Ухвала

від 28.03.2013 по справі 6/307

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2013 р. м. Київ К-27073/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представників відповідача Агатія В.В., Дудчак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010

у справі №6/307

за позовом Берегометського сільського споживчого товариства

до Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області

за участю Прокуратури Чернівецької області

про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Берегометське сільське споживче товариство (далі по тексту - позивач, Берегометське СПТ) звернулося з позовною заявою до Господарського суду Чернівецької області до Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області) про визнання недійсними рішень від 22.08.2008 №0001692300 та від 17.09.2008 №0002212300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3171150,25 грн. та в розмірі 3736,50 грн.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 20.02.2009 у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в липні-серпні 2008 року відповідачем відповідно до плану-графіка проведена виїзна планова перевірка Берегометського СПТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2008, про що складено акт від 22.08.2008 №630-2301/01707248/01-120, яким в належних позивачеві магазинах за №№ 92, 52, 51, 53, 98 та 90 встановлено проведення операцій із застосуванням книг обліку розрахункових операцій після закінчення визначеного п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 №1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» терміну для реєстрації РРО на загальну суму 634230,05 грн. За результатами розгляду згаданого акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 22.08.2008 №0001692300 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3171150,25 грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту - Закон №265/95-ВР).

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач не мав підстав для застосування фінансових санкцій, встановлених п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за непроведення розрахункових операцій через РРО, так як вони проводилися з використанням розрахункової книжки, що в свою чергу не суперечить вимогам ст. 3 Закону №265/95-ВР, в свою чергу перевіркою не встановлено невідповідності сум. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідальності за порушення термінів переходу з використання розрахункової книжки на застосування РРО, тобто за порушення Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» діючим законодавством не встановлено.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з наступних підстав.

Згідно п. п. 1, 5 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Статтею 10 цього Закону передбачено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України.

Такий перелік затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 N1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Пунктом 2 цієї ж постанови визначено й граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим - це 75000,00 грн. на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг)).

Терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій або безготівковій формі із застосуванням РРО визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 N121. Нею, зокрема, передбачено, що строк переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік операцій із застосуванням РРО складає один місяць з дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій.

Вимоги пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 №1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» стосуються перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом одного місяця перейти на облік розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не було встановлено з якого часу мало місце перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій, а за таких обставин колегія суддів не може вважати рішення законним і обґрунтованим.

Для правильного вирішення спору судам необхідно встановити момент перевищення граничного розміру саме річного обсягу розрахункових операцій, з настанням якого пов'язується обов'язок суб'єкта господарювання перейти на облік розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, оскільки, викладене вище не враховано судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221 , 223 , 227 , 230 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Чернівецької області від 20.02.2009 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова