Рішення

від 28.02.2013 по справі 7/10/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2013 р. Справа № 7/10/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників сторін:

позивача: Макарчук Д.А. - довіреність № б/н від 01.02.2013 р., паспорт серії МЕ 798479 виданий Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві 19.12.2006 року; Кисельова Є.І. - довіреність № б/н від 03.01.2013 р., паспорт серії СН 292539 виданий Радянським РУГУ МВС України в м. Києві 06.09.1996 року.

відповідача: Кондрацького В.О. - розпорядження № 502-0 від 04.09.2012 р., паспорт серії АА 148322 виданий Ямпільським РВ УМВС України у Вінницькій області 14.02.1996 року,

розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця" (01032, м. Київ, вул. Сім"ї Сосніних, 9; 01032, м. Київ, вул. Комінтерна, 12, к.7)

до : міського комунального унітарного підприємства "Міськсвітло" (21018, м. Вінниця, вул. Р.Скалецького, 17)

про стягнення 60043,83 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Столиця" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до міського комунального унітарного підприємства "Міськсвітло" про стягнення 60043,83 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.03.2012 року (суддя Банасько О.О.) за вказаним позовом порушено провадження у справі №7/10/2012/5003 з призначенням її до розгляду.

28.03.2012р. ухвалою суду провадження по справі №7/10/2012/5003 припинено на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 р., ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.03.12р. по справі №7/10/2012/5003 скасовано, а дану справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 06.07.2012р. справу №7/10/2012/5003 суддею Білоусом В.В. прийнято до свого провадження з призначено до розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ухвали суду від 25.10.2012р. зупинено провадження у справі №7/10/2012/5003 до вирішення справи №9/162/2011/5003 в частині перегляду додаткового рішення від 23.07.2012р. в касаційному порядку, та до повернення справи №9/162/2011/5003 до господарського суду Вінницької області.

19.12.2012р. на адресу господарського суду Вінницької області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №130/12 від 18.12.2012р. за підписом генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця", в якому останній просить суд поновити провадження по справі №7/10/2012/5003, так як постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2012р. касаційну скаргу останнього задоволено, скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. та додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 23.07.2012р., у задоволенні заяви міського комунального унітарного підприємства "Міськсвітло" про прийняття додаткового рішення по справі №9/162/2011/5003 відмовлено.

02.01.2013р. справа №9/162/2011/5003 повернулася до господарського суду Вінницької області.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу "Документообігу суду" справу №7/10/2012/5003, в зв'язку з перебуванням судді Білоуса В.В. у щорічній відпустці, передано на розгляд судді Тварковському А.А.

Ухвалою суду від 13.02.2013р. вищевказану справу суддею Тварковським А.А. прийнято до свого розгляду, провадження у ній поновлено з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 28.02.2013р.

В судове засідання на визначену дату (28.02.2013р.) з'явилися представники позивача та відповідача.

Представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали частково, надавши суду заяву, в якій позивач зменшив розмір позовних вимог в частинні стягнення пені нарахованої згідно накладної №РН-0000043 від 31.08.2010р., відтак просив стягнути з відповідача згідно вказаної накладної 12432 грн. 80 коп. пені, решта заявлених позивачем вимог не змінювалася.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Поряд з цим, під час розгляду справи представник відповідача позов не визнав, та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на погашення боргу за договором поставки від 27.02.2006 року №2 та закінчення строку дії вказаного договору.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.02.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Столиця" (Постачальник) та міським комунальним унітарним підприємством "Міськсвітло" (Покупець) укладено договір поставки №2, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначеними цим договором, поставити та передати у власність покупця електротехнічну продукцію партіями, в асортименті, кількості, що встановлені у видаткових накладних, а покупець зобов"язався прийняти та оплатити вказаний товар. Даний договір укладений із строком дії до 31.12.10р. (п. 10.1. Договору).

В п. 5.1. Договору сторони передбачили, що передача продукції оформляється накладною за наявності довіреності покупця.

Оплата товару здійснюється Покупцем з відстроченням платежу терміном до 21 банківського дня з моменту поставки товару (п.3.1. Договору).

Однак, відповідач міське комунальне унітарне підприємство "Міськсвітло" всупереч вказаним вимогам договору поставки №2 від 27.02.06р. свої зобов"язання щодо проведення з позивачем розрахунків за поставлений товар належним чином не виконав.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.10.2011 р. (суддя Балтак О.О.) по справі 9/162/2011/5003 заявлені позовні вимоги задоволено повністю з підстав їхньої обґрунтованості.

Поряд з цим, 05.03.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "Столиця" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до міського комунального унітарного підприємства "Міськсвітло" про стягнення 60043,83 грн. штрафних санкцій, які не було стягнуто рішенням суду по справі №9/162/2011/5003.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.03.2012 року (суддя Банасько О.О.) за вказаним позовом порушено провадження у справі №7/10/2012/5003 з призначенням її до розгляду.

28.03.2012р. ухвалою суду провадження по справі №7/10/2012/5003 припинено на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 р., ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.03.12р. по справі №7/10/2012/5003 скасовано, а дану справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

У липні 2012 року міське комунальне унітарне підприємство "Міськсвітло" звернулося до суду із заявою про прийняття додаткового рішення по справі №9/162/2011/5003, яким припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.

Додатковим рішення господарського суду Вінницької області від 23.07.2012р. (суддя Балтак О.О.) провадження у справі № 9/162/2011/5003 в частині стягнення 65738,23 грн. припинено відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 23.07.2012 р. по справі №9/162/2011/5003 залишено без змін.

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2012р. скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. та додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 23.07.2012р., у задоволенні заяви міського комунального унітарного підприємства "Міськсвітло" про прийняття додаткового рішення по справі №9/162/2011/5003 відмовлено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заявлених штрафних санкцій в сумі 60043 грн. 83 коп. нарахованих позивачем за порушення останнім умов укладеного між сторонами договору поставки №2 від 27.02.2006р. судом залишилися нерозглянутими.

В судому засіданні 28.02.2013р., розглянувши заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Крім того, згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.1 Договору за порушення строків виконання зобов'язань вина сторона сплачує другій сторона пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного обов'язку за кожен день прострочення.

Що стосується прострочення виконання зобов'язань за накладною №РН-0000043 від 31.08.2010р.

В наданому в судовому засіданні розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем вказано період нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань з 29.09.2010р. по 22.07.2011р.

Однак, суд надаючи оцінку правильності визначеного позивачем періоду нарахування пені з урахуванням положень ч.2 ст.232 ГПК України, згідно із якими пеня не може нараховуватися більше ніж 6 місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та положень п.3.1 договору поставки №2 від 27 лютого 2006 року, згідно із якими розрахунок за кожну партію товару проводиться у безготівковій формі шляхом оплати покупцем рахунка постачальника з відстрочкою до 21 банківського дня, встановив, що вказаний період нарахування пені позивачем визначено невірно, оскільки пеня має нараховуватися в період з 29.09.2010р. по 29.03.2011р. Відтак здійснивши обрахунок пені у правильному періоді за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив її розмір в сумі 12501,45 грн.

Разом із тим, враховуючи межі позовних вимог та відсутність у суду підстав виходу за них, до стягнення підлягає пеня саме у заявленому позивачем розмірі 12432,8 грн.

При цьому суд погоджується із визначеним позивачем періодом для стягнення 3% річних та інфляційних втрат (з 29.09.2010р. по 22.07.2011р.), оскільки його визначення узгоджується з положеннями чинного законодавства. Відтак здійснюючи перевірку обрахунку позивачем суми 3% річних у суду не виникло розбіжностей, у зв'язку із чим до стягнення підлягає сума у заявленому позивачем розмірі - 3935,23 грн. Водночас помилки виявлено при обрахунку інфляційних втрат, тому під час розгляду справи знайшли своє підтвердження інфляційні втрати лише на суму 10097,61 грн.

Що стосується прострочення виконання зобов'язань за накладною №РН-0000051 від 14.09.2010р.

З аналогічних підстав розмір пені по даній накладній є більшим, ніж мав би бути насправді, оскільки позивачем також невірно вказано період, відтак правомірним є стягнення пені в розмірі 6233,69 грн. за період з 10.10.2010р. по 10.04.2011р.

Натомість вірно позивачем визначено періоди для 3% річний та інфляційних втрат з урахуванням проплати (з 10.10.2010р. по 04.04.2011р. та з 04.04.2011р. по 22.07.2011р.), однак в самих розрахунках за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" виявлено деякі неточності, їх розміри дещо завищені.

Таким чином, до стягнення підлягають 3% річних в сумі 1440,14 грн. та 4366,94 грн. інфляційних втрат.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вищенаведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з міського комунального унітарного підприємства "Міськсвітло" (21018, м. Вінниця, вул. Р.Скалецького, 17, код ЄДРПОУ 33762344) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця" (01032, м. Київ, вул. Сім"ї Сосніних, 9; 01032, м. Київ, вул. Комінтерна, 12, к.7, код ЄДРПОУ 24077504) 18666 грн. 49 коп. пені, 5375 грн. 37 коп. 3 % річних, 14464 грн. 55 коп. інфляційних втрат та 1032 грн. 18 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні решти заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 05 березня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи