Постанова

від 10.12.2013 по справі 5002-7/2778-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 5002-7/2778-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Воронцової Н.В.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

прокурор, Махиня Вікторія Валеріївна , посвідчення № 015753 від 21.03.13, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача, не з'явився, Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим;

представник позивача, Лукашев Максим Ігорович , довіреність № 28-50/585 від 19.12.11, Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

представник позивача, не з'явився, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим;

представник відповідача, Сейтхалілова Ленара Ісмаїлівна , довіреність № 77 від 04.07.13, приватне акціонерне товариство "Прогрес";

представник відповідача, не з'явився, Грушівська сільська рада;

представник третьої особи, не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Агрофірма "Грушевська";

представник третьої особи, не з'явився, Судакська міська рада;

представник відповідача, Тюлькіна Тетяна Валеріанівна , довіреність № 76 від 04.07.13, приватне акціонерне товариство "Прогрес";

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (колегія суддів: головуючий суддя Іщенко І.А. судді Ейвазова А.Р., Шаратов Ю.А. ) від 22 жовтня 2013 року у справі № 5002-7/2778-2012

за позовом прокурора міста Судака в інтересах держави в особі:

1. Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;

2. Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

3. Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим

до відповідачів :

1. Грушевської сільської Ради

2. приватного акціонерного товариства "Прогрес"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Судакська міська рада

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів відкрите акціонерне товариство "Агрофірма "Грушевська"

про визнання недійсним договору та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ :

Прокурор міста Судака звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим з позовною заявою до Грушевської сільської Ради та приватного акціонерного товариства "Прогрес", з урахуванням уточнень до позовної заяви просив визнати недійсним з моменту укладання договір оренди поверхневого водного об'єкту місцевого значення від 01.08.08, укладеного між Грушевською сільської радою в особі голови Подуби Н. П. та закритим акціонерним товариством "Прогрес" (наразі - приватним акціонерним товариством).

Зобов'язати приватне акціонерне товариство "Прогрес" повернути водний об'єкт місцевого значення пруд Шахмурза у розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2012 по справі №5002-7/2778-2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 по справі №5002-7/2778-2012 апеляційну скаргу прокурора м. Судака було задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2012 по справі №5002-7/2778-2012 було скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2013 по справі №5002-7/2778-2012 касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Прогрес", задоволено частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2012 по справі №5002-7/2778-2012 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року по справі №5002-7/2778-2012 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим, з метою дослідження договору купівлі-продажу від 23.09.2004 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством агрофірмою "Грушівська" (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Прогрес" (покупець), предметом якого є спірний ставок (том 1 арк. с. 72-73), та врахуванням того, що даний спір стосується також прав і обов'язків Відкритого акціонерного товариства агрофірми "Грушівська", яке не було залучено до участі в справі, та жодним чином не досліджено обставин, пов'язаних із укладенням договору купівлі-продажу від 23.09.2004 року.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (колегія суддів: головуючий суддя Іщенко І.А. судді Ейвазова А.Р., Шаратов Ю.А. ) від 22 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Приймаючи відповідне рішення, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для визнання спірного договору недійсним, оскільки останній ніяким чином не порушує охоронюваний законом інтерес позивачів у справі.

Не погодившись з рішенням суду, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте судом першої інстанції рішення суперечить нормам процесуального та матеріального права.

Зокрема заявник апеляційної скарги з посиланням на приписи статей 203, 207, 215, 388, 393, 1212 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статей 5, 8, 51 Водного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України зазначає, що укладений 01 серпня 2008 року між Грушевською сільською Радою та приватним акціонерним товариством "Прогрес" договір оренди поверхневого водного об'єкту місцевого значення - пруду Шахмурза площею 2,9 га та обсягом 38 тис. кв. м. слід визнати недійсним з моменту укладення, з огляду на перевищення Грушевською сільською радою повноважень при його укладанні, а також з огляду на відсутність у приватного акціонерного товариства "Прогрес" в оренді земельної ділянки, на якій розташовано спірний пруд.

Крім того, предметом даного договору є водний об'єкт місцевого значення, який існує не як гідротехнічна споруда, а як елемент довкілля та який не міг передаватись у приватну власність, оскільки є виключною власність народу України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2013 року, прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим до провадження Cевастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду на 10 грудня 2013 року о 16 год. 00 хв.

В судовому засіданні, яке відбулось 10 грудня 2013 року, прокурор та представник Верховної Ради Автономної Республіки Крим підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати рішення суду першої інстанції, представники приватного акціонерного товариства "Прогрес" проти доводів скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні з підстав необґрунтованості, інші представники сторін та третіх осіб у судове засідання не з'явилися.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явились.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

01.08.2008 між Грушівською сільською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Прогрес" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Прогрес", орендар) укладено договір оренди поверхневого водного об'єкта місцевого значення (а.с. 16-17, т. 1).

Згідно пункту 1.1 договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в користування на умовах оренди поверхневий водний об'єкт місцевого значення ставок Шахмурза в руслі річки Сухий Індол, інвентарний № 40-р, який розташований на сході від села Грушівка Судакського регіону Автономної Республіки Крим.

У оренду передається водний об'єкт площею 2,9 га і об'ємом 38 тис. м3 (при проектному рівні), (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.4 договору Гідротехнічна споруда ставок Шахмурза (гребля з гідрозасувом і котлован) належить Орендареві за договором купівлі - продажі від 23.09.2004 і не є об'єктом даного договору.

Договір укладено строком на 49 років, що встановлено пунктом 1.4 договору.

Укладений між сторонами договір був погоджений Республіканським комітетом Автономної Республіками Крим з водогосподарського будівництва та зрошуваного землеробства, начальником відділу охорони та екологічного контролю по Східно-Кримському регіону та скріплено відповідними печатками.

В подальшому прокуратурою міста Судака було проведено перевірку додержання вимог законодавства під час розпорядження (надання в оренду) водними об'єктами місцевого значення, якою встановлено, що спірний договір укладено за відсутності рішення відповідної міської або районної ради про надання в оренду водного об'єкта місцевого значення.

Вважаючи, що Грушевською сільською Радою спірний договір укладено з порушенням умов діючого законодавства при відсутності у приватного акціонерного товариства "Прогрес" в оренді земельної ділянки, на якій розташовано спірний пруд, при відсутності рішення відповідної міської або районної ради про надання в оренду водного об'єкту місцевого значення, а також за відсутності рішення щодо делегувань Грушевській сільській раді або сільському голові повноважень на укладання договору оренди водного об'єкту, прокурор звернувся до суду із відповідним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 прокурори подають позови до господарського суду саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Згідно пункту 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду України зазначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

При цьому пунктом 5 частини 3 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного суду України визначено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Господарського процесуального кодексу України є стороною в господарському процесі.

Як вбачається зі змісту частини 2 статті 21 та частини 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Функції держави, які складають права та законні інтереси позивача, повинні виконуватися та/або порушуватися саме у спірних правовідносинах, тобто в межах предмету та підстав позову.

Таким чином, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим, останні набувають статусу позивачів у справі, отже на них розповсюджуються положення частини 2 статті 21 Господарського процесуального кодексу України, які встановлюють необхідність наявності у таких осіб порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 1 Господарського процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Аналогічні висновки наведені в Рішення Конституційного суду України 1 грудня 2004 року N18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес).

Таким чином, для всебічного та об'єктивного розгляду справи, суду апеляційної інстанції необхідно встановити наявність у вищезазначених осіб порушеного охоронюваним законом інтересу та права.

Відповідно до внесених Законом України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим" N 3530-VI від 16.06.2011 змін до статті 51 Водного кодексу України орендодавцями водних об'єктів місцевого значення є Рада міністрів Автономної Республіки Крим і обласні ради. Зазначені зміни набрали чинності 14.07.2011, тож з цієї дати повноваження щодо розпорядження водними об'єктами місцевого значення, і відповідно, право витребування таких об'єктів, перейшли до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим" від 16.06.2011 № 3530-VI (далі - Закон № 3530) Рада міністрів Автономної Республіки Крим здійснює виконавчу владу в Автономній Республіці Крим безпосередньо та через міністерства Автономної Республіки Крим, республіканські комітети Автономної Республіки Крим, інші органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, спрямовує, координує та контролює діяльність таких органів.

Згідно частини 2 статті 5 Закону № 3530 до складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим серед інших входять міністри Автономної Республіки Крим, голови республіканських комітетів Автономної Республіки Крим (далі - члени Ради міністрів Автономної Республіки Крим).

Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 N995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції".

Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 6.2 "Положення про Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища", затвердженого постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 09.08.2005 № 359 (в редакції на час укладання договору оренди водного об'єкту) екологічна інспекція Рескомприроди Криму в тому числі регіональні, міські, районні) є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, входить до структури Рескомприроди Криму і до складу екологічної інспекції Рескомприроди Криму.

Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, як юридичну особу утворено лише у 2012 році.

Згідно з пунктом 1 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 №429, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.11.11, Державна екологічна інспекція в Автономної Республіки Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Пунктом 4.2 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим встановлено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також динними особами - нерезидентами вимог: встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також із додержання режиму використання їх території.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про проведення перевірки додержання вимог чинного законодавства під час розпорядження (надання в оренду) водними об'єктами місцевого значення Державною екологічною інспекцією в Автономній Республіці Крим, а також будь-які докази виявлення Державною екологічною інспекцією в Автономній Республіці Крим порушень з боку відповідачів додержання вимог законодавства.

Отже з цього вбачається, що охоронюваний законом інтерес Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим спірний договір ніяким чином не порушує.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом або в інтересах якої звернувся відповідний орган (у тому числі орган прокуратури), відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Не належність права або інтересу, на захист яких подано позов, так само як і відсутність факту порушення відповідного права або інтересу, є самостійною підставою для відмови у позові.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, що спірний договір ніяким чином не порушує права або охоронювані законом інтереси держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим.

Стосовно відсутності порушеного права та охоронюваних законом інтересів заявника, також звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 25.01.2011р., по справі №2-1/4465-2009.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у матеріалах справи міститься Ухвала Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2009 по справі №2а-8663/08/2 відповідно до якої провадження у адміністративній справі за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Верховної ради Автономної Республіки Крим до відповідача - Фонду майна Автономної Республіки Крим про визнання незаконним пункту 3 наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим №554 від 18.07.2001 та інвентаризаційного опису основний засобів Агрофірми "Грушевська" за станом на 31.12.2000 повернення трьох штучно створених водних об'єктів місцевого значення - ставків, загальною вартістю 817214,58 грн. - державі було закрито. Ухвала оскаржена не була та набрала законної сили 02.02.2009 (том 2 арк.с. 12-13).

Предметом спору по справі №2а-8663/08/2 було питання про законність прийняття Фондом майна Автономної Республіки Крим Наказу за №554 від 18.07.2001 щодо передачі до власності (статутного фонду) Відкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Грушевська", що створюється, майна, яке є державною власністю та грошових коштів на суму 1327381,00 грн., у тому числі за №17 - котловану, інвентарний номер 52, вартістю 72561,98 грн., за № 18 - котловану, інвентарний номер 53, вартістю 137321,45 грн. та № 23 - котловану, інвентарний номер 59, вартістю 607331,15 грн.

Наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим за № 554 від 18.07.2001 у власність (статутного фонду) Відкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Грушевська", передане майно, яке є державною власністю та грошові кошти на суму 1327381,00 грн., у тому числі нерухоме майно на суму 1172914,40 грн., згідно додатку до вказаного наказу, до якого, зокрема, увійшли за № 17 - котлован, інвентарний номер 52, вартістю 72561,98 грн., за № 18 - котлован, інвентарний номер 53, вартістю 137321,45 грн. та № 23 - котлован, інвентарний номер 59, вартістю 607331,15 грн., який не було скасовано, або визнано недійсним.

Відповідно до указу Президента України від 18.08.1995 № 757\95 Фонд майна Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених Фондом державного майна України та повноважень, делегованих Верховною Радою Автономної Республіки Крим, здійснює державну політику в сфері приватизації майна, що знаходиться в загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим, комунальної власності.

Спірні котловани побудовані Радгоспом "Грушевський" господарським способом з метою збору осадків для поливу, водонакопичувальна споруда тощо. Вказані котловани передані до статутного фонду ВАТ "Агрофірма "Грушевська" в процесі приватизації у відповідності з законом України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10.07.1996 № 290\96 - ВР, Положенням "Про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також, створених на їх базі орендних підприємств", затвердженим наказом Фонду державного майна України від 17.08.2000 № 1718.

Відповідно до частини 8 статті 25 Земельного кодексу України гідротехнічні споруди, водойми та інше можуть бути передані до власності сільськогосподарських підприємств, створених колишніми працівниками державних сільськогосподарських підприємств.

Статтею 13 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності.

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що Товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Стаття 316 Цивільного кодексу України розкриває поняття права власності, так правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

А за умовами статті 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У статті Цивільного кодексу України встановлюються визначальні принципи здійснення права власності. Під здійсненням права власності необхідно розуміти умови й порядок реалізації власником своїх правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо належного йому майна. Такі правомочності власник може здійснювати самостійно або за допомогою інших осіб (представників, управителів тощо). Однак такі особи не набувають статусу суб'єктів права власності. Вони є суб'єктами здійснення права власності в інтересах власника.

Так власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом, особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Зі змісту вищенаведеної статті вбачається, що одним з найвагоміших правил щодо здійснення права власності є положення про здійснення власником тріадних правомочностей своїм майном на власний розсуд. Тобто власник здійснює їх за власною волею і не зобов'язаний отримувати на це дозвіл інших осіб. Дія цього правила не скасовується і тоді, коли правомочності власника реалізуються його представником, адже останній вчиняє відповідні дії за волею власника, виконує його вказівки.

Як встановлено судовою колегією, ЗАТ "Прогрес" є власником спірного майна, що зокрема підтверджується укладеним між останнім та Відкритим акціонерним товариством "Агрофірма "Грушевська" договором купівлі - продажу споруди від 23.09.2004р., зазначений договір є дійсним, у судовому порядку недійсним не визнаний.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору на підставі рішення Правління ВАТ "Агрофірма "Грушевська", протокол від 20.09.2004, узгодженого зі Спостережною радою ВАТ "Агрофірма "Грушевська", протокол від 20.09.2004р., Продавець зобов'язується передати до власності Покупця гідротехнічну споруду - плотину з затвором та котлован, площею 3,5 га, балансовою вартістю 50802,00 грн., розташовану на земельній ділянці, наданій Продавцю у постійне користування державним актом серії II - КМ № 002935, виданим на підставі рішення 2-ої сесії 23-го скликання Грушевської селищної Ради від 06.05.1998р. № 52 та зареєстрованим 09.07.1998р. Судацьким міським управлінням земельних ресурсів під № 62, а Покупець зобов'язується прийняти вказану споруду та сплатити ціну згідно умов Договору.

Відповідно до акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 27.09.2004 на підставі розпорядження ВАТ "Агрофірма "Грушевська" від 24.09.2004 був проведений огляд котловану з площинним затвором. У пункті "стисла характеристика об'єкту" вказано: Будівництво господарським способом. Штучна споруда плотина з затвором та котлованом. Площа дзеркала 2,7 га та з охоронною прибережною площею 3,5 га.

Відповідно до висновків комісії було вирішено - передати об'єкт згідно договору купівлі - пролажу.

Пунктом 1.2 у договорі об'єкт проданий за 75000,00 грн.

Платіжними дорученнями за № 397 від 04.11.2004 на суму 25000,00 грн. та № 356 від 24.09.2004 на суму 50000,00 грн. ЗАТ "Прогрес" була сплачена вартість придбаного об'єкту у повному обсязі.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, сторонами були виконані істотні умови щодо укладення та здійснення обов'язків щодо договору купівлі - продажу майна відповідно до умови чинного Законодавства.

Згідно пункту 2 статті 386 Цивільного кодексу України Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно статті 328 Цивільного Кодексу України право власності набувається з підстав не заборонених законом.

Крім того, згідно статті 318 Цивільного Кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, ТОВ "Прогресс" є добросовісним набувачем спірного майна, який має право розпоряджатись вказаним майном.

До того ж, слід звернути увагу на те, що на момент звернення прокурора до господарського суду першої інстанції та під час розгляду справи, у порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України прокурором та позивачами не було надано яких-небудь доказів з оскарження права власності приватного акціонерного товариства "Прогрес" на вказане майно.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія не вбачає правових підстав для визнання спірного договору недійсним, оскільки приватне акціонерне товариство "Прогрес" володіє, користується та розпоряджається своїм майном без вищевказаних порушень та у відповідності із Законом.

Щодо доводів прокурора про те, що предметом даного договору є водний об'єкт місцевого значення, який існує не як гідротехнічна споруда, а як елемент довкілля та який не міг передаватись у приватну власність, оскільки є виключною власність народу України, судова колегія вважає помилковими та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону, у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Ставок - це штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами.

Статтею 5 Водного кодексу України визначено, що до водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Згідно до пункту 2 статті 12 Водного кодексу України Державні, цільові, міждержавні та регіональні програми використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розробляються на основі даних державного обліку вод, водного кадастру, схем використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 за № 413 затверджено Порядок ведення державного водного кадастру.

Відповідно до пункту 6 Порядку ведення державного водного кадастру, державний водний кадастр ведеться Державним водним господарством - за розділом "Водокористування", та Мінекоресурсів - за розділами "Підземні води" та "Поверхневі води". Зазначені центральні органи виконавчої влади є замовниками робіт щодо вкладання державного водного кадастру і затверджують кадастрові матеріали Мінекоресурсів - самостійно, а Держводгосп - за погодженням з Мінекоресурсів.

Наказом Державного комітету України з водного господарства від 03.06.1997 за № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.01.1998 за № 2\2442 затверджений Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення.

Вказаний перелік складено з певними критеріями щодо водного об'єкту, який належить включити до вказаного Переліку, а саме: "Назва річки (водойми)", "Куди впадає (де знаходиться)", "Довжина (виражена в км)", "Площа водозбору (водної поверхні), виражена в кв.м.", "Адміністративна одиниця, в якій знаходиться" та "Код".

Так, перевіривши спірну споруду на ознаки, які б свідчили про його відношення до водного об'єкту місцевого значення, судова колегія дійшла висновку що спірна споруда не відноситься до водних об'єктів місцевого значення, оскільки відповідно до вищезазначених норм законодавства не має відповідних критеріїв, зокрема має штучне походження.

Згідно статті 43 Господарського кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно вимог статті 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

А в силу статті 33 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо викладених в апеляційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом першої інстанції і колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваному рішенні мотивами відхилення доводів скаржника.

Суд попередньої інстанції навів правове обґрунтування своїх висновків, щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, позивачами та прокурором у процесі розгляду справи не було доведено та надано відповідних доказів в обґрунтування своїх заперечень, а отже судова колегія вважає рішення суду відповідним нормам матеріального та процесуального права, тому зазначене рішення не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2013 року у справі №5002-7/2778-2012 відсутні.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2013 року у справі № 5002-7/2778-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді Н.В. Воронцова

О.Г. Градова

Розсилка:

1.Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 3,Сімферополь,95000)

2.Прокурор міста Судака (вул. Яблунева, 10,Судак,98000)

3.Верховна Рада Автономної Республіки Крим (вул. К. Маркса, 18,Сімферополь,95000)

4.Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим (вул. Козлова, 45а,Сімферополь,95000)

5.Грушівська сільська рада (вул. Радянська, 46,Судак,98000)

6.Приватне акціонерне товариство "Прогрес" (вул. Леніна, 72,Судак,98000)

7.Прокуратура міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 1.)

8.Відкрите акціонерне товариство "Агрофірма "Грушевська" (вул. Радянська, 40,Грушівка, м. Судак,98020)

9.Судацька міська рада (вул. Леніна, 85-а,Судак,Автономна Республіка Крим,98000)