Постанова

від 12.02.2009 по справі 36/423

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/423

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.02.2009                                                                                           № 36/423

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:            Кошіля В.В.

          Шапрана В.В.

 при секретарі           Цецарському А.О.

 за участю представників:

 від позивача –           Головня М.А.

 від відповідача –           Хомюк П.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.11.2008

 у справі № 36/423 (Трофименко Т.Ю.)

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер"

 про                                                   розірвання договору оренди та зобов"язання не чинити перешкоди у розпорядженні майном,-

 Постанова прийнята 12.02.2009 року, в зв'язку з оголошенням перерви всудових засіданнях 27.01.2009 року, відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач, ЗАТ „Український мобільний зв'язок” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „ІФ-10 Лайнер” про розірвання договору оренди нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2008 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій  вказує, що  рішення прийняте з порушенням норм матеріального  та процесуального права, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

          Представником відповідача відзив на апеляційну скаргу суду не надано.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  встановив наступне:

26.08.2005 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІФ -10 Лайнер”, відповідачем було укладено договір оренди №ФТ-086/06КТН, відповідно до умов якого позивач прийняв в  строкове платне користування частину даху будівлі площею 10 кв.м. та 8 кв.м. на даху будівлі для антеномісць, розташований за адресою: м. Київ, вул. Качалова, 5б.

           Відповідно до п. 1.2 договору позивач використовує об'єкт оренди для розміщення обладнання базової станції для розміщення антенно–фідерних пристроїв, для розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання та устаткування. При встановленні телекомунікаційного та іншого обладнання позивач  повинен діяти до потреб технічного характеру.

          Згідно з п 11.1 договору  строк  його дії  сторони встановили на 364 дні з можливістю  подальшої пролонгації .

За 2 місяці до закінчення строку дії договору, сторона яка бажає припинити його дію, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблено, договір вважається продовжений на кожний наступний аналогічний період.

З урахуванням п. 11.1 договір №ФТ-086/06КТН був неодноразово пролонгований сторонами.

Відповідно до п.п. 6.1.6, 6.1.8 договору відповідач зобов'язаний надати позивачу безперешкодний цілодобовий доступ до об'єкту оренди за списком, який надається орендарем орендодавцю.

Забезпечити  цілодобову передачу до об'єкту оренди електроенергії перемінною напругою 280/220 В, встановленою потужністю до 4,9 кВт за умов наявності постачання електроенергії від енергопостачальної компанії з такими характеристиками.

Згідно   ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України  договір оренди може бути розірваний  за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може  бути достроково розірваний з підстав, передбачених  Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Дані норми також передбачені в  спірному договорі найму від 26.08.2005 року.

Так, зокрема, в п. 11. 2 договору, відповідно до якого сторони дійшли згоди, зазначено, що кожна із сторін має право ініціювати дострокове припинення дії договору, у випадках передбачених, діючим законодавством України, про що повідомити іншу сторону письмово (рекомендованим листом або кур”єром).

            Позивач, подаючи позов до суду зазначив, що відповідачем порушені умови договору  в  частині надання позивачу безперешкодного цілодобового  доступу до об'єкту оренди за списком, який надається орендарем (позивачем) орендодавцю (відповідачу) та забезпечення  цілодобової передачі до об'єкту оренди електроенергії перемінною напругою 280/220 В, встановленою потужністю до 4,9 кВт за умов наявності постачання електроенергії від енергопостачальної компанії з такими характеристиками, а тому просить розірвати даний договір.

          На підтвердження свої вимог позивачем надані  акт  від 14.07.2008 року  про недопуск  представників позивача на об'єкт оренди та службові записки від 26.11. 2007 року за підписом керівника групи супроводження будівництва про відсутність електроенергії на об'єкті оренди.

          Суд, оцінюючи подані докази в сукупності та враховуючи положення ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважає, що позовні вимоги ЗАТ „Український мобільний зв'язок” не підлягають задоволенню.

          Так, відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Подані позивачем зазначені вище акти про не допуск на об'єкт оренди працівників позивача, не приймаються колегією суддів як належний доказ, оскільки дані акти підписані лише посадовими особами позивача, які є зацікавленими сторонами щодо вирішення даного питання. Інші незацікавлені треті особи, а також представники відповідача даний акт не підписували.

          Доказів того, що представники відповідача відмовилися від підпису зазначених актів, представником позивача суду не надано.

          Також в матеріалах справи наявні накази відповідача про  надання дозволу  на цілодобовий  прохід та допуск на територію відповідача співробітників позивача та цілодобовий заїзд транспорту позивача на територію відповідача на листи-звернення позивача з проханнями надати постійний доступ працівникам позивача на об'єкт оренди на заїзд службового транспорту протягом 2007-2008 років, а саме: наказ від 21.10.2008 року № 21/10, від 18.06.2008 року № 18/06, від 09.04.2008 року № 9/04, від 01.11.2007 року № 301/11, від 15.06.2006 року № 12, що спростовує твердження позивача про умисний не допуск відповідачем представників позивача на об'єкт оренди.

          Крім того, позивач в апеляційній скарзі, як на підставу своїх вимог, посилається на постанову про відмову в порушені кримінальної справи від 26.11.2008 року, винесену дільничним інспектором міліції Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, в якій встановлено, що представники відповідача не допустили до об'єкта оренди представників ЗАТ „УМЗ” 13.11.2008 року для демонтажу обладнання базової станції стільникового зв'язку.

          Проте, колегією суддів не приймається даний доказ як належний, оскільки позов ЗАТ „УМЗ” про розірвання договору оренди поданий до Господарського суду міста Києва 15.09.2008 року, а постанова про відмову в порушені кримінальної справи винесена 26.11.2008 року після подання позову до суду та навіть після винесення рішення судом першої інстанції.

          Крім того, в даній постанові йдеться мова про факт не допуску працівників позивача на об'єкт оренди 13.11.2008 року, тобто вже після подання позову до суду.

          Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ЗАТ „УМЗ” про розірвання договору оренди нерухомого майна від 26.08.2005 року.   

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права,  правомірно відмовлено ЗАТ „Український мобільний зв'язок” в задоволенні позовних вимог, а тому апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок” не підлягає задоволенню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2008 року у справі № 36/423 – без змін.

2.          Матеріали справи № 36/423 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Шапран В.В.