Постанова

від 01.07.2015 по справі 51/227

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р. Справа№ 51/227

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року (склад суду: головуюча суддя Полякова К.В., судді Балац С.В., Паламар П.І.) у справі № 51/227

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

в особі 1. Фонду державного майна України

2. Міністерства охорони здоров'я України

до 1. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих

закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармен-Інвест»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Патра»

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-

виробниче підприємство «Укрсервісбуд»

5. Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуща-Парк»

треті особи: 1. Федерація профспілок України

2. Дочірнє підприємство «Санаторій імені Першого травня»

Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих

закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

про визнання недійсним договору, витребування майна та

визнання права власності

за участю представників сторін:

від позивачів: не з'явились;

від відповідачів-1-4: не з'явились;

від відповідача-5: Стасюк І.В. (довіреність від 12.02.2015р.);

від третіх осіб: не з'явились;

від прокуратури (скаржник): Дергунов Д.С. прокурор відділу (посвідчення № 004715 від 20.09.2012р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2015р. відмовлено у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров'я України до Закритого акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармен-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Патра», Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Укрсервісбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуща-Парк» за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Федерації профспілок України, Дочірнього підприємства «Санаторій імені Першого Травня» Закритого акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про:

- визнання недійсним з моменту укладення договору № 8000109/2004-19 купівлі-продажу майнового комплексу загальною площею 1 714, 90 кв.м. по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві укладеного 25.05.2004р. між Закритим акціонерним товариством «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, ідентифікаційний код 02583780) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кармен-Інвест» (03040, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 87; ідентифікаційний код 31745327);

- визнання права власності держави Україна в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 683,70 кв.м. та вартістю 820 000,00 грн., а саме: адмінбудівлю 2-х поверхову під літерою «А» загальною площею 412,00 кв.м., будівлю гаражу під літерою «В» загальною площею 149,50 кв.м., будівлю столярної майстерні під літерою «Д» загальною площею 122,20 кв.м.;

- визнання права власності держави Україна в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 1 031,20 кв.м. та вартістю 1 525 000,00 грн., а саме: будівлю складу під літерою «И» загальною площею 12,00 кв.м., будівлю складу (запчастин) під літерою «З» загальною площею 165,70 кв.м., літній павільйон-майстерню під літерами «Г, Ґ» загальною площею 287,80 кв.м., адмінбудівлю № 2 під літерою «Б» загальною площею 139,30 кв.м., будівлю ангару під літерою «Ж» загальною площею 426,40 кв.м.;

- витребування у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуща-Парк» (04075, м.Київ, вул. Миколи Юнкерова, 37; ідентифікаційний код 38827238) нерухомого майна, що знаходиться по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 683,70 кв.м. та вартістю 820000,00 грн. а саме: адмінбудівлі 2-х поверхової під літерою «А» загальною площею 412, 00 кв.м., будівлі гаражу під літерою «В» загальною площею 149, 50 кв.м., будівлі столярної майстерні під літерою «Д» загальною площею 122, 20 кв.м.;

- витребування у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Укрсервісбуд» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, ідентифікаційний код 32244976) нерухомого майна, що знаходиться по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 1 031, 20 кв.м. та вартістю 1 525 000, 00 грн., а саме: будівлі складу під літерою «И» загальною площею 12,00 кв.м., будівлі складу (запчастин) під літерою «З» загальною площею 165, 70 кв.м., літнього павільйону-майстерні під літерами «Г, Ґ» загальною площею 287, 80 кв.м., адмінбудівлі № 2 під літерою «Б» загальною площею 139, 30 кв.м., будівлі ангару під літерою «Ж» загальною площею 426, 40 кв.м..

З дня набрання вказаним рішенням законної сили, вирішено, також скасувати заходи забезпечення позову у справі вжиті відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.2014р. у справі № 51/227.

Ухвалою суду від 05.06.2015р. прийнято до провадження апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва у якій прокурор просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2015р. № 51/227 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Склад суду по розгляду апеляційної скарги у справі змінено, ухвалою суду від 01.07.2015р. апеляційну скаргу у справі № 51/227 прийнято до провадження колегією суддів, розгляд скарги ухвалено здійснювати в судовому засіданні 01.07.2015р. про яке сторони повідомлені належним чином.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що під час розгляду вказаної справи Верховний Суд України у постанові від 16.09.2014р., Вищий господарський суд України у постанові від 04.11.2014р. та місцевий господарський суд дійшли висновку щодо належності спірного майна державі та встановили, що вказане майно могло бути відчужене виключно за згодою власника в особі Фонду державного майна України, яка останнім не надавалась.

Посилаючись на приписи п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», прокурор стверджує, що місцевий суд вказані положення пленуму врахував частково, розглянув позовні вимоги по суті та дійшов висновку про незаконність дій Укрпрофоздоровниці щодо відчуження державного майна; при цьому суд безпідставно відмовив у позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Від відповідачів-4, 5 отримано відзив на апеляційну скаргу у яких останні просили відмовити апелянту в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції по справі № 51/227 від 09.04.2015р. без змін.

В судове засідання не з'явились представники позивачів, відповідачів 1-4 та третіх осіб, однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Згідно отриманого від відповідача-4 клопотання, судовий розгляд, що призначено на 01.07.2015р. у справі просив здійснювати за відсутності представника товариства.

Клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду апеляційної скарги судом відхилене, причини неявки до суду визнано неповажними, стороною у справі являється юридична особа (ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»), а не її представник, ГПК України передбачено ведення справи через представника, що надає можливість направити на розгляд справи іншу уповноважену особу.

Відкладення розгляду справи можливо згідно норм ГПК України (ст. 77), саме, у разі коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, та не ставиться в залежність від наявності клопотання сторони тощо.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі з урахуванням вказівок вміщених у постанові Вищого господарського суду України від 04.11.2014р. у даній справі, судом встановлено наступне.

Справа розглядалась судами неодноразово, оскаржуване рішення від 09.04.2015р. прийняте судом першої інстанції після направлення справи на новий розгляд постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2014р..

Скеровуючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України зазначив, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції не встановлено у чиїй власності перебувало спірне майно на момент створення ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та чи була згода власника на відчуження майна.

Відповідно до встановлених обставин, які підтверджені матеріалами справи, Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» від 22.12.2003р. № 1475-В 23.12.2003р. видано свідоцтво про право колективної власності Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на майновий комплекс санаторія по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві, загальною площею 1714, 90 кв.м., серії МК № 010008031.

Між ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» та ТОВ «Кармен-Інвест» 25.05.2004р. укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу № 8000109/2004-19, за умовами якого ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» продало, а ТОВ «Кармен-Інвест» прийняло та оплатило об'єкт нерухомого майна - майновий комплекс - санаторій за адресою: місто Київ, вул. Юнкерова, 37, загальною площею 1714,90 кв. м, який складається з двоповерхової адмінбудівлі, літ. А, загальною площею 412,00 кв. м; будівлі складу, літ. И, загальною площею 12,00 кв. м; будівлі складу (запчастин), літ. З, загальною площею 165,70 кв. м; літнього павільйону майстерні літ. Г, Ґ, загальною площею 287,80 кв. м; будівлі столярної майстерні, літ. Д, загальною площею 122,20 кв. м; адмінбудівлі № 2, літ. Б, загальною площею 139,90 кв. м; будівлі гаражу, літ. В, загальною площею 149,50 кв. м; будівлі ангару літ. Ж, загальною площею 426,40 кв. м..

В подальшому, відповідно до укладених ТОВ «Кармен-Інвест» договорів купівлі-продажу (залучені до матеріалів справи, аркуш справи 86-87, 121-126 том 1):

- ТОВ «Патра» набуло у власність за договором від 14.09.2004р. нежилі будівлі, (літ. А, В, Д), загальною площею 683,70 кв. м, за адресою: місто Київ, вул. Юнкерова, 37;

- ТОВ НВФ «Укрсервісбуд» за договором від 20.07.2006р. - нежилі будівлі (літ. И, З, Г, Г', Б, Ж), загальною площею 1031,20 кв. м, за адресою: місто Київ, вул. Юнкерова, 37.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 29.01.2015р. власником об'єкту нерухомого майна за адресою м. Київ, вул. Миколи Юнкерова, 37, а саме нежилих будівель загальною площею 683, 70 кв.м. є Товариство з обмеженою відповідальністю «Пуща-Парк», про що внесено запис на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 4062144 від 17.07.2013 року (інформаційна-довідка в оригіналі долучена до матеріалів справи, аркуш справи 143-178 том 6).

Вимоги, що є предметом розгляду у справі згідно заяви від 11.08.2011р. за вих. № 05/2-3997-11 (аркуш справи 145-148 том 2), у відношенні вказаного товариства уточнені прокурором заявою від 06.03.2015р. (аркуш справи 229-231, том 6).

При вирішенні спору, у застосуванні норм права суд першої інстанції виходив з наступного:

- на виконання постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР від 23.04.1960р. № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» (далі - постанова № 606) всі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане передати у строк до 01.05.1960р. Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з пунктом 2 постанови № 606, майно передавалось профспілковим органам у відання;

- додатком до постанови № 606, у переліку санаторіїв, що передавались Українській республіканській раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР, зазначено санаторій імені Першого травня;

- Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. № 1452-XII «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» та Законом України від 10.09.1991р. № 1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, визначені державною власністю України;

- постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990р. № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна;

- зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що передача майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилось державним;

- рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва від 23.12.1991р. № 9971 зареєстровано ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» як підприємство, що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, частка майна Федерації професійних спілок України, переданого у статутний фонд ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», становить 92,92 % розміру статутного фонду;

- у той же час профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією;

- спірний об'єкт був майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України, а тому, на момент створення ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» спірне майно перебувало у державній власності і могло бути відчужене виключно за згодою власника.

Вказані висновки, а також правова позиція щодо застосування норм права повністю відповідає змісту постанови Верховного Суду України у даній справі від 16.09.2014р..

У листі Фонду державного майна Україна за вих. №10-25-10987 від 09.08.2011р. зазначено, що ним не надавалась згода на відчуження майна ПрАТ Лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця», а укладання низки договорів по відчуженню майна належного санаторію імені Першого Травня, серед яких зазначено й договір купівлі-продажу майнового комплексу розташованого за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова 37, від 25.05.2004р. №8000109/2004-19 відбувалося без відома та згоди Фонду.

Документів спростовуючих наведені відомості, матеріали справи не містять, відповідно, під час розгляду справи в суді першої інстанції не підтверджено факту надання згоди Фондом державного майна України на відчуження майна ПАТ Лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця», зокрема, майнового комплексу санаторія по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві.

Вимоги прокурора до відповідачів у справі про визнання права власності, про витребування майна обґрунтовуються посиланнями на ст. 388, ст. 392 ЦК України та наявністю підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу загальною площею 1 714, 90 кв.м. по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві укладеного 25.05.2004р. між Закритим акціонерним товариством «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кармен-Інвест».

До винесення рішення у справі, відповідачами було заявлено про застосування строку позовної давності у відношенні заявлених вимог прокурора.

Застосування строку позовної давності є матеріально-правовою підставою для відмови у задоволенні позову (ч. 4 ст. 267 ЦК України), за умови що причини пропущення позовної давності не будуть визнані судом поважними (ч. 5 ст. 267 ЦК України), при встановленні, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі.

Згідно приписів п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Позивачами, в особі яких заявлено позов у даній справі, є Фонд державного майна України та Міністерство охорони здоров'я України, позовну заяву подано прокурором до суду 24.06.2011р. із обґрунтуванням, що про наявність порушення інтересів держави прокуратурі м. Києва стало відомо у травні 2011 року під час проведення перевірки за завданням Генеральної прокуратури України.

В силу положень ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.

Завдання Генеральної прокуратури України про проведення перевірок додержання вимог законодавства під час відчуження майна професійних спілок за вих. № 07/2/1-220вих-258окв-11 від 31.05.2011р. залучене до матеріалів справи (аркуш справи 87-90, том 2) та містить посилання на результати судового розгляду справи № 30/475-05-11719 за позовом першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я до ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», ТОВ «Кварта», за участю третьої особи - Фонду державного майна України про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель та споруд пансіонату «Мирний».

У постанові Верховного Суду України 07/261 від 25.09.2007р. (справа № 30/475-05-11719) зазначено про звернення прокурора з позовною заявою у грудні 2005 року, а обгрунтування позовних вимог аналогічне позову, що розглядається у даній справі.

При цьому, судом враховується, що п. 1 постанови Верховної Ради України від 01.11.1996р. «Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» № 461/96-ВР доручено Фонду державного майна України разом з відповідними громадськими організаціями України до 1 квітня 1997 року провести інвентаризацію майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР станом на 24 серпня 1991 року і подати Верховній Раді України перелік суб'єктів, у володінні яких знаходиться це майно.

Складений на виконання цієї постанови Перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991р. знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради»), підписаний 14.07.1997р. заступником Голови Фонду державного майна України та першим заступником голови Федерації профспілок України, залучений до матеріалів справи (аркуш справи 52-58, том 3), а за № 154 у вказаному переліку таким підприємством зазначено санаторій імені Першого Травня.

Вказаним документом підтверджено, що про порушення права власності держави на спірне майно Фонд державного майна України дізнався при складанні та підписанні ще у 1997 році відповідного Переліку лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991р. знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради»), однак доказів наявності об'єктивних обставин щодо неможливості реалізації права на судовий захист в межах встановлених законом строків позовної давності суду не надав.

Аналогічні висновки щодо застосування положень статті 267 Цивільного кодексу України за встановлених обставин містяться у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі № 3-21гс15.

Окрім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, порушення питання про правовий статус спірного нерухомого майна відбулось ще при зверненні у 1997 році Фонду державного майна України із позовом до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» про визнання недійсним установчих документів, а саме установчого договору, статуту АТ «Укрпрофоздоровниця» (до статутного фонду якого передано основні фонди і оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств та організацій профспілок), про що свідчить наявна у матеріалах справи постанова судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997 №041/18А137/7-7/30 у справі №137/7.

Таким чином, органам прокуратури, Міністерству охорони здоров'я України та Фонду державного майна задовго до проведеної прокурорської перевірки у 2011 році, було відомо про порушення прав щодо захисту яких заявлено позов у даній справі (права власності держави на майно санаторію імені Першого Травня, що знаходилось у віданні Української республіканської Ради профспілок та було передане до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»), відповідно як прокурор, так і державні органи в особі яких заявлено позов могли дізнатися про порушення свого права у відношенні спірного майна у даній справі та звернутись за судовим захистом в межах встановленого законом строку позовної давності.

За наведених обставин, судом першої інстанції у вирішенні питання щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності правильно зроблено посилання на висновки Верховного Суду України у постанові від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, постанові від 02.09.2014 у справі №3-82гс14 та постанові від 23.12.2014 у справі №3-194гс14 року, де, зокрема, зазначається, що у разі коли прокуратурі або органу, уповноваженому здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, в інтересах якого заявлено позов, було відомо про порушене право до проведення прокуратурою перевірки, то посилання прокуратури на обставини такої перевірки як на момент, з якого прокуратура дізналась про порушення права позивача, не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно положень п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності заяви про застосування строку позовної давності лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Врахувавши відсутність поважних причин для поновлення пропущеного строку позовної давності, встановивши, що права за захистом яких прокурор звернувся до суду порушені, а позовна давність сплила, суд першої інстанції правомірно відмовив в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

В силу положень ст. 68 ГПК України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Вирішення судом першої інстанції при прийнятті рішення питання про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2014р. у справі № 51/227 відповідає наведеним приписам процесуального закону.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2015р..

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2015р. у справі № 51/227 - без змін.

2. Матеріали справи № 51/227 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала