Рішення

від 06.04.2009 по справі 46/35

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/35

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2009 р.   Справа 46/35

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Вілма ЛТД”

доПриватного підприємства “Аріс-Інвест”

простягнення 6 120,00 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаТкачов М.М. —представник за довіреністю від 26.01.2009 р.  

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Вілма ЛТД” звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Аріс-Інвест” 6 120,00 грн. заборгованості за поставлені товари за видатковою накладною № РН-4080416 від 02.12.2008 р. відповідно до усної домовленості сторін про купівлю-продаж.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2009 р. № 46/35, яку призначено до розгляду на 06.04.2009 р.   

06.04.2009 р. відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали у справі № 46/35 від 11.03.2009 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та  відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 120,00 грн. мотивовані невиконання відповідачем обов'язку з оплати переданих йому у власність товарів. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано видаткову накладну та рахунок-фактуру, якими стверджується досягнення згоди на купівлю-продаж та передачу товарів, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, претензію про сплату боргу, акт звірки розрахунків, банківську виписку.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткової накладної № РН-4080416 від 02.12.2008 р., виписаної позивачем згідно з рахунком-фактурою № 40804161 від 07.07.2008 р. (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи) позивач передав, а відповідач прийняв у власність товари загальною вартістю 31 200,00 грн., а саме: одні ворота гаражні з хвірткою, одні ворота ролові, один привід для гаражних воріт та три пульти двох канальні.  

Факт отримання відповідачем спірного товару та прийняття його у власність стверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії № 15, від 01.12.2008 р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткової накладної № РН-4080416 від 02.12.2008 р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 31 200,00 грн. Отже, такою накладною сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у  позивача  виникли зобов'язання передати відповідачу визначений товар на суму 31 200,00 грн., а у відповідача — прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити) його.

За твердженнями позивача, станом на день складання позову відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар і його борг становить 6 120,00 грн., оскільки 23.07.2008 р. та 18.11.2008 р. відповідачем було перераховано в якості попередньої плати з рахунком-фактурою № 40804161 від 07.07.2008 р. 24 960,00 грн. та 120,00 грн. відповідно.

Розмір заборгованості у сумі 6 120,00 грн. відповідачем визнано шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання  щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено передачу вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаними видатковими накладними, а відповідачем прийнято товар.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобов'язанню з оплати переданої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та порушення провадження у справі № 46/35 не здійснив повну оплату.

11.12.2008 р. позивачем направлено відповідачеві претензію № 1 від 10.12.2008 р. щодо сплати заборгованості в сумі 6 120,00 грн. Відповідь на вказану претензію до матеріалів справи не надано, доказів перерахування коштів не пред'явлено.  

Надалі, у березні 2009 року, для захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов'язання  або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу обґрунтованими, доведеними належними доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.  

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Аріс-Інвест” (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 3/1, к. 93, ідентифікаційний код 3345578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вілма ЛТД” (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 34, ідентифікаційний код 35646694) 6 120 (шість тисяч сто двадцять) грн. боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   його прийняття.  

Суддя                                                                                                   С.В. Шабунін

Справа №  46/35

06.04.09