Постанова

від 03.06.2013 по справі 27/417

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа№ 27/417

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Коротков О.А.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Електротех»

на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року

у справі №27/417 (головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Гулевець О.В., Пригунова А.Б.)

за позовом публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Синтез»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Електротех»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія»,

про спонукання виконати умови договору кредитної лінії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року у справі №27/417 позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «Електротех» виконати умови пункту 5.1. договору кредитної лінії №231006/1 від 23.10.2006 року щодо надання ПАТ «Акціонерний банк «Синтез» ліквідного забезпечення.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року у справі №27/417 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року у справі №27/417 апеляційну скаргу ТОВ «Електротех» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 23.07.2012 року за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 року зупинено провадження у справі №27/417 у зв'язку з розглядом пов'язаної з нею справою №2-7999/11.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року у даній справі поновлено провадження у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили її зупинення, зокрема, набранням законної сили ухвали Солом'янського районного суда міста Києва від 04.10.2012 року у справі №2-7999/11.

14.04.2013 року до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні скарги, а рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року у справі №27/417 залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні 03.06.2013 року надав усні пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 03.06.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.10.2006 року між АБ «Синтез» (правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний банк «Синтез», далі - банк) та ТОВ «Електротех» (далі - позичальник) був укладений договір кредитної лінії №231006/1 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого (з урахуванням додаткових угод №1-13) банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в доларах США та/або гривні; з 27.11.2008 року банк надає позичальнику кредит у гривнях (далі - валюта кредиту) в розмірі 19 099 612,50 грн. на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п. 1.1., 1.2. даного договору).

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору (з урахуванням додаткових угод №1-17) строк дії кредиту з 23.10.2006 року по 09.11.2010 року включно.

Згідно з п. 4.1. кредитного договору (з урахуванням додаткових угод №1-17) позичальник зобов'язується повернути ним отримані в повному обсязі у валюті кредиту кошти кредиту, одержані за договором, не пізніше 09.11.2010 року на позичковий рахунок; сплачувати відсотки за користування кредитом щомісяця на рахунок, не пізніше останнього робочого дня місяця, та разом з погашенням кредиту у порядку, передбаченому п. 4.2. цього договору.

Пунктом 5.1. кредитного договору (з урахуванням додаткових угод №1-14) встановлено, що виконання позичальником зобов'язань за цим договором (у тому числі і додаткових угод до нього) забезпечується: всіма належними йому коштами та майном, на які може бути звернуто стягнення, в порядку, встановленому законодавством України. Банк може у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором у будь-який момент та черговість звернути стягнення на будь-яке майно позичальника та пред'явити судовий позов щодо позичальника. Позичальник зобов'язується в строк до 29.12.2008 року надати будь-яке ліквідне забезпечення.

Предметом спору у даній справі є зобов'язання ТОВ «Електротех» виконати умови пункту 5.1. договору кредитної лінії №231006/1 від 23.10.2006 року щодо надання ПАТ «Акціонерний банк «Синтез» ліквідного забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором на суму, що перевищує 30 863 277,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.10.2008 року між ПАТ «Акціонерний банк «Синтез» (далі - заставодержатель) та ТОВ «Електротех» (далі - заставодавець) було укладено договір застави майнових прав №221008/4 (далі - договір застави), відповідно до умов якого заставодавець забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з договору кредитної лінії №231006/1 від 23.10.2006 року (п. 1.1. даного договору )

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору заставодавець передає в заставу заставодержателю право вимоги, яке належить та буде належить заставодавцю, за строковими зобов'язаннями по договору №16/02/05 від 16.02.2005 року, що укладено між заставодавцем та ТОВ «Столична будівельно-інвестиційна компанія». Відповідно до умов зазначеного договору заставодавець має право вимагати передачі після введення в експлуатацію офісно-житлового комплексу з влаштуванням підземного паркінгу по вул. Панківській, 14 літ. «Б» та вул. Саксаганського/Панківській, 70/16, літ. «Б» в Голосіївському районі м. Києва, та/або повернення коштів у випадках, передбачених договором №16/02/05 від 16.02.2005 року.

Як слідує із матеріалів справи, на підтвердження вказаного зобов'язання відповідач надав незавірену копію договору застави майнових прав №221008/4 від 22.10.2008 року (т. 1, а.с. 110-112) та додаткову угоду №1 від 27.11.2008 року (т. 1, а.с. 113).

Суд першої інстанції для встановлення факту укладання та виконання договору застави та договору №16/02/05 від 16.02.2005 року неодноразово ухвалами від 06.03.2012 року, від 03.04.2012 року та від 24.04.2012 року зобов'язував відповідача та третю особу надати оригінали даних договорів або належним чином засвідчені їх копії для огляду.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Проте, відповідач та третя особа вимоги ухвал суду не виконали, ні оригіналів вищевказаних договорів, ні їх належним чином завірених копій, ні доказів, що підтверджують права позивача на право вимоги за строковими зобов'язаннями по договору №16/02/05 від 16.02.2005 року не надали.

Згідно з ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати не завірену копію договору застави майнових прав №221008/4 від 22.10.2008 року, яка наявна в матеріалах справи, у якості належного та допустимого доказу надання відповідачем позивачеві ліквідного забезпечення на виконання п. 5.1. кредитного договору, оскільки ТОВ «Електротех» не надав суду оригінал договору застави та не підтвердив дійсність права вимоги за договором №16/02/05 від 16.02.2005 року.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач не виконав умови кредитного договору, а саме п. 5.1., щодо надання у строк до 29.12.2008 року ліквідного забезпечення виконання його зобов'язань за договором кредитної лінії №231006/1 від 23.10.2006 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині виконання п. 5.1. договору кредитної лінії №231006/1 від 23.10.2006 року щодо надання ПАТ «Акціонерний банк «Синтез» ліквідного забезпечення.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника щодо відсутності зобов'язання та неможливість подання оригіналів витребовуваних судом договорів зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року у справі №27/417 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Електротех» на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року у справі №27/417 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року у справі №27/417 залишити без змін.

3. Справу №27/417 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.