Постанова

від 20.03.2013 по справі 32/275

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа№ 32/275

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Гончарова С.А.

Корсакової Г.В.

при секретарі

судового засідання: Ростовська І.Ю.

за участі представників

сторін:

позивача: Проценко П.Ю. - дов. б/н від 08.01.2013 р.;

відповідача: ОСОБА_4 - дов. № 3354 від 28.12.2012 р.;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

на рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2012 р.

у справі № 32/275 (суддя: Підченко Ю.О.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної

адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації

земель водного фонду м. Києва «Плесо»

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

про стягнення заборгованості у розмірі 4 526,98 грн..

ВСТАНОВИВ:

Позивач - КПво виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (КП "Плесо") звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача - ФОП ОСОБА_6 про стягнення з останнього боргу у розмірі 4 057,58 грн., пені в сумі 274,30 грн., 3% річних в сумі 151,40 грн. та інфляційних втрат в сумі 43,70 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно Договору про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва від 20.05.2010 р. № 128.

До прийняття рішення по справі, позивач, керуючись ст. 22 ГПК України подав Заяву датовану 21.02.2012 р. про відмову від позову в частині стягнення пені в сумі 274,30 грн. та 3% річних в сумі 151,40 грн..

Подальший розгляд даної справи відбувався з урахуванням вказаної Заяви про зменшення розміру позовних вимог.

За результатами розгляду даної справи, Господарським судом м. Києва було прийнято Рішення від 21.02.2012 р. № 32/275 за яким:

- припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 274,30 грн..;

- припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 151,40 грн.;

- стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 4057,58 грн., інфляційні втрати в сумі 43,70 грн., витрати по оплаті державного мита у розмірі 92,41 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 213,81 грн..

Не погоджуючись із вищевказаним Рішенням, відповідач - ФОП ОСОБА_6 звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2012 р. № 32/275 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована на тому, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного Рішення було допущено порушення норм як процесуального так і процесуального права, що відбулося при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи.

Так, за ствердженнями скаржника, укладеним між сторонами Договором від 20.05.2010 р. № 128 було встановлено два види платежів, а саме платіж за пайову участь у благоустрої території (п. 3.2.11. Договору), та платіж за надані послуги (п. 3.2.6 Договору). У поданому позові, позивач взагалі не зазначив, з яких саме (із вказаних вище) платежів складається сума основної заборгованості відповідача.

Беручи до уваги, що за змістом п. 4.2. Договору платежі пайової часті сплачуються на підставі виключно Договору (тобто, підписання Акту приймання-передачі наданих послуг не вимагається), а позивачем в обґрунтування позовних вимог надані саме Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), слід дійти висновку, що саме з вартості наданих, але не оплачених послуг (тобто, платежів, передбачених п. 3.2.6. Договору) і складається сума основного боргу відповідача перед позивачем, зазначена у позові.

У свою чергу, відповідно до п. 3.2.6. Договору надані позивачем послуги оплачуються лише у випадку їх надання та оформлюються Актами здачі-приймання. Оскільки жодних Актів відповідач не отримував від позивача про надані послуги, ЯК НЕ ОТРИМУВАВ І САМІ ПОСЛУГИ, скаржник стверджує про безпідставність заявленого позову.

Ухвалою КАГС від 01.02.2013 р. № 32/275 вищевказану апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_6 прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 20.02.2013 р..

У судому засіданні від 20.02.2013 р. оголошувалася перерва до 20.03.2013р. із застосуванням п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України, зобов'язано сторони провести звірку взаєморозрахунків по заявленій заборгованості та надати колегії суддів у строк до 18.03.2013 р. складений за її результатами двосторонній Акт звірки.

У судове засідання від 20.03.2013 р. з'явилися представники обох сторін, однак, вимоги суду зазначені в протокольній Ухвалі від 20.02.2013 р. не виконали, вмотивовані причини ненадання витребуваного документу - двостороннього Акту звірки взаєморозрахунків по заявленій заборгованості апеляційному суду не повідомили.

Присутній у даному судовому засіданні представник скаржника (відповідача) підтримав вимоги за своєю апеляційною скаргою та просив колегію суддів її задовольнити, а саме скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2012 р. № 32/275 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач, за наданим письмовим Відзивом на апеляційну скаргу від 14.02.2013 р. № 321 та усними поясненнями представника, заперечив проти доводів і вимог наголошених у скарзі з огляду на їх необґрунтованість та повністю підтримав висновки суду першої інстанції, оскаржуване Рішення від 21.02.2012 р. просить залишити в силі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_6, Рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2012 р. № 32/275 скасувати та прийняти нове судове рішення по даній справі, яким у задоволенні заявленого КПвом "Плесо" позову відмовити повністю виходячи з наступного.

Згідно ч. ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Поданий позов мотивовано тим, що 20.05.2010 р. між позивачем - КПвом "Плесо" та ФОП ОСОБА_6 було укладено Договір № 128 на розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва (далі - Договір).

Положеннями п 1.1. Договору дано визначення терміну "об'єкт благоустрою", - це разом взяті визначена та прилегла території, які закріплюються позивачем за відповідачем в межах прибережної захисної смуги, смуги відведення та гідротехнічних споруд для розробки, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку території.

Відповідно до п. 2.3. Договору позивач закріплює за відповідачем об'єкт благоустрою для розробки, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку території, а також для пайової участі у необхідних для виконання Договора заходах, в тому числі для розміщення на ній тимчасових, гідротехнічних, технологічних, рекреаційних та інших споруд або обладнання, за умови надання погодження позивачем.

Порядок взаєморозрахунків між сторонами був встановлений в п. 4.1. Договору, згідно з яким розміри та форма оплати пайової участі (що включає в себе компенсацію податку на землю) у заходах благоустрою закріпленої території встановлюється в Додатку № 2 до цього Договору та виплачується до 10 числа місяця наступного за звітним. При нарахуванні до сплати пайової участі враховується офіційний індекс інфляції.

Розмір грошової суми пайової участі відповідача у заходах благоустрою території визначений п. 6 Додатку № 2 до Договору та станом на дату укладання Договору становить 1 600,00 грн. в місяць за базовий місяць і за наступні нараховується з урахування офіційного індексу інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав наступні документи:

- копію Договору від 20.05.2010 р. № 128 та Додатків № 1 та № 2 до Договору (арк. с. 23-28);

- копію Додаткової угоди про внесення змін до Договору від 20.05.2010 р. № 128 (арк. с. 29);

- копію підписаного тільки представником позивача Акту звіряння розрахунків за період з 01.06.2010 р. по 30.09.2011 р. (арк. с. 22);

- копії Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (арк. с. 72-75).

На підставі викладених обставин, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою за якою просив стягнути у примусовому порядку з відповідача на свою користь основний борг, який станом на 30.09.2011 р. складає у сумі 4 057,58 грн.. Позов мотивовано тим, що відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за укладеним між сторонами Договором від 20.05.2010 р. №128.

Суд першої інстанції погодився з вищезазначеним обґрунтуванням позовних вимог, зазначивши, що оскільки договірне зобов'язання не припинилося належним виконанням його з боку відповідача, і позивачем надані докази на підтвердження викладених у позові обставин, а саме, доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов 'язань за Договором, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4 057,58 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що мало місце прострочення відповідачем оплати послуг за Договором, то місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 43,70 грн. як заявленої правомірно.

У зв'язку з тим, що у суді першої інстанції представником позивача було заявлено відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних, і така відмова за висновком господарського суду не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, то судом було вирішено прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення пені та 3% річних та припинено провадження у даній справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Однак, колегія суддів не може погодитися з наведеними висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що Договором від 20.05.2010 р. № 128 було встановлено два види платежів, а саме:

- платіж за надані послуги (п. 3.2.6. Договору);

- платіж за пайову участь у благоустрої території (п.3.2.11. Договору).

Відповідно до п. 3.2.6. Договору у випадку надання послуг позивачем, відповідач зобов'язався своєчасно їх оплачувати, в тому числі й плату за встановлення чи використання споруд на визначеній території, відповідно до чинного законодавства, які використовуються для комерційних та інших потреб. Суми та терміни їх сплати визначаються окремими Додатками до цього Договору.

Згідно п. 3.2.11. Договору відповідач зобов'язався вчасно сплачувати пайову участь у благоустрої території об'єкту благоустрою.

У п. 4.2. Договору сторони погодили, що оплата здійснюється на підставі даного Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування 100% плати на розрахунковий рахунок позивача згідно Додатків до цього Договору.

Однак, у поданому позові позивач взагалі не зазначив, з яких саме (із вказаних вище) платежів складається сума заявленої основної заборгованості відповідача.

У свою чергу, відповідно до п. 3.2.6. Договору надані позивачем послуги оплачуються лише у випадку їх надання.

Факт надання послуг може підтверджуватися лише Актом здачі-приймання наданих послуг, підписаним обома сторонами (п. 5.3. Договору).

У даному ж випадку, жоден з Актів, наданих позивачем (арк. с. 72-75) не містить підпису як відповідача так і позивача. Позивачем не надано жодного доказу того, що зазначені Акти передавалися на підпис відповідачу - копія супровідного листа, тощо. Акти звіряння розрахунків, надані позивачем, також не підписані та не містять доказів надання їх відповідачу для підписання.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені та підписані Акти здачі-приймання наданих по Договору послуг, колегія суддів вважає, що у місцевого господарського суду не було підстав вважати доведеними обставини, на які посилається позивач, а саме - щодо надання позивачем послуг на загальну суму 4 057,58 грн..

Ствердження позивача за письмовим Відзивом від 14.02.2013 р. № 321 на апеляційну скаргу про те, що залучені до матеріалів справи Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) направлялися ним 24.06.2010 р. скаржнику рекомендованим листом з повідомленням за його юридичною адресою: м. Київ, вул. Леваневського, б. 7, кв. 13, який, однак, був повернутий скаржнику з відміткою пошти "адресат вибув", не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки такі докази суду першої інстанції не надавались та не досліджувались.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Позивач не навів у своєму Відзиві жодних причин, з яких він не надав господарському суду докази належного направлення Актів здачі-приймання наданих послуг, тому колегія суддів не приймає до уваги та не оцінює у якості доказів надані до Відзиву додатки, а саме Додаток № 2.

Оскільки, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які були надані суду першої інстанції, не підписані обома сторонами, то слід вважати, що позивачем не доведено виконання послуг, зазначених у цих Актах.

Посилання позивача, викладені у письмовому Відзиві на апеляційну скаргу на те, що 22.11.2012 р. скаржник звернувся до нього із Заявою № 1-11 з пропозицією укласти мирову угоду, в тому числі за Договором від 20.05.2010р. № 128, та скасування заборгованості, також не приймається колегією суддів до уваги, оскільки даний документ було створено після прийняття оскаржуваного судового Рішення, а отже він також не був досліджений та оцінений судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового Рішення.

Окрім того, за оцінкою колегії суддів, при прийнятті оскаржуваного Рішення, місцевий господарський суд не звернув уваги на зміст п. 7.2. Договору, відповідно до якого Договір вступає в силу з моменту його підписання і затвердження попередніх планів розробки та графіка проектування, впровадження програм з благоустрою та розвитку території об'єкту благоустрою, в тому числі розміщення, спорудження та експлуатацію для власних чи комерційних потреб сторін, тимчасових, гідротехнічних, технологічних, та інших споруд рекреаційного, оздоровчого, торгового, соціально- культурного, побутового, спортивного та іншого призначення, про що складається, затверджується та підписується Додаткова угода до цього Договору.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах даної справи відсутня підписана між сторонами відповідна Додаткова угода про затвердження попередніх планів розробки та графіка проектування, впровадження програм з благоустрою та розвитку території об'єкту благоустрою між, а отже, слід вважати, що в силу положень п. 7.2. Договір від 20.05.2010 р. № 128 взагалі не вступив в силу, що позбавляє позивача права вимагати стягнення з відповідача будь-яких платежів на його підставі. Дана обставина сторонами не спростована та не заперечується.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що Рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2012 р. № 32/275 є таким, що прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин, які мають значення для справи в зв'язку з чим викладені у ньому висновки є неправильними та помилковими, а тому підлягає скасуванню. Приймаючи нове судове рішення, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову повністю як заявленому необґрунтовано.

Доводи апеляційного оскарження про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке скаржник пов'язує з неналежним його повідомленням про судове засідання призначене на 21.02.2012 р. (день прийняття оскаржуваного Рішення), а саме про направлення судової кореспонденції за неналежною адресою, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки офіційним місцезнаходженням скаржника згідно Довідки ЄДРПОУ (станом на 17.11.2011 р., арк. с. 77-78) є: м. Київ, вул. Леваневського, б. 7, кв. 13. За названою адресою місцевий господарський суд і здійснив виклик скаржника у судове засідання призначене на 21.02.2013 р..

Отже, за оцінкою колегії суддів, порушення норм процесуального права місцевим господарським судом допущено не було, судовий виклик відповідача було здійснено з дотриманням приписів ст. 64 ГПК України та рекомендацій вказаних у Постанові Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Витрати по сплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та судового збору за апеляційним оскарженням відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2012 р. № 32/275 скасувати.

Прийняти нове судове рішення в наступній редакції:

"У позові відмовити повністю".

Стягнути з позивача - Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» на користь відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. - судового збору за апеляційним оскарженням.

Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. № 32/275 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. № 32/275 може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.

Матеріали справи № 32/275 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Ільєнок Т.В.

Судді Гончаров С.А.

Корсакова Г.В.