Постанова

від 03.04.2013 по справі 5011-58/19076-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" квітня 2013 р.           Справа№ 5011-58/19076-2012 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:          Верховця А.А. суддів:            Гарник Л.Л.           Пантелієнка В.О. Від позивача: не з'явились, Від відповідача 1: Запорожець Л. Г. представник за довіреністю, Від відповідача 2:  не з'явились, Від третьої особи: не з'явились, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автопатент” на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.12.2012р. у справі № 5011-58/19076-2012 (суддя Блажівська О.Є.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Топлівниє сістєми” до 1. Державної служби інтелектуальної власності     2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Автопатент” третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна митна служба України про визнання патенту на промисловий зразок недійсним ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2012 р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Топлівниє сістєми” про вжиття заходів до забезпечення позову. До вирішення спору по справі № 5011-58/19076-2012 по суті вжито заходи до забезпечення позову, а саме: заборонено Державній митній службі України та спеціалізованим підрозділам Державної митної служби України проводити реєстрацію промислового зразка “КАРБЮРАТОР”, що охороняється патентом України на промисловий зразок № 23180 від 25.05.2012 року “КАРБЮРАТОР”, правовласником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “АВТОПАТЕНТ”. Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Автопатент” 11.02.2013 р. (згідно штампу суду першої інстанції), звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 28.12.2012 р. у даній справі. В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних  заходів, без урахування абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 № 16: вимог розумності, забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, а також з огляду на обмеження розгляду ухвали процесуальними строками (15 днів), Київський апеляційний господарський суд вважає за можливим здійснити перевірку ухвали господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності повноважних представників Позивача, Відповідача 2 та третьої особи (повідомлених належним чином про час і місце судового розгляду) за наявними матеріалами з урахуванням обов'язку сторін доводити в порядку ст. 33 ГПК України ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та принципів рівності, змагальності закріплених ст. ст. 42, 43 ГПК України. Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Відповідача 1, Київський апеляційний господарський суд встановив. Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про визнання патенту на промисловий зразок недійсним та визнання відсутності права подання заяви про сприяння захисту належних йому майнових прав шляхом внесення відомостей до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності та заборони подавати відповідну заяву . За наведених обставин позивач просить суд: -визнати недійсним Патент на промисловий зразок №23180 “КАРБЮРАТОР”, зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки  25.05.2012 року; - зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести запис до державного реєстру патентів України на промислові зразки стосовно визнання повністю недійсним патенту №23180 від 25.05.2012 року “КАРБЮРАТОР”та здійснити про це публікацію в своєму офіційному бюлетені; - визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю  “АВТОПАТЕНТ”(Код ЄДРПОУ 38156968, Адреса: 61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6) права подавати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності –промисловий  зразок “КАРБЮРАТОР”, що охороняється Патентом на промисловий зразок №23180 зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 25.05.2012 року шляхом внесення відповідних відомостей до митного реєстру об'єктів ірава інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону. Від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій  останній просить: вжити заходів до забезпечення позову, шляхом заборони Державній митній службі України та спеціалізованим підрозділам Державної митної служби України проводити реєстрацію промислового зразка “КАРБЮРАТОР”, що охороняється патентом України на промисловий зразок №23180 від 25.05.2012 року “КАРБЮРАТОР”, правовласником якого є ТОВ “АВТОПАТЕНТ”. Задовольняючи вказану заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невжиття заходів до забезпечення позову, в даному випадку, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі і, з урахуванням складу учасників судового процесу та заявлених вимог, задовольнив подане клопотання. З таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується в повній мірі, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені статтею 67 цього Кодексу. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог. Між тим, заходи забезпечення позову повинні відповідати предмету спору та бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності таких заходів, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору. Вбачається, що спір між Позивачем та Відповідачами виник на тій підставі, що за Позивачем 25.07.2011 року у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки було зареєстровано патент №22102 “КАРБЮРАТОР”та патент №22103 “КАРБЮРАТОР”. На думку Позивача, суттєві ознаки промислового зразка за патентом №23180 “Карбюратор”, власником якого є Відповідач-2, співпадають з суттєвими ознаками промислового зразка за патентами Позивача №22102, №22103. При цьому, патенти Позивача були зареєстровані 25.07.2011 року, а заявки подані 14.06.2011 року, тобто до реєстрації патенту №23180 Відповідачами. Отже, Позивач вважає, що патент Відповідача 2 №23180 “Карбюратор”є непатентоздатним, та  за рішенням суду може бути визнаний судом недійсним. Позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що у разі реєстрації Державною митною службою об'єкта права інтелектуальної власності відповідача в митному реєстрі будуть  обмежені права на ввезення на митну територію України товарів, що підпадають під дію спірного патенту, в тому числі, обмежить право на імпорт товарів Позивача. Відповідно до п.1 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідно до п.9 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору. Отже, вжиті господарським судом заходи забезпечення позову відповідають та співмірні із заявленими у спорі позовними вимогами. За таких обставин висновок місцевого господарського суду про задоволення заяви  Товариства з обмеженою відповідальністю “Топлівниє сістєми” про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній митній службі України та спеціалізованим підрозділам Державної митної служби України проводити реєстрацію промислового зразка “КАРБЮРАТОР”, що охороняється патентом України на промисловий зразок № 23180 від 25.05.2012 року “КАРБЮРАТОР”, правовласником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “АВТОПАТЕНТ”, грунтується на процесуальних нормах права, що регулюють забезпечення позову, та враховує матеріали справи. Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов‘язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Проте, в даному випадку, всупереч вимог вказаної норми закону, Товариством з обмеженою відповідальністю “Автопатент” не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі. Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 28.12.2012р, яка була прийнята по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та відповідністю висновків, викладених в ухвалі суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою. У зв”язку з цим, оскаржувана ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Автопатент” – без задоволення. Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд – ПОСТАНОВИВ: 1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2012 у справі № 5011-58/19076-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автопатент”  - без задоволення. 2. Матеріали справи  № 5011-58/19076-2012 повернути до Господарського суду міста Києва. Повний текст складено   04.04.2013 Головуючий суддя                                                            Верховець А.А. Судді                                                                                Гарник Л.Л.                                                                                 Пантелієнко В.О.