Ухвала

від 21.04.2009 по справі 17/283

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/283

    ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

       У Х В А Л А

"21" квітня 2009 р.                                                м. Черкаси                              Справа № 17/283

  Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін: позивача –Сердюк А.В., Панасенко Л.І. –за довіреністю,            відповідача –Вороний О.Г. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/283  

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НСК-Центр»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонстрой»

простягнення 30 952 грн.,

                                                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НСК-Центр»(далі-позивач) звернулось в суд з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонстрой»(далі-відповідач) 30 952 грн. заборгованості за переданий у власність відповідача провід (далі-товар).

Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару згідно видаткової накладної № НС-8002475 від 23 вересня 2008 року.

У судовому засіданні 19.03.2009 року сторони подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на один місяць - до 23.04.2009 року. Суд задовольнив зазначене клопотання, ухвалою від 19.03.2009 року продовжив строк вирішення спору до 23.04.2009 року і відклав розгляд справи на 21.04.2009 року.

У судовому засіданні 21.04.2009 року представник позивача - Панасенко Л.І. подала довідку № 21/4-9 від 21.04.2009 року про відсутність заборгованості відповідача станом на 21.04.2009 року та виписки з банку, які підтверджують сплату відповідачем заборгованості в сумі 30 952 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд припиняє провадження у справі № 17/283 з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої позивач поставив відповідачу товар, а саме провід на загальну суму 102 454,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № НС-8002475 від 23 вересня 2008 року (а.с.5) та довіреністю серія ЯПЖ № 045649 від 23 вересня 2008 року (а.с.6).

За загальним порядком укладання господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки ТОВ «НСК-Центр»поставив провід ВВП 2х1.5, провід ВВП 2х2.5, провід 3х2.5, а ВАТ «Черкасизалізобетонстрой»прийняв і частково сплатив за нього, суд приходить до висновку про існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).    

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правовою природою дана угода є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він свої зобов'язання виконав, поставивши відповідачу провід на загальну суму 102 454,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № НС-8002475 від 23.09.2008 року та довіреністю серії ЯПЖ № 045649 від 23.09.2008 року.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару виконав частково, сплативши позивачу лише 71 502,50 грн., і на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача складала 30 952 грн. (102 454,50 –71 502,50).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами у даній справі був укладений і виконувався договір, який за своєю правовою природою є договором поставки. Оскільки сторонами не було визначено строки та порядок оплати за поставлений товар, то суду необхідно встановити, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обов'язку щодо оплати за поставлений товар, та відповідно коли у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за цей товар.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 04.12.2008 року (а.с.11) з пропозицією сплатити заборгованість в сумі 30 952 грн. В даному випадку суд вважає, що за правилами статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати позивачу за поставлений товар настав з моменту направлення цієї вимоги, а через сім днів у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений товар.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем на виконання вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України подано належні докази (видаткова накладна № НС-8002475 від 23.09.2008 року та довіреність на отримання товару серії ЯПЖ № 045649 від 23.09.2008 року) передачі відповідачу товару в сумі 102 454,50 грн. та часткової оплати за нього останнім станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом.

У судовому засіданні 21.04.2009 року представник позивача - Панасенко Л.І. подала довідку № 21/4-9 від 21.04.2009 року про відсутність заборгованості відповідача станом на 21.04.2009 року та виписки з банку, які підтверджують сплату відповідачем заборгованості в сумі 30 952 грн.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі № 17/283 на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Оскільки спір виник з вини відповідача, на підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати: по сплаті державного мита в сумі 309,52 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтею 49, пунктом 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд

                           УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі № 17/283 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НСК-Центр»до товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонстрой»про стягнення 30 952 грн. - припинити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонстрой»(м. Черкаси, провул. 20 Партз'їзду, 2, код 31701672) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НСК-Центр»(юридична адреса: м. Черкаси, вул. Смілянська, 145 (фактична адреса: м. Черкаси, вул. Смілянська, 173/1), р/р 26006351827001 в філії Черкаське ГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 354347, ідентифікаційний код 31701489) - 309,52 грн. в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Ухвала може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                                                                                                     С.С.Боровик

Повний текст ухвали оформлений та підписаний 21.04.2009 року.