Ухвала

від 11.06.2013 по справі 117/259/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ (М. ФЕОДОСІЯ)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/605/13Головуючий суду першої інстанції:Тощева О.О. Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.

"11" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіПриходченко А.П., СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В., При секретаріБогданович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розподіл майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про поділ спільного майна та визнання договору недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 20 березня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та розподіл майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1978 року вони знаходяться у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох повнолітніх дітей. Сумісне проживання з відповідачкою не склалося, тому шлюбні відносини припинені з 03.05.2008 року, сумісне господарство не ведеться. У період шлюбу ними було придбано: квартиру АДРЕСА_1 вартістю 20000грн.; меблевий гарнітур вартістю 2000грн.; три телевізора вартістю 1500грн.; кухонні меблі вартістю 1000грн.; дві пральні машини вартістю 1800грн.; диван вартістю 700грн.; три комп'ютера вартістю 2500грн.; принтер вартістю 500грн., загальна вартість майна 30000грн., яке знаходиться у користуванні відповідачки. Взаємної згоди про розділ майна між ними не досягнуто. Тому позивач просив суд розірвати шлюб між ним та відповідачкою і розділити майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, виділивши йому 1/2 частку від вартості усього майна в сумі 15000грн.

ОСОБА_7 16.12.2009 року звернулася до суду зі зустрічним позовом до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про розірвання шлюбу, поділ спільного майна та визнання договорів недійсними. Позовні вимоги мотивовані тим, що сумісне життя з відповідачем у шлюбі, укладеному у 1978 року, не склалося, тому шлюбні відносини фактично припинені з 03.05.2008 року, сумісне господарство не ведеться. У період шлюбу ними було придбано: квартиру АДРЕСА_1 вартістю 20000грн.; меблевий гарнітур вартістю 2000грн.; три телевізора вартістю 15000грн.; кухонні меблі вартістю 1000грн.; дві пральні машини вартістю 1800грн.; диван вартістю 700грн.; три комп'ютера вартістю 2500грн.; принтер вартістю 500грн. Позивачка просила розділити це майно, виділивши їй ? частку його вартості. Крім того вказала, що позивач не включив до складу майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, квартиру АДРЕСА_2, яка коштує не менш ніж 10000грн. Поділ цього

майна ускладнюється тим, що 18.12.2007 року між ОСОБА_6 та Харківською обласною філією АКБ «Укрсоцбанк» був укладений іпотечний договір № 839/4/27/38/7-954.

Відповідно до п.1.1 іпотечного договору, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання за договором кредиту № 839/3/27/38/7-669 від 18.12.2007 року, укладеним між іпотекодержателем та позичальником, квартиру АДРЕСА_2. Зазначає, що згоди на укладення вказаного договору не давала, тому він порушує її права та інтереси і повинен бути визнаний недійсним, оскільки суперечить вимогам ЦК України та Сімейному кодексу України.

У жовтні 2010 року, ОСОБА_7 збільшила свої зустрічні позовні вимоги, посилаючись на те, що 31.07.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 578-025/ФК-08 на суму 508938,00грн, згоди на укладення якого вона не давала, вважає порушеними свої права та інтереси, тому просила суд визнати недійсним цей кредитний договір.

Ухвалою суду від 01 листопада 2010 року прийнята відмова ОСОБА_6 від позову у частині розірвання шлюбу та відмова ОСОБА_7 від зустрічного позову у часті розірвання шлюбу, провадження у цивільній справі в цій частині закрито.

Ухвалою суду від 11 березня 2013 року прийнята відмова ОСОБА_7 від позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору № 578-025/ФК-08, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Укрпромбанк», і провадження у цивільній справі в цій частині закрито.

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 20 березня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7

В апеляційній скарзі, ОСОБА_6 просить рішення суду змінити та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог про поділ мана та частково задовольнити зустрічні позовні вимоги, визнавши недійсним договір іпотеки, в решті рішення залишити без змін, посилаючись на те, що суд прийшов до помилкового висновку стосовно недоведеності наявності спірного майна, оскільки його придбання підтверджено поясненнями відповідачки ОСОБА_7, та поясненнями свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Справа переглядається в апеляційному суді за відсутності сторін на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України, оскільки неодноразово до судових засідань вони не з'являлися, але про час та місце розгляду справи 11.06.2013 року повідомлені рекомендованою кореспонденцією, повістки отримали 25.05.2013 року, про що свідчать повернуті до суду повідомлення (т.3 а.с.354,36).

Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 1978 року по день розгляду справи перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.5).

Згідно положень ст.ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до змісту ст.ст. 60, 61, 71 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі і такий спір може бути вирішений судом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в частині розподілу майна, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не надали

належних доказів, які б достовірно підтверджували, що подружжям під час шлюбу

придбано за спільні грошові кошти майно загальною вартістю 30000 грн., а саме: квартира

АДРЕСА_1, вартістю 20000 грн.; меблевий гарнітур,

вартістю 2000 грн.; три телевізора, вартістю 1500 грн.; кухонні меблі, вартістю 1000 грн.; дві пральні машини, вартістю 1800 грн.; диван, вартістю 700 грн.; три комп'ютера, вартістю 2500 грн.; принтер, вартістю 500 грн. та користуються ним, що це майно є в наявності на даний час, чи відповідачка розпорядилася ним на власний розсуд без згоди позивача, а тому відсутні правові підстави для визначення об'єму спірного майна, а також для визнання вказаного майна спільною сумісною власністю подружжя та здійснення його поділу в судовому порядку.

На підставі клопотання ОСОБА_7 суд ухвалами від 08 травня 2012 року та від 14 червня 2012 року призначав проведення будівельно-технічної експертизи та товарознавчої експертизи, однак сторонами не був наданий доступ для огляду об'єктів спору, що підтверджується повідомленням експерта № 1557 від 16 листопада 2012 року про неможливості надати висновок (т.2 а.с.129).

Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні докази відносно наявності спірного майна та узгодженої між сторонами вартості цього майна, висновок експерта про вартість спірного майна через ухилення сторін від участі в експертизі також не наданий, сторони фактично просили не розділити майно в натурі, яке може бути поділеним в натурі за доведеності факту його існування, а просили компенсувати кожному ? частку вартості майна всупереч положенням ст. 71 СК України, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив сторонам у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Правильним є рішення суду і в частині відмови ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки № 839/4/27/38/7-954 від 18.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_6 та Харківською обласною філією АКБ «Укрсоцбанк», оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст. 57 СК України квартира АДРЕСА_2 належить особисто ОСОБА_6, а саме: 2/3 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 лютого 1997 року (т.1а.с.59-60) та 1/3 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 січня 2000 року (т.1 а.с.57-58), отже він вправі розпоряджатися цією квартирою на свій розсуд.

Таким чином, при укладенні договору іпотеки № 839/4/27/38/7-954 від 18.12.2007 року, який укладений між ОСОБА_6 та Харківською обласною філією АКБ «Укрсоцбанк», не була потрібна згода дружини - відповідачки ОСОБА_7, оскільки квартира не є спільною сумісною власністю подружжя.

Посилання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на те, що придбання подружжям за час спільного життя спільного майна підтверджено поясненнями відповідачки ОСОБА_7 і поясненнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не може бути підставою для зміни рішення суду, оскільки клопотання ОСОБА_7 про призначення експертиз свідчить про відсутність між сторонами згоди відносно об'єму спільного сумісного майна та відносно його вартості. Іншим шляхом, крім експертного висновку, ці обставини не могли бути усунуті. Експертиза не була проведена з вини самих сторін. Рішення суду ОСОБА_7 не оскаржується.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду законним, обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 20 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.