Ухвала

від 04.09.2013 по справі 5011-52/1796-14/193-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-52/1796-14/193-2012 04.09.13

За скаргою Приватного підприємства «Науково-медичний центр Ноу Хау Мед»

на дії Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. у справі № 5011-52/1796-14/193-2012

За позовом Фізичної особи - підприємця Шафігулліної Олени Талгатівни

до Приватного підприємства «Науково-медичний центр Ноу Хау Мед»

про стягнення 24 762, 20 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Журавльов П.В. за довіреністю № 722 від 07.03.2012 р.;

від відповідача (скаржника): не з'явився;

від ВДВС: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. позов задоволено частково; вирішено стягнути з Приватного підприємства «Науково-медичний центр Ноу Хау Мед» на користь Фізичної особи - підприємця Шафігулліної Олени Талгатівни 16 988, 00 грн. відшкодування та 1 104, 19 грн. судового збору.

05.10.2012 р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. було видано відповідний наказ № 5011-52/1796-14/193-2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2013 р., рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. залишено в силі.

Представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано скаргу на дії та бездіяльність Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, відповідно до якої заявник просить суд визнати незаконною бездіяльність державного виконавця щодо ненадсилання постанови про відкриття виконавчого провадження відповідачу; визнати незаконними дії державного виконавця щодо примусового виконання рішення; визнати недійсною постанову про арешт коштів боржника від 10.01.2013 р. у виконавчому провадженні № 35483627.

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем в порушення приписів ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» не було направлено боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, чим порушено право останнього на добровільне виконання рішення суду та безпідставно накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках відповідача. При цьому, скаржник також вказує на те, що в постанові про арешт коштів державний виконавець вказав найменування боржника як «Приватне підприємство «Науково-медичний центр НОУ» код ЄДРПОУ 35991721 адреса: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 51/1, кв. 10», проте як вказаний код ЄДРПОУ присвоєно юридичній особі з найменуванням: «Приватне підприємство «Науково-медичний центр Ноу Хау Мед».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. розгляд скарги Приватного підприємства "Науково-медичний центр Ноу Хау Мед" на дії Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції призначено на 30.07.2013 р.

29.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції надійшов відзив на скаргу відповідача, в якому він звертає увагу на те, що ним було направлено примірник постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2012 р. на адресу боржника, вказану у наказі господарського суду міста Києва від 05.10.2012 р., проте відповідний лист було повернуто ТОВ «Укркур'єр» з відміткою про те, що боржник за відповідною адресою відсутній. Оскільки направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу, вказану у виконавчому документі, є належним доказом повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, та зважаючи що боржник в строк встановлений державним виконавцем, а саме: до 07.12.2012 р. не виконав в добровільному порядку рішення суду, 10.01.2013 р. державним виконавцем відповідно до наданої органами ДПС України інформації було накладено арешт на кошти боржника, які знаходяться на рахунках, відкритих у банківських установах. При цьому, у відзиві зазначається, що найменування боржника було відображено у відповідних постановах згідно з наказом господарського суду міста Києва від 05.10.2012 р. Також, зазначається, що 12.02.2013 р. представник боржника ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та у зв'язку з тим, що боржником документи виконавчого провадження були отримані із запізненням, державним виконавцем 12.02.2013 р. було винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій на строк до 19.02.2013 р., однак боржником так і не було виконано рішення суду у добровільному порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. на підставі клопотання представника позивача строк розгляду скарги у справі № 5011-52/1796-14/193-2012 було продовжено на п'ятнадцять днів та відкладено її розгляд на 04.09.2013 р.

09.08.2013 р. Фізичною особою - підприємцем Шафігулліною Оленою Талгатівною через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано заяву, відповідно до якої вона на підставі ст. 117 ГПК України просила суд виправити помилку в наказі господарського суду міста Києва № 5011-52/1796-14/193-2012 від 05.10.2012 р., а саме, внести зміни в найменування відповідача. Заяву обґрунтовано тим, що у наказі господарського суду міста Києва № 5011-52/1796-14/193-2012 від 05.10.2012 р. невірно вказано найменування відповідача, а саме: «Приватне підприємство «Науково-медичний центр НОУ», замість вірного: «Приватне підприємство «Науково-медичний центр Ноу Хау Мед».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р. вказану заяву позивача призначено до розгляду на 20.08.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2013 р. було виправлено допущену у вступній та резолютивній частині рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. та у повному тексті рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. у справі № 5011-52/1796-14/193-2012 описку та ухвалено вірним найменуванням відповідача вважати «Приватне підприємство «Науково-медичний центр Ноу Хау Мед»; задоволено заяву Фізичної особи - підприємця Шафігулліної Олени Талгатівни про виправлення помилки в наказі господарського суду міста Києва від 05.10.2012 р. № 5011-52/1796-14/193-2012, виправлено допущену в наказі господарського суду міста Києва від 05.10.2012 р. № 5011-52/1796-14/193-2012 помилку та ухвалено вірним найменуванням відповідача вважати «Приватне підприємство «Науково-медичний центр Ноу Хау Мед».

У судове засідання 04.09.2013 р. представники відповідача та ВДВС не з'явились, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу відповідача на дії Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. у справі № 5011-52/1796-14/193-2012, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно із ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Законом України "Про виконавче провадження" регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Також, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Так, акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

У відповідності із вимогами ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження. Виконавчий збір і витрати, пов'язані з організацією і проведенням виконавчих дій у такому разі з боржника не стягуються.

Як вбачається з пояснень скаржника та матеріалів справи, на виконанні Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції знаходиться наказ господарського суду міста Києва від 05.10.2012 р. № 5011-52/1796-14/193-2012.

Відповідно до наданих ВДВС копій матеріалів виконавчого провадження ВП № 35483627, 28.11.2012 р. позивач звернувся до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з заявою, згідно з якою просив відкрити виконавче провадження та примусово виконати рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. у справі № 5011-52/1796-14/193-2012.

Вимог про накладення одночасно з відкриттям виконавчого провадження арешту на майно або кошти боржника, - вказана заява не містить.

30.11.2012 р. головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптіковим І.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 05.10.2012 р. № 5011-52/1796-14/193-2012, боржнику надано строк до 07.12.2012 р. самостійно виконати вимоги виконавчого документа.

Супровідний лист за № 05/62462 щодо направлення зазначеної постанови боржнику датовано 30.11.2012 р., проте як вбачається з наявного в матеріалах виконавчого провадження Повідомлення про вручення відправлення ТОВ «Укркур'єр», складеного відносно поштового відправлення боржнику на адресу: 65015, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 51/, кв. 10, воно було відправлено 24.12.2012 р., тобто з порушенням встановленого ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» строку на 23 календарних дні та зокрема вже після спливу визначеного постановою про відкриття виконавчого провадження строку на добровільне виконання рішення суду (07.12.2012 р.).

Відповідно до відмітки ТОВ «Укркур'єр» від 08.01.2013 р. зазначене поштове відправлення повернуто відправнику з причини відсутності адресата за вказаною адресою.

10.01.2013 р. головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптіковим І.О. було отримано від Державної податкової служби України відповідь № 458618 від 03.12.2012 р. про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах, відповідно до якої юридичною особою за кодом ЄДРПОУ 35991721 відкрито рахунки № 260061718 в Дрігій Од.Ф. АБ «Укргазбанк», м. Одеса, та 26009147459 в АБ «Укргазбанк».

Того ж дня, 10.01.2013 р. головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптіковим І.О. винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунках у АБ «Укргазбанк» в межах суми 18 092, 19 грн.

Листом від 06.02.2013 р. за № 14832/892/2013 АБ «Укргазбанк» повідомив ВДВС про те, що він повертає без виконання постанову про арешт коштів в силу невірного зазначення найменування боржника.

12.02.2013 р. представник боржника ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП № 35483627.

Того ж дня, 12.02.2013 р. головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптіковим І.О., зважаючи на несвоєчасне отримання боржником копій матеріалів виконавчого провадження, винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 19.02.2013 р.

Відповідно до пояснень ВДВС станом на момент оскарження боржником дій державного виконавця та винесеної ним постанови про арешт коштів до господарського суду міста Києва, рішення суду у даній справі так виконано в добровільному порядку не було.

Проаналізувавши доводи скаржника та вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про те, що дійсно, не переконавшись в отриманні боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець 10.01.2013 р. виніс постанову про арешт коштів на його рахунках у банківських установах.

З наведених обставин вбачається, що внаслідок несвоєчасного повідомлення боржника (скаржника) про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 05.10.2012 р. № 5011-52/1796-14/193-2012, він був позбавлений гарантованого Законом права добровільно виконати у встановлений державним виконавцем семиденний строк рішення суду.

Наведені дії державного виконавця вказують на порушення ним вимог статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", що призвело до порушення прав та законних інтересів боржника.

Зважаючи на вказані порушення встановленого Законом порядку, та оскільки заява стягувача не містила вимог про накладання арешту коштів на рахунках боржника у банківських установах, у державного виконавця не було правових підстав для винесення оскаржуваної постанови про арешт коштів.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне визнати незаконними відповідні дії Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та визнати недійсною відповідну постанову.

Так, відповідно до п. 9.13. Постанови Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Слід зазначити, що в поданій до суду скарзі боржник також просить суд визнати незаконною бездіяльність державного виконавця щодо ненадсилання постанови про відкриття виконавчого провадження відповідачу, проте така вимога задоволена бути не може в силу підтвердження обставин того, що державним виконавцем було направлено на адресу відповідача відповідну постанову, проте з порушенням визначених Законом строків.

Крім того, скаржник просить суд визнати незаконними дії державного виконавця щодо примусового виконання рішення, проте, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження державним виконавцем відповідні дії розпочаті не були.

Так, відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно ж до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника віднесено до заходів забезпечення виконання рішення, який може застосовуватись як на стадії відкриття виконавчого провадження у випадку подання відповідної заяви стягувачем, так і на стадії вчинення підготовчих дій щодо примусового виконання рішення у випадку не виконання його боржником у добровільному порядку протягом наданого державним виконавцем строку.

На підставі зазначеного скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Приватного підприємства «Науково-медичний центр Ноу Хау Мед» на дії Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. у справі № 5011-52/1796-14/193-2012 - задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. у справі № 5011-52/1796-14/193-2012 щодо винесення 10.01.2013 р. постанови про арешт коштів боржника ВП № 35483627.

3. Визнати недійсною постанову ВП № 35483627 від 10.01.2013 р. про арешт коштів боржника, винесену під час виконання Другим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. у справі № 5011-52/1796-14/193-2012.

4. В іншій частині скарги відмовити.

5. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.С. Ломака