Рішення

від 09.04.2015 по справі 51/227

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015Справа №51/227

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Фонду державного майна України

2. Міністерства охорони здоров'я України

До 1. Закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Патра"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрсервісбуд"

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуща-Парк"

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідачів:

1.Федерація профспілок України

2. Дочірнє підприємство "Санаторій імені Першого Травня" Закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

Про визнання недійсним договору, витребування майна та визнати право власності

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Балац С.В.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

Від прокуратури: Дергунов Д.С. (служб.посв.№004715 від 20.09.2012)

Від позивача1: не з'явився,

Від позивача2: не з'явився,

Від відповідача1: Котік О.С. (дов.№26-12/5 від 26.12.2014),

Від відповідача2: не з'явився,

Від відповідача3: не з'явився,

Від відповідача4: Шоха С.І. (дов. б/н від 17.12.2014),

Від відповідача 5: Отцевич Є.Ю. - керівник,

Від третьої особи1: Хоменко А.В. (дов.№11/01-42/1589 від 26.12.2014),

Від третьої особи2: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора міста Києва у червні 2011 року звернувсь до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства охорони здоров'я України до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Патра", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрсервісбуд", з урахуванням змін до позовних вимог просив: визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 37, загальною площею 683,70 кв. м, вартістю 820000,00 грн., а саме на: адмінбудівлю, двоповерхову, літ. А, загальною площею 412,00 кв. м; будівлю гаражу, літ. В, загальною площею 149,50 кв. м; будівлю столярної майстерні, літ. Д, загальною площею 122,20 кв. м; визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 37, загальною площею 1031,20 кв. м, вартістю 1525000,00 грн., а саме на: будівлю складу, літ. И, загальною площею 12,00 кв. м; будівлю складу (запчастин), літ. З, загальною площею 165,70 кв. м; літній павільйон-майстерню, літ. Г, Ґ, загальною площею 287,80 кв. м; адмінбудівлю № 2, літ. Б, загальною площею 139,30 кв. м; будівлю ангару, літ. Ж, загальною площею 426,40 кв. м; визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу майнового комплексу від 25.05.2004 № 8000109/2004-19, укладений між ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" та ТОВ "Кармен-Інвест", загальною площею 1714, 90 кв. м, за адресою: місто Київ, вул. Юнкерова, 37; витребувати у державну власність в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння ТОВ "Патра" нерухоме майно, за адресою: місто Київ, вул. Юнкерова, 37, загальною площею 683,70 кв. м, вартістю 820000,00 грн., а саме: адмінбудівлю, двоповерхову, літ. А, загальною площею 412,00 кв. м; будівлю гаражу, літ. В, загальною площею 149,50 кв. м; будівлю столярної майстерні, літ. Д, загальною площею 122,20 кв. м; витребувати у державну власність в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння ТОВ НВФ "Укрсервісбуд" нерухоме майно за адресою: місто Київ, вул. Юнкерова, 37, загальною площею 1031,20 кв. м, вартістю 1525000,00 грн., а саме: будівлю складу, літ. И, загальною площею 12,00 кв. м; будівлю складу (запчастин), літ. З, загальною площею 165,70 кв. м; літній павільйон-майстерню, літ. Г, Ґ, загальною площею 287,80 кв. м; адмінбудівлю № 2, літ. Б, загальною площею 139,30 кв. м; будівлю ангару, літ. Ж, загальною площею 426,40 кв. м.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне майно є державною власністю, його відчуження відбулось без згоди державного органу, уповноваженого здійснювати від імені держави повноваження власника державного майна, а теперішні власники не визнають право власності держави на спірне майно та оспорюють його.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2013 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 залишено без змін.

При цьому, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог через недоведеність належності майна, яке є предметом спору у цій справі, до державної власності. Суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідно до постанов Верховної Ради України, майно загальносоюзних організацій колишнього Союзу РСР, розташоване на території України, тимчасово, до законодавчого зазначення суб'єктів права власності, є загальнодержавною власністю. Проте профспілкові організації Федерації професійних спілок України до прийняття зазначених постанов вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації, то спірне майно правомірно було передано у власність ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" при його створенні.

Постановою Верховного Суду України від 16.09.2014 постанову Вищого господарського суду України від 22.07.2013 у справі № 51/227 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції, оскільки дійшов до висновку, що на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згодою власника.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2014 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 у справі № 51/227, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 14.11.2014 у задоволення заяви Головуючого судді Полякової К.В., призначено склад колегії суддів: Балац С.В. та Паламар П.І.

Ухвалою суду від 14.11.2014 справу №51/227 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено її до розгляду на 18.12.2014 року.

18.12.2014 cудом винесено ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до положень ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, а саме накладено арешт на нерухоме майно та заборонено вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна.

Відповідною ухвалою суду від 18.12.2014 у задоволенні клопотання відповідача4, витребувано інформацію від Державної реєстраційної служби України та Київського міського бюро технічної інвентаризації, та відкладено розгляд справи на 29.01.2015 року. У задоволенні інших клопотань відповідача4 від 18.12.2014, зокрема щодо витребування доказів у Дочірнього підприємства "Санаторій імені Першого Травня" Закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", у Державного архіву міста Києва та у Головного управління комунальної власності міста Києва відмовлено. Також, судом направлено запити до Державної реєстраційної служби України та Київського міського бюро технічної інвентаризації щодо надання інформації про об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Миколи Юнкерова, 37.

22.01.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Київського міського бюро технічної інвентаризації надійшла інформація на вищевказаний запит суду.

За наслідками судового засідання 29.01.2015 судом залучено до участі у справі в якості співвідповідача (відповідача 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Пуща-Парк" та призначено розгляд справи на 10.03.2015 року. За приписами ст.24 ГПК України, розгляд справи у зв'язку із залученням нового відповідача починається спочатку.

31.01.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Державної реєстраційної служби України надійшла відповідь на запит суду від 18.12.2014 року.

02.03.2015 Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна надало через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва повторну відповідь на судовий запит від 18.12.2014 року.

До початку судового засідання 10.03.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог та додаткові документи для долучення до матеріалів справи, та від відповідача 4 надійшли клопотання про витребування доказів й також додаткові документи до матеріалів справи.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 10.03.2015 суд виніс ухвалу про витребування доказів, у задоволення клопотань відповідача 4, та відклав розгляд справи на 19.03.2015 року.

18.03.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі.

До початку судового засідання 19.03.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача 5 надійшов відзив на позов та письмові пояснення по справі, від виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департаменту комунальної власності КМДА надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та від відповідача 4 - клопотання про відкладення розгляду справи та заява про застосування строку позовної давності.

Розгляд справи 19.03.2015 не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Паламаря П.І. на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

24.03.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача 4 надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2015 розгляд справи призначено на 06.04.2015 року.

31.03.2015 відповідач 4 надав через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до матеріалів справи додаткові документи.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 06.04.2015 суд виніс ухвалу про призначення судового засідання на 09.04.2015 року.

У судовому засіданні 09.04.2015 представник прокуратури надав усні пояснення по суті спору та підтримав позов з урахуванням наданих 10.03.2015 уточнень позовних вимог, відповідно до яких п. 4 позовних вимог викладено у наступній редакції:

« 4. Витребувати у державну власність в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуща Парк» нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Юнкерова, 37, загальною площею 683,70 кв. м та вартістю 820 000,00 грн., а саме: адмінбудівля 2-х поверхова під літерою «А» загальною площею 412,00 кв. м, будівля гаража під літерою «В» загальною площею 149,50 кв.м, будівля столярної майстерні під літерою «Д» загальною площею 122,20 кв.м.». У іншій частині позовні вимоги прокурор підтримав без змін.

Представники позивача 1 та позивача 2 у судове засідання не з'явились, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить наявні у розписці від 06.04.2015 підписи вказаних представників.

Представник відповідача 1 надав усні заперечення на заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини аналогічні тим, що викладені у письмових поясненнях від 09.04.2015 року.

Відповідач 2 та відповідач 3 уповноважених представників для участі у судовому засіданні не направили, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача 4 висловив на позов заперечення та просив у його задоволенні відмовити.

Представник відповідача 5 також заперечував проти задоволення позову, зауважив на наданих до початку судового засідання додаткових письмових поясненнях по справі та просив задовольнити заяву про застосування строку позовної давності.

Представник третьої особи 1 надав суду усні пояснення по справі та підтримав висловлені представниками відповідачів заперечення проти позову.

Третя особа 2 у судове засідання уповноваженого представника не направила, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Згідно із п. 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За таких обставин, незважаючи на те, що представники позивача 1, позивача 2, відповідачів 2 та 3, та третьої особи 2 не з'явились до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ради Міністрів Української РСР № 433 від 17.04.1956 Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язано прийняти від профспілкових організацій та інших міністерств, відомств перелічене в додатку майно (в т.ч. санаторій Першого Травня в місті Києві (Пуща-водиця).

Постановою Ради Міністрів Української РСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960 № 606 Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язано передати до 01.05.1960 Українській республіканській раді профспілок всі діючи госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, санаторні пансіонати, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього управління.

Пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що передача у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснюється безоплатно.

У переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР (додаток № 1 до постанови Ради Міністрів Української РСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960 № 606) в тому числі значиться санаторій ім. Першого Травня.

Постановою Президії Ради Загальної Конфедерації професійних спілок СРСР № 2-1а від 18.11.1990 затверджено договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990, укладений між Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України, відповідно до умов якого за Федерацією незалежних профспілок України було закріплено перелік майна (в т.ч. санаторій ім. Першого Травня (м. Київ).

22.11.1991 постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України № II-II-I вирішено створити на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Рішенням Виконкому Ленінської районної ради міста Києва від 23.12.1991 № 971 зареєстровано Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Відповідно до постанови Президії Незалежних професійних спілок України № II-II-I від 22.11.1991 Федерація незалежних профспілок України передала, а Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" прийняло майно територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних і підсобно-допоміжних об'єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді з управління курортів профспілок, в обсязі і сумі згідно додатку (в т.ч. санаторій ім. Першого Травня), про що був складений акт прийому-передачі майна Федерації незалежних профспілок України від 24.01.1992 року.

Рішенням загальних зборів Закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" № Ѕ від 17.09.2003 дозволено продаж основних фондів дочірнього підприємства "Санаторій ім. Першого Травня", розташованих земельній ділянці по вул. Юнкерова Миколи, 37 у місті Києві.

23.12.2003 Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" від 22.12.2003 № 1475-В, видано свідоцтво про право власності Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на майновий комплекс санаторія по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 1 714, 90 кв.м. Серії МК № 010008031.

25.05.2004 між ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" та ТОВ "Кармен-Інвест" укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу № 8000109/2004-19, за умовами якого ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" продало, а ТОВ "Кармен-Інвест" прийняло та оплатило об'єкт нерухомого майна - майновий комплекс - санаторій за адресою: місто Київ, вул. Юнкерова, 37, загальною площею 1714,90 кв. м, який складається з двоповерхової адмінбудівлі, літ. А, загальною площею 412,00 кв. м; будівлі складу, літ. И, загальною площею 12,00 кв. м; будівлі складу (запчастин), літ. З, загальною площею 165,70 кв. м; літнього павільйону майстерні літ. Г, Ґ, загальною площею 287,80 кв. м; будівлі столярної майстерні, літ. Д, загальною площею 122,20 кв. м; адмінбудівлі № 2, літ. Б, загальною площею 139,90 кв. м; будівлі гаражу, літ. В, загальною площею 149,50 кв. м; будівлі ангару літ. Ж, загальною площею 426,40 кв. м.

14.09.2004 між ТОВ "Кармен-Інвест" і ТОВ "Патра" укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель, відповідно до якого ТОВ "Кармен-Інвест" передало ТОВ "Патра" у власність нежилі будівлі (літ. А, В, Д) загальною площею 683,70 кв. м, за адресою:

місто Київ, вул. Юнкерова, 37.

Надалі, 20.07.2006 ТОВ "Кармен-Інвест" укладено із ТОВ НВФ "Укрсервісбуд" договір купівлі-продажу нежилих будівель, відповідно до якого ТОВ "Кармен-Інвест" продало ТОВ НВФ "Укрсервісбуд" у власність нежилі будівлі (літ. И, З, Г, Г', Б, Ж) загальною площею 1031,20 кв. м, за адресою: місто Київ, вул. Юнкерова, 37.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що власником об'єкту нерухомого майна за адресою м.Київ, вул.Миколи Юнкерова, 37 зареєстровано наразі Товариство з обмеженою відповідальністю "Пуща-Парк", про що внесено запис на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 4062144 від 17.07.2013 року.

Скеровуючи справу №51/227 на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України зауважив, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції не встановлено у чиїй власності перебувало спірне майно на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та чи була згода власника на відчуження майна.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурор в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства охорони здоров'я України - зазначає, що спірне майно є державною власністю, а його відчуження відбулось без згоди державного органу, уповноваженого здійснювати від імені держави повноваження власника державного майна.

Так, на виконання постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР від 23 квітня 1960 року № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" (далі - постанова № 606) усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з пунктом 2 постанови № 606 майно передавалося профспілковим органам у відання.

Згідно з додатком до постанови № 606 у переліку санаторіїв, що передавалися Українській республіканській раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР, зазначено і санаторій імені Першого травня.

Указом Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Зі змісту наведених вище положень законодавства вбачається, що передача майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва від 23 грудня 1991 року № 9971 зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" як підприємство, що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому частка майна Федерації професійних спілок України, переданого у статутний фонд ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", становить 92,92 % розміру статутного фонду.

У той же час профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією.

Отже, спірний об'єкт був майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України.

Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, передані тимчасово Фонду державного майна України.

За змістом постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові, що закріплено ч.1 ст.317 ЦК України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Під час перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2013 у справі №51/227 та направлення за наслідками перегляду справи №51/227 на новий розгляд до касаційної інстанції, Верховним Судом України у постанові №3-107гс14 від 16.09.2014 встановлено, що на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно перебувало у державній власності та могло бути відчужене виключно за згодою власника. Проте, із наявних у матеріалах справи документах слідує, що така згода Фондом державного майна України не надавалась.

Так, у матеріалах справи міститься лист №10-25-10987 від 09.08.2011 Фонду державного майна Україна до прокуратури міста Києва, у якому Фонд зазначає, що ним не надавалась згода на відчуження майна ПрАТ Лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця», а укладання низки договорів, серед яких зазначено й договори купівлі-продажу №8000109/2004-19 від 25.05.2004 та купівлі-продажу будівель другого відділення дочірнього підприємства «Санаторій ім.Першого Травня», розташованих за адресою: м.Київ, вул.Гамарника, 40, відбувалося без відома та згоди Фонду.

Разом з тим, під час розгляду справи у суді, відповідачем 4 та відповідачем 5 надано заяви про застосування строку позовної давності, зважаючи на пропущений позивачем трирічний строк для подання позову.

В основу заперечень прокурора на вказані заяви покладено твердження про те, що про наявність порушення інтересів держави прокуратурі м.Києва стало відомо у травні 2011 року під час проведення перевірки за завданням Генеральної прокуратури України, що є підставою для відновлення строків для звернення із позовом до суду.

Натомість, із даним твердженням позивача погодитись не можна, виходячи з наступного.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згадану заяву може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення (судових рішень) за результатами його касаційного перегляду.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Поважними слід визнавати тільки такі причини, за яких кредитор проявляв належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не міг своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежали та не знаходились під його контролем.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Пунктом 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Так, як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся із даним позовом до суду лише у 2011 році, у той час як оспорювані договори укладені відповідачами ще 25.05.2004, 14.09.2004, 20.07.2006 року. Доказів на підтвердження поважності причин звернення із позовом до суду лише у 2011 році прокурором та позивачами не надано та матеріали справи не містять.

До того ж, порушення питання про правовий статус спірного нерухомого майна відбулось ще при зверненні у 1997 році Фонду державного майна України із позовом до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» про визнання недійсним установчих документів, а саме установчого договору, статуту АТ «Укрпрофоздоровниця» (до статутного фонду якого передано основні фонди і оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств та організацій профспілок), про що свідчить наявна у матеріалах справи постанова судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997 №041/18А137/7-7/30 у справі №137/7.

Суд вважає за необхідне зауважити, що у разі коли прокуратурі або органу, уповноваженому здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, в інтересах якої заявлено позов, було відомо про порушене право до проведення прокуратурою перевірки, то посилання прокуратури на обставини такої перевірки як на момент, з якого прокуратура дізналась про порушення права позивача, не ґрунтуються на вимогах закону.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, постанові від 02.09.2014 у справі №3-82гс14 та постанові від 23.12.2014 у справі №3-194гс14 року.

Відповідно до п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності заяви про застосування строку позовної давності лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає про сплив строку позовної давності, враховуючи відсутність поважних причин для визнання його поновленим, що є відповідно до приписів ч.ч.4,5 ст.267 ЦК України підставою для відмови у позові.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України, за І півріччя 2014 року, у яких Верховний Суд України зауважує, що коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушено, а стороною у спорі до винесення рішення заявлено про застосування позовної давності, та встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст.267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Водночас, оскільки прокурором не заявлено позовних вимог до відповідача 3, то суд дійшов висновку у задоволенні позову до відповідача 3 відмовити.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Статтею 49 ГПК України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 68 ГПК України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Так, враховуючи, що судом постановлюється рішення у вказаному спору, суд дійшов висновку, що вжиті заходи забезпечення позову у справі № 51/227 підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров'я України до Закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Патра", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрсервісбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуща-Парк" за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Федерація профспілок України, Дочірнє підприємство "Санаторій імені Першого Травня" Закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про:

- визнання недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-19 купівлі-продажу майнового комплексу загальною площею 1 714, 90 кв.м. по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві укладений 25.05.2004 р. між Закритим акціонерним товариством "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, ідентифікаційний код 02583780) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" (03040, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 87; ідентифікаційний код 31745327);

- визнання права власності держави Україна в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 683,70 кв.м. та вартістю 820 000,00 грн., а саме: адмінбудівлю 2-х поверхову під літерою "А" загальною площею 412,00 кв.м., будівлю гаражу під літерою "В" загальною площею 149,50 кв.м., будівлю столярної майстерні під літерою "Д" загальною площею 122,20 кв.м.;

- визнання права власності держави Україна в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 1 031,20 кв.м. та вартістю 1 525 000,00 грн., а саме: будівлю складу під літерою "И" загальною площею 12,00 кв.м., будівлю складу (запчастин) під літерою "З" загальною площею 165,70 кв.м., літній павільйон-майстерня під літерами "Г, Г" загальною площею 287,80 кв.м., адмінбудівлю № 2 під літерою "Б" загальною площею 139,30 кв.м., будівлю ангару під літерою "Ж" загальною площею 426,40 кв.м.;

- витребування у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуща-Парк" (04075, м.Київ, вул.Миколи Юнкерова, 37; ідентифікаційний код 38827238) нерухоме майно, що знаходиться по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 683,70 кв.м. та вартістю 820 000,00 грн. а саме: адмінбудівлю 2-х поверхову під літерою "А" загальною площею 412, 00 кв.м., будівлю гаражу під літерою "В" загальною площею 149, 50 кв.м., будівлю столярної майстерні під літерою "Д" загальною площею 122, 20 кв.м.

- витребування у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрсервісбуд" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, ідентифікаційний код 32244976) нерухоме майно, що знаходиться по вул. Юнкерова, 37 у місті Києві загальною площею 1 031, 20 кв.м. та вартістю 1 525 000, 00 грн., а саме: будівлю складу під літерою "И" загальною площею 12,00 кв.м., будівлю складу (запчастин) під літерою "З" загальною площею 165, 70 кв.м., літній павільйон-майстерня під літерами "Г,Г" загальною площею 287, 80 кв.м., адмінбудівлю № 2 під літерою "Б" загальною площею 139, 30 кв.м., будівлю ангару під літерою "Ж" загальною площею 426, 40 кв.м. - відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову у справі з дня набрання рішенням законної сили, вжиті відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі № 51/227, а саме:

- скасувати арешт на нерухоме майно що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 37 загальною площею 683,70 кв.м., а саме: адмінбудівлю 2-х поверхову під літерою "А" загальною площею 412,00 кв.м., будівлю гаражу під літерою "В" загальною площею 149,50 кв.м., будівлю столярної майстерні під літерою "Д" загальною площею 122,20 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Патра" (04210, місто Київ, вулиця Тимошенка, 19; ідентифікаційний код 23154071) на праві власності.

- скасувати арешт на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 37, загальною площею 1 031,20 кв.м., а саме: будівлю складу під літерою "И" загальною площею 12, 00 кв.м., будівлю складу (запчастин) під літерою "З" загальною площею 165,70 кв.м., літній павільйон-майстерня під літерами "Г,Г" загальною площею 287,80 кв.м., адмінбудівлю № 2 під літерою "Б" загальною площею 139,30 кв.м., будівлю ангару під літерою "Ж" загальною площею 426,40 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Укрсервісбуд" (03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, 72; ідентифікаційний код 32244976) на праві власності;

- зняти заборону будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 37 загальною площею 683,70 кв.м., а саме: адмінбудівлю 2-х поверхову під літерою "А" загальною площею 412,00 кв.м., будівлю гаражу під літерою "В" загальною площею 149,50 кв.м., будівлю столярної майстерні під літерою "Д" загальною площею 122,20 кв.м.;

- зняти заборону будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 37, загальною площею 1 031,20 кв.м., а саме: будівлю складу під літерою "И" загальною площею 12, 00 кв.м., будівлю складу (запчастин) під літерою "З" загальною площею 165,70 кв.м., літній павільйон-майстерня під літерами "Г,Г" загальною площею 287,80 кв.м., адмінбудівлю № 2 під літерою "Б" загальною площею 139,30 кв.м., будівлю ангару під літерою "Ж" загальною площею 426,40 кв.м.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 09.04.2015 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили у відповідності до ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 14.04.2015 року.

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя С.В. Балац

Суддя П.І. Паламар