Рішення

від 23.03.2009 по справі 28/101/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/101/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.09                                                                                        Справа №  28/101/09

Суддя   Яцун О.В.

за позовом Запорізького державного підприємства “Радіоприлад”, м.Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “БВК ЛТД”, м.Запоріжжя

про виселення ТОВ фірми “БВК ЛТД” з приміщення загальною площею 97,5 кв.м., розташованого за адресою: 69000, м.Запоріжжя, пр. Леніна, 58 на користь Запорізького державного підприємства “Радіоприлад”.

Суддя Яцун О.В.

Представники сторін

Від позивача: Денисюк О.С. –представник на підставі довіреності №7-юр від 29.05.2008р.

Від відповідача: Возовик А.О. –директор.

      Левченко Н.А., довіреність № б/н  від 16.03.09,  ;

Заявлені вимоги про виселення відповідача з приміщення загальною площею 97,5 кв.м., розташованого за адресою: 69000, м.Запоріжжя, пр. Леніна, 58 на користь Запорізького державного підприємства “Радіоприлад”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.02.2009р. порушено провадження у справі № 28/101/09, судове засідання призначено на 16.03.2009 р., у сторін витребувані всі необхідні документи та докази для розгляду справи.

До початку судового засідання на адресу суду 10.03.2009р. надійшла зустрічна позовна заява №55 від 10.03.2009р. ТОВ “БВК ЛТД” до ЗДП “Радіоприлад” про визнання права власності на 7/10 частин нежитлового приміщення ХVІІ підвалу та І поверху А-5 загальною площею 103,6 кв.м. по пр. Леніна, 58, м.Запоріжжя.

Ухвалою суду від 16.03.2009р. зустрічна позовна заява та додані до неї документи повернуті позивачу без розгляду.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

Представники позивача в судовому засіданні 16.03.2009р. надали клопотання про уточнення позовних вимог, а саме просять суд усунути перешкоди в користуванні ЗДП “Радіоприлад” державним нерухомим майном загальною площею 97,5 кв.м., розташованим за адресою: м.Запоріжжя, пр. Леніна, 58, шляхом виселення ТОВ фірми “БВК ЛТД” з орендованого приміщення.

Клопотання заявлено у відповідності до ст.22 ГПК України, прийнято судом до розгляду та задоволено.

На підставі чого, судом розглядаються позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні ЗДП “Радіоприлад” державним нерухомим майном загальною площею 97,5 кв.м., розташованим за адресою: м.Запоріжжя, пр. Леніна, 58, шляхом виселення ТОВ фірму “БВК ЛТД” з орендованого приміщення.

Представники відповідача проти заявлених позовних вимог заперечують, в обґрунтування заперечень посилаються на те, що позивачем не здійснено дій, передбачених п.2.4 договору, акту-прийому передачі та акту оцінки майна не надано. Крім того, відповідач повинен повернути позивачеві частку майна, яка є власністю позивача. Здійснені поліпшення є власністю відповідача, отже повернення майна повинно відбуватися за вирахуванням частки відповідача. За таких обставин, позивач не має прав ставити питання про виселення до тих пір, поки не вирішено питання щодо частини майна, яке підлягає поверненню, а яке є власністю відповідача. На підставі зазначеного, представниками відповідача було заявлено клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі до отримання висновку експерта. Крім того, було заявлено клопотання про призначення комплексної експертизи (технічно-будівельної та економічної).

Заслухавши представників позивача, оцінивши надані документи, суд відхилив клопотання відповідача щодо призначення експертиз та зупинення провадження у справі, оскільки спеціальних знань для вирішення даного спору не потрібно.

Також було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  - Фонд державного майна України.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечує.

Клопотання судом відхилено, оскільки рішення по цій справі ніяким чином не буде вплавити на права та законні інтереси ФДМУ.

Суд визнав надані документи достатніми для вирішення спору по суті.

З метою підготовки рішення в повному обсязі було оголошено перерву до 20.03.2009р.

В судовому засіданні 20.03.2009р. представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-687/09/0870.

Представники позивача заперечують, оскільки не вбачають підстав для зупинення.

Розглянувши клопотання представника відповідача, суд відмовляє в його задоволенні.

Також в судовому засіданні 20.03.2009р. представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-1623/09/0870.

Представники позивача заперечують.

В задоволенні даного клопотання також відмовлено з урахуванням вимог            ч.1 ст. 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Крім того, судом відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з метою надання можливості представнику відповідача подати зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 16.03.2009р. зустрічна позовна заява та додані до неї документи були повернуті ТОВ фірма “БВК ЛТД” без розгляду. Станом на 20.03.2009р. зустрічна позовна заява повторно до канцелярії суду не здавалася.

В судовому засіданні 20.03.2009р. представником відповідача було заявлено про відвід складу суду.

В судовому засіданні 20.03.2009р. оголошено перерву до 23.03.2009р. до 12-00 год.

Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області від 20.03.2009р. було відмовлено в задоволенні заяви про відвід.

В судовому засіданні 23.03.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача заперечують проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 23.03.2009р. представникам сторін у відповідності до ст.85 ГПК України оголошено рішення в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

11.06.1998р. між ДП “Радіоприлад” (правонаступником якого є ЗДП “Радіоприлад”) та ТОВ фірма “БВК ЛТД” було укладено договір оренди державного майна №129 (зареєстрованим у позивача за №112), за умовами якого орендодавець передає, в орендар приймає в строкове платне користування приміщення, яке знаходиться на балансі ДП “Радіоприлад”. Приміщення розташоване в житловому фонді підприємства ДП “Радіоприлад” за адресою: м.Запоріжжя, пр. Леніна, 58, підвал загальною площею 97,5 кв.м. Призначення приміщення кафе-магазин.

На підставі Акту прийому-передачі спірне приміщення було передано в оренду ТОВ фірма “БВК ЛТД”.

Строк дії договору оренди неодноразово продовжувався.

Рішенням господарського суду Запорізької області по справі №14/164/06 від 07.08.2006р. було встановлено, що договір оренди, укладений між сторонами було пролонговано на той саме строк, на тих саме умовах до 01.01.2009р.

Нормами ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п.10.6 договору оренди №129 від 11.06.1998р.  встановлено, що у разі  відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну  умов  договору   після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий  термін  і  на  тих  самих  умовах,  які  були   передбачені договором.

На виконання вищезазначеної норми, починаючи з жовтня 2008р. (листи №131-3457 від 13.10.2008р., №131-4784 від 16.12.2008р.) по січень 2009р. включно позивач звертався з листами до орендаря з повідомленням про закінчення строку (01.01.2009р.) дії договору оренди №129 від 11.06.1998р. та про необхідність  повернути орендне приміщення за актом приймання-передачі.

Разом з тим, відповідач в добровільному порядку орендовані ним приміщення не звільнив.

Вищезазначене, а саме не звільнення орендарем орендованого приміщення, стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні ЗДП “Радіоприлад” державним нерухомим майном загальною площею 97,5 кв.м., розташованим за адресою: м.Запоріжжя, пр. Леніна, 58, шляхом виселення ТОВ фірму “БВК ЛТД” з орендованого приміщення.

Оцінивши надані до суду матеріали, суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими, документально доведеними та підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Згідно зі ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Строк дії договору оренди №129 від 11.06.1998р. скінчився  - 01.01 2009р.

Відповідно до ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Пункт 5.6. договору передбачає саме ці зобов'язання орендаря.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, відповідач в добровільному порядку спірне орендоване майно, після закінчення строку дії договору не звільнив.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правових підстав для користування приміщенням у відповідача не має, оскільки договір оренди №129 (112) припинив дію.

Таким чином, вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні ЗДП “Радіоприлад” державним нерухомим майном загальною площею 97,5 кв.м., розташованим за адресою: м.Запоріжжя, пр. Леніна, 58, шляхом виселення ТОВ фірму “БВК ЛТД” з орендованого приміщення є законними та обґрунтованими.

Згідно із ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення  правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу  місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений  договором або законом.

        Приписами ст. ст. 12, 13, 14 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.  

Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт позбавлення позивача (особи, на праві господарського віддання якої знаходиться спірне приміщення) речового права володіння, користування і розпорядження майном, а саме нежитловим приміщенням загальною площею 97,5кв.м., яке розташовано за адресою: 69000, м.Запоріжжя, пр. Леніна, 58, та передавалося в оренду Відповідачу, матеріалами справи доведений.

Крім того, суд звертає увагу, що власником переданого в оренду майна є держава Україна, а позивач виступає лише особою на праві господарського відання якої знаходиться спірне приміщення (п.4.2 статуту позивача, реєстраційне посвідчення від 17.09.1990р.). Уповноваженим органом щодо розпорядження майном є Міністерство промислової політики України.

Нормами ст. 136 ГК України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Тобто, відповідач своїми діями порушує права та законні інтереси позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеними обставинами.

Посилання відповідача на те, що повернення майна повинно відбуватися за вирахуванням частки  поліпшення відповідача, що є його власністю, також до уваги не приймається, оскільки нормами ч.2 ст.27 “Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що у разі якщо Орендар вправі залишити за собою проведені ним  поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо  орендар  за  рахунок  власних коштів здійснив за згодою орендодавця   поліпшення   орендованого   майна,  які неможливо відокремити  від  майна  без  заподіяння  йому шкоди, орендодавець зобов'язаний  компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення  в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких  поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого  майна,  зроблених  орендарем без  згоди  орендодавця,  які  не  можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Отже, з урахуванням зазначеного, суд звертає увагу, що в разі, якщо відповідач вважає, що його права та законні інтереси порушені позивачем, він не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів з окремим позовом в порядку встановленому чинним законодавством. І такі обставини, як чи здійснювалися поліпшення за згодою орендодавця чи без його згоди, на підставі якого саме договору здійснювалися поліпшення (№24 від 01.01.1992р. чи №129 (112) від 11.06.1998р.), чи є ці поліпшення відокремленими чи невідокремленими, і яка їх вартість, повинні бути предметом дослідження в межах іншої справи.

Зазначені обставини ніяким чином не впливають на обов'язок орендаря повернути орендоване приміщення після закінчення строку дії договору оренди.

Суд не приймає посилання відповідача на постанови ВГСУ № 26/10-2006 від 14.12.2006р. та  №20-11/119 від 19.12.2006р., оскільки відповідно до вимог ст. 35  ГПК України вони не мають преюдиційного значення для господарського суду при вирішенні цього спору.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням господарського суду Запорізької області № 8/64/08 від 04.03.2008р. було встановлено, що товариству фірма “БВК ЛТД” вже двічі Фондом державного майна України відмовлено у прийнятті рішення стосовно включення нежитлового підвального приміщення до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, внаслідок відмови Міністерства промислової політики України в погодженні цього об'єкта. Тобто, як свідчить встановлене, відмова Міністерства промислової політики України полягає у принциповій незгоді щодо продажу державного майна, що знаходиться у віданні Міністерства, а не у способі визначення приватизації майна, що знаходиться на балансі ЗДП “Радіоприлад”. Рішення в цій частині залишено без змін апеляційним судом та набрало законної сили.

Також суд звертає окрему увагу на п.2.2 договору оренди, відповідно до якого передача майна в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що право власності відповідача на зроблені ним поліпшення ніяким чином не впливає на право власності на саме приміщення.

Доводи відповідача спростовуються вищевикладеними обставинами.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються  на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                 

                                                   В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “БВК ЛТД” (69001, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 44/15. р/р 2600330041383 в Ленінському відділенні УСБ, МФО 313311, код ЄДРПОУ 13633445) усунути перешкоди в користуванні Запорізьким державним підприємством “Радіоприлад”  державним нерухомим майном загальною площею 97,5 кв.м., яке розташоване за адресою: 69000, м.Запоріжжя, пр. Леніна, 58.

У разі не звільнення приміщення в добровільному порядку, видати наказ на примусове виселення ТОВ “БВК ЛТД” із займаного приміщення.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю  “БВК ЛТД” (69001, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 44/15. р/р 2600330041383 в Ленінському відділенні УСБ, МФО 313311, код ЄДРПОУ 13633445) на користь Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” (69600, м.Запоріжжя, пр. Леніна, 3, р/р 260034023 в ЗОД АППБ “Аваль”, МФО 313827, код ЄДРПОУ 14313317) 85 (вісімдесят п'ять)грн.00коп. державного мита та 118(сто вісімнадцять)грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                  Суддя                                                                                О.В. Яцун

Рішення підписано: 23 березня 2009р.