Ухвала

від 22.03.2011 по справі 11-343/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.03.2011

Справа № 11-343/11 Головуючий в 1 інстанції: Сімчук С.Б.

Категорія: ст.ст. 122 ч.1, 296 ч.3КК України Доповідач: Гемма Ю.М.

У Х В А Л А

іменем України

22 березня 2011 року м. Херсон

Колегія судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Гемми Ю.М.;

суддів Делієва О.М., Михайлюка М.І.,

з участю прокурора Литвиненка О.О.,

представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_1 і засудженого ОСОБА_3 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2010 року, -

в с т а н о в и л а:

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий що не має судимості,

засуджений за ст. 296 ч.3 КК України на 2 роки позбавлення волі;

за ст. 122 ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 остаточно визначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Міра запобіжного заходу -підписка про невиїзд.

Постановлено стягнути із ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 3171,92 грн. та моральної шкоди 2000 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Вироку ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 28 лютого 2010 року близько 13 год.30 хвил., знаходячись в громадському місці в смт. Білозерка по вул. К. Маркса біля будівлі прокуратури, грубо порушуючи громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, вчинив хуліганство, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яке виразилося в тому, що він висловлювався нецензурною лайкою на адресу потерпілого ОСОБА_1 і безпричинно, застосовуючи насильство до останнього, умисно вдарив його ногою в груди, від чого той упав на землю. Після чого, ОСОБА_4 наніс ногами удари по ребрам і тулубу ОСОБА_1, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Присутня при цьому громадянка ОСОБА_6., припиняючи хуліганські дії ОСОБА_3, відтягувала того від потерпілого, на що ОСОБА_3 чинив опір ОСОБА_6, відштовхуючи останню, і висловлюючись при цьому на її адресу нецензурною лайкою.

В апеляції потерпілий ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_3, посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, неправильне вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування доводів указує, що при призначенні покарання ОСОБА_3 судом не було враховано, що він не визнав себе винним, не відшкодував заподіяну шкоду, а також обставини вчиненого злочину. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн., суд не врахував глибину його моральних страждань, оскільки після отримання тілесних ушкоджень він був вимушений тривалий час знаходиться на лікуванні, що вплинуло на його матеріальний стан. Просить вирок щодо ОСОБА_3 скасувати та постановити новий вирок, яким призначити йому покарання, пов'язане з позбавлення волі, та задовольнити позов у повному обсязі.

В апеляції зі змінами засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок як незаконний, а справу повернути на додаткове розслідування в зв'язку з однобічністю та неповною досудового й судового слідства, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, неправильним вирішенням цивільного позову. В обґрунтування доводів указує, що судом не були досліджені всі обставини, на які він указував у своїх показаннях, а саме, що ініціатором конфлікту була його колишня дружина ОСОБА_6, і що саме ОСОБА_1 образив його, застосував до нього насильство, а тому він вимушений був захищатися. Слідчим і судом було безпідставно відхилено його клопотання про вилучення та доручення медичних документів ОСОБА_1 до матеріалів справи, про призначення як додаткової, так і повторної судово-медичних експертиз, про направлення справи на додаткове розслідування, що свідчить про однобічність та неповторну досудового й судового слідства, чим було порушено його процесуальні права на захист. Стверджує, що висновки суду ґрунтуються на суперечливих доказах, зокрема, показаннях потерпілого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_6., які є неправдивими, а дослідженим у справі доказам не дана належна оцінка. Він діяв у стані необхідної оборони, а тому в його діях не має ознак хуліганства. Крім того, що між ним, колишньою дружиною ОСОБА_6. (свідком) і потерпілим ОСОБА_1 відбувся конфлікт на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, що не є хуліганством. Вважає, що позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, є необґрунтованим, а тому суд безпідставно задовольнив позов. Крім того, слідчий пред'явив йому для ознайомлення матеріали справи в неповному обсязі. Протокол судового засідання не відповідає перебігу фіксації судового процесу технічними засобами.

Прокурор свою апеляцію на вирок відкликав.

Заслухавши доповідача, пояснення представника потерпілого ОСОБА_1 -адвоката ОСОБА_2 про підтримання доводів апеляції потерпілого, засудженого ОСОБА_3, який підтримав доводи своєї апеляції, та заперечував проти задоволення апеляції потерпілого, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляцій потерпілого та засудженого без задоволення, останнє слово ОСОБА_3, в якому він просив скасувати вирок, а справу повернути на додаткове розслідування або новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи і доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винність ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтований зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким дана належна оцінка, та відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи ОСОБА_3 в апеляції про те, що потерпілий ОСОБА_1 образив його та вчинив на нього посягання, а тому він захищався від протиправних дій із боку ОСОБА_1, є непереконливими.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_3, не визнаючи себе винним у вчиненні злочину, не заперечував той факт, що він кинув ОСОБА_1 на землю, а колишня дружина ОСОБА_6 відштовхувала його від потерпілого. Стверджував, що не бив потерпілого ОСОБА_1 і не порушував громадський порядок.

Ці заперечення засудженого проти обвинувачення були предметом перевірки в судовому засіданні і спростовуються детально наведеними у вироку доказами.

Потерпілий ОСОБА_1 як на досудовому слідстві так і в суді послідовно стверджував, що 28.02.2010 року він приїхав у смт. Білозерна, де ОСОБА_6 за проханням його матері, повинна була познайомити його з людиною, якій він повинен був робити ремонт у квартирі. Він із ОСОБА_6 йшли по вулиці, до них підійшов ОСОБА_3 - колишній чоловік ОСОБА_6, і висловлюючись нецензурною лайкою, ударив його в обличчя, від чого він упав, і той став бити його ногами. ОСОБА_6, припиняючи дій ОСОБА_3, стала відштовхувати останнього від нього, але той відштовхнув її, продовжуючи наносити йому удари ногами по тулубу. Коли він піднявся, ОСОБА_3 знову двічі вдарив його в обличчя. Після чого, до них підійшло троє чоловіків і заспокоїли ОСОБА_3 У лікарні в нього виявили перелом ребер.

Зазначені показання потерпілого підтверджуються іншими доказами.

Свідок-очевидець ОСОБА_6. показала, що вона з ОСОБА_1 йшла по вулиці, щоб показати тому на прохання його матері, де мешкає ОСОБА_8, якому необхідно було виконати ремонтні роботи. До них підійшов її колишній чоловік ОСОБА_3, і висловлюючись нецензурною лайкою, почав бити ОСОБА_1. Спочатку вдарив потерпілого в обличчя, від чого той упав. Вона стала відштовхувати ОСОБА_3 від ОСОБА_1, але той відштовхнув її та декілька разів ударив ногою по тулубу потерпілого. Коли останній піднявся, ОСОБА_3 знову підійшов до ОСОБА_1 і двічі вдарив того в обличчя. Після чого, до них підійшло троє чоловіків і відтягли ОСОБА_3 від потерпілого.

Свої показання потерпілий ОСОБА_1 і свідок ОСОБА_6 підтвердили на очних ставках з обвинуваченим ОСОБА_3, вони же під час відтворення обстановки і обставин події на місці продемонстрували, як ОСОБА_3 причинив тілесні ушкодження ОСОБА_1, наносячи удари рукою в обличчя, ногами в груди, тулубу потерпілого.

(а.с.55 -60, 82 -85)

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (а.с.48) - показали, що коли вони разом стояли на вулиці, то побачили як ОСОБА_3 на вулиці сварився зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_6 через їхніх дітей. Біля тих стояв хлопець -ОСОБА_1, до якого підійшов ОСОБА_3 і, висловлюючись нецензурною лайкою, двічі вдарив в обличчя потерпілого, і той упав на землю. Вони (свідки) підійшли й відвели ОСОБА_3.

Крім того, свідок ОСОБА_10 доповнив, що він бачив, як ОСОБА_3 бив ногами по тулубу потерпілого ОСОБА_1, коли той лежав на землі, а ОСОБА_6 захищала потерпілого, щоб його не бив ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_1 не чинив опору ОСОБА_3.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_12 показали, що ОСОБА_1 повинен був робити ремонт їхньої квартири, а ОСОБА_6 показувала тому, де вони мешкають. До них ОСОБА_1 прийшов побитий, скаржився на болі в грудях. Зі слів ОСОБА_6 їм стало відомо, що коли вона і ОСОБА_1 ішли по вулиці, до них підійшов ОСОБА_3 і побив потерпілого (ОСОБА_1.).

Вище наведеними показаннями потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 спростовуються твердження засудженого ОСОБА_3 про те, що потерпілий ОСОБА_1 образив його, і вчинив на нього посягання.

Крім того, будь-яких даних, які б свідчили про те, що потерпілий ОСОБА_1 учинив суспільно небезпечне посягання на засудженого ОСОБА_3, у зв'язку із чим, він перебував у стані необхідної оборони, у матеріалах справи немає, а тому доводи засудженого про те, що він діяв у стані необхідної оборони, не підтверджуються матеріалами справи.

З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що потерпілому ОСОБА_1, за вказаних тим обставин, були заподіяні тілесні ушкодження у виді: закритих подвійних переломів 8, 9 ребер зліва, струсу головного мозку, крововиливів у м'які ткані голови, обличчя, садни правої половини грудної клітки, які виникли від дії тупих предметів. Закриті подвійні переломи 8, 9 ребер зліва відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров'я, які утворилися не менш чим двох ударів тупими предметами (предметом) у цю область. Утворення тілесних ушкоджень у виді переломів ребер при паданні із власного росту на поверхню, як про це вказував ОСОБА_3, виключається, враховуючи їхню форму, характер і локалізацію. Інші тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

(а.с. 76 - 80)

Допитаний за клопотанням представника потерпілого судово-медичний експерт ОСОБА_13 показав, що при проведенні експертизи потерпілий ОСОБА_1 надав медичну картку та рентгензнімок, на якому били виявлені закриті переломи 8, 9 ребер, що він підтвердив у своєму висновку судово-медичної експертизи.

Висновки цієї експертиз узгоджуються з показаннями потерпілого і свідків відносно локалізації і механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_1, якими спростовуються доводи засудженого про те, що він не бив потерпілого і не заподіював тому тілесні ушкодження, а також про отримання потерпілим тілесних ушкоджень при падінні.

Будь-яких сумнівів в обґрунтованості висновків указаної експертизи немає, оскільки її проведено експертом, який має вищу категорію та великий стаж роботи, за даними медичної карти ОСОБА_1, рентгензнімку, показаній потерпілого та обвинуваченого, а тому в слідчого та суду не було підстав для вилучення й доручення медичних документів ОСОБА_1 до матеріалів справ, а також для призначення як додаткової, так і повторної судово-медичних експертиз для встановлення наявності переломів ребер у потерпілого, як про це вказує засуджений в апеляції.

Оскільки викладені докази узгоджуються між собою щодо фактичних обставин учинення ОСОБА_3 злочинів, у суду не було підстав ставити під сумнів достовірність цих доказів, які обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку.

У зв'язку із чим, доводи засудженого в апеляції про те, що висновки суду ґрунтуються на суперечливих на недостовірних доказах, зокрема, потерпілого ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_6., і що вони обмовили його у вчиненні злочину через тривалі неприязні особисті відносини між ними, слід визнати безпідставними.

Невизнання своїй вини засудженим ОСОБА_3, суд обґрунтовано визнав як обраний спосіб захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчиненні злочини.

Аналіз наведених доказів переконливо свідчить про те, що ОСОБА_3 вчинив хуліганські дії стосовно ОСОБА_1, які супроводжувалися особливою зухвалістю, під час яких заподіяв потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, пов'язані з опором громадянки ОСОБА_6., яка припиняла хуліганські дії.

Відповідно до встановлених фактичних обставин справи вчинених злочинів та доведеності вини ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно кваліфікував його дії за сукупністю злочинів за ст. ст. 296 ч.3,122 ч.1 КК України, оскільки спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень не охоплюється ст.296 КК України і потребує додаткової кваліфікації за ст.122 КК України. Тому доводи засудженого про те, що спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень охоплюються ст.296 КК України, не ґрунтуються на законі.

Отже, викладені в апеляції засудженого ОСОБА_3 доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, не підтверджуються матеріалами справи.

Необґрунтованими є доводи засудженого в апеляції про неповноту, однобічність досудового і судового слідства, а також упередженість органу досудового слідства і суду, оскільки вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту, однобічність, необ'єктивність чи упередження дослідження органом досудового слідства і судом обставин, що могли мати значення для розгляду справи. З матеріалів справи і протоколу судового засідання вбачається, що в процесі досудового слідства та при судовому розгляді справи були встановлені і досліджені всі обставини справи, з'ясування яких мало значення для правильного вирішення справи, зокрема, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи, перевірялася позиція захисту ОСОБА_3 шляхом допиту потерпілого, свідків, які були очевидцями злочину, допиту експерта, дослідженням даних протоколів слідчих дій, висновків експертизи. Також не встановлено даних, які б могли свідчити про можливу фальсифікацію доказів органом досудового слідства, зокрема, при встановленні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_1.

Підстав для направлення справи на додаткове розслідування, як про це просить засуджений, немає.

Безпідставними є посилання потерпілого ОСОБА_1 в апеляції на те, що судом по обставинам справи не було допитано свідка ОСОБА_15, оскільки клопотань про допит цього свідка та про доповнення судового слідства він не заявляв.

(а.с.188)

Істотних порушень кримінально-процесуального закону як під час розслідування справи, так і розгляді її в суді, зокрема, при збиранні, дослідженні доказів, пред'явленні обвинуваченому для ознайомлення матеріалів справи, розв'язанні клопотань про призначення додаткової й повторної судово-медичних експертиз як на досудовому слідстві, так і в суді, (а.с.69 -73, 111 -115, 155,156, 158 -161), які б свідчили про порушення права ОСОБА_3 на захист, як про це він указує в апеляції, які могли перешкодити суду всебічно і повно розглянути справу або вплинути на його висновки щодо винності засудженого, не виявлено.

Як убачається із протоколу пред'явлення обвинуваченому матеріалів кримінальної справи, він у повному обсязі ознайомився з матеріалами справи.

Твердження засудженого в апеляції про те, що протокол судового засідання не відповідає перебігу фіксації судового процесу технічними засобами, слід визнати надуманими, оскільки зауважень на нього із приводу допущеної неправильності або неповноти протоколу він не подавав. Також не встановлено порушення його права при врученні копію вироку. (а.с. 199)

Що стосується доводів апелянтів про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого як внаслідок м'якості, на що вказує потерпілий ОСОБА_1, так і внаслідок суворості, про що вказує засуджений ОСОБА_3, колегія суддів вважає їх безпідставними.

Призначаючи ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до середньої тяжкості злочинів, дані про його особу, що він уперше притягується до кримінальної відповідальності, задовільно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що підтверджено відповідними документами, зокрема, свідоцтвами про народження дітей, квитанціями про оплату аліментів на дітей (а.с. 100 -103, 108, 116 -119). Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Врахувавши конкретні обставини справи, задовільні дані про особу винного, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, відсутність обставини, що обтяжують покарання, а також думки прокурора в судових дебатах, який, посилаючись на наведені вище обставини, просив призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням (а.с.191, 192), суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з його звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, і на думку колегії, є правильним. Таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав вважати, що призначене є несправедливим як через його м'якість, так і суворість, як про це стверджують в апеляціях відповідно потерпілий і засуджений, немає.

Доводи засудженого про те, що суд необґрунтовано задовольнив цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також доводи потерпілого по неправильне визначення судом розміру моральної шкоди, слід визнати безпідставними.

Перевірені в суді та наведені у вироку докази свідчать про те, що потерпілому в результаті протиправних дій засудженого заподіяна матеріальна та моральна шкода.

Стягуючи із ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 3171,92 грн., суд врахував понесенні ним витрати на стаціонарне лікування, згідно наданої довідки медичної установи про отримання ним лікування, чека про оплату ліків ( а.с.140), якими доведено розмір позовних вимог.

Визнаючи розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого у сумі 2000 грн., суд врахував характер заподіяних моральних і фізичних страждань ОСОБА_1 внаслідок заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що потягли зміну укладу життя, а також матеріального становища засудженого ОСОБА_3, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей та сплачує на них аліменти. Тому розмір стягнення за моральну шкоду, який визначено судом у вироку, на думку судової колегії, є достатнім для компенсації моральних страждань потерпілого.

Таким чином, підстав для скасування вироку, як того просять апелянти, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляції потерпілого ОСОБА_1 і засудженого ОСОБА_3 -залишити без задоволення, а вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2010 року щодо ОСОБА_3 -без зміни.

Головуючий :

Судді :