Ухвала

від 05.03.2013 по справі 5020-1489/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

05 березня 2013 року справа № 5020-1489/2011 Суддя господарського суду міста Севастополя Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали заяви кредитора Приватного підприємства „Цеоліт" - Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна; визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених з переможцем аукціону; про заборону арбітражному керуючому Кириліну Михайлу Володимировичу здійснювати дії по відчуженню майна за результатами аукціону,

у справі:

за заявою Приватного підприємства „Цеоліт",

ідентифікаційний код 30825495

(99002, м. Севастополь, Мекензеві гори, „Севастопольське РТП")

про банкрутство боржника, що ліквідується власником,

Представники учасників судового процесу:

боржник (ПП „Цеоліт") - Кирилін М.В. - в. о. ліквідатора, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; ухвала господарського суду міста Севастополя від 13.02.2013;

кредитор (Міністерство Оборони Російської Федерації) - Осипов В.В. - провідний юрисконсульт юридичної служби Чорноморського флоту, довіреність № 5-204 від 30.01.2013;

заявник-кредитор (ПАТ „ВТБ Банк") - Гуляєв В.В., представник, довіреність № 452/11.5.2 від 05.09.2012;

кредитор (ПАТ „Київстар") - явку повноважного представника не забезпечив;

організатор аукціону (Регіональне агентство з питань банкрутства в АР Крим та м. Севастополі) - явку повноважного представника не забезпечив;

переможець аукціону (ОСОБА_5) - не прибув, явку повноважного представника не забезпечив;

переможець аукціону (ОСОБА_6) - не прибула; явку повноважного представника не забезпечила.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Севастополя перебуває справа за заявою Приватного підприємства „Цеоліт" про банкрутство у порядку, передбаченому статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка діяла на час порушення провадження у справі).

Постановою суду від 20.10.2011 Приватне підприємство „Цеоліт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру відносно боржника, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кириліна М.В., підприємницьку діяльність банкрута припинено.

01.02.2013 до суду від кредитора Приватного підприємства „Цеоліт" - Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" надійшла заява про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Приватного підприємства „Цеоліт", а саме: двох земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8536900000:44:001:0034, загальною площею 0,1000 га) та АДРЕСА_2 (кадастровий номер 8536900000:44:001:0027, загальною площею 0,1000 га); визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених з переможцем аукціону; заборону арбітражному керуючому Кириліну Михайлу Володимировичу здійснювати дії по відчуженню майна за результатами аукціону.

Ухвалою суду від 06.02.2013 заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.03.2013.

У засіданні суду 05.03.2013 представник кредитора-заявника (ПАТ „ВТБ Банк") підтримав заяву та, посилаючись на порушення вимог законодавства з боку арбітражного керуючого Кириліна М.В. при проведенні аукціону з продажу майна банкрута, просив суд визнати недійсними результати аукціону з продажу майна Приватного підприємства „Цеоліт" від 28.12.2012, визнати недійсними договори купівлі-продажу, укладені з переможцями аукціону та заборонити арбітражному керуючому Кириліну Михайлу Володимировичу здійснювати дії по відчуженню майна за результатами аукціону.

Присутній в судовому засіданні в. о. ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт" арбітражний керуючий Кирилін М.В. заперечував проти задоволення заяви Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк", посилаючись на відсутність правових підстав для цього. Зокрема, арбітражний керуючий зазначив, що у межах процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником (ст. 51 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), утворення комітету кредиторів не передбачено, а отже, у ліквідатора відсутній обов'язок звітувати перед ним про свою діяльність. Стосовно неповідомлення кредиторів про запланований продаж майна боржника-банкрута ліквідатор пояснив, що Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що таке повідомлення здійснюється у засобах масової інформації; іншого порядку повідомлення ліквідатором комітету кредиторів, окремих кредиторів та боржника немає.

Представник кредитора (Міністерство Оборони Російської Федерації) залишив вирішення заяви на розсуд суду.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство, а також переможці аукціону явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не сповістили.

Від організатора аукціону (Регіональне агентство з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) надішли письмові пояснення з приводу заяви Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк", відповідно до яких організатор аукціону просить відмовити у задоволенні заяви через відсутність порушень законодавства при проведенні аукціону.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку присутніх учасників провадження у справі про банкрутство суд вважає, що заява Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна; визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених з переможцями аукціону; заборону арбітражному керуючому Кириліну Михайлу Володимировичу здійснювати дії по відчуженню майна за результатами аукціону не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 28.12.2012 о 10:00 відбувся аукціон з продажу майна підприємства-банкрута Приватного підприємства „Цеоліт", а саме:

Лот № 1 - земельна ділянка, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), м. Севастополь, вул. Качинський тупик, земельна ділянка 34 (кадастровий номер 8536900000:44:001:0027). Початкова вартість - 68 000,00 грн;

Лот № 2 - земельна ділянка, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), м. Севастополь, вул. Качинський тупик, земельна ділянка 36 (кадастровий номер 8536900000:44:001:0034). Початкова вартість - 68 000,00 грн.

Переможцем торгів по Лоту № 1 визначений ОСОБА_5, що запропонував ціну 84 000,00 грн.

Переможцем торгів по Лоту № 2 визначена ОСОБА_8, що запропонувала ціну 78 000,00 грн /том 5, арк. с. 105-106/.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Законом України № 4212-VI від 22.12.2011, який набрав чинності 19.01.2013, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" викладено у новій редакції.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4212-VI, його положення, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Отже на правовідносини учасників провадження про банкрутство у цій справі щодо продажу майна розповсюджується дія Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" у редакції від 19.01.2013.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діє з 19.01.2013) результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Проте, заявником не враховано, що аукціон було проведено 28.12.2012, тобто до набрання чинності Законом України № 4212-VI від 22.12.2011.

За приписами частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, посилання заявника на порушення ліквідатором Приватного підприємства „Цеоліт" положень частини четвертої статті 42 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (у редакції від 19.01.2013) щодо здійснення продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, є безпідставним, оскільки аукціон було проведено 28.12.2012, тобто до набрання чинності вказаною редакцією закону.

Також обґрунтовуючи вимоги заяви про визнання аукціону з продажу майна банкрута недійсним Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк" посилається на те, що ліквідатор Приватного підприємства „Цеоліт" в порушення вимог частини дев'ятої статті 41 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діє з 19.01.2013) не подає щомісячні звіти комітету кредиторів про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

При цьому заявником не взято до уваги наступне. Відповідно до абзацу третього пункту 1 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4212-VI, його положення, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як убачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено ухвалою від 23.09.2011, а боржника визнано банкрутом постановою від 20.10.2011, тобто до набрання чинності новою редакцією Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом". Отже, на правовідносини учасників провадження про банкрутство у цій справі (за виключенням правовідносин пов'язаних із продажем майна) розповсюджується дія Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" у редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 4212-VI від 22.12.2011.

Справу про банкрутство Приватного підприємства „Цеоліт" було порушено у порядку, передбаченому статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на той час), однією із особливостей якої є те, що у межах процедури банкрутства боржника, що ліквідується за рішенням власника, створення комітету кредиторів Законом про банкрутство не передбачено.

Відповідно, на ліквідатора боржника не покладається обов'язок проводити збори кредиторів з метою створення комітету кредиторів згідно зі статтею 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та звітувати перед ним про свою діяльність. Тільки після проведення попереднього засідання та затвердження реєстру вимог кредиторів можливо визначити кількість голосів, що належать кожному кредиторові при голосуванні щодо питань, віднесених Законом до компетенції кредиторів.

Отже, доводи заявника щодо ненадання ліквідатором боржника, який ліквідується в порядку, передбаченому статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щомісячної звітності до комітету кредиторів, створення якого не передбачено чинним законодавством, є неспроможними, а тому відхиляються судом.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 13.10.2011 у справі № 25/191/10 та від 21.12.2011 у справі № 33/141.

Стосовно посилань заявника на те, що іпотекодержателя (заявника) не повідомлено про призначення торгів підприємства-боржника, початкову вартість майна, порядок продажу, склад, умови та строки придбання майна, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок та умови продажу майна у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство регулюються, зокрема, положеннями статті 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частиною першої якої встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів (ч. 2 ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Як зазначено вище, у даному випадку створення комітету кредиторів не передбачено, адже банкрутство боржника здійснюється за спрощеною процедурою. Отже, закон не покладає на ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт" обов'язок визначати порядок продажу майна банкрута та склад, умови й строки придбання майна за погодженням з комітетом кредиторів. Тобто чинним законодавством встановлено єдиний спосіб повідомлення окремих кредиторів та боржника: через опублікування оголошення у засобах масової інформації.

Частинами першою та четвертою статті 1 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" визначено, що під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Друкований засіб масової інформації вважається виданим, якщо він підписаний до виходу в світ і видрукуваний будь-яким тиражем. Сфера розповсюдження друкованого засобу масової інформації не обмежується.

За вказаних обставин убачається, що опублікування оголошення про призначення дати, часу та місця проведення аукціону в загальнокримській громадсько-політичній газеті „Думка" № 6 (85) від 30.11.2012 /том 5, арк. с. 97-98/ є таким, що відповідає положенням частини другої статті 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До того ж, заставного кредитора (ПАТ „ВТБ Банк") особисто було повідомлено про запланований на 28.12.2012 продаж майна банкрута, склад, вартість, умови та строки придбання майна рекомендованим листом № 78/42 від 08.12.2012 із описом вкладення і цей лист був отриманий повноважною особою іпотекодержателя 13.12.2012, що підтверджується його підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення /том 5, арк. с. 99-102/.

Таким чином, доводи заявника в цій частині також є необґрунтованими.

Посилання заявника на статтю 43 Закону України „Про іпотеку" суд вважає безпідставним, оскільки норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальними, а тому мають перевагу перед нормами Закону України „Про іпотеку".

Зі змісту письмових пояснень Регіонального агентства з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі з приводу заяви Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" убачається, що організатор прилюдних торгів просить відмовити у задоволенні заяви, зокрема з тих підстав, що оскаржуваний аукціон на його думку проводився відповідно до вимог Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 4212-VI від 22.12.2011, а заявник в обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який на момент проведення аукціону ще не набрали законної сили. Вказані обставини знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, про що зазначалося вище.

Загалом, доводи заявника зводяться до незгоди із оцінкою майна. Натомість, відповідно до статті 33 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку. Господарським судам на загальних підставах підвідомчі зазначені спори, - за умов, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 Господарського процесуального кодексу України, і такі спори вирішуються за правилами названого Кодексу.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість і безпідставність доводів заяви Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" та відсутність підстав для визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна; та, як наслідку, - задоволення похідних від первісної вимоги вимог: про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених з переможцями аукціону; заборону арбітражному керуючому Кириліну Михайлу Володимировичу здійснювати дії по відчуженню майна за результатами аукціону.

До того ж, як пояснив арбітражний керуючий Кирилін М.В. договори із переможцями аукціону до теперішнього часу не укладені. Крім того, ухвалою від 13.02.2013 арбітражного керуючого Кириліна М.В. усунуто від виконання обов'язків ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт".

Керуючись статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву кредитора Приватного підприємства „Цеоліт" - Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна; визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених з переможцями аукціону; заборону арбітражному керуючому Кириліну Михайлу Володимировичу здійснювати дії по відчуженню майна за результатами аукціону, - відхилити.

Суддя підпис В.О. Головко