Ухвала

від 23.07.2013 по справі 3675-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

23.07.2013Справа №5002-18/ 3675-2011 За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросбит» на дії Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольської міського управління юстиції та скасування постанови про арешт коштів боржника від 15.05.2013 та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 14.05.2013 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросбит»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Німетуллаєва Рустема Сейтумеровича,

про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 37464094,62 грн., передачу майна та стягнення штрафу у сумі 3557820,69 грн.

Суддя Шкуро В.М.

Представники:

Від стягувача - Єфименко О.М., представник, довіреність №б/н від 18.07.2013.

Від боржника - не з'явився, повідомлений належним чином

Від Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольської міського управління юстиції - Кличніков Д.В., представник, старший державний виконавець, довіреність №б/н від 18.03.2013.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління «Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросбит» про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за невиконання умов іпотечного договору.

Рішенням господарського суду від 17.01.2013 позов задоволено частково.

Звернено стягнення на предмет іпотеки з метою погашення перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за відсотками за користування кредитом - 3971282,75 гривень; за кредитом - 10260000,00 гривень; за пенею - 23232811,84 гривень.

Стягнуто з ТОВ «Агросбит» на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 3557820,69 грн. штрафу та 25736,00 грн. судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

04.02.2013 на примусове виконання вказаного рішення були видані відповідні накази.

11.07.2013 до господарського суду надійшла скарга ТОВ «Агросбит» (далі - боржник) про визнання дій Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольської міського управління юстиції (далі - орган ДВС) з винесення постанови від 15.05.2013 про арешт коштів боржника та постанови від 14.05.2013 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню №37420837 протиправними та скасування вказаних постанов.

Скарга мотивована тим, що боржник копії постанови про відкриття виконавчого провадження не отримував, а постанова від 15.05.2013 про арешт коштів боржника надіслана на адресу боржника згідно зі штампом на конверті тільки 19.06.2013, тобто через місяць з дати винесення постанови.

Боржник просить визнати причини пропуску ним строку на подання скарги поважними, оскільки 03.07.2013 він звернувся з позовною заявою про визнання недійсними та скасування вищезазначених постанов до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим. Проте, 04.07.2013 у відкритті провадження в адміністративній справі було відмовлено, тому що вказана позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. В зв'язку з цим він просить поновити строк на подачу скарги.

Суд погоджується з доводами боржника, та враховуючи, що пропуск строку склав лише один день, вважає за можливе поновити його.

Боржник у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких клопотань або заяв до суду не надходило.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Орган ДВС у запереченнях на скаргу боржника вказує на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржникові рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, зазначену у виконавчому документі. Оскільки, боржником самостійно рішення господарського суду не було виконане, державним виконавцем у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» вжиті заходи для примусового виконання рішення.

Представник стягувача у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував та підтримав позицію органу ДВС.

Заслухав думку присутніх в судовому засіданні представників органу ДВС та стягувача, вивчивши надані заявником матеріали, суд встановив наступне.

Постановою Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольської міського управління юстиції від 04.04.2013 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2013 у справі №5002-18/3675-2011.

Копію постанови направлено боржнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу: м.Сімферополь, вул.Субхи,2. Проте поштове відправлення повернулося з відміткою про неможливість вручення, оскільки боржник відсутній за вказаною адресою (т. 5, а.с. 45).

14.05.2013 та 15.05.2013 державним виконавцем винесено відповідно постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанову про арешт коштів боржника.

Копії вказаних постанов направлені боржникові згідно супровідних листів 14.05.2013 та 16.05.2013 відповідно (т.5, а.с. 49, 50).

Однак, згідно штемпеля на конверті ТОВ «Укркур'єр» вказані постанови були направлені на адресу боржника лише 19.06.2013, а отримані, як вказує боржник, тільки 29.06.2013 (т.5, а.с.30) Це, на думку боржника, є підставою для визнання дій органу ДВС з винесення постанов від 15.05.2013 та 14.05.2013 протиправними та їх скасування.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою судові накази.

Відповідно до статті 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Така постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена органом ДВС 04.04.2013. Копія її направлялась на адресу боржника, вказану у виконавчому документі.

Оскільки, боржником самостійно рішення не було виконане, державний виконавець у відповідності частини другої статті 11 Закону зобов'язаний здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Винесення постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій прямо передбачено частиною п'ятою статті 41 Закону. та постанову про арешт коштів боржника. Зазначений у постанові від 14.05.2013 розмір витрат підтверджується відповідним актом державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 14.05.2013 (т.5, а.с.49).

Згідно частини першої статті 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема,винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Таким чином, оскаржувані постанови винесені органом ДВС у повній відповідності до вимог Закону. І хоча частиною п'ятою статті 41 та частиною четвертою статті 57 Закону передбачено, що копії вказаних постанов повинні бути направлені боржникові не пізніше наступного робочого дня після їх винесення, порушення цих строків не впливає на законність винесених згідно Закону постанов.

Судом також береться до уваги те, що у відповідності до частини першої статті 35 Закону у разі, якщо документи виконавчого провадження одержані сторонами несвоєчасно, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Тобто, Законом встановлено інший спосіб захисту порушених несвоєчасним одержанням документів виконавчого провадження прав боржника. Зі сторони суду реагування на затримку органом ДВС відправлення боржнику документів виконавчого провадження полягає у винесенні окремої ухвали.

За вказаних обставин суд не вбачає у винесенні органом ДВС оскаржуваних постанов порушень норм Закону, а тому скарга боржника не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросбит» про визнання дій Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольської міського управління юстиції з винесення постанови про арешт коштів боржника від 15.05.2013 та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 14.05.2013 та їх скасування відмовити.

Суддя В.М. Шкуро