Рішення

від 25.03.2009 по справі 4/205

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/205

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

25.03.2009                                                             Справа  № 4/205

За первісним позовом  Військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Мукачівської КЕЧ району,          м. Мукачево

За участі третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Військової туристичної бази „Міжгір'я”, смт. Міжгір'я

До відповідача  Пилипецької сільської ради, с. Пилипець Міжгірського району

До третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Міцевича Миколи Альфоновича, с. Пилипець Міжгірського району

Про  визнання недійсними рішень ради від 22.10.2002р. № № 46, 47

Та за зустрічним позовом Пилипецької сільської ради, с. Пилипець Міжгірського району

До відповідача  Мукачівської КЕЧ району, м. Мукачево

Про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,55 га, що знаходиться в с. Пилипець в ур. „Шипіт –Лазок”

Суддя      Л. С. Журавчак

За участю представників сторін:

Від позивача –  Дементьєва С. М., представник по довіреності від 24.11.2008р.         № 220/954/д

Від 3-ї особи на стороні позивача -

Від відповідача –Костюк Г. В., голова Пилипецької сільської ради

Від 3-ї особи на стороні відповідача –

Участь –Хитрик Б. В., помічник військового прокурора Ужгородського гарнізону

Суть спору: про визнання недійсними рішень п'ятої сесії четвертого скликання Пилипецької сільської ради від 22.10.2002р. № № 46, 47 –за первісним позовом та про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,55 га за зустрічним позовом

Представник позивача та присутній в судовому засіданні прокурор підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та доповненні до неї.

Вказують на те, що земельна ділянка в установленому законом порядку була надана позивачу з наступним посвідченням права користування нею Державним актом на безстрокове та безплатне користування від 1982 р.

Зазначають, що Пилипецька сільська рада при прийнятті оскаржуваних рішень порушила вимоги ст. ст. 12, 84, 149 Земельного кодексу України, оскільки розпорядилася землями державної власності (вилучила) при відсутності згоди землекористувача.

Пилипецька сільська рада позовні вимоги не визнала з наступних причин.

На момент надання спірної земельної ділянки в постійне користування відділу туризму Прик ВО  за Конституціями СРСР та УРСР існувала тільки державна форма власності.

Рішенням   виконкому Закарпатської обласної ради від 16.01.1974 р. № 15 відділу туризму Прик ВО відведено в постійне користування земельну ділянку площею 0,50 га за рахунок земель колгоспу ім. Леніна  Міжгірського району, а на підставі рішення виконкому Міжгірської райради від 26.02.1974 р. № 42 вказаному відділу видано акт на право користування землею.

Однак, земельна ділянка продовжувала знаходитися у колективній власності членів колгоспу ім. Леніна.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Земельного кодексу землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. На спірній земельній ділянці не знаходиться жодного з перелічених об'єктів, що підтверджується довідкою Міжгірського БТІ від 16.07.2004р. № 315, актами комісій, тощо. Хоча згідно з пунктом 1 рішення облвиконкому від 16.01.1974 р. № 15 на ній повинен був будуватись притулок для військових на 60 місць, а згідно з планом житлового містечка № 40 –одноповерховий гуртожиток загальною площею 457 кв. м. з роком побудови 1972-м. Відповідно до земельного законодавства УРСР не розпочаття у встановлені строки будівництва об'єкта нерухомості та не введення його в експлуатацію було безспірною підставою вилучити відведену на ці цілі земельну ділянку.

Невиконання покладених на землекористувачів обов'язків ( ст. 96 ЗК) може служити підставою для припинення права користування землею.

Такі підстави визначені в ст. 141 Земельного кодексу, а саме:

в)  припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій –наказом Міністра оборони України № 281 від 14.07.1998р. відділ туризму Прик ВО ліквідовано, а рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.10.2003р. по справі № 16/185 скасовано державну реєстрацію державного підприємства Міністерства оборони „Військова турбаза „Міжгір'я”.

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам –підтвердженням цього є акти відповідних служб району;

ґ)  використання земельної ділянки не за цільовим призначенням  -  суду не подано жодних доказів на підтвердження будівництва, введення в експлуатацію, функціонування притулку для військових, натомість є довідка БТІ, яка спростовує це;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати  -  суду не подано доказів сплати земельного податку, подачі розрахунків органу державної податкової служби.

Порядок та підстави примусового припинення прав на земельну ділянку, крім вказаного, врегульований ст. ст. 143, 144 Земельного кодексу України. Відповідно до ч. 3 ст. 149 згаданого Кодексу сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Приймаючи рішення № 46 від 22.10.2002р. сесія Пилипецької сільської ради діяла виключно в межах та на підставі закону. Адже прийняттю цього рішення передували неодноразові письмові звернення на адресу ДПМО „Військова турбаза „Міжгір'я”, акт від 09.09.2002р., протокол № 4 від 23.09.2002р. засідання постійно діючої комісії з питань погодження розміщення на території району будівництва нових, реконструкції та розширення діючих об'єктів.

Що стосується рішення № 47 від 22.10.2002р., то воно прийнято сесією сільської ради з дотриманням вимог ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та ст. ст. 12, 151 Земельного кодексу і правові підстави для визнання його недійсним відсутні.

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору проти позову заперечила.

Зазначає, що підприємець Міцевич М. А. відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України звернувся із заявою до Пилипецької сільської ради, в якій просив надати йому для здійснення підприємницької діяльності земельну ділянку в районі водоспаду „Шипіт”. Пилипецька сільська рада на підставі ст. ст. 12, 122 –124 Земельного кодексу України розглянула його клопотання та своїм рішенням надала згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Після погодження проекту відведення земельної ділянки з усіма службами підприємцю Міцевичу М. А. надано дозвіл на надання земельної ділянки в кількості 1,0 га, в т. ч. 0,2 га з правом викупу, 0,8 га в довгострокову оренду на 50 років в ур. „Малий Лазок” с. Пилипець з земель запасу сільської ради несільськогосподарського призначення для будівництва туристичного комплексу.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу  держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Підприємець Міцевич М. А. є законним набувачем спірної земельної ділянки, а тому у відповідності до ст. 387 Цивільного кодексу України не може бути позбавлений права користування нею.

Рішення Пилипецької сільської ради від 22.10.2002р. № 47 відповідає чинному законодавству і не може бути скасоване як незаконне.

Пилипецька сільська рада в зустрічному позові просить припинити право користування земельною ділянкою площею 0,55 га в ур. „Шипіт-Лазок” в зв'язку з ліквідацією відділу Прикарпатського військового округу Міністерства оборони України та військової турбази „Міжгір'я”, в користуванні та в оперативному управлінні яких ця ділянка перебувала.

Правовими підставами вказує ст. 12, ч. 3 ст. 24, ст. 141 Земельного кодексу України.

Прокурор і представник позивача проти зустрічного позову заперечують, підкреслюючи що спірна земельна ділянка знаходиться на праві постійного користування Мукачівської КЕЧ району (теперішнього квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево), а ДП „Військова туристична база „Міжгір'я” перебуває в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, на підтвердження чого подав його свідоцтво про державну реєстрацію з датою заміни від 23.03.2009р.

В судовому розгляді неодноразово оголошувалися перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України з метою пошуку сторонами архівних документів, а також надання за їхнім клопотанням можливості для добровільного врегулювання спору, який не було врегульовано таким чином.

ВСТАНОВИВ:

22.10.2002р. на п'ятій сесії четвертого скликання Пилипецька сільська рада прийняла рішення про вилучення земельної ділянки, закріпленої за колишньою військовою базою Прик ВО смт. Міжгір'я площею 0,55 га та віднесення цієї ділянки до земель запасу сільської ради.

Вказане рішення прийнято на підставі висновку створеної радою комісії про те, що згадана земельна ділянка більше 10 років використовується не за призначенням, споруда на ній зруйнована, територія захаращена відходами залишків будівлі, власник земельної ділянки відсутній.

В рішенні зазначено, що згідно з виготовленою проектною документацією ця ділянка запланована під спортивно-туристичний комплекс.

Рішенням цієї ж сесії Пилипецької сільської ради від 22.10.2002р. надано підприємцю Міцевичу Миколі Альфоновичу земельну ділянку площею 1,0 га, в т. ч. 0,20 га з правом викупу, 0,80 га в довгострокову оренду на 50 років в ур. „Шипіт –Лазок” с. Пилипець з земель запасу сільської ради несільськогосподарського призначення на будівництво туристичного комплексу.

Військовий прокурор Ужгородського гарнізону звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Мукачівської квартирно-експлуатаційної частини району із залученням 3-ї особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору військової туристичної бази „Міжгір'я” до Пилипецької сільської ради про визнання недійсними її рішень від 22.10.2002р. № № 46, 47, оскільки земельна ділянка площею 0,5 га, яка впродовж тривалого часу перебувала в користуванні підприємств та організацій Міністерства оборони України, віднесена спочатку до земель запасу ради, а потім надана в оренду для підприємницької діяльності.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду:

1)          рішення виконкому Закарпатської обласної ради депутатів трудящих від 16.01.1974 р. № 15, згідно з яким відділу туризму Прик ВО відведено в постійне користування для будівництва притулку на 60 місць військових туристів земельну ділянку площею 0,5 га малопродуктивних природних пасовищ за рахунок громадських земель колгоспу ім. Леніна  Міжгірського району.

          2)  рішення виконкому Міжгірської районної Ради депутатів трудящих від 26.02.1974 р. про видачу акта на право користування землею площею 0,5 га відділу туризму Прикарпатського військового округу.

        3)  Державний акт на право користування землею Мукачівської КЕЧ району Прик ВО, виданий їй Міжгірським райвиконкомом в 1982 р., на якому нанесено спірну земельну ділянку площею 0,50 га за даними інвентаризації землі, проведеної в 1993р.

       4) генеральний план забудови військового містечка № 40 на спірній земельній ділянці.

       Пилипецька сільська рада на обґрунтування прийняття оскаржуваних рішень подала суду акт комісії від 09.09.2002р. за участю як працівників, депутатів ради, так і начальника відділу архітектури та містобудування, а також начальника відділу земельних ресурсів Міжгірського району про те, що 1) закріплена за колишньою турбазою Прик ВО (Міжгір'я) земельна ділянка за призначенням та раціонально не використовується, що суперечить санітарно-екологічним вимогам в туристично-рекреаційній зоні водоспаду „Шипіт”;

2) будівля в даний час зруйнована (розкрадена громадянами села), територія захаращена, власник земельної ділянки відсутній;

3) комісія пропонує вилучити земельну ділянку та віднести її до земель запасу сільської ради.

          Крім того, подала копії письмових повідомлень Пилипецької сільської ради, адресованих директору Міжгірської турбази від 10.10.2002р. № 87 (попередження про можливість вилучення землі з вказаних вище причин), від 25.10.2002р. № 91, від 15.11.2002р. № 96, від 06.12.2002р. № 102 про прийняття рішень від 22.10.2002р. № № 46, 47, однак без доказів про надіслання (вручення) адресату.

          Крім того, подала суду рішення господарського суду Закарпатської області від 23.10.2003р. у справі № 16/185 про скасування державної реєстрації військової туристичної бази „Міжгір'я” (ід. код: 08465483).

          Підприємець Міцевич М. А. подав суду докази про те, що надана йому згідно з рішенням Пилипецької сільської ради № 47 від 22.10.2002р. земельна ділянка площею 1,0 га оформлена на праві власності створеному ним приватному підприємству „Затишок” (с. Пилипець, 343 Міжгірського району).

(дата реєстрації 01.07.2002р. згідно з довідкою з ЄДРПОУ № 1402, довідка Між гірської ДПІ про взяття на облік платника податків від 30.07.2002р. № 52).

          Поданий суду третьою особою на стороні відповідача проект відведення земельної ділянки площею 1,0 га в ур. Шипіт –Лазок виготовлено приватному підприємству „Затишок”.

          Згідно з договором купівлі-продажу від 30.12.2004р. та доповненням до нього від 24.02.2005р. Пилипецька сільська рада продала ПП „Затишок” в особі засновника Міцевича М. А. земельну ділянку площею 10000кв. м. в урочищі „Шипіт –Лазок” з розстрочкою платежу на 5 років.

          Право власності на земельну ділянку площею 1,0 га посвідчено приватному підприємству „Затишок” Державним актом на право власності на земельну ділянку від 29.04.2005р.

          В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом Пилипецька сільська рада подала суду наступні документи:

          1. Наказ Міністра оборони України  від 14.07.1998р. № 281 „Про реорганізацію структур туризму Прикарпатського військового округу”, згідно з яким відділення туризму ПрикВО вирішено розформувати до 01.11.1998р., а туристську базу „Міжгір'я” ПрикВО реорганізувати шляхом перетворення до 15.10.1998р. в державне підприємство Міністерства оборони України „Військова туристська база „Міжгір'я”. Одночасно цим наказом зобов'язано передати на баланс створеного підприємства та закріпити на праві повного господарського відання майно, що знаходилося в користуванні військової туристської бази „Міжгір'я” та відділення туризму Прик ВО.

          2. Розпорядження голови Міжгірської райдержадміністрації від 14.09.2000р. № 285, згідно з яким на підставі вказаного Наказу Міністра оборони України проведено державну реєстрацію ДП Міністерства оборони України „Військова туристська база „Міжгір'я” як правонаступника всіх прав та обов'язків туристської бази „Міжгір'я”    ПрикВО.

          3. Довідку Міжгірського підприємства технічної інвентаризації про відсутність державної реєстрації бази відпочинку Прик ВО  в с. Пилипець ур. „Шипіт-Лазок”.

          4. Довідку Міжгірського районного відділу земельних ресурсів про те, що відповідно до Проекту встановлення нових меж (змін) населених пунктів Пилипецької сільської ради, затвердженого рішенням дев'ятої сесії четвертого скликання Закарпатської обласної ради від 11 грудня 2003р. № 282, урочище „Шипіт-Лазок” входить в межі села Пилипець.

          Радою подано суду саме рішення Закарпатської обласної ради від 11.12.2003р. № 282 „Про зміну та встановлення меж населених пунктів Між гірського району” з пакетом документів, що підтверджують додаткове включення до населеного пункту    с. Пилипець земельної ділянки площею 446,2 га.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення первісного позову і повну відмову у задоволенні зустрічного з огляду на наступне.

          Рішеннями Пилипецької сільської ради від 22.10.2002р. № № 46, 47 вилучена земельна ділянка площею 0,5 га з фактичного користування турбази „Міжгір'я” з віднесенням до земель запасу ради і надана в оренду підприємцю Міцевичу М. А.

          Вказана земельна ділянка була надана Мукачівській КЕЧ району Прик ВО для державних потреб в безстрокове і безплатне користування згідно з Державним актом на право користування землею, виданим їй в 1982 р. виконкомом Міжгірської районної Ради народних депутатів.

          Згідно з планом землекористування після проведення в 1993р. інвентаризації землі площа земельної ділянки в с. Пилипець складає 0,50 га.

          Відповідно до п. 6 Постанови Верховної ради УРСР від 18.12.1990 р. № 563-XII  “Про земельну реформу” (з наступними змінами) громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні оформити право власності або користування землею до 01.01.2008 року (в іншій частині положення цього пункту визнані неконституційними і такими, що втратили чинність згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005року у справі № 1-17/2005).

          Рішення № 46 від 22.10.2002р. про вилучення земельної ділянки прийнято без посилань на  чинне законодавство, тобто без конкретної правової підстави.

          Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, прийнятого 25.10.2001р., який набрав чинності з 01.01.2002р., до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить зокрема:

-          розпорядження землями територіальних громад;

-     передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

-    надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

    Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

      Згідно з ч. 1 ст. 77 і ч. 3 „б” ст. 84 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка площею 0,5 га в ур. „Шипіт-Лазок” відноситься до земель оборони з державною формою власності, оскільки доказів про передачу цієї ділянки з державної до комунальної власності учасниками процесу суду не подано.

      Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

      Відповідно до ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних міських рад відповідно до їх повноважень;  у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

          В даному випадку Пилипецька сільська рада не доказала суду, що прийняла рішення № 46 від 22.10.2002р. про вилучення земельної ділянки, маючи згоду землекористувача.

          Прокурор і позивач  -  Мукачівська КЕЧ району  -  наявність такої згоди заперечують.

          Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на день прийняття оскаржуваних рішень, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

          Спірна земельна ділянка в ур. „Шипіт –Лазок” включена до земель населеного пункту с. Пилипець згідно з рішенням Закарпатської обласної ради від 11.12.2003р.      № 282, таким чином не момент прийняття оскаржуваних рішень вона знаходилась за межами населеного пункту, а тому право розпорядження цією ділянкою Пилипецькій сільській раді не належало.

          Отже, Пилипецька сільська рада згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки не отримала, розпорядження землями державної власності, до того ж за межами населеного пункту до її повноважень не входило, тому оскаржувані рішення прийняті всупереч вимогам ст. ст. 12, 84, 149, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

          Відповідно до п. 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації  -  позивача у справі.

          Порушене право позивача підлягає захисту відповідно до п. 3 „г” ст. 152 Земельного кодексу України шляхом визнання недійсним рішення Пилипецької сільської ради від 22.10.2002р. № 46 і частково недійсним рішення Пилипецької сільської ради від 22.10.2002р. № 47 в частині надання підприємцю Міцевичу М. А. земельної ділянки площею 0,5 га, належної на праві постійного користування Мукачівській КЕЧ району.

          Зустрічний позов Пилипецької сільської ради про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,55 га в ур. „Шипіт –Лазок”  в зв'язку з ліквідацією військової турбази „Міжгір'я” та відділу туризму Прик ВО є безпідставним.

          Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002р., до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить зокрема:

-          розпорядження землями територіальних громад;

-          передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

-          надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

        Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

       Згідно з ч. 1 ст. 77 і ч. 3 „б” ст. 84 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка площею 0,5 га в ур. „Шипіт-Лазок” відноситься до земель оборони з державною формою власності, оскільки доказів про передачу цієї ділянки з державної до комунальної власності учасниками процесу суду не подано.

          Таким чином, у Пилипецької сільської ради відсутні правові підстави для припинення права користування земельною ділянкою державної власності.

          Крім того, ліквідація відділу туризму ПрикВО не вплинула на право користування позивачем спірною земельною ділянкою площею 0,5 га, оскільки на цю земельну ділянку йому було видано державний акт в 1982 р., тобто пізніше, ніж вказаному відділу.

          Щодо скасування державної реєстрації ДП „Військова туристична база „Міжгір'я”, то суду надано свідоцтво про державну реєстрацію цього державного підприємства з датою заміни від  23.03.2009р.,  тобто його ліквідацію не завершено, з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вказане державне підприємство не виключено.  

          Таким чином, Пилипецька сільська рада, по-перше, не вправі припинити право користування земельною ділянкою державної власності, крім того, її вимоги безпідставні, оскільки землекористувач Мукачівська КЕЧ району (теперішній КЕВ м. Мукачево), не ліквідований як державне підприємство.

          На підставі поданих позивачем Положення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево, затвердженого начальником Західного Територіального КЕУ 17.11.2006р., копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 611030 від 20.07.2001р. і довідки № 188 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 18.04.2006р. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України належить визнати процесуальним правонаступником позивача Мукачівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Мукачево.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 83, 84, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 25, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.          Визнати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево процесуальним правонаступником позивача Мукачівської квартирно-експлуатаційної частини району.

2.          Первісний позов задоволити частково.

3.          Визнати недійсним рішення п'ятої сесії четвертого скликання від 22 жовтня 2002р. № 46 „Про вилучення земельної ділянки раніше закріпленої за бувшою військовою турбазою Прик ВО смт. Міжгір'я”.

4.          Визнати недійсним рішення п'ятої сесії четвертого скликання від 22 жовтня 2002р. № 47 „Розгляд заяви директора ПП „Затишок” Міцевич Миколи Альфоновича „Про продаж та надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення” в частині надання дозволу підприємцю Міцевичу М. А. на надання земельної ділянки площею 0,50 га в ур. Шипіт-Лазок  с. Пилипець з земель запасу сільської ради несільськогосподарського призначення на будівництво туристичного комплексу.

5.          Стягнути з Пилипецької сільської ради (Міжгірський район, с. Пилипець, б/н, код ЄДРПОУ: 04350843):

а) в доход Державного бюджету (р/р 31115095700002 в ГУДКУ в Закарпатській області, одержувач: УДК в м. Ужгороді, МФО 812016, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) суму 85 грн. (вісімдесят п'ять грн.) державного мита;

б) в доход бюджету м. Ужгорода ( р/р 31218259700002 в ГУДКУ в Закарпатській області, МФО 812016, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) суму 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати накази.

          6. В іншій частині первісного позову відмовити.

          7. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення виготовлено у повному обсязі і підписано 08.04.2009р. та набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                         Л. С. Журавчак