Постанова

від 17.03.2014 по справі 5002-7/2778-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа № 5002-7/2778-2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргузаступника прокурора міста Севастополя на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р. (головуючий суддя Проценко О.І., судді Воронцова Н.В., Градова О.Г.) на рішенняГосподарського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 р. (головуючий суддя Іщенко І.А., судді Ейвазова А.Р., Шаратов Ю.А.) у справі№ 5002-7/2778-2012 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомпрокурора міста Судака в інтересах держави в особі: 1. Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, 2. Верховної Ради Автономної Республіки Крим, 3. Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим до 1. Грушевської сільської Ради, 2. Приватного акціонерного товариства "Прогрес",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Судакської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Відкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Грушевська" провизнання недійсним договору та спонукання до виконання певних дій,

за участю представників: прокуратуриКузнецова Ю.В., позивачів, відповідачів, третіх осібне з'явились;

В С Т А Н О В И В:

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 р. у справі № 5002-7/2778-2012, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р., у задоволенні позову про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди поверхневого водного об'єкту місцевого значення від 01.08.2008 р., укладеного між Грушевською сільської радою в особі голови Подуби Н.П. та Закритим акціонерним товариством "Прогрес", та зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Прогрес" повернути водний об'єкт місцевого значення пруд Шахмурза у розпорядження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. ст. 1, 5, 51 Водного кодексу України, ст. ст. 220, 657 ЦК України, ст. 4, 43 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін та третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника прокуратури, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, 01.08.2008 р. між Грушівською сільською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Прогрес" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Прогрес", орендар) укладено договір оренди поверхневого водного об'єкта місцевого значення.

Згідно пункту 1.1 договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в користування на умовах оренди поверхневий водний об'єкт місцевого значення ставок Шахмурза в руслі річки Сухий Індол, інвентарний № 40-р, який розташований на сході від села Грушівка Судакського регіону Автономної Республіки Крим.

У пункт 1.2 договору зазначено, що в оренду передається водний об'єкт площею 2,9 га і об'ємом 38 тис. м 3 (при проектному рівні).

Відповідно до пункту 1.4 договору Гідротехнічна споруда ставок Шахмурза (гребля з гідрозасувом і котлован) належить Орендареві за договором купівлі-продажі від 23.09.2004 р. і не є об'єктом даного договору.

Договір укладено строком на 49 років, що встановлено пунктом 1.4 договору.

Укладений між сторонами договір був погоджений Республіканським комітетом Автономної Республіками Крим з водогосподарського будівництва та зрошуваного землеробства, начальником відділу охорони та екологічного контролю по Східно-Кримському регіону та скріплено відповідними печатками.

В подальшому прокуратурою міста Судака було проведено перевірку додержання вимог законодавства під час розпорядження (надання в оренду) водними об'єктами місцевого значення, якою встановлено, що спірний договір укладено за відсутності рішення відповідної міської або районної ради про надання в оренду водного об'єкта місцевого значення.

Вважаючи, що Грушевською сільською Радою спірний договір укладено з порушенням умов чинного законодавства за відсутності у приватного акціонерного товариства "Прогрес" в оренді земельної ділянки, на якій розташовано спірний ставок, за відсутності рішення відповідної міської або районної ради про надання в оренду водного об'єкта місцевого значення, а також за відсутності рішення щодо делегувань Грушевській сільській раді або сільському голові повноважень на укладання договору оренди водного об'єкта, прокурор звернувся до суду із відповідним позовом.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Згідно з п. 5 ч. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Господарського процесуального кодексу України є стороною в господарському процесі.

Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 21 та ч. 2 ст. 29 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Функції держави, які складають права та законні інтереси позивача, повинні виконуватися та/або порушуватися саме у спірних правовідносинах, тобто в межах предмету та підстав позову.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом або в інтересах якої звернувся відповідний орган (у тому числі орган прокуратури), відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Неналежність права або інтересу, на захист яких подано позов, так само як і відсутність факту порушення відповідного права або інтересу, є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до внесених Законом України "Про Раду Міністрів Автономної Республіки Крим" N 3530-VI від 16.06.2011 р. змін до статті 51 Водного кодексу України орендодавцями водних об'єктів місцевого значення є Рада Міністрів Автономної Республіки Крим і обласні ради. Зазначені зміни набрали чинності 14.07.2011 р., тож з цієї дати повноваження щодо розпорядження водними об'єктами місцевого значення, і відповідно, право витребування таких об'єктів, перейшли до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про Раду Міністрів Автономної Республіки Крим" від 16.06.2011 р. № 3530-VI (далі - Закон № 3530) Рада Міністрів Автономної Республіки Крим здійснює виконавчу владу в Автономній Республіці Крим безпосередньо та через міністерства Автономної Республіки Крим, республіканські комітети Автономної Республіки Крим, інші органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, спрямовує, координує та контролює діяльність таких органів.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 3530 до складу Ради Міністрів Автономної Республіки Крим серед інших входять міністри Автономної Республіки Крим, голови республіканських комітетів Автономної Республіки Крим (далі - члени Ради міністрів Автономної Республіки Крим).

Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. N995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції".

Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 6.2 Положення про Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, затвердженого постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 09.08.2005 р. № 359 (в редакції на час укладання договору оренди водного об'єкту) екологічна інспекція Рескомприроди Криму в тому числі регіональні, міські, районні) є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, входить до структури Рескомприроди Криму і до складу екологічної інспекції Рескомприроди Криму.

Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим як юридичну особу утворено лише у 2012 році.

Відповідно до п. 1 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 р. №429, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 р., Державна екологічна інспекція в Автономної Республіки Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Пунктом 4.2 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим встановлено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також динними особами - нерезидентами вимог: встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також із додержання режиму використання їх території.

Як встановлено судами, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про проведення перевірки додержання вимог чинного законодавства під час розпорядження (надання в оренду) водними об'єктами місцевого значення Державною екологічною інспекцією в Автономній Республіці Крим, а також будь-які докази виявлення Державною екологічною інспекцією в Автономній Республіці Крим порушень з боку відповідачів додержання вимог законодавства.

З урахуванням викладеного суди дійшли обгрунтованого висновку, що охоронювані законом інтереси держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим спірний договір жодним чином не порушує.

Відповідно до указу Президента України від 18.08.1995 р. № 757\95 Фонд майна Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених Фондом державного майна України, та повноважень, делегованих Верховною Радою Автономної Республіки Крим, здійснює державну політику в сфері приватизації майна, що знаходиться в загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим, комунальної власності.

Наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим за № 554 від 18.07.2001 р. у власність (до статутного фонду) Відкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Грушевська" було передане майно, яке є державною власністю, та грошові кошти на суму 1.327.381,00 грн., у тому числі нерухоме майно на суму 1.172.914,40 грн. згідно з додатком до вказаного наказу, до якого, зокрема, увійшли за № 17 - котлован, інвентарний номер 52, вартістю 72.561,98 грн., за № 18 - котлован, інвентарний номер 53, вартістю 137.321,45 грн. та № 23 - котлован, інвентарний номер 59, вартістю 607.331,15 грн. Наказ не було скасовано або визнано недійсним.

Питання про законність прийняття Фондом майна Автономної Республіки Крим зазначеного Наказу було предметом спору в адміністративній справі №2а-8663/08/2.

За результатами розгляду вказаної справи, ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2009 р. у справі №2а-8663/08/2 провадження у справі за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим до відповідача - Фонду майна Автономної Республіки Крим про визнання незаконним пункту 3 наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим № 554 від 18.07.2001 р. та інвентаризаційного опису основний засобів Агрофірми "Грушевська" за станом на 31.12.2000 р. повернення трьох штучно створених водних об'єктів місцевого значення - ставків загальною вартістю 817.214,58 грн. - державі було закрито. Ухвала оскаржена не була та набрала законної сили 02.02.2009 р.

Судами встановлено, що спірні котловани побудовані Радгоспом "Грушевський" господарським способом з метою збору осадків для поливу. Вказані котловани передані до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Грушевська" в процесі приватизації відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10.07.1996 р. № 290\96 - ВР, Положення "Про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також, створених на їх базі орендних підприємств", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17.08.2000 р. № 1718.

Відповідно до частини 8 статті 25 Земельного кодексу України гідротехнічні споруди, водойми та інше можуть бути передані до власності сільськогосподарських підприємств, створених колишніми працівниками державних сільськогосподарських підприємств.

Статтею 13 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності.

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що Товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Відповідно до статті 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 328 Цивільного Кодексу України право власності набувається з підстав не заборонених законом.

Як встановлено судами, Приватне акціонерне товариства "Прогрес" (правонаступник Закритого акціонерного товариства "Прогрес") є власником спірного майна, що підтверджується укладеним між останнім та Відкритим акціонерним товариством "Агрофірма "Грушевська" договором купівлі-продажу споруди від 23.09.2004 р., який є дійсним, у судовому порядку не оспорений.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору на підставі рішення Правління Відкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Грушевська", протокол від 20.09.2004 р., узгодженого зі Спостережною радою Відкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Грушевська", протокол від 20.09.2004 р., продавець зобов'язується передати до власності покупця гідротехнічну споруду - греблю із затвором та котлован площею 3,5 га балансовою вартістю 50.802,00 грн., розташовані на земельній ділянці, наданій продавцю у постійне користування державним актом серії II - КМ № 002935, виданим на підставі рішення 2-ої сесії 23-го скликання Грушевської селищної Ради від 06.05.1998 р. № 52 та зареєстрованим 09.07.1998 р. Судацьким міським управлінням земельних ресурсів під №62, а покупець зобов'язується прийняти вказану споруду та сплатити ціну згідно умов Договору.

Відповідно до акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 27.09.2004 р. на підставі розпорядження Відкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Грушевська" від 24.09.2004 р. був проведений огляд котловану з площинним затвором. У пункті "стисла характеристика об'єкта" вказано: Будівництво господарським способом. Штучна споруда гребля із затвором та котлованом. Площа дзеркала 2,7 га та з охоронною прибережною площею 3,5 га.

Відповідно до висновків комісії було вирішено передати об'єкт згідно з договором купівлі-продажу.

Також судами встановлено, що платіжними дорученнями за № 397 від 04.11.2004 р. на суму 25.000,00 грн. та №356 від 24.09.2004 р. на суму 50.000,00 грн. Закритим акціонерним товариством "Прогрес" була сплачена вартість придбаного об'єкта у повному обсязі.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 318 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, на підставі встановлених обставин суди дійшли висновку про виконання сторонами істотних умов щодо укладення та здійснення обов'язків за вказаним договором купівлі-продажу майна та про добросовісність набуття відповідачем-2 цього майна відповідно до умов чинного Законодавства.

Судами встановлено, що на момент звернення прокурора до господарського суду та на час розгляду справи прокурором та позивачами не було надано доказів оскарження права власності приватного акціонерного товариства "Прогрес" на вказане майно.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій перевірено спірну споруду на ознаки, які б свідчили про її відношення до водного об'єкта місцевого значення та зроблено висновок, що спірна споруда не відноситься до таких водних об'єктів, оскільки не містить критеріїв, що визначені ст.ст. 1, 5 Водного кодексу України для водних об'єктів місцевого значення та, зокрема, має штучне походження.

Враховуючи викладене та з урахуванням того, що спірний договір ніяким чином не порушує охоронювані законом інтереси позивачів у справі, а спірне майно, яке прокурор просить повернути у розпорядження позивача-1 належить відповідачу-2 на праві власності, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відсутності правових підстав для визнання спірного договору недійсним.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Севастополя залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р. у справі № 5002-7/2778-2012 - без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков