Постанова

від 23.10.2013 по справі 5011-64/13950-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа№ 5011-64/13950-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання - Волошиній З.В.,

за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 23.10.2013 по справі № 5011-64/13950-2012):

від позивача: Оліярник О.Р. (довіреність від 29.07.2013 №б/н);

від відповідача1: Король О.В. (довіреність від 20.07.2012 №б/н), Сисов В.С. (довіреність 02.09.2013 №б/н);

від відповідача2: не з'явилися;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна митна служба - не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "АСТ-України"

на рішення Господарського суду м. Києва від 06.08.2013

у справі № 5011-64/13950-2012 (судді: Зеленіна Н.І., Картавцева Ю.В., Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "АСТ-України"

до відповідача1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий обрій"

до відповідача2: Державної служби інтелектуальної власності України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна митна служба України

про захист прав інтелектуальної власності, визнання недійсним договору про передачу прав на свідоцтво на знак для товарів та послуг від 17.08.2011 та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

08.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничо-книготорговельна компанія «АСТ-Україна» (далі - ТОВ «Видавничо-книготорговельна компанія «АСТ-Україна») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий обрій» (далі - ТОВ «Новий обрій») та Державної служби інтелектуальної власності України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної митної служби України про захист прав інтелектуальної власності, визнання недійсним договору про передачу прав на свідоцтво на знак для товарів та послуг від 17.08.2011 та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що знак для товарів та послуг «АСТ», право власності на який належить позивачу за свідоцтвом № 59471, було передано ТОВ «Новий обрій» згідно із договором від 17.08.2011, який позивачем не підписувався, в зв'язку із чим він просив суд визнати такий договір недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2013 у справі № 5011-64/13950-2012 в задоволенні позову ТОВ "Видавничо-книготорговельна компанія "АСТ-України" до ТОВ "Новий обрій" та Державної служби інтелектуальної власності України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної митна служба України про захист прав інтелектуальної власності, визнання недійсним договору про передачу прав на свідоцтво на знак для товарів та послуг від 17.08.2011 та зобов'язання вчинити дії - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ "Видавничо-книготорговельна компанія "АСТ-України" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 по справі № 5011-64/13950-2012 скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю: по відношенню до відповідача 1: укладений між ТОВ "Видавничо-книготорговельна компанія "АСТ-України" та ТОВ "Новий обрій" договір від 17.08.2011 купівлі-продажу прав на знак для товарів та послуг "АСТ" визнати недійсним з дати укладення; по відношенню до відповідача 2: зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України відновити у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг дію Свідоцтва на знак для товарів та послуг № 59471 від 11.11.2005, яке видане на ім'я ТОВ "Видавничо-книготорговельна компанія "АСТ-України".

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, порушив норми матеріального та процесуального законодавства України; а саме тим, що ТОВ "Видавничо-книготорговельна компанія "АСТ-України" в порушення ч.3 ст. 104 ГПК України не був своєчасно повідомлений про дату та час судового засідання, у зв'язку з чим не мав можливості надати суду власні докази, якими обгрутовуються позовні вимоги про визнання договору недійсним; встановлення судом факту не підписання договору про передачу права власності на знак однієї із сторін договору (уповноваженим представником однієї із сторін договору), відповідно до приписів ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", є правовою підставою для визнання судом даного договору недійсним у зв'язку із недодержанням обов'язкової письмової форми для даного виду господарських договорів (правочин не підписаний однією із його сторін - ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 у справі № 5011-64/13950-2012 апеляційну скаргу ТОВ "Видавничо-книготорговельна компанія "АСТ-України" прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження у даній справі та призначено розгляд даної справи на 09.10.2013.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 у справі № 5011-64/13950-2012 розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.10.2013.

Враховуючи перебування судді Гарник Л.Л. на лікарняному, за розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги ТОВ "Видавничо-книготорговельна компанія "АСТ-України" у справі №5011-64/13950-2012 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Разіна Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 у справі № 5011-64/13950-2012 прийнято апеляційну скаргу ОВ "Видавничо-книготорговельна компанія "АСТ-України" до провадження у новому складі суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Новий обрій» просить суд рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 у справі № 5011-64/13950-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2006 Державним департаментом інтелектуальної власності видано ТОВ «ВКК «АСТ-Україна» свідоцтво України № 59471 на знак для товарів та послуг «АСТ» стосовно всіх товарів (Кл.16) і послуг (Кл.35) класів Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі -МКТП) та здійснено офіційну публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»; дата подання заявки № №m200513620 - 11.11.2005.

03.07.2012 ТОВ «Новий обрій» подало до Державної служби інтелектуальної власності України заяву із проханням опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак для товарів і послуг «АСТ» за свідоцтвом України № 59471 стосовно всіх товарів 16 і послуг 35 класів МКТП.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви було додано нотаріально засвідчену копію Договору від 17.08.2011 і документ про сплату збору в необхідному розмірі.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Згідно із ч. 2 ст. 1114 ЦК України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Також відповідно до п. 2.1. Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України N 576 від 03.08.2001 року (далі - Інструкція) для публікації в бюлетені та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на знак та надання дозволу на використання знака до Державної служби подають такі документи:

1) заяву про публікацію та внесення до реєстру (реєстру договорів) відомостей;

2) договір (ліцензійний договір) або нотаріально засвідчений витяг з договору;

3) документ про сплату збору за опублікування відомостей;

4) довіреність, у випадку, якщо документи від імені сторони договору подає представник.

Згідно з умовами договору про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг від 17.08.2011:

- власник свідоцтва - ТОВ «ВКК «АСТ-Україна» в особі його директора Смірнова В.О. передає усі права, які випливають із свідоцтва України № 59471, заявка № m200513620 від 11.11.2005, стосовно товарів і послуг, вказаних у свідоцтві, відповідачу-1 - ТОВ «Новий обрій»;

- правонаступник - ТОВ «Новий обрій» сплачує власнику свідоцтва, юридичній особі ТОВ ВКК "АСТ-Україна" винагороду у сумі десять тисяч гривень. Розрахунок проводиться правонаступником протягом трьох років, починаючи із дати підписання Договору (пункт 1 розділу Договору «Умови, на підставі яких здійснюється передача права власності на знак для товарів і послуг»).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2012 Державною службою інтелектуальної власності України прийнято рішення стосовно публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу позивачем права власності на знак для товарів і послуг «АСТ» за свідоцтвом України № 594701 стосовно всіх товарів 16 і послуг 35 класів МКТП відповідачеві - ТОВ "Новий обрій".

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 208 ЦК України визначено правочини, які належить вчиняти у письмовій формі, зокрема, письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ч. 9 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» договір про передачу права власності на знак вважається дійсним, якщо він укладений у письмовій формі і підписаний сторонами.

Наведене свідчить, що договір про передачу прав на знаки для товарів і послуг має бути вчинений лише в письмовій формі. При цьому, відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбається з матеріалів справи, господарський суд м. Києва в зв'язку із наявністю спору між сторонами неодноразово зобов'язував сторони надати оригінал спірного договору, в тому числі і з метою проведення у справі судової експертизи. Проте, дані вимоги суду сторонами не були виконані.

Проте в матеріалах даної справи міститься довідка слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, від 12.11.2012 про те, що 02.11.2012 року по вул. Вербовій, 7-а, в м. Києві у Соловей Людмили Вікторівни (директора ТОВ «Новий обрій») було викрадено документи, а саме "нотаріально завірений статут ТОВ "Новий обрій", оригінал свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Новий обрій" серії АОО № 124458, оригінал довідки серія АА № 190538 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ), два оригінали договорів про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів, дві розписки про отримання коштів за передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг від 17.08.2012 року стосовно знаку для товарів і послуг № 59470 і № 59471. По даному факту слідчим відділом Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушена кримінальна справа № 05-28878 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовної заяви та апеляційної скарги, позивач посилається на те, що з боку ТОВ «ВКК «АСТ-Україна» спірний договір підписано не колишнім директором Смірновим В. О., а невідомою особою, яка не мала повноважень на укладання вищезазначеного договору.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що позивачем не було надано на вимогу експерта при проведенні у справі судової експертизи оригіналу спірного договору та вільних зразків підпису Смірнова В.О., у зв'язку із чим проведення судової експертизи виявилось неможливим.

В судовому засіданні першої інстанції 06.08.2013, відповідно до п. 9 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру» адвокатом Король О. В., представником ТОВ «Новий обрій» були надані копії частини експертних висновків ХНДІ СЕ від 21.06.2013 стосовно договору від 17.08.2011 року про передачу права власності на знак товарів і послуг «АСТ» відносно всіх зазначених у свідоцтві України № 59471 товарів і послуг, в яких чітко зазначено, що виконання підпису, розташованого в рядку «Генеральний директор ТОВ «ВКК «АСТ Україна» здійснено Смірновим Віктором Вікторовичем.

Ця експертиза була проведена в рамках кримінального провадження у справі № 12012110050000256, і суд першої інстнації прийняв даний доказ в якості допустимого.

Крім того, в судовому засіданні першої інстанції 06.08.2013 представник відповідача-1 надав копію нотаріально завіреної заяви від 01.07.2013 року Куруняна С.В., директора з комерції та розвитку ТОВ «Видавництво АСТ», в якій останній зазначив, що в телефонній розмові з Смірновим В.О. останнім було підтверджено факт продажу прав на торгівельні марки «АСТ» та «Астрель» і ТОВ «Новий Обрій» є власниками прав на зазначені торгівельні марки.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не було надано належних доказів непідписання колишнім директором ТОВ «АСТ-Україна» Смірновим В. О. спірного договору та що наявність нотаріально завіреної копії договору від 17.08.2011 при відсутності інших доказів, не дає підстави зробити висновок, що спірний договір не підписувався директором ТОВ «Видавничо-книготорговельна компанія «АСТ-Україна».

Згідно з ч. 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює такі докази, як копія висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 23.07.2013 № 6847/66848/13-32 та копія висновку експерта за результатами проведення технічної експертизи документів від 25.07.2013 № 7239/7386/13-33, які були додані до апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідна технічна експертиза документів та судово-почеркознавча експертиза, за результатами яких складені ці висновки, проведені в межах кримінальної справи, але не в межах провадження у даній судовій справі. А тому ці експертні висновки не мають переваги перед тими експертними висновками, що взяті до уваги судом першої інстанції. Крім того, висновки експертиз не мають для суду заздалегідь встановленої сили та оцінюються судом сукупно із іншими доказами у справі, із врахуванням всіх обставин справи. Оригінал спірного договору не був наданий сторонами у справі ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції. Тому надання на експертизу в межах кримінальної справи саме оригіналу спірного договору та зроблені експертні висновки, надані апелянтом разом з апеляційною скаргою, є сумнівними. За таких обставин, доводи апелянта із посиланням на ці експертні висновки відхиляються судовою колегією за необгрунтованістю.

Враховуючи викладене, апелянтом не доведено належними та допустимими доказами того, що спірний договір про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг від 17.08.2011 не був підписаний з боку позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним та зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру знаків для товарів та послуг та здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" даних змін, у відповідності до яких власником свідоцтва на знак для товарів і послуг № 59470 визнати позивача у справі.

В силу ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Слід зазначити, що в обгрунтування апеляційної скарги, апелянт, крім іншого, вказує на те, що в порушення ч.3 ст. 104 ГПК України не був своєчасно повідомлений про дату та час судового засідання суду першої інстанції, коли було винесено оскаржуване рішення, у зв'язку з чим не мав можливості надати суду власні докази, якими обгрутовуються позовні вимоги про визнання договору недійсним. Вказані доводи апелянта не примається судовою колегією апеляційної інстанції з врахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду м. Києва від 22.07.2013 у даній справі про прийняття до провадження цієї справи судовою колегією та про призначення її розгляду на 06.08.2013 була надіслана сторонам, у тому числі позивачеві (апелянту), 26.07.2013, що підтверджується штампом на зворотньому боці вказаної ухвали.

У той же час апелянт до апеляційної скарги додає копію довідки № 95/8 про отримання ним 09.08.2013 рекомендованого листа від 29.07.2013 № 0103025870895, без підтвердження того, що саме він отримав 09.08.2013, та що це був за рекомендований лист від 29.07.2013. Вказана довідка є сумнівним доказом доводів апелянта із врахуванням вищезазначеного. До того ж, у вказаній довідці поряд із зазначенням посади особи, якою вона підписана стоїть риска, що також викликає сумнів щодо повноважень особи, якою ця довідка підписана.

Тому ці докази не можна вважати належними та допустимими відповідно до ст. 36 ГПК України та слід відхилити, оскільки вони не спростовують обставин справи, які на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та з дотриманням приписів норм матеріального і процесуального права прийняв законне й обґрунтоване рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 06.08.2013 у справі № 5011-64/13950-2012. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "АСТ-України" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 у справі № 5011-64/13950-2012 - без змін.

2. Справу № 5011-64/13950-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений 24.10.2013

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Пантелієнко В.О.

Разіна Т.І.