Постанова

від 20.06.2013 по справі 2/205-08/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа№ 2/205-08/21

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення господарського суду Київської області

від 03.09.2012 року

у справі №2/205-08/21 (суддя - Ярема В.А.)

за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової частини А1912, с. Івниця, Житомирська обл.,

до товариства з обмеженою відповідальністю „Спецмонтажремонт", смт. Рокитне, Київська обл.,

про стягнення 75 175,00 грн., -

за участю представників:

прокурор: не з'явився;

від позивачів: не з'явився;

від відповідача: Ксенин Р.Д. - генеральний директор (протокол №3/00 від 10.01.2010р.); Солоний В.І. - представник (договір б/н від 14.11.2011р.)

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової частини А2053 (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажремонт» (надалі -ТОВ «Спецмонтажремонт», відповідач) про стягнення 75 175,00 грн. зайво сплачених коштів за договором №52/06 від 21.08.2006р.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.09.2012 року у справі №2/205-08/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що позивачем у процесі судового розгляду не було надано суду належних і допустимих доказів у розумінні статті 34 ГПК України, які підтверджують факт завищення відповідачем вартості виконаних робіт за договором, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 75 175,00 грн. зайво сплачених коштів є необґрунтованою.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Міністерство оборони України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 03.09.2012 у даній справі та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Так, в апеляційній скарзі представник скаржника вказує на те, що при винесенні оспорюваного рішення не було доведено обставини, що мають значення для справи. Зокрема, на думку позивача, після призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи судом не було вчинено дій, спрямованих на витребування доказів від відповідача або з інших організацій, що, за словами відповідача, там знаходяться. Крім того, скаржник зазначає, що відповідачем, під час проведення первинної експертизи не було надано документів, які підтверджують його заперечення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 року справу прийнято до апеляційного провадження та розгляд справи призначено на 03.06.2013 року.

03.06.2013 року в судовому засіданні в порядку статті 77 ГПК України розгляд справи через неявку скаржника та прокурора був відкладений на 20.06.2013 року.

04.06.2013 року на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника скаржника про розгляд апеляційної скарги у справі №2/205-08/21 без його участі через хворобу.

20.06.2013 року прокурор та представник скаржника в судове засідання в черговий раз не з'явились, про дату, час та місце проведення судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представники відповідача в судовому засіданні 20.06.2013 року висловили думку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності апелянта та прокурора, при цьому проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення господарського суду Київської області від 03.09.2012 року залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи представника відповідача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.08.2006 року між військовою частиною А2053, правонаступником якої є військова частина А1912 (в тексті договору - замовник) та ТОВ «Спецмонтажремонт» (в тексті договору - підрядник) було укладено договір на виконання заходів, передбачених Програмою живучості №52/06 (далі - договір), за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи по будівництву пожежних водоймищ (2 штуки по 100 м3), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію та обгрунтоване технічне завдання, прийняти від підрядника закінчені роботи по будівництву вказаних водоймищ і оплатити їх (п.1.1 договору).

При виконанні договору до нього можуть вноситись зміни щодо якості, а також технічних та інших рішень, які оформлюються додатковою угодою сторін, яка є надалі невід'ємною частиною договору (пункт 3.1).

У відповідності до п.3.3 договору замовник має право перевіряти хід і якість виконання умов договору, контролювати фактичні витрати та дотримання цін без вручання в оперативно-господарську діяльність підрядника.

Відповідно до п. 4.1.1 договору договірна ціна є динамічною, оформлюється додатком та переглядається після розробки проектно-кошторисної документації та підлягає уточненню при здаванні робіт підряднику (додаток №1).

Згідно п.4.1.3 договору, фактична вартість робіт оплачується по акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) і формі КБ-3 з додатками.

Пунктом 4.6 договору сторони погодили, що розрахунки з підрядником за виконані роботи здійснюються по закінченню етапу робіт згідно з графіком виконання робіт (додаток № 3). Оплата здійснюється протягом 15 днів після підписання замовником акта приймання робіт (форм КБ-2в, форм КБ-3 з додатками).

Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору і організовувати виконання робіт згідно з діючими Державними будівельними нормами та затвердженого замовником графіка виконання робіт. Графік виконання робіт є невід'ємною частиною договору. Терміни виконання окремих етапів робіт, здача їх замовнику визначається окремим графіком їх виконання, що додається до договору (додаток №3).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору підряду, за яким, у відповідності до статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Місцевим судом встановлено, що відповідач підрядні роботи за вказаним договором виконав, а позивач прийняв такі загальною вартістю 186 340,80 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт №1, №2 за серпень та листопад 2006 року, підписаними уповноваженими представниками сторін, скріпленими печатками, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за серпень, листопад 2006 року та актами огляду прихованих робіт, актом приймання об'єкту будівництва пожежних водоймищ в експлуатацію від 21.12.2006 року (т.2 а.с.87).

Виконані за договором роботи позивачем були оплачені у повному обсязі, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями останнього №246 від 22.08.2006р., №497 від 21.12.2006р., №412 від 04.12.2006р., №282 від 15.09.2006р.

З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2007р. Контрольно-ревізійним департаментом Міністерства оборони України було складено акт перевірки фінансово-господарської діяльності військової частини А2053, проведеної в період з 28.11.2011р. по 11.12.2007р. з питань цільового використання коштів, виділених на виконання заходів Програми живучості та вибухопожежобезпеки, відповідно до якого в результаті контрольного обміру та перерахунку було виявлено, зокрема, завищення вартості виконаних відповідачем підрядних робіт за актами приймання виконаних підрядних робіт №1, №2 за серпень, листопад 2006р. згідно договору на суму 75 175,00 грн. (т.1 а.с.89-97).

З посиланням на даний акт, 18.08.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією про усунення недоліків при виконанні робіт за договором підряду №52/06 від 21.08.2006 року на суму 75 175,00 грн. з пропозицією вжиття заходів у відповідності з ч.4 ст.853 ЦК України та проведення експертизи (т.1 а.с.31).

Оскільки відповідач відповіді на претензію не дав, суму завищеної вартості підрядних робіт не повернув, позивач просив стягнути з ТОВ «Спецмонтажремонт» на свою користь 75 175,00 грн. зайво сплачених коштів за договором №52/06 від 21.08.2006 року з підстав, передбачених статтями 858, 1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 858 ЦК України передбачено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Разом з тим, статтею 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Умовами договору, зокрема, п.п.5.8, 4.1.1, 4.1.3 сторони передбачили, що замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і ціни робіт проекту, кошторису будівельним нормам і правилам, а матеріалів, конструкцій, виробів - державним стандартам, технічним умовам та відповідності середньо-регіональним цінам. Контроль здійснюється уповноваженими представниками замовника при технічному нагляді за ходом будівництва під час прийняття виконаних робіт, контрольних обмірів, також при перевірці форм КБ-3, КБ-2В, КБ-6, М-29.

Договірна ціна є динамічною, оформлюється додається додатком та переглядається після розробки проектно-кошторисної документації та підлягає уточненню при здаванні робіт підряднику.

Факт підписання замовником актів виконаних підрядних робіт №№1,2 за серпень та листопад 2006 року та актів огляду прихованих робіт без зауважень свідчить про схвалення ним обсягів та вартості виконаних підрядником робіт.

Стосовно позиції скаржника щодо повернення коштів, сплачених за актами виконаних робіт у завищеному розмірі, як таких, що були набуті підрядником без достатньої правової підстави у відповідності до статті 1212 ЦК України, слід зазначити наступне.

За приписами наведеної норми особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, до предмету доказування входить встановлення обставин набуття відповідного майна відповідачем за рахунок позивача та наявності для цього правових підстав.

Як вірно зазначено судом першої інстанції сплата позивачем коштів на користь відповідача здійснювалась на виконання господарських зобов'язань за договором підряду №52/06 від 21.08.2006 року, який у встановленому законом порядку не був визнаний недійсним, не був розірваний, що свідчить про правомірність набуття відповідачем спірних коштів.

У позовній заяві так і в апеляційній скарзі скаржник посилається на акт ревізії № 1624 від 11.12.2007 року як на беззаперечний доказ завищення відповідачем вартості виконаних робіт.

Однак, з такими твердженнями в цілому погодитись не можна, оскільки даний документ не визначає фактичної вартості виконаних підрядником робіт за договором, а крім того, обставини, встановлені працівниками КРУ за результатами перевірки та викладені в акті не є преюдиційними фактами в розумінні статті 35 ГПК України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факти, викладені в акті ревізії потребують доказування в порядку, передбаченому законом.

Як свідчать матеріали справи ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2009 року у справі № 2/205-08/21 призначалась судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої експертом був складений висновок № 8498/8499 від 13.01.2010 року.

Згідно частини 5 статті 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Оскільки такий містив інформацію, що в акті виконаних робіт №2 за листопад 2006 року міститься значний перелік робіт, які є прихованими або такими, що перевіряються технічним наглядом під час виконання робіт, що виключає можливість визначення їх фактичної вартості, а також заперечення відповідача про неврахування експертом витрат підрядника на проведення завантажувальних робіт, придбання матеріалів, проведення окремих підрядних робіт в декілька етапів, місцевий суд правомірно не прийняв до уваги даний висновок та призначив своєю ухвалою 26.04.2010 року повторну експертизу.

Зважаючи на те, що сторонами у справі в розпорядження експерта витребувані судом додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи надані не були, судом першої інстанції розгляд справи був здійснений за наявними у справі доказами.

За приписами статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що акт ревізії №1624 від 11.12.2007р., який покладений в основу обґрунтування позовних вимог, не є підставою для визначення фактичної вартості виконаних відповідачем робіт за договором, оскільки відносини між сторонами щодо розрахунків регулюються лише умовами спірного договору та законодавством України, яке регулює дані господарські правовідносини.

В своїй апеляційній скарзі скаржник вказує, що суд не вчинив ніяких дій по витребуванню необхідних доказів у відповідача або в інших організацій, які там знаходяться за словами відповідача.

Дане твердження апелянта спростовується наступним.

Відповідно до статті 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

В матеріалах справи відсутні клопотання сторін про витребування доказів.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції неодноразово зобов'язував сторони надати необхідні для проведення експертизи матеріали та документи, що підтверджують ухвали господарського суду Київської області у справі №2/205-08/21 від 08.12.2009 р., 18.04.2011 р., 19.07.2011 р., 16.11.2011 р. та 18.04.2011р.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, що позивачем в процесі судового розгляду не було належним чином доведено наявність підстав для стягнення з відповідача 75 175,00 грн. зайво сплачених коштів за договором.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 03.09.2012 року у справі № 2/205-08/21 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від 03.09.2012 року у справі № 2/205-08/21 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду Київської області від 03.09.2012 у справі № 2/205-08/21 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 03.09.2012 у справі № 2/205-08/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 2/205-08/21 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Остапенко О.М.

Скрипка І.М.