Рішення

від 07.12.2006 по справі 3/209

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/209

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2006 р.   Справа № 3/209   

За позовомДержавного міського підприємства “Івано-Франківськтеплокомуненерго”, м. Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, 59-а

До відповідачаПовного товариства «Сокіл-Драй і Кравець», м. Івано-Франківськ, вул. Г.Мазепи, 29/3

Суддя: М.М.Фрич

                        При секретарі судового засідання: І.В.Толочко

ПРЕДСТАВНИКИ

Від позивача:  Вацеба І. М. - юрисконсульт, (довіреність № 17-2/06 від 16.01.2006 року)

Від відповідача представники не з'явилися.

          Суть спору: позивачем подано позовну заяву про стягнення з відповідача  845грн. 96коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 737грн. 09коп. пені., 11грн. 85коп. інфляційних втрат, 13грн. 02коп. 3 % річних.

          Відповідач в судове засідання не з»явився двічі, відзиву на позов не подав. Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Згідно умов укладеного між сторонами Договору № 761 про постачання теплової енергії від 25.10.2001 року (далі –Договір), Енергопостачальна організація (Позивач) взяла на себе зобов”язання постачати Споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами Договору, а Споживач (Відповідач) зобов”язувався своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором (п. 1.1).

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.63р (який діяв на момент виникнення договірних відносин), ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  Цивільного Кодексу.

          Згідно п. 3.2.2 Договору, відповідач зобов”язувався виконувати умови та порядок оплат спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором. Відповідно до п. 6.3.5 Договору, оплату за використану теплову енергію відповідач зобов”язаний був проводити щомісячно, в 5-денний термін після дати, зазначеної  в платіжному документі, але не пізніше 31-го числа розрахункового місяця.

          Проте, як вказав в судовому засіданні представник позивача, відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов”язань, оплату за використану теплову енергію за період з 01.02.2006 року по. 01.10.2006 року не проводив, внаслідок чого, згідно поданого розрахунку, утворилась заборгованість в розмірі 845грн. 96коп., доказів погашення якої відповідачем не подано.

          За таких обставин, враховуючи доводи позивача, неподання відповідачем доказів  проведення розрахунків за поставлену теплову енергію по Договору, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимоги позивача в частині стягнення  845грн. 96коп. та наявність підстав для її задоволення.

          Пунктом 6.3.5 Договору передбачено відповідачальність Споживача (Відповідача) у випадку насвоєчасної оплати рахунків у вигяді пені в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення. Відповідачу нараховано 737грн. 09коп. пені (розрахунок додається).

          Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

          Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання не спростовано відповідачем і доводиться матеріалами справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині стягнення пені в сумі  737грн. 09коп.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано 11грн. 85коп. інфляційних втрат та 13грн. 02коп. 3 % річних.

          Зважаючи на те, що порушення строків виконання грошового зобов”язання мало місце, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11грн. 85коп. інфляційних втрат, 13грн. 02коп. 3 % річних. та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

          При цьому суд зазначає, що відповідач в судове засідання не з»явився двічі (хоча і був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи), відзиву та будь яких заперечень проти позову не подав.

          Судові витрати (102грн. держмита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та понесені позивачем витрати на відправлення відповідачу позовної заяви в сумі 5грн. 04коп., що підтверджується наявною в справі квитанцією), відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 161 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.63р., ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

вирішив

                     позов задоволити.

          Стягнути з  Повного товариства «Сокіл-Драй і Кравець», м. Івано-Франківськ, вул. Г.Мазепи, 29/3 (п/р 250658809152 «Укрсімбанк», МФО 336688, код 25065880) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано–Франківськ,  вул. Б. Хмельницького, 59-а (п/р № 26006022901 в Івано-Франківській філії ВАТ “Кредо банк”, МФО 336161, код 03346058) –845грн. 96коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 737грн. 09коп. пені, 11грн. 85коп. інфляційних втрат, 13грн. 02коп. 3 % річних, 102грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5грн. 04коп. витрат на відправлення  відповідачу позову.

                    Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ                                                                                           М.М.Фрич

                                                                                                                  11.12.06

Виготовлено в «Діловодстві

Кучер Н.М.