Постанова

від 12.03.2013 по справі 9/016-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р. Справа № 9/016-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Данилової М.В. (доповідач), за участю представників: прокурора відповідача Сайтарли І.М. (посв. від 21.01.2013 р.) Ластовін О.С. (дов. від 20.03.2012 р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 р. у справі № 9/016-12 господарського суду Київської області за позовомПереяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Київській області та Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації доПриватного підприємства "Переяслав-Туризм" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПриватний нотаріус Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Київської області Мусієнко Марина Миколаївна провизнання договору та додаткової угоди недійсними, скасування державної реєстрації договору та додаткової угоди, повернення земельної ділянки нормативною грошовою оцінкою186 088,32 грн.

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2012 року Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Київській області та Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Переяслав-Туризм" про визнання недійсними договору оренди землі від 30.08.2007 р. та додаткової угоди від 30.04.2009 р. до договору, скасування державної реєстрації вказаних договору та додаткової угоди до нього, та повернення державі в особі Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації земельної ділянки нормативною грошовою оцінкою 186 088,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що договір оренди землі від 30.08.2007 р. та додаткова угода від 30.04.2009 р. до договору були укладені між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ПП "Переяслав-Туризм" на підставі не існуючого розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 30.08.2007 р. № 615, яке в книзі реєстрації розпоряджень Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації не зареєстроване.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2012 р. до участі у справі № 9/016-12 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено приватного нотаріуса Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Київської області - Мусієнко Марину Миколаївну.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.05.2012 р. у даній справі (суддя Сокуренко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково:

- визнано недійсним договір оренди землі від 30.08.2007 р., укладений між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ПП "Переяслав-Туризм", який зареєстрований у Переяслав-Хмельницькому відділі №19 Київської регіональної філії державного підприємства "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що зроблено запис від 30.08.2007 р. з приводу земельної ділянки площею 0,95 га в урочищі Чубуки за межами населеного пункту в адміністративних межах Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області для організації риболовецького стану, нормативно грошова оцінка якої становить 186 088,32 грн.;

- визнано недійсною додаткову угоду від 30.04.2009 р. до договору оренди землі від 30.08.2007 р., укладену між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ПП "Переяслав-Туризм" з приводу земельної ділянки площею 0,95 га в урочищі Чубуки за межами населеного пункту в адміністративних межах Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області для організації риболовецького стану, нормативно грошова оцінка якої становить 186 088, 32 грн.;

- зобов'язано ПП "Переяслав-Туризм" повернути державі в особі Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області земельну ділянку площею 0,95 га в урочищі Чубуки за межами населеного пункту в адміністративних межах Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області для організації риболовецького стану, нормативно грошова оцінка якої становить 186 088,32 грн.

В іншій частині позову провадження у справі припинено у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним спірного договору та додаткової угоди до нього та зобов'язання повернути державі земельну ділянку, місцевий господарський виходив з того, що у зв'язку з відсутністю розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 30.08.2007 р. за № 615 "Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ПП "Переяслав-Туризм", під час укладання спірного договору оренди від 30.08.2007 р. та додаткової угоди до нього від 30.04.2008 р. не була дотримана процедура, передбачена статтею 19 Конституції України, статтями 6, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статтями 116, 124 Земельного кодексу України та статтями 4, 16 Закону України "Про оренду землі". Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку має місце порушення порядку укладення договору оренди землі, що є підставою для визнання такого договору недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України і застосування наслідків недійсності угоди, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України.

В частині позовних вимог про скасування державної реєстрації спірного договору та додаткової угоди до нього, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі, оскільки Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом вирішено адміністративний спір у справі № 2-а-60 за позовом Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації до Переяслав-Хмельницького відділу №19 Київської регіональної філії державного підприємства "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах", за участю в якості третьої особи ПП "Переяслав-Туризм", про той же предмет, за наслідками розгляду якої винесено постанову від 19.03.2008 р. про відмову в позові.

Київський апеляційний господарський суд (судді: Алданова С.О. - головуючий, Рябуха В.І., Чорногуз М.Г.), переглянувши за апеляційною скаргою ПП "Переяслав-Туризм" рішення господарського суду Київської області від 15.05.2012 р., постановою від 03.12.2012 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив повністю, дійшовши протилежного висновку щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог.

Заступник Прокурора Київської області, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції у даній справі, подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 р. скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 05.05.2012 р. залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, статті 19 Конституції України, статей 6, 21Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 116, 124 Земельного кодексу України, статей 4, 16 Закону України "Про оренду землі", статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник, зокрема, вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, адже, відсутність запису в книзі реєстрації розпоряджень Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації щодо розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 30.08.2007 р. за № 615 "Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ПП "Переяслав-Туризм" свідчить про його не прийняття, чим порушено порядок надання земельної ділянки в оренду відповідачеві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 27.06.2007 р. № 432 "Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки ПП "Переяслав-Туризм" відповідачеві надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,95 га, розташованої в урочищі Чубуки на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області для організації риболовецького стану.

Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 30.08.2007 року № 615 "Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ПП "Переяслав-Туризм" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Приватному підприємству "Переяслав-Туризм" для організації риболовецького стану в урочищі Чубуки на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та надано останньому земельну ділянку площею 0,95 га на умовах довгострокової оренди терміном 49 років, яка знаходиться в урочищі Чубуки на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області для організації риболовецького стану за рахунок земель лісогосподарського призначення.

30.08.2007 р. між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області в особі виконувача обов'язків голови адміністрації Коваленка О.С. та Приватним підприємством "Переяслав-Туризм" в особі директора Кучеренка Д.В. укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Переяслав-Хмельницькому відділі № 19 Київської регіональної філії державного підприємства "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що зроблено запис від 30.08.2007 р.

Пунктом 1 договору встановлено, що на підставі розпорядження голови Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 30.08.2007 року за № 615 "Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ПП "Переяслав-Туризм" орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в урочищі Чубуки на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, для організації риболовецького стану (землі комерційного використання).

30.04.2009 р. між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Переяслав-Туризм", в нотаріальній формі, укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 30.08.2007 р., згідно якої договір викладено в новій редакції.

Пунктом 1 додаткової угоди встановлено, що на підставі розпорядження в.о. голови Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 30.08.2007 р. за № 615 "Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ПП "Переяслав-Туризм" орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в урочищі Чубуки на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, за межами населеного пункту (для промислового використання).

Отже, як встановлено судами, договір оренди та додаткова угода до договору оренди між сторонами укладена на підставі розпорядження в.о. голови Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 30.08.2007 р. за № 615 "Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ПП "Переяслав-Туризм".

Звертаючись із даним позовом, прокурор посилався на проведення Переяслав-Хмельницькою міжрайонною прокуратурою перевірки, якою встановлено, що розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 30.08.2007 року за № 615 "Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ПП "Переяслав-Туризм" службовими особами Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області не готувалось та не реєструвалось, а в.о. голови Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації зазначене розпорядження не підписував, в зв'язку з чим прокуратурою зроблено висновок про те, що Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією вказане розпорядження не видавалось, отже, земельна ділянка передана відповідачеві в оренду незаконно.

Також прокурор посилався на письмові пояснення Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації та відомості, зазначені у журналі реєстрації розпоряджень Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, згідно з якими 30.08.2007 р. Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області прийнято розпорядження за № 612 "Про відкликання з відпустки Задорожньої В.М.", а за № 615 в журналі зареєстровано розпорядження від 03.09.2007 р. "Про надання відпустки Коваленко В.О."

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 30.08.2007 р. за № 615 "Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ПП "Переяслав-Туризм", на підставі якого було укладено договір оренди та додаткову угоду, не існує, оскільки за даною датою та номером існують два різних розпорядження адміністрації.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що предметом доказування у даній справі є встановлення обставин і підстав, з якими закон пов'язує недійсність договору оренди землі та додаткової угоди до нього та застосування наслідків їх недійсності.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлений принцип правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави для визнання правочину недійсним визначені в частині 1 статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Відповідно до вимог статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, як на підставу своїх вимог і заперечень. Подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Втім, як встановлено судом апеляційної інстанції, прокурор і позивач в порушення зазначених вимог, не довели за допомогою належних засобів доказування наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність договору, адже, відсутність запису у журналі реєстрації документації про видання розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації не відноситься до визначених законом підстав недійсності правочину, оскільки вказаний журнал лише фіксує реєстрацію певного документа, а не його прийняття, виготовлення на паперовому носії та підписання відповідною посадовою особою. Крім того, закон не пов'язує факт існування розпорядження і момент набуття ним чинності з фактом і моментом внесення запису до будь-якого журналу.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували викладені у позові обставини, окрім письмових пояснень представника Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, ксерокопій аркушів журналу реєстрації документації Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації та матеріалів, що стосуються проведеної слідчим СУ ГУ МВС України в Київській області виїмки документів щодо передачі в оренду земельних ділянок в межах Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, відтак, не можливо вважати, що позивачем позовні вимоги доведені, що зумовлює відмову у позові.

Викладене свідчить про те, що приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи з порушенням правил оцінки доказів, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що порушення Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією порядку ведення документації не є порушенням процедури укладення договору оренди землі і не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, заявником в касаційній скарзі не наведено.

Слід зазначити, що судами попередніх інстанцій правомірно прийнято до уваги, що постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 19.03.2008 р. в адміністративній справі № 2-а-60 за позовом Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації до Переяслав-Хмельницького відділу № 19 Київської регіональної філії державного підприємства "Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах", за участю третьої особи - ПП "Переяслав-Туризм", про скасування державної реєстрації спірного договору оренди землі, в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі. При цьому, в ході розгляду цієї справи судом було встановлено, що вся необхідна документація для реєстрації спірного договору оренди (проект відведення, який є невід'ємною частиною договору оренди землі, та розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації) була надана відповідачеві.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги встановлені під час здійснення апеляційного провадження обставини справи, на підставі оцінених судом апеляційної інстанції наявних у матеріалах справи доказів за приписами статей 42 - 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає прийняту у справі постанову Київського апеляційного господарського суду такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника зводяться до переоцінки наданих до матеріалів справи доказів, що за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції, а тому судова колегія вважає їх непереконливими та такими, що спростовуються встановленими під час розгляду судом апеляційної інстанції справи обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 7 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 р. у справі № 9/016-12 господарського суду м. Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

М. Данилова