проводити збори кредиторів з метою створення комітету кредиторів згідно зі статтею 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та звітувати перед ним про свою діяльність. Тільки після проведення попереднього засідання та затвердження реєстру вимог кредиторів можливо визначити кількість голосів, що належать кожному кредиторові при голосуванні щодо питань, віднесених Законом до компетенції кредиторів.

Отже, доводи скаржника щодо ненадання ліквідатором боржника, який ліквідується в порядку, передбаченому статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щомісячної звітності до комітету кредиторів, створення якого не передбачено чинним законодавством, є неспроможними, а тому відхиляються судом.

Стосовно посилань скаржника на те, що ліквідатором Приватного підприємства „Цеоліт" не повідомлено про призначення торгів підприємства-боржника та порушено процедуру проведення торгів в частині опублікування рішення про проведення торгів у офіційних виданнях, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок та умови продажу майна у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство регулюються, зокрема, положеннями статті 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частиною першої якої встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів (ч. 2 ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Як зазначено вище, у даному випадку створення комітету кредиторів не передбачено, адже банкрутство боржника здійснюється за спрощеною процедурою. Отже, закон не покладає на ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт" обов'язок визначати порядок продажу майна банкрута та склад, умови й строки придбання майна за погодженням з комітетом кредиторів. Тобто чинним законодавством встановлено єдиний спосіб повідомлення окремих кредиторів та боржника: через опублікування оголошення у засобах масової інформації.

Частинами першою та четвертою статті 1 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" визначено, що під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Друкований засіб масової інформації вважається виданим, якщо він підписаний до виходу в світ і видрукуваний будь-яким тиражем. Сфера розповсюдження друкованого засобу масової інформації не обмежується.

За вказаних обставин убачається, що опублікування оголошення про призначення дати, часу та місця проведення аукціону в загальнокримській громадсько-політичній газеті „Думка" № 6 (85) від 30.11.2012 /том 5, арк. с. 97-98/ є таким, що відповідає положенням частини другої статті 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд погоджується, що частиною п'ятою статті 3 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на арбітражного керуючого покладено обов'язок повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Проте суд звертає увагу учасників судового процесу, що частину п'яту статті 3 1 доповнено вказаним абзацом згідно із Законом України від 22.09.2011 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", частиною другою якого встановлено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір № 22-03-2007 укладений між правопопередником ПАТ „ВТБ Банк" - Акціонерно-комерційним банком „Мрія" та Приватним підприємством „Цеоліт" 29.03.2007 /том 1, арк. с. 72-74/, тобто до набрання чинності зазначеним Законом.

Наведене свідчить про те, що ліквідатор Приватного підприємства „Цеоліт" був вільній від обов'язку повідомляти іпотекодержателя (ПАТ „ВТБ Банк") про запланований продаж майна.

Утім, не зважаючи на вказані обставини, ліквідатор Приватного підприємства „Цеоліт" рекомендованим листом № 78/42 від 08.12.2012 із описом вкладення повідомив про запланований на 28.12.2012 продаж майна банкрута заставного кредитора (ПАТ „ВТБ Банк") і цей лист був отриманий повноважною особою кредитора 13.12.2012, що підтверджується його підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення /том 5, арк. с. 99-102/.

Отже доводи скаржника, підтримані кредитором (ПАТ „ВТБ Банк"), про те що ліквідатором Приватного підприємства „Цеоліт" не повідомлено про призначення торгів щодо майна підприємства-боржника та порушено процедуру проведення торгів в частині опублікування рішення про проведення торгів саме в офіційних виданнях не знайшли свого підтвердження.

Водночас, нестворення комітету кредиторів Приватного підприємства „Цеоліт", незвітування перед ним ліквідатором банкрута про свою діяльність та неузгодження останнім (ліквідатором) порядку продажу майна Приватного підприємства „Цеоліт", складу, умов та строків придбання майна не є порушенням вимог чинного законодавства.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 13.10.2011 у справі № 25/191/10 та від 21.12.2011 у справі № 33/141.

Стосовно посилань скаржника на невиконання ліквідатором Приватного підприємства „Цеоліт" вимог закону стосовно звільнення його (Хлобистова Валентина Миколайовича) з посади директора підприємства-банкрута та внесення відповідного запису до трудової книжки, суд зазначає наступне.

Заперечуючи проти доводів скарги в цій частині ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Кирилін Михайло Володимирович посилається на те, що 13.07.2011 власником Приватного підприємства „Цеоліт" - Хлобистовим Валентином Миколайовичем, на підставі частини першої статті 10 Цивільного кодексу України, було прийняте рішення про припинення Приватного підприємства „Цеоліт" шляхом його ліквідації та ліквідатором призначений громадянин України - Кирилін Михайло Володимирович, а не арбітражний керуючий Кирилін Михайло Володимирович, який є суб'єктом оскарження.

Тому, на думку ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт", саме громадянином Кириліним Михайлом Володимировичем повинні були виконуватися, поряд з іншими, вимоги частини п'ятої статті 111 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Утім, арбітражним керуючим Кириліним Михайлом Володимировичем не враховано, що постановою господарського суду міста Севастополя від 20.10.2011 Приватне підприємство „Цеоліт" визнано банкрутом, а ліквідатором банкрута призначено саме арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Отже, за змістом цієї норми припинення повноважень органів управління банкрута та звільнення керівника відбувається у процедурі ліквідації, якщо її було введено одразу після завершення процедури розпорядження майном. Керівник боржника звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (пункт 87 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 „Про судову практику в справах про банкрутство").

Статтею 47 Кодексу законів про працю України унормовано, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Проте, в порушення наведених норм законодавства ліквідатором Приватного підприємства „Цеоліт" Кириліним Михайлом Володимировичем не звільнено директора Приватного підприємства „Цеоліт" в установленому законом порядку, зокрема, не видано відповідного наказу про його звільнення та не внесено запису до трудової книжки, що підтверджується власне трудовою книжкою Хлобистова В.М., оглянутою судом безпосередньо в судовому засіданні /том 6, арк. с. 126/.

Заперечення арбітражного керуючого Кириліна М.В. стосовно того, що вимоги, пов'язані зі звільненням директора Приватного підприємства „Цеоліт" Хлобистова В.М., можуть бути адресовані не арбітражному керуючому Кириліну М.В., а громадянину Кириліну М.В., який був призначений ліквідатором боржника у досудовій процедурі, - відхиляються судом, оскільки в силу частини другої статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" саме арбітражний керуючий Кирилін М.В. як ліквідатор боржника-банкрута, призначений судом, був зобов'язаний вжити відповідних заходів, спрямованих на належне виконання вимог чинного законодавства стосовно звільнення керівника підприємства-банкрута та внесення відповідних записів до його трудової книжки, адже цього не було зроблено раніше.

Натомість таких доказів ліквідатором Приватного підприємства „Цеоліт" - арбітражним керуючим Кириліним М.В. суду не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

Згідно з частиною шостою статті 3 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу (ч. 11 ст. 3 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість доводів скарги Хлобистова Валентина Миколайовича та наявність підстав для усунення арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича від виконання ним обов'язків ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт".

Що стосується призначення нового ліквідатора боржника, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 3 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини третьої статті 3 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражними керуючими не можуть бути призначені особи, які є заінтересованими, особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, особи, якій заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності, або займати керівні посади, особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. Цією ж частиною статті 3 1 передбачено обов'язок арбітражного керуючого до його призначення подати до господарського суду заяву, в якій зазначається про те, що він не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Виходячи із системного аналізу положень статей 17, 24, 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ініціатива надання суду пропозицій щодо кандидатури ліквідатора належить кредиторам та органу, уповноваженому управляти майном боржника, а остаточне рішення щодо призначення ліквідатора приймається судом відповідно до вимог Закону.

Ухвалою від 05.02.2013 суд зобов'язував кредиторів Приватного підприємства „Цеоліт" надати суду пропозиції по новій кандидатурі ліквідатора. Утім, дану вимогу суду кредиторами не виконано; письмових заяв від арбітражних керуючих зі згодою на призначення їх ліквідатором боржника-банкрута до суду не надходило.

За викладених обставин суд вважає за потрібне відкласти вирішення питання про призначення нового ліквідатора, оголосивши у судовому засіданні перерву до 19.02.2013, та повторно зобов'язати кредиторів і директора Приватного підприємства „Цеоліт" надати суду пропозиції по новій кандидатурі ліквідатора.

Керуючись статтями 4 1 , 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, статтями 3 1 , 5, 24, 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу власника Приватного підприємства „Цеоліт" - Хлобистова Валентина Миколайовича на дії ліквідатора - задовольнити.

2. Усунути арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича від виконання обов'язків ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт".

3. Зобов'язати арбітражного керуючого Кириліна М.В. виконувати обов'язки ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт" до призначення у встановленому порядку нового ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт".

4. Оголосити перерву у судовому засіданні до 15 год. 30 хв. 19 лютого 2013 року. Судове засідання відбудеться в приміщенні господарського суду м. Севастополя за адресою: м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 5, каб. 206 (ІІ поверх).

Для пропуску у приміщення суду мати документ, який посвідчує особу (паспорт), підтверджує її повноваження та цю ухвалу.

5. Зобов'язати кредиторів та директора Приватного підприємства „Цеоліт" надати суду пропозиції щодо нової кандидатури ліквідатора.

Суддя підпис В.О. Головко