Ухвала

від 15.10.2013 по справі 4/456

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 4/456 15.10.13

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД»

До Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві

Про оскарження дії відділу державної виконавчої служби

По справі № 4/456

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД»

Про стягнення 1 550 939,59 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від заявника Котьолкін Д.С. - дов.

Від позивача не з'явився

Від ВДВС не з'явився

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року у справі № 4/456 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ССТ ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Банк Аваль" 500 146,11 грн. - відшкодування частини вартості предмета лізингу (сума непогашеної вартості), 519 458,34 грн. - відшкодування частини вартості предмета (сума курсової різниці), 24 470,51 грн. - комісія лізингодавця з ПДВ (2% за дострокове розірвання договору фінансового лізингу), 213 828,87 грн. - погашення вартості предмету лізингу, 219 807,30 грн. - комісія лізингодавця без ПДВ, 8470,88 грн. - комісія лізингодавця з ПДВ, 2 909,87 грн. - пені, 10 372,18 грн. - додаткові витрати з ПДВ (заборгованість по виставленим рахункам), 6 786,17 грн. - додаткові витрати з ПДВ (суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не сплачені лізимнгоодержувачем), 44 689,36 грн. - комісія лізингодавця з ПДВ (відсотки за користування), 15 509,40 грн. - державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2011р., було видано наказ на примусове виконання від 16.01.2012р.

05.02.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД» про перегляд рішення господарського суду міста Києва № 4/456 від 20.12.2011 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2013р. відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2011р. у справі № 4/456 за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись із ухвалою суду від 20.02.2013р. ТОВ «ССТ ЛТД» звернулося з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД» в поновленні строку на подання апеляційної скарги, повернуто ТОВ «ССТ ЛТД» апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2013р. у справі №4/456.

11.06.2013р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД» надійшла скарга на дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 4/456 від 01.08.2013р. розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД» на дії Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2013р. за участю представників сторін.

Представники державної виконавчої служби та стягувача в судове засідання 24.09.2013р. не з'явилися, про причини неявки не повідомили.

Ухвалою Господарського суду від 18.07.2013р. розгляд скарги було відкладено на 15.10.2013р.

14.10.2013р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД» надійшли письмові пояснення.

Суд, розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД» та матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника, дійшов висновку про наступне.

У Державній виконавчої служби у Печерському районі міста Києва на виконанні перебуває наказ Господарського суду міста Києва № 4/456 від 16.01.2012 року про стягнення з ТОВ «ССТ ЛТД» на користь ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» суми боргу у розмірі 1 566 684, 99 грн.

23.08.2012 року старшим державним виконавцем ДВС у Печерському районі міста Києва Журбою Т.В. було відкрито виконавче провадження № 33955521.

Того ж дня старшим державним виконавцем Журбою Т.В. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

19.11.2012 року між сторонами виконавчого провадження, ТОВ «ССТ ЛТД» (боржник) та ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» (стягувач), було укладено мирову угоду, у відповідності до якої боржником самостійно, без застосування процедури примусового стягнення, було виконано рішення Господарського суду міста Києва у повному обсязі, що додатково підтверджується копіями доданих до скарги платіжних доручень про перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Райффайзен Банк Аваль».

Скаржник стверджує, що 18.04.2013 року стягувач, ТОВ «Райффайзен Банк Аваль», звернувся до державного виконавця Журби Т.В. із заявою про повернення виконавчого документа.

03.06.2013 року скаржником, ТОВ «ССТ ЛТД» було отримано копію відповіді ДВС у Печерському районі міста Києва від 18.05.2013 року за номером 572/7 на заяву стягувача, ТОВ «Райффайзен Банк Аваль», про те, що повернення виконавчого документу стягувачу буде здійснено, однак усі арешти, що були накладені в процесі виконання рішення суду буде знято після виконання боржником (скаржником) постанови про стягнення виконавчого збору від 30.08.2012 року), а саме після сплати боржником виконавчого збору у розмірі 156 668, 50 гривень.

Суду доведено, що 12.04.2013 року представник ТОВ «ССТ ЛТД» ознайомився із матеріалами виконавчого провадження № 33955521, у яких на той момент не було постанови про стягнення виконавчого збору від 30.08.2012 року.

Крім того, 12.04.2013 року представник ТОВ «ССТ ЛТД» отримав з веб-сайту Єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень інформацію про виконавче провадження № 33955521. Серед зареєстрованих виконавчих дій на той момент ніякого документу про стягнення з боржника виконавчого збору не значилось.

Аналогічна довідка була роздрукована й 09.05.2013 року, де також були відсутні відомості про наявність у виконавчому провадженні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Копії постанови про стягнення виконавчого збору від 30.08.2012 року боржником нарочно або поштою не отримано до цього часу.

Скаржник дізнався про існування рішення про стягнення з нього виконавчого збору 03 червня 2013 року, що підтверджується відповідною роздруківкою з веб-сайту Єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень за 03 червня 2013 року, при чому сума виконавчого збору, зазначена в постанові про стягнення виконавчого збору, становить 156 668, 50 грн.

Пунктом 3.7.1. «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Таким чином, суду доведено, що в порушення вищевказаної норми державним виконавцем не було винесено постанову про стягнення виконавчого збору своєчасно, а така постанова з'явилась лише після звернення стягувача до ДВС у Печерському районі міста Києва із заявою про повернення виконавчого документу.

Суд погоджується з твердженням скаржника, що окрім порушення порядку винесення постанови про стягнення виконавчого збору, також не відповідає вимогам законодавства сума виконавчого збору, визначена до стягнення зі скаржника,

Як вбачається з наведеного вище, то боржник, ТОВ «ССТ ЛТД», самостійно виконав рішення суду після початку його виконання шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача, про що державного виконавця було повідомлено стягувачем. Проте, державний виконавець проігнорував норму Закону, якою встановлено розмір виконавчого збору для юридичної особи у даному випадку, а саме вісімдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та у постанові про стягнення виконавчого збору, датованою 30.08.2012 року, встановив розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника, у 156 668, 50 грн., що є незаконним.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про те, що стягнення зі скаржника виконавчого збору в сумі 155308,50 грн. є необгрунтованим.

Відповідно до ч. 2 т. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" Примусове виконання рішення здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Тобто, відповідно до закону, державний виконавець здійснює примусове виконання, (діє) та виконує певні дії в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбачений законом.

Ознакою примусового виконання рішення є здійснення державним виконавцем виконавчих дій з використання заходів примусового впливу, передбачених законом, застосування яких свідчить, що при здійсненні виконавчих дій державним виконавцем, виконання рішення здійснено саме примусово, а саме: або в супереч активної волі боржника, або поза волі боржника не виконувати рішення, або поза участі боржника. Таки заходи примусового виконання передбачені статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження»:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи,передбачені рішенням.

Стаття 65 Закону України «Про виконавче провадження» визначають спеціальні правила, що встановлюють, які саме дії здійснює державний виконавець при зверненні стягнення на кошти боржника - юридичної особи:

1. Готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника -юридичної особи.

2. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення.

3. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом, отримує інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувана.

4. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Тобто за цією статтею звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи передбачає вжиття таких, передбачених законом заходів, як вилучення щодо готівки, та стягнення безготівкових коштів безпосередньо з розрахункових рахунків боржника, в порядку, передбаченому законом.

В той же час дії скаржника свідчать про те, що боржник добровільно самостійно виконав рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється тоді, коли рішення не виконане добровільно, тоді коли необхідно застосувати заходи примусового впливу поза волею боржника, таке стягнення здійснюється за постановою державного виконавця.

Матеріали скарги свідчать, що дії щодо примусового стягнення суми боргу, сплата якого передбачена рішенням суду та постановою про відкриття виконавчого, державним виконавцем не проводились.

Примусове виконання рішення суду передбачає здійснення повноважень державним виконавцем через вчинення визначених законом дій. Примусове виконання рішення без вчинення певних активних дій, тобто примусове виконання рішення шляхом бездіяльності державного виконавця чи відповідного органу законом не передбачено.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Таким чином Законом встановлений розмір виконавчого збору, який підлягає до стягненню з боржника, ТОВ «ССТ ЛТД», а саме вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі у 1 360, 00 грн.

За таких обставин з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 30.08.2012 р. винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві неправомірно, в частині стягнення з боржника 155308,50 грн. виконавчого збору.

Керуючись ст. ст.86, 119 ГПК України,-

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД» задовольнити частково.

Визнати неправомірним стягнення виконавчого збору у сумі 155 308,50 грн.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 30.08.2012 № 33955521 в частині стягнення з ТОВ «ССТ ЛТД» виконавчого збору у розмірі 155 308,50 грн.

Суддя І.І.Борисенко