Вирок

від 07.11.2011 по справі 11-696/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-696/11 Головуючий у 1 інстанції: Нерознак В.Ф.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач: Валько Н. М.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 року Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого: Валько Н.М.

Суддів: Танечника І.І., Урдюк Т.М.

При секретарі: Михалейко О.Р.

З участю прокурора: Шахрайчук Н.С.

Потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Представника потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_4

Засудженого: ОСОБА_5

Адвокатів: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_5 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 травня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Львові, громадянина України, українця, одруженого, з середньо-технічною освітою, не працюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого, прож.: АДРЕСА_1, -

визнано винним та засуджено за ознаками ч.2 ст.286 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановлено йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_5 обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід -підписку про невиїзд засудженому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої 46587 (сорок шість тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 51 коп. заподіяної майнової шкоди та 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. заподіяної моральної шкоди.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілого 2142 (дві тисячі сто сорок дві) грн. 48 коп. заподіяної майнової шкоди та 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. заподіяної моральної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 біля 13.30 год., керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц-Віто»н.з. НОМЕР_1 і рухаючись по дорозі «Київ-Чоп»в напрямку м.Львова, на Винниківському шляхопроводі, виїхав з другорядної дороги на головну в такий момент, коли по ній до даного перехрестя доріг наближався автомобіль «Фольксваген-Бора»н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, - і на такій віддалі, яка вже була недостатня для уникнення зіткнення транспортних засобів шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. Зіткнення вищевказаних транспортних засобів відбулося тому, що засуджений ОСОБА_5, здійснюючи такий маневр (із виїздом з другорядної дороги на головну дорогу) був неуважним до оточуючої обстановки, не діяв так, щоб не створити небезпеки чи перешкоди для руху, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу транспортному засобу, що рухався по головній дорозі і мав перевагу для руху по ній, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.5; 2.3; 10.1; 10.2; 1.10; 16.11 Правил дорожнього руху України. Такі порушення Правил дорожнього руху України зі сторони засудженого були в причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди, при якій пасажир автомобіля «Фольксваген-Бора»ОСОБА_8 отримав такі тілесні ушкодження, які спричинили його смерть, потерпілий ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У поданій апеляції прокурор, не погоджуючись із постановленим районним судом рішенням, вказує на те, що, з його точки зору, вирок суду є незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При цьому, покликається на те, що судом при призначенні покарання не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема, не взято до уваги, те, що засудженим було грубо порушено Правила дорожнього руху України, внаслідок чого сталося дана дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої водій автомобіля «Фольксваген Бора»ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а пасажир даного автомобіля ОСОБА_8 від отриманих травм помер на місці події; підсудний в ході судового розгляду своєї вини не визнав, збитки не відшкодував. Крім цього, вказує на те, що суд при призначенні ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст.75 КК України, покликаючись на обставини, що пом'якшують покарання засудженого, не зазначив, які саме обставини істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого ним злочину. Просить вирок суду скасувати та направити кримінальну справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

У поданій апеляції потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не оспорюючи обставин справи, доведеності вини та кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України, просять вирок суду скасувати у зв"язку з м'якістю призначеного засудженому покарання та постановити новий вирок, яким визнати винним та призначити покарання ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. При цьому, покликаються на те, що засуджений ОСОБА_5,як під час досудового слідства, так і судовому засіданні своєї вини не визнав, не розкаявся у вчиненому, добровільно не відшкодував завданих збитків, ухилявся від явки до суду, внаслідок чого до нього судом було застосовано примусовий привід, а тому, з точки зору апелянтів, призначене ОСОБА_5 покарання із звільненням від його відбування не відповідає вимогам ст.ст.65; 75 КК України внаслідок його м'якості.

У поданій апеляції засуджений ОСОБА_5, не погоджуючись із постановленим відносно нього вироком, вказує на те, що, на його думку, вирок суду є незаконним, винесеним з порушенням вимог та принципів кримінально-процесуального закону. При цьому, покликається на те, що судом 1-ї інстанції допущено ряд істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, у зв'язку із чим вирок підлягає скасуванню із направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд. Апелянт вважає, що висновки суду 1-ї інстанції є хибними та такими, що ґрунтуються на неповному, не всебічному з'ясуванні дійсних обставин справи та необ'єктивній оцінці наявних у матеріалах доказах, оскільки судом були взяті до уваги висновки експертів, які не ґрунтувалися на дійсних обставинах; не досліджено судом і питання щодо технічних спроможностей показань водія ОСОБА_2; було допущено порушення вимог ст.ст.16-1; 22; 261; 263 КПК України, а також неодноразово судом порушено таємницю нарадчої кімнати. При розгляді питання щодо заявленого цивільного позову, то судом, на думку апелянта, не було залучено страхові компанії «Оранта»та СК «ТАС»для перевірки та з'ясування того, чи було отримано потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідні страхові відшкодування. Апелянт просить оскаржуваний ним вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до суду 1-ї інстанції.

Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який повністю підтримав подану ним апеляцію та апеляцію, подану потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просить їх задоволити, у задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_5 просить відмовити, думку потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їхнього представника ОСОБА_4, які вважають вирок суду 1-ї інстанції незаконним, таким, що підлягає скасуванню за обставин, наведених ними в апеляції, клопочуть про задоволення поданої ними апеляції та апеляції прокурора, виступ засудженого ОСОБА_5, його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_3, які повністю підтримали подану засудженим апеляцію, просять її задоволити, у задоволенні апеляційних скарг прокурора та потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять відмовити, провівши судове слідство у визначених межах, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши доводи поданих учасниками судового розгляду апеляцій, Колегія Суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення, у задоволенні апеляції, поданої засудженим ОСОБА_5 слід відмовити.

До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.

Колегія Суддів вважає, що районним судом при прийнятті рішення правильно взято до уваги в якості доказів та покладено в його основу:

-висновки транспортно-трасологічної експертизи №3305 від 16 вересня 2008 року, які вказують на те, що в первинний момент зіткнення поздовжні осі автомобіля «Фольксваген-Бора»з автомобілем «Мерседес-Бенц-Віто»були розташовані під кутом біля 100 градусів; зіткнення вказаних транспортних засобів відбулось на лівій смузі правої сторони проїзної частини дороги (відносно напрямку руху транспортних засобів в сторону м.Київ, тобто на смузі руху автомобіля марки «Фольксваген-Бора»), на ділянці закінчення (переривання) слідів гальмування коліс автомобіля марки «Фольксваген-Бора»та розташування початку осипу осколків скла, уламків частин транспортних засобів та розливу рідини; у момент зіткнення обоє автомобілів знаходилися в русі; безпосередньо перед зіткненням автомобіль марки «Мерседес-Бенц-Віто»виїжджав з другорядної дороги на головну, з лівим поворотом (а.с.47-54);

-висновки судово-автотехнічної експертизи №4364 від 26 листопада 2008 року, з яких вбачається, що умовою настання даної дорожньо-транспортної пригоди є обставини, пов'язані з тим, що водій автомобіля «Мерседес-Бенц-віто»ОСОБА_5 виїхав з другорядної дороги на головну, коли на ній до даного перехрестя доріг наближався автомобіль «Фольксваген-Бора», створивши небезпеку для руху водію останнього автомобіля і на такій віддалі, яка була недостатньою для уникнення зіткнення шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування. Стверджено, що така невідповідність дій водія ОСОБА_5 вимогам п.п. 1.5 ч.1; 10.1; 16.11;1.10 (стосовно терміну «дати дорогу»та вимогам дорожнього знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу»«ПДРУ»із технічної точки зору, перебуває в причинно-наслідковому зв'язку із фактом даної ДТП (а.с.71-76));

-показання у судовому засіданні експерта ОСОБА_9, який, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вказав на те, що зіткнення транспортних засобів мало місце на смузі руху а/м «Фольцваген-Бора ( а.с.242 );

-показання у суді першої інстанції експерта ОСОБА_10, згідно з якими водій автомобіля «Фольцваген-Бора»у створеній ОСОБА_5 ситуації не мав технічної можливості попередити зіткнення транспортних засобів (а.с. 243);

-висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 № 152/08 від 26 серпня 2008 року, який вказує, що причиною смерті ОСОБА_8 була поєднана травма у вигляді крововиливу, забою та розриву легенів, переломів кісток, розриву печінки, які могли бути спричинені ІНФОРМАЦІЯ_2 від удару до частин салону автомобіля під час ДТП -фронтальному зіткненні з іншим автомобілем в якості пасажира і відносяться до тяжкого тілесного ушкодження у живої особи за ознакою небезпеки для життя у момент зіткнення (а.с.17-22);

-потерпілий ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я (а.с.13 -висновок судово-медичної експертизи №559/08 від 07 серпня 2008 року);

-потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час дорожньо-транспортної пригоди отримали легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я (а.с.26 -висновок №560/08 від 07 серпня 2008 року; а.с.34 -висновок №571/08 від 07 серпня 2008 року).

Вірно, на думку Колегії Суддів, районним судом при постановленні вироку по даній справі оцінено з критичної точки зору показання підсудного ОСОБА_5 щодо невизнання ним своєї вини в інкримінованих йому діях за ознаками ч.2 ст.286 КК України, оскільки такі, як вважає Колегія Суддів, спростовуються як дослідженими належним чином документальними доказами по справі, так і показаннями потерпілих по справі ОСОБА_1 та потерпілого -водія ОСОБА_2 як у суді 1-ї інстанції, так і в Апеляційному суді про те, що підсудний ОСОБА_5 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди вибачався перед ними, вказуючи на те, що «думав, що встигне проскочити смугу руху, по якій рухався водій ОСОБА_2; вони, ОСОБА_1, автомобілем «Фольцваген-Бора»рухалися по своїй смузі руху, оскільки крайня права смуга скеровувала рух на з'їзд із мосту.

З урахуванням викладеного, Колегія Суддів вважає, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними належним чином у судовому засіданні доказами і є обґрунтованим. Порушень кримінально-процесуального закону стосовно фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість засудженого та на кваліфікацію його дій, Колегією Суддів не виявлено.

Дії ОСОБА_5, на думку Колегії Суддів, за ознаками ч.2 ст.286 КК України кваліфіковані вірно.

Стосовно порушень судом першої інстанції, на думку апелянта -засудженого ОСОБА_5, таємниці нарадчої кімнати, Колегія Суддів вважає за необхідне вказати на те, що районним судом цієї вимоги закону порушено не було, оскільки суд, повертавшись у зал судового засідання після виходу до нарадчої кімнати, діяв відповідно до вимог ст.326 КПК України.

Цивільний позов при постановленні рішення судом вирішено відповідно до вимог ст.328 КПК України.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_5 суд у вироку покликається на ступінь суспільної небезпеки злочину, особу підсудного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, на момент вчинення злочину мав неповнолітню дитину, у результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Наведені обставини судом визнані такими, що пом'якшують покарання підсудного.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку про те, що підсудний ОСОБА_5 може бути виправлений без відбування основного покарання з випробуванням, із позбавленням права керувати транспортними засобами.

На переконання Колегії Суддів, висновок суду щодо застосування ст.75 КК України та звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, суперечить вимогам закону та загальним засадам призначення покарання, а тому вирок у цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч.ч. 1 і 2 ст.65 КК України, як норми, яка встановлює загальні засади призначення покарання, суд призначає таке у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно норми ч.1 ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Санкцією ч.2 ст.286 КК України, за якою засуджено ОСОБА_5, передбачено призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 (трьох) до 8 (восьми) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 (трьох) років або без такого. Відповідно до ч.4 ст.12 КК України цей злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.

Всупереч вимогам закону, районний суд при призначенні покарання ОСОБА_5 врахував не ступінь тяжкості вчиненого злочину, а ступінь його суспільної небезпечності, що чинним КК України не передбачено, як таке. Крім цього, суд, врахувавши при призначенні ОСОБА_5 покарання дані про його особу, одночасно врахував їх такими, що пом'якшують покарання ОСОБА_5, прийшовши таким чином до висновку про те, що підсудний ОСОБА_5 може бути виправлений без відбування основного покарання з випробуванням.

Яке ж саме покарання, визначене санкцією ч.2 ст.286 КК України, з точки зору суду, необхідно призачити ОСОБА_5 судом 1-ї інстанції, у мотивах прийнятого ним рішення, не вказано взагалі, зазначено лише те, що підсудний ОСОБА_5 за вчинений злочин підлягає покаранню (а.с.311).

Колегія Суддів вважає, що за наведених обставин, районний суд прийшов до помилкового висновку про можливість застосування при призначенні покарання ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України положень ст.ст.75, 76 КК України, вважаючи, при цьому, що призначене покарання ОСОБА_5 є надто м'яким.

Матеріали справи вказують на те, що підсудний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, у результаті чого наступила смерть потерпілого ОСОБА_8, заподіяно тілесні ушкоджені потерпілим ОСОБА_8, відсутніми є вчинення конкретних дій зі сторони засудженого ОСОБА_5 у контексті відшкодування потерпілим як матеріальної, так і моральної шкоди, що підтверджено позицією потерпілих як у ході судового розгляду справи судом першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції.

Обставини, які б пом'якшували покарання засудженого по даній справі відсутні.

Обставини, які обтяжують покарання засудженого ОСОБА_5 -відсутні.

З урахуванням викладеного, Колегія Суддів вважає, що вирок суду 1-ї інстанції в частині призначеного ОСОБА_5 покарання підлягає скасуванню, оскільки районним судом при прийнятті рішення допущено невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та особі засудженого, із обранням засудженому ОСОБА_5 покарання за ознаками ч.2 ст.286 КК України у межах санкції даної статті у вигляді позбавлення волі, із позбавленням права керування транспортними засобами.

Таке покарання, на переконання Колегії Суддів буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст.323; 324; 367; 372; 378 КПК України, Колегія Суддів,-

З А С У Д И Л А :

апеляційні скарги:

-прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 травня 2011 року відносно ОСОБА_5 за ознаками ч.2 ст.286 КК України задоволити частково;

-апеляцію засудженого ОСОБА_5 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 травня 2011 року відносно ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 травня 2011 року відносно ОСОБА_5 в частині обрання засудженому ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст.ст.75; 76 КК України -скасувати та постановити у цій частині новий вирок.

Обрати ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст.286 КК України - 3 ( три ) роки позбавлення волі, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк - 2 ( два ) роки.

Запобіжний захід -підписку про невиїзд засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку у законну силу залишити без змін.

В решті вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 травня 2011 року залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через Апеляційний суд Львівської області протягом одного місяця з дня його проголошення.

Вирок виготовлено у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.

С У Д Д І :

Валько Н.М. Танечник І.І. Урдюк Т.М.