Постанова

від 22.07.2013 по справі 51/227

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року Справа № 51/227

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Владимиренко С.В.

за участю представників:

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Козакової І.М., посв. № 018008 від 01.07.2013 року;

Позивача -1: Сіднєнка О.Л., дов. № 144 від 12.03.2013 року;

Позивача -2: Мовіле О.С., дов. № 14.02./08 від 14.02.2013 року;

Відповідача -1: не з'явився;

Відповідача -2: не з'явився;

Відповідача -3: не з'явився;

Відповідача -4: Іваненка М.А., дов. № б/н від 11.07.2012 року;

Третьої особи -1: не з'явився;

Третьої особи -2: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року

у справі № 51/227 господарського суду міста Києва

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі - 1) Фонду державного майна України

2) Міністерства охорони здоров'я України

до відповідача -1 закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

відповідача -2 товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест"

відповідача -3 товариства з обмеженою відповідальністю "Патра"

відповідача -4 товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрсервісбуд"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1) Федерації профспілок України

2) дочірнього підприємства "Санаторій імені Першого травня" закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

про визнання недійсним договору, витребування майна та зобов'язання повернути майно

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року заступник прокурора міста Києва, виступаючи в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров'я України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест", товариства з обмеженою відповідальністю "Патра", товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрсервісбуд", просив визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу майнового комплексу № 8000109/2004-19 від 25.05.2004 року, укладений між закритим акціонерним товариством "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" загальною площею 1 714, 90 кв. м. по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві; витребувати у державну власність з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Патра" нерухоме майно, що знаходиться по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 683, 70 кв.м., вартістю 820 000, 00 грн. та зобов'язати останнього передати зазначене майно закритому акціонерному товариству "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"; витребувати у державну власність з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрсервісбуд" нерухоме майно, що знаходиться по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 1 031, 20 кв.м., вартістю 1 525 000, 00 грн. та передати вказане майно закритому акціонерному товариству "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (т. 1, а.с. 14-20).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відчуження вищезазначеного майна відбулось з порушенням норм чинного законодавства, а тому укладений договір купівлі-продажу майнового комплексу № 8000109/2004-19 від 25.05.2004 року є недійсним.

Заявою від 24.06.2011 року заступник прокурора міста Києва просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що знаходиться по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 1 714, 90 кв. м. та заборонити будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаного нерухомого майна (т. 1, а.с. 59-61).

Заявою від 18.07.2011 року про уточнення позовних вимог прокурор просив визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу майнового комплексу № 8000109/2004-19 від 25.05.2004 року, укладений між закритим акціонерним товариством "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" загальною площею 1 714, 90 кв. м. по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві; витребувати у державну власність в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Патра" нерухоме майно, що знаходиться по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 683, 70 кв. м. та вартістю 820 000, 00 грн.; витребувати у державну власність в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрсервісбуд" нерухоме майно, що знаходиться по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 1 031, 20 кв.м. та вартістю 1 525 000, 00 грн. (т. 2, а.с. 1-4).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2011 року заяву заступника прокурора міста Києва про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, що знаходиться по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 1 714, 90 кв. м. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено (т. 2, а.с. 25-29).

Заявою від 11.08.2011 року заступник прокурора міста Києва змінив позовні вимоги та просив визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 683,70 кв.м. та вартістю 820 000,00 грн. а саме: адмінбудівлю 2-х поверхову під літерою "А" загальною площею 412,00 кв.м., будівлю гаражу під літерою "В" загальною площею 149,50 кв.м., будівлю столярної майстерні під літерою "Д" загальною площею 122,20 кв.м.;

визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 1 031,20 кв.м. та вартістю 1 525 000,00 грн., а саме: будівлю складу під літерою "И" загальною площею 12,00 кв.м., будівлю складу (запчастин) під літерою "З" загальною площею 165,70 кв.м., літній павільйон-майстерню під літерами "Г,Г" загальною площею 287,80 кв.м., адмінбудівлю № 2 під літерою "Б" загальною площею 139,30 кв.м., будівлю ангару під літерою "Ж" загальною площею 426,40 кв.м.;

визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу майнового комплексу № 8000109/2004-19 від 25.05.2004 року, укладений між закритим акціонерним товариством "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест", загальною площею 1 714, 90 кв. м. по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві;

витребувати у державну власність в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Патра" нерухоме майно, що знаходиться по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 683,70 кв.м. та вартістю 820 000, 00 грн. а саме: адмінбудівлю 2-х поверхову під літерою "А" загальною площею 412,00 кв.м., будівлю гаражу під літерою "В" загальною площею 149,50 кв.м., будівлю столярної майстерні під літерою "Д" загальною площею 122,20 кв.м.;

витребувати у державну власність в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрсервісбуд" нерухоме майно, що знаходиться по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 1 031,20 кв.м. та вартістю 1 525 000, 00 грн., а саме: будівлю складу під літерою "И" загальною площею 12,00 кв.м., будівлю складу (запчастин) під літерою "З" загальною площею 165,70 кв.м., літній павільйон-майстерню під літерами "Г,Г" загальною площею 287,80 кв.м., адмінбудівлю № 2 під літерою "Б" загальною площею 139,30 кв.м., будівлю ангару під літерою "Ж" загальною площею 426,40 кв.м. (т. 2, а.с. 145-148).

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2011 року (головуючий Пригунова А.Б., судді Ягічева Н.І., Івченко А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 року (головуючий Федорчук Р.В., судді Тарасенко К.В., Ткаченко Б.О.) (т. 3, а.с. 219-228) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 3, а.с. 67-81).

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2012 року (головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.) вказані судові акти скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року (головуючий Ващенко Т.М., судді Спичак О.М., Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року (головуючий Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) (т. 5, а.с. 68-84) у задоволенні позову відмовлено (т. 4, а.с. 187-197).

Оскаржені судові акти мотивовано недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити (т. 5, а.с. 117-123).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.07.2013 року касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.07.2013 року (т. 5, а.с. 115-116).

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 02-05/580 від 11.07.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Владимиренко С.В. (т. 5, а.с. 133).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.07.2013 року розгляд касаційної скарги заступника прокурора міста Києва відкладено на 22.07.2013 року (т. 5, а.с. 136-138).

У судове засідання 22.07.2013 року представники відповідачів - закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест", товариства з обмеженою відповідальністю "Патра", третіх осіб - Федерації профспілок України, дочірнього підприємства "Санаторій імені Першого травня" закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів - закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест", товариства з обмеженою відповідальністю "Патра", третіх осіб - Федерації профспілок України, дочірнього підприємства "Санаторій імені Першого травня" закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників позивачів, відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрсервісбуд", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами встановлено, що 23.12.2003 року Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" від 22.12.2003 року № 1475-В видано свідоцтво про право колективної власності закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на майновий комплекс санаторія по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 1 714, 90 кв.м., серії МК № 010008031.

Прокурор, посилаючись на наявність постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території країни", від 04.02.1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" просив визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на спірне майно.

Однак, судами попередніх інстанцій також встановлено, що XV з'їзд профспілок України, що відбувся у жовтні 1990 року, за рішенням делегатів був перетворений в І установчий з'їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР.

Постановою XIX з'їзду професіональних союзів СРСР "Про власність профспілок" від 27.10.1990 року було вирішено питання щодо майна, яке належало професійним спілкам СРСР.

Згідно Положення про Федерацію незалежних професійних спілок України (в наступному змінено найменування на Федерацію професійних спілок України), затвердженого 06.10.1990 року установчим з'їздом незалежних професійних спілок України Федерація є добровільним союзом республіканських галузевих та регіональних міжгалузевих профспілкових об'єднань, інших професійних організацій робітників.

22.11.1991 року радою Федерації незалежних професійних спілок України прийнято постанову "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофздоровниця", відповідно до змісту якої з метою радикальної перебудови управління курортами профспілок, поліпшення санаторно-курортного лікування та відпочинку трудящих України, прискорення формування нових економічних основ лікувально-оздоровчого процесу, ефективного використання матеріальної бази, будівництва та реконструкції діючих санаторіїв, пансіонатів та будинків відпочинку вирішено створити на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофодоровниця" з акціонерним капіталом 1 089 384 тисяч карбованців.

04.12.1991 року радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі санаторно-курортних закладів і організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

04.12.1991 року радою Федерації професійних спілок України та Фондом соціального страхування було підписано статут новоствореної юридичної особи, який 23.12.1991 року зареєстровано виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів.

Пунктом 1, 7 статуту передбачено, що акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця" є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, здравниць та господарств, об'єднань санаторно-курортних установ профспілок України.

24.01.1992 року між Федерацією незалежних професійних спілок України та акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця" було підписано акт приймання-передачі майна, відповідно до якого акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" прийняло майно територіальних санаторно-курортних установ профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та допоміжних об'єктів, підвідомчих Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок в об'ємі та розмірі згідно з додатком.

Крім того, рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 року у справі № 137/7 відмовлено у задоволенні позову Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соцстраху України, акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним установчих документів акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" та зазначено, що установчий договір і статут акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" відповідають вимогам статей 1-4, 24-40 Закону України "Про господарські товариства" та Закону України "Про підприємництво" майно, внесене до статутного капіталу відповідача з моменту його передачі профспілкам у встановленому порядку державою не вилучалося, посилання Фонду державного майна України на те, що він є органом управління майна акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" не ґрунтується на законі і суперечить фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Дійсно, 10.04.1992 року Верховною Радою України було прийнято постанову "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території країни", яка передбачала тимчасову, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій, передачу Фонду державного майна України майна та фінансових ресурсів, розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.

04.02.1994 року Верховна Рада України постановою "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановила, що майно загальносоюзних організацій колишнього Союзу РСР розташоване на території України, тимчасово до законодавчого зазначення суб'єктів права власності є загальнодержавною власністю.

Однак, відповідно до п. 1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

З врахуванням приписів вищенаведеної норми матеріального права суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що дія вказаних постанов Верховної Ради України не може поширюватись на профспілкові організації Федерації професійних спілок України, оскільки вони ще у жовтні 1990 року вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації.

За таких обставин суди правомірно відмовили у позові в частині вимог про визнання права власності.

25.05.2004 року між закритим акціонерним товариством "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу № 8000109/2004-19, за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити об'єкт нерухомого майна - майновий комплекс - санаторій, розташований по вул. Юнкерова Миколи, 37 у місті Києві загальною площею 1 714, 90 кв.м., який складається з двоповерхової адмінбудівлі під літ. "А" загальною площею 412,00 кв.м., будівлі складу під літ. "И" загальною площею 12,00 кв.м., будівлі складу (запчастин) під літ. "З" загальною площею 165,70 кв.м., літнього павільйону майстерні під літ. "Г Г" загальною площею 287,80 кв.м., будівлі столярної майстерні під літ. "Д" загальною площею 122,20 кв.м., адмінбудівлі № 2 під літ. "Б" загальною площею 139,90 кв.м., будівлі гаражу під літ. "В " загальною площею 149,50 кв.м., будівлі ангару під літ. "Ж" загальною площею 426,40 кв.м.

У подальшому 14.09.2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" та товариством з обмеженою відповідальністю "Патра" укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати покупцю у власність нежитлові будівлі (літ. А, В, Д) загальною площею 683,70 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова Миколи, б. 37.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Рішенням від 24.09.2010 року КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" нежитлові будівлі (літ. А, В, Д) загальною площею 683,70 кв.м розташовані за адресою: м. Київ, вул. Юнкерові Миколи, б. 37, зареєстровані на праві власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Патра" на підставі договору від 14.09.2004 року.

Надалі 20.07.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрсервісбуд" було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, відповідно до умов якого продавець продав покупцю у власність нежитлові будівлі (літери И, З, Г, Г', Б, Ж) загальною площею 1 031,20 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова Миколи, б. 37.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 755.

Позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу № 8000109/2004-19 від 25.05.2004 року містять посилання на ст. ст. 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України без подальшого визначення певних правових підстав визнання договору недійсним чи встановлення його нікчемності.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій спірне майно згідно акту прийому-передачі було передано у власність акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" при його створенні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 23.12.1991 року) товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Частинами 1, 4 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу майнового комплексу № 8000109/2004-19 від 25.05.2004 року не підлягають задоволенню, оскільки оспорюваний договір відповідав вимогам чинного на момент його укладення законодавства.

Стосовно позовних вимог про витребування майна від товариства з обмеженою відповідальністю "Патра" та товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрсервісбуд" слід зазначити наступне.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно п. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Абзацем 4 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Патра" та товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрсервісбуд" є добросовісними набувачами спірного нерухомого майна, оскільки вони не могли знати про наявність перешкод для вчинення правочинів щодо відчуження майна і такі перешкоди станом на день вчинення оспорюваних правочинів були відсутні.

Суди також дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про визнання права власності та визнання договору недійним, у задоволенні яких судами відмовлено.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року у справі № 51/227 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

С.В. Владимиренко