Рішення

від 08.01.2013 по справі 2-2287/12

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

Справа №2-2287

2012 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року Ленінський районний суд м.Луганська у складі:

головуючого судді Бугери О.В.,

при секретарі Тихенькій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із відповідним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що відповідач у справі всупереч діючим нормам Конституції, міжнародно-правових гарантій існування прав і свобод людини, порушив його права. А саме, направила до правоохоронних органів офіційне звернення щодо нього недостовірну негативну інформацію, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Зазначив, що ОСОБА_2, офіційно направила заяву від 24.01.2012 року у порядку статті 97 КПК України про звинувачення позивача у скоєних злочинах. Цю заяву ОСОБА_2 направила Генеральному прокурору України. В ній вона вказує, що позивачем здійснені протиправні дії та вона вимагала притягнути його до кримінальної відповідальності за статтею 365 КК України. Враховуючи, що в своєму офіційному зверненні-заяві від 24.01.2012 року у порядку статті 97 КПК України ОСОБА_2 вказала про факти та злочини, які не відповідають дійсності, то ці відомості порочать на думку позивача його честь, гідність та ділову репутацію. В цій заяві ОСОБА_2 вказує наступні безпідставні звинувачення відносно позивача дослівно: «Кроме того, установлено, что на въезде на штрафплощадку вывешено объявление о том что по всем вопросам деятельности штрафплощадки необходимо обращаться к жене ОСОБА_1 ОСОБА_4 и указан ее мобильный телефон. А согласно инструкции в случае отсутствия ОСОБА_1 его обязанности начальника выполняет его сын ОСОБА_5. Ни ОСОБА_4 ни ОСОБА_5 службе в ГАИ не имеют никакого отношения, а являются частными предпринимателями и членами семьи ОСОБА_1.

После отъезда комиссии Департамента ГАИ Украины должностные лица ГАИ Луганской области не только не отреагировали на выводы комиссии, не привлекли к ответственности ОСОБА_1 и сотрудников кадрового обеспечения, но и дали возможность ОСОБА_1 уволиться из органов Внутренних дел по собственному желанию и, тут же, назначили его гражданским начальником Площадки временного задержания транспортных средств в Луганской области.

25.12.2008г. ОСОБА_1 был подан рапорт об уходе на пенсию, а 28.12.08 года выходит приказ УМВД в Луганской области об усилении контроля ОСОБА_1 над «площадкой» и усиления ее работы.

После написания ОСОБА_1 в январе 2008 года рапорта об уходе на пенсию по собственному желанию, ни в январе, ни в феврале его рапорту не дают ход, а только в марте 2009 года он был уволен. Это все происходит после результатов Киевской проверки - ему было предложено «задним числом» уйти на пенсию. Но гражданским начальником «штрафплощадки» он является по сегодняшний день.

Ознакомившись с результатами проверки Департамента ГАИ Украины я написала, что, на данный момент, результаты проверки меня устраивают. Но я даже не могла подумать что дальше проверки это дело не пойдет. Решение до сегодняшнего дня не принято.

Основываясь на вышеизложенном

ПРОШУ:

1. Руководствуясь выводами Комиссии Министерства Внутренних дел Украины возбудить уголовное дело по статье 365 УК Украины в отношении ОСОБА_1 и должностных лиц ГАИ Луганской области, кто был виновен в незаконной деятельности «штрафплощадки» и незаконном прохождении службы в УМВД Луганской области ОСОБА_1 без аттестации и пенсионного возраста.»

Дана заява ОСОБА_2 була перенаправлена Генеральною прокуратурою України до Прокуратури Луганської області для перевірки та вжиття заходів прокурорського реагування. Під час проведеної перевірки посадовими особами Прокуратури Луганської області заяви ОСОБА_2 було встановлено, що злочини, нібито здійснені позивачем, про які вказано ОСОБА_2 в її заяві не знайшли свого підтвердження. Тобто ОСОБА_2 навмисно зазначила в своєї заяві про злочини, які взагалі не відбувалися.

З посиланням на вимоги ст.200, 280 ЦК України, Закону України "Про інформацію", просив суд захистити його честь, гідність та ділову репутацію. Просив визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності та ганьблять, принижують честь, гідність та його ділову репутацію, відомості, що викладені відповідачем у зверненні до Генерального прокурора України. Також зазначав, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду, оскільки недостовірні відомості зазначенні відповідачем розповсюджені в правоохоронних органах, де він працює, це призвело до непорозуміння з його керівництвом та його підлеглими. Такі дії відповідача завдали йому велику моральну шкоду, спричинило погіршення відносин з підлеглими, громадськістю і близьким оточенням, призвело до зниження рівня довіри до нього з боку колег по роботі. Він постійно змушений виправдуватися. У зв'язку з цим, знизився рівень його працездатності, що підтверджено чисельними листами непрацездатності, які виданні на його ім'я.

Крім того, своїми неправдивим повідомленням відповідача завдано значної шкоди його діловій репутації, як добросовісного державного службовця з тривалим трудовим стажем, який досяг визначеного кар'єрного успіху. Зазначав, що він має безліч заохочень та подяки за сумлінне відношення до своєї роботи та добросовісне її виконання, нагороджувався орденами та медалями, а також впродовж всієї служби був направлений в гарячі точки: Нагорний Карабах, Спітак, Новий АфонБелогорськ, АР Крим, за що був нагороджений. Тобто, з вини відповідача ним понесені значні матеріальні витрати та нанесена відповідачем значна моральна шкода та шкода його діловій репутації.

Зобов'язати відповідача направити спростування до Генерального прокурора України наступного змісту: «В моїй заяві від 24.01.2012 року у порядку статті 97 КПК України до Генерального прокурора України відносно здійснення протиправних дій колишнім працівником УДАІ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_1 щодо діяльності спецмайданчику тимчасового затримання транспортних засобів УДАІ ГУМВС України в Луганській області були зазначені відомості, які не відповідають дійсності. Мною у цій заяві безпідставно було звинувачено колишнього працівника міліції ОСОБА_1 в здійсненні злочинів, які не мали місця. Також, мною в вищезазначеній заяві до правоохоронних органів було необґрунтовано вказано про протиправні дії працівника міліції ОСОБА_1 разом з його родиною, які не мали місця».

Стягнути з відповідачки на його користь в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди в сумі 150 тисяч гривень.

Позивач в судовому засіданні свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Додатково подав суду ряд клопотань. Зазначив, що просить суд в порядку ст.211 ЦПК України при прийнятті рішення по справі постановити окрему ухвалу і направити її для вжиття заходів реагування до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатуру при Кабінеті Міністрів України з вимогою прийняти рішення про припинення адвокатської діяльності адвоката ОСОБА_2 та анулювання свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №831 від 21.12.2006 року. Також зазначив, що предметом розгляду даної справи є факт того, що відповідачка спрямувала на адресу правоохоронних органів офіційне звернення з завідомо недостовірними даними про нього. Просив врахувати, що цивільна справа, яка перебуває в провадженні судді Вінтоняк стосується іншого офіційного звернення ОСОБА_2 від 02.04.2012 року до начальника УМВС України в Луганській області. А в провадженні судді Женеску Е.В. знаходиться справа за його позовом до ОСОБА_2 від 02.04.2012 року де вона звинувачує не лише його а й колишнього прокурора Луганської області та інших працівників прокуратури, які нібито покривають злочини вчинені ним. Тобто, позови не є аналогічними. Підстав для закриття провадження у справі немає. Наполягав на тому, що в своєму офіційному документі - заяві від 24.01.2012 року в порядку ст.97 КПК України ОСОБА_2 хоча й не вказала свій статус як «Адвокат», але відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру», Правил адвокатської етики не мала правових підстав направляти заяву від 24.01.2012 року в порядку ст.97 КПК України зазначаючи завідомо неправдиве повідомлення про злочин. Вважав, що таким зверненням відповідач порушили вимоги ст.6 Правил адвокатської етики та навмисно, в корисливих інтересах повідомили про вчинення ним злочину, що є неприпустимим для адвоката. Тому просив винести окрему ухвалу про порушення адвокатом ОСОБА_2 Закону україни «Про адвокатуру» та Правил адвокатської етики. Звертав увагу, що з таких дій відповідача судами вже вживались заходи реагування та було винесено суддею Золотарьовим О.Ю. окрему ухвалу.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, подала суду письмові пояснення за позовом, просила в задоволенні позову відмовити, посилалась на те, що позивачем переплутано всі постанови та заяви, позови до суду подані однакові. Рішення за цією заявою вже прийнято 31.05.2012 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.3 Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦК України, фізична особа має право на повагу до гідності та честі, які є особистими немайновими правами, якими особа володіє довічно. Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України.

Стаття 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Стаття 32 Конституції України гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст.275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Так судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2, офіційно направила заяву від 24.01.2012 року у порядку статті 97 КПК України про звинувачення позивача у скоєних злочинах. Зазначена заява була адресована відповідачем ОСОБА_2 Генеральному прокурору України. Із змісту заяви вбачається, що позивачем ОСОБА_1 вчинені протиправні дії та вона вимагає притягнути його до кримінальної відповідальності за статтею 365 КК України.

Безпосередньо в заяві дослівно було зазначено, що « Кроме того, установлено, что на въезде на штрафплощадку вывешено объявление о том что по всем вопросам деятельности штрафплощадки необходимо обращаться к жене ОСОБА_1 ОСОБА_4 и указан ее мобильный телефон. А согласно инструкции в случае отсутствия ОСОБА_1 его обязанности начальника выполняет его сын ОСОБА_5. Ни ОСОБА_4 ни ОСОБА_5 службе в ГАИ не имеют никакого отношения, а являются частными предпринимателями и членами семьи ОСОБА_1.

После отъезда комиссии Департамента ГАИ Украины должностные лица ГАИ Луганской области не только не отреагировали на выводы комиссии, не привлекли к ответственности ОСОБА_1 и сотрудников кадрового обеспечения, но и дали возможность ОСОБА_1 уволиться из органов Внутренних дел по собственному желанию и, тут же, назначили его гражданским начальником Площадки временного задержания транспортных средств в Луганской области.

25.12.2008г. ОСОБА_1 был подан рапорт об уходе на пенсию, а 28.12.08 года выходит приказ УМВД в Луганской области об усилении контроля ОСОБА_1 над «площадкой» и усиления ее работы.

После написания ОСОБА_1 в январе 2008 года рапорта об уходе на пенсию по собственному желанию, ни в январе, ни в феврале его рапорту не дают ход, а только в марте 2009 года он был уволен. Это все происходит после результатов Киевской проверки - ему было предложено «задним числом» уйти на пенсию. Но гражданским начальником «штрафплощадки» он является по сегодняшний день.

Ознакомившись с результатами проверки Департамента ГАИ Украины я написала, что, на данный момент, результаты проверки меня устраивают. Но я даже не могла подумать что дальше проверки это дело не пойдет. Решение до сегодняшнего дня не принято».

В заяві відповідачем було зазначено вимогу відповідно до висновків Комісії Міністерства Внутрішніх справ України порушити кримінальну справу за ст.365 КК України щодо позивача ОСОБА_1 та посадових осіб ДАІ Луганської області, хто винуватий в незаконній діяльності «Штрафмайданчику» та незаконному проходженні служби в УМВС Луганської області ОСОБА_1 без атестації та пенсійного віку». /а.с.10-11/. При цьому заява була написана від імені ОСОБА_2, як члена територіальної громади м.Луганська.

Відповідач в свої письмових поясненнях, що долучені до справи посилалась на те, що дійсно надсилала заяву на ім'я Генерального прокурора України 24.01.2012 року. Дана заява була наслідком встановлених під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до неї суддею Золотарьовим О.Ю.. /справа №2-321/12/, а саме було встановлено, що її заява на ім'я ОСОБА_7 про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст.ст. 364, 365, 356 КК України від 03.12.2008 року так і не була розглянута по суті. Тому вона була змушена звернутись із заявою щодо розгляду її звернення до Генерального прокурора України. В заяві вона виклала лише факти, що були обґрунтовані на результатах перевірок.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідно до повідомлення від 03.05.2012 року №11/11-А-149 було розглянуто звернення ОСОБА_2 Управлінням ДАІ ГУМВС України в Луганській області та встановлено, що дійсно за результатами службової перевірки встановлено деякі недоліки в організації службової діяльності спеціального майданчика для тимчасового утримання транспортних засобі м.Луганська (підпорядкованого УДАІ) та прорахунки в організації кадрового забезпечення. Відповідно до п.2 Наказу ГУМВСУ від 03.03.2009 року №218 заслуговував на притягнення до дисциплінарної відповідальності старший інженер-програміст сектору інформаційного забезпечення чергової частини УДАІ ГУМВСУ підполковник ОСОБА_1, але враховуючи поданий ним рапорт про звільнення з ОВС, обмежились цим /а.с.54-55/.

Заява ОСОБА_2 була направлена Генеральною прокуратурою України до Прокуратури Луганської області для перевірки та вжиття заходів прокурорського реагування.

Як вбачається з листа прокуратури Луганської області від 12.06.2012 року прокуратурою було проведено перевірку доводів заявника та за її наслідками 31.05.2012 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та посадових осіб УДАІ ГУМВС України в Луганській області за фактом перевищення влади або службових повноважень за ознаками злочину, передбаченого ст.365 КК України на підставі п.1 ст.6 КПК України, за відсутністю події злочину /а.с.68, 69, 70,71/.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Судом встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника спеціального майданчика для тимчасового зберігання затриманих транспортних засобів міста Луганськ ГУ МВСУ з 15 березня 2010 року, згідно до наказу №45 від 10.03.2010 року /а.с.73, 74/.

У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов'язані з її спростуванням. Тобто, позивачем доведено, що відповідачем у справі в його заяві наведено інформацію, що є неправдивою.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Позивач визначив спосіб захисту свого права шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_2 направити до Генарльного прокурора України спростування недостовірних відомостей, що були викладені в заяві-зверненні від 24.01.2012 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позову в частині визнання відомостей, викладених в заяві, такими що не відповідають дійсності та ганьблять, принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, а також щодо зобов'язання спростувати зазначені відомості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода підлягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцством або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у дешевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визнанні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В ході розгляду справи було встановлено, що відповідачем було розповсюджено неправдиві відомості стосовно позивача, тобто доведено винність дій відповідача. При цьому було встановлено, що зазначені відомості викладені в заяві є неправдивими. Враховуючи особу позивача, який неодноразово заохочувався за сумлінну службу, про що свідчать надані ним копії оглянутих в судовому засіданні посвідчень про нагородження, обставини на які він посилався, а також те, що відповідачем не було надано до суду будь яких пояснень або заперечень з приводу позову, суд вважає, що позивачу завдано моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу суд враховує принципи розумності та справедливості та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 5000 гривень, тобто задовольнити вимоги позивача частково.

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір пропорційно від задоволених вимог, оскільки позивач при подачі позову був звільнений від його сплати.

Що стосується винесення судом окремої ухвали щодо адвоката ОСОБА_2, суд вважає, що в цій частині вимоги заяви не підлягають задоволенню. Оскільки, як вбачається із самого звернення відповідача нею було подано заяву від імені - «Члена територіальної громади», будь-яких посилань на відповідача, як «Адвоката» матеріали справи не містять. З самого звернення та відповідей на звернення не вбачається, що відповідач діяла як адвокат, як безпосередньо, так і в інтересах будь-якого клієнта.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 2, 16, 20, 23, 94, 275, 277, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати відомості, викладені в зверненні ОСОБА_2 від 24.01.2012 року до Генерального прокурора України, недостовірними та такими, що не відповідають дійсності та ганьблять, принижують честь, гідність та ділову репутацію: «Кроме того, установлено, что на въезде на штрафплощадку вывешено объявление о том что по всем вопросам деятельности штрафплощадки необходимо обращаться к жене ОСОБА_1 ОСОБА_4 и указан ее мобильный телефон. А согласно инструкции в случае отсутствия ОСОБА_1 его обязанности начальника выполняет его сын ОСОБА_5. Ни ОСОБА_4 ни ОСОБА_5 службе в ГАИ не имеют никакого отношения, а являются частными предпринимателями и членами семьи ОСОБА_1.

После отъезда комиссии Департамента ГАИ Украины должностные лица ГАИ Луганской области не только не отреагировали на выводы комиссии, не привлекли к ответственности ОСОБА_1 и сотрудников кадрового обеспечения, но и дали возможность ОСОБА_1 уволиться из органов Внутренних дел по собственному желанию и, тут же, назначили его гражданским начальником Площадки временного задержания транспортных средств в Луганской области.

25.12.2008г. ОСОБА_1 был подан рапорт об уходе на пенсию, а 28.12.08 года выходит приказ УМВД в Луганской области об усилении контроля ОСОБА_1 над «площадкой» и усиления ее работы.

После написания ОСОБА_1 в январе 2008 года рапорта об уходе на пенсию по собственному желанию, ни в январе, ни в феврале его рапорту не дают ход, а только в марте 2009 года он был уволен. Это все происходит после результатов Киевской проверки - ему было предложено «задним числом» уйти на пенсию. Но гражданским начальником «штрафплощадки» он является по сегодняшний день.

Ознакомившись с результатами проверки Департамента ГАИ Украины я написала, что, на данный момент, результаты проверки меня устраивают. Но я даже не могла подумать что дальше проверки это дело не пойдет. Решение до сегодняшнего дня не принято.

Основываясь на вышеизложенном

ПРОШУ:

1. Руководствуясь выводами Комиссии Министерства Внутренних дел Украины

возбудить уголовное дело по статье 365 УК Украины в отношении ОСОБА_1 и должностных лиц ГАИ Луганской области, кто был виновен в незаконной деятельности «штрафплощадки» и незаконном прохождении службы в УМВД Луганской области ОСОБА_1 без аттестации и пенсионного возраста.»

Зобов'язати ОСОБА_2 направити спростування до Генерального прокурора України наступного змісту: «В моїй заяві від 24.01.2012 року у порядку статті 97 КПК України до Генерального прокурора України відносно здійснення протиправних дій колишнім працівником УДАІ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_1 щодо діяльності спецмайданчику тимчасового затримання транспортних засобів УДАІ ГУМВС України в Луганській області були зазначені відомості, які не відповідають дійсності. Мною у цій заяві безпідставно було звинувачено колишнього працівника міліції ОСОБА_1 в здійсненні злочинів, які не мали місця. Також, мною в вищезазначеній заяві до правоохоронних органів було необґрунтовано вказано про протиправні дії працівника міліції ОСОБА_1 разом з його родиною, які не мали місця».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5.000 (п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 429 ( чотириста двадцять дев'ять) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після за кінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий: суддя О.В.Бугера