Постанова

від 17.12.2013 по справі 910/14167/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа№ 910/14167/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача за первісним позовом: Гаврилова І. А. - представник за довіреністю від 24.01.2013

від відповідача за первісним позовом: Піліпенко Д. О. - представник за довіреністю від 10.09.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Ті.Ес.Сервіс»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2013

у справі № 910/14167/13 (суддя Котков О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Ті.Ес.Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яппі Трейдінг»

про стягнення грошових коштів

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яппі Трейдінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Ті.Ес.Сервіс»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 139 198,26 грн. за поставлений за договором № 1412/2012 від 14.12.2012, але неоплачений товар, неустойки в сумі 36 259,20 грн., 3 % річних в сумі 993,38 грн. та збитків від інфляції в сумі 297,60 грн. Зі змісту позовної заяви слідує, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з передоплати в сумі 9 599,13 грн., яка відповідно до умов спірного договору сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами договору, та 50% від вартості договору, а саме - 129 599,13 грн., які відповідно до п. 3.2 договору сплачуються після установки обладнання при умові підписання видаткової накладної.

Зустрічний позов заявлено про стягнення з відповідача за зустрічним позовом неустойки в сумі 174 960 грн. та збитків в сумі 202 777,66 грн., пов'язаних з неналежним виконання відповідачем умов договору № 1412/2012 від 14.12.2012 щодо передачі позивачу за зустрічним позовом документів, визначених п. 4.3 спірного договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2013, повний текст якого підписаний 18.10.2013, у справі № 910/14167/13:

- первісний позов задоволено частково, до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом присуджено 139 198,26 грн. основного боргу, 26 351,49 грн. неустойки, 950,77 грн. - 3% річних та 19,19 грн. збитків від інфляції, в задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

- зустрічний позов задоволено частково, до стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом присуджено 159 408 грн. неустойки та 202 777,66 грн. збитків, в задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом про стягнення основного боргу ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином доведений факт невиконання відповідачем за первісним позовом свого обов'язку по перерахуванню грошових коштів в сумі 139 198,26 грн.

Часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення неустойки, 3 % річних та збитків від інфляції обумовлено тим, що при перерахунку судом вказаних позовних вимог їх сума виявилась меншою, ніж заявлена позивачем за первісним позовом до стягнення.

Часткове задоволення зустрічного позову ґрунтується на тому, що в силу положень спірного договору, обладнання по кількості вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту передачі продавцем покупцю всіх документів, приналежностей і комплектуючих обладнання (фотокопії сертифікатів відповідності вимогам нормативних документів на обладнання; гарантійний талон; інструкції з експлуатації обладнання), факт чого відображається в видатковій накладній, з моменту чого, з огляду на положення ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України та вказані умови договору, обов'язок продавця передати товар покупцю вважається виконаним, належних та достатніх доказів чого матеріли справи не містять, з огляду на що, обов'язок продавця передати товар покупцю по кількості є, з огляду на п.п. 4.3., 5.2., 5.3. договору поставки та ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, не виконаним, а відтак, позивач за зустрічним позовом має право на стягнення встановленої умовами спірного договору неустойки та збитків.

Часткове задоволення позовних вимог за зустрічним позовом в частині стягнення неустойки обумовлено тим, що при перерахунку вказаних позовних вимог їх сума виявилась меншою, ніж заявлена позивачем за зустрічним позовом до стягнення.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай.Ті.Ес.Сервіс» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2013 по справі № 910/14167/13 в частині задоволення зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю, а в частині первісного позову оспорюване рішення залишити без змін.

В апеляційній скарзі позивач за первісним позовом посилається на те, що судом першої інстанції при розгляді зустрічного позову у даній справі допущені порушення норм матеріального та процесуального права, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, а обставини, які мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими при розгляді зустрічного позову, не підтверджуються матеріалами справи.

Позивач за первісним позовом зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність в матеріалах справи належних доказів виконання позивачем за первісним позов свого обов'язку по поставці спірного обладнання відповідачеві, оскільки пунктом 5.3 спірного договору сторони погодили, що факт передачі всіх документів, приналежностей та комплектуючих обладнання відображається у видатковій накладній, а отже, підписанням видаткової накладної від 25.04.2013 сторони договору, в тому числі і відповідач за первісним позовом, підтвердили виконання позивачем за первісним позовом свого обов'язку щодо передачі обладнання та всіх документів, приналежностей та комплектуючих такого обладнання.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначив про те, що ст. 672 ЦК України встановлює правові наслідки порушенні умов договору купівлі-продажу щодо асортименту товару, серед яких є й право покупця прийняти весь товар, яке, враховуючи відсутність будь-яких письмових заперечень щодо асортименту товару, які б були висловлені відповідачем за первісним позовом до дати звернення позивача до суду з даним позовом, ним і було реалізовано.

Також позивач за первісним позовом зазначив про те, що відповідно до положень ч. 4 ст. 672 ЦК України товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього, і, з огляду на те, що лист відповідача за первісним позовом № 09/08 від 09.08.2013, в якому повідомляється про відсутність у відповідача за первісним позовом документів, передбачених п. 4.3 договору, направлений не в триденний строк, як погоджено сторонами в п. 5.4 договору, а після спливу більше чотирьох місяців, спірний товар вважається прийнятим відповідачем за первісним позовом в повному обсязі, а отже, підстави вважати поставку за договором простроченою відсутні, що виключає задоволення зустрічного позову.

Крім того, позивач за первісним позовом послався на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що за умовами спірного договору 50% від ціни договору виплачується в якості передплати протягом 3-х банківських днів з моменту підписання обома сторонами договору, а решта 50 % - після установки обладнання при умові підписання сторонами видаткової накладної, в той час як станом на дату звернення до суду з даним позовом відповідач за первісним позовом в повному обсязі не виконав свого обов'язку по сплаті позивачу за первісним позовом передоплати в розмірі 50 %, з огляду на що, відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України та ст. 538 ЦК України позивач за первісним позовом має право зупинити виконання свого обов'язку по поставці спірного товару.

Також, позивач за первісним позовом зазначив про те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків в сумі 202 777,66 грн., які становлять суму орендної плати, що перерахована відповідачем за первісним позовом за оренду приміщення, в якому він планував здійснювати комерційну діяльність, здійсненню якої перешкоджало невиконання позивачем за первісним позовом свого обов'язку по поставці спірного товару, не звернув увагу на відсутність у спірних правовідносинах всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками).

Ухвалою від 14.11.2013 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Ті.Ес.Сервіс» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник позивача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник відповідача за первісним позовом проти її задоволення заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

14.12.2012 позивач за первісним позовом як постачальник (далі по тексту Постачальник) та відповідач за первісним позовом як покупець (далі по тексту Покупець) уклали договір № 1412/2012 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник поставляє на умовах DDP, м. Київ, Україна (згідно Інкотермс-2000) обладнання та комплектуючі (далі Обладнання) в асортименті та в кількості, вказаній в Специфікаціях № 1, №2, №3 до Договору, і здійснює його установку або монтаж в місці доставки, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Обладнання та роботу Постачальника.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна сума Договору складає 259 198,26 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання Покупця на наявність між сторонами іншого договору, аналогічного спірному, але на загальну суму 246 692,04 грн., оскільки сторонами не заперечується, що спірні взаємовідносини між ними виникли в процесі виконання саме Договору на загальну суму 259 198,26 грн.

Сторонами Договору підписані Специфікації № 1, № 2 та № 3, якими погоджено асортимент та кількість Обладнання , яке постачається за Договором.

Пунктом 3.2 Договору сторони домовились, що 50 % від ціни Договору, 129 599,13 грн. (259 198,25/2) виплачуються Покупцем в якості передплати протягом 3 банківських днів з моменту підписання обома сторонами Договору, 50 % - після установки Обладнання, при умові підписання сторонами видаткової накладної. Оплата здійснюється протягом 3 робочих днів з дати одержання Покупцем відповідного рахунку-фактури Постачальника.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в якості передоплати Покупець 19.12.2012 перерахував Постачальнику 120 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з банківського рахунку Постачальника (а.с. 41).

З наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної № 28 від 24.04.2013 (а.с. 16-17) та довіреності на отримання матеріальних цінностей № 14 від 25.04.2013 (а.с. 18) слідує, що на виконання умов Договору постачальник поставив Покупцеві Обладнання на загальну суму 259 198,26 грн. Факт отримання вказаного Обладнання Покупцем не заперечується.

Звертаючись до суду з первісним позовом, Постачальник вказує на неналежне виконання Покупцем своїх обов'язків за Договором в частині оплати поставленого Обладнання, а саме, неперерахування в повному обсязі авансу (129 599,13-120 000=9 599,13) та 50% від ціни Договору, які мали бути сплачені після поставки Обладнання (129 599,13 грн.), з огляду на що станом на дату звернення до суду з первісним позовом заборгованість Покупця за Договором становить 139 198,36 грн. (9 599,13+129 599,13).

Суд першої інстанції задовольнив первісний позов в частині стягнення основного боргу, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як слідує зі змісту п. 3.2 Договору, обов'язок Покупця перерахувати 50 % від ціни Договору в якості передплати обумовлений лише фактом підписання Договору, а отже, відповідно до умов Договору передплата в розмірі 50 % ціни Договору, а саме 129 599,13 грн. (259 198,26/2), мала бути сплачена Покупцем в строк до 20.12.2012, в той час як останній вказаний обов'язок виконав не в повному обсязі, сплативши Постачальнику лише 120 000 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Постачальника про стягнення з Покупця передоплати в сумі 9 599,13 грн. (129 599,13-120 000 ) є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Позовні вимоги про стягнення з Покупця решти 50 % від ціни Договору в сумі 129 599,13 грн. також є правомірними з огляду на таке.

Пунктом 3.2 Договору сторони обумовили, що Покупець мав сплатити цю суму після установки Обладнання при умові підписання сторонами видаткової накладної, протягом 3 робочих днів з дати одержання Покупцем відповідного рахунку-фактури Постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна № 28 від 25.04.2013 на загальну суму 259 198,26 грн. сторонами підписана 25.04.2013.

При цьому, враховуючи, що видаткова накладна № 28 від 25.04.2013 містить посилання на рахунок № 1214/1 від 14.12.2012 на загальну суму 259 198,26 грн. (а.с. 19-20), колегія суддів вважає доведеним факт виставлення та вручення Постачальником Покупцю вказаного у видатковій накладній № 28 від 25.04.2013 рахунку на зазначену в ній суму, а тому визнає безпідставними посилання Покупця на те, що Постачальник, в порушення умов Договору, не виставляв рахунки.

Покупець, заперечуючи проти первісного позову, зазначає, що обов'язок з поставки Обладнання не виконано Постачальником в повному обсязі, оскільки в порушення умов п. 4.3 Договору він не передав Покупцеві наступні документи на Обладнання:

- фотокопії сертифікатів відповідності вимогам нормативних документів на Обладнання;

- гарантійний талон;

- інструкції з експлуатації Обладнання.

З огляду на те, що умовами Договору оплату другої частини вартості обладнання сторони не поставили в залежність від факту передачі або непередачі Постачальником Покупцю документів, вказаних в п. 4.3 Договору, факт їх передачі або непередачі не впливає на вирішення спору сторін по суті в частині стягнення основного боргу в сумі 129 599,13 грн., а відтак, зазначені посилання в даному випадку колегією суддів до уваги не приймаються.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з Покупця основного боргу в сумі 139 198,36 грн. (9 599,13+129 599,13). Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення з Покупця неустойки в сумі 36 259,20 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії Покупця є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 6.5 Договору, при порушенні передбачених Договором строків сплати з вини Покупця, останній сплачує Постачальнику неустойку в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочки. Якщо прострочка поставки перевищує 30 днів, за кожний день боргу, яка сплачується Покупцем, становить 0,3 % від вартості недоплаченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, як слідує з умов Договору та положень ст. 549 ЦК України, обумовлена Договором неустойка, незважаючи на назву, за своєю правовою природою, фактично, є пенею, що свідчить про те, що умовами Договору сторони досягли згоди про застосування відповідальності за порушення Покупцем строку оплати Обладнання у вигляді пені.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, договірні взаємовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а відтак, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, а відтак, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, яку обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Дана правова позиція викладена в п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187.

За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з Покупця пені підлягають частковому задоволенню за уточненим розрахунком суду з врахуванням періоду нарахування пені, що його заявлено Постачальником, та того, що обов'язок Покупця внести передоплату за Обладнання вважається простроченим не з 19.12.2012, як зазначено Постачальником, а з 20.12.2012, а обов'язок Покупця оплатити решту 50% вартості Обладнання, враховуючи виставлення відповідного рахунку ще в грудні 2012 року, - з наступного, після підписання видаткової накладної, дня, тобто з 26.04.2013, в сумі 4 962,99 грн. (595,67+4 367,31). Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

9 599,13*15/100*151/365 (з 20.12.2012 по 19.05.2013)=595,67

129 599,13*15/100*82/365 (з 26.04.2013 по 16.07.2013)=4 367,31

Щодо вимог за первісним позовом про стягнення 3 % річних в сумі 993,38 грн. та збитків від інфляції в сумі 297,60 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з матеріалів справи, Покупець при розрахунку 3 % річних припустився такої ж саме помилки, як і при розрахунку пені, а саме, розрахував 3 % починаючи з 19.12.2012, а не з 20.12.2012.

За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з Покупця 3 % річних підлягають задоволенню за уточними розрахунком суду в сумі 992,60 грн. (119,13+873,46). Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

9 599,13*3/100*151/365 (з 20.12.2012 по 19.05.2013)=119,13

129 599,13*/100*82/365 (з 26.04.2013 по 16.07.2013)=873,46

Враховуючи, що Постачальником збитки від інфляції розраховано без врахування порядку розрахунку, визначеного в Листі Верхового суду України № 62-97р від 03.04.1997 року «Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел», позовні вимоги Постачальника про стягнення з Покупця збитків від інфляції підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду першої інстанції в сумі 19,19 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

З огляду на вказані обставини, первісний позов підлягає частковому задоволенню, стягненню з Покупця на користь Постачальника підлягає основний борг в сумі 139 198,36 грн., пеня в сумі 4 962,99 грн., 3 % річних в сумі 992,60 грн. та збитки від інфляції в сумі 19,19 грн., в задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовляється.

Щодо зустрічного позову слід зазначити наступне.

Покупець, звертаючись до суду з зустрічним позовом про стягнення з Постачальника неустойки в сумі 174 960 грн. та збитків в сумі 202 777,66 грн., посилається на неналежне виконання останнім умов Договору щодо передачі Покупцю документів, визначених п. 4.3 Договору, а саме фотокопії сертифікатів відповідності вимогам нормативних документів на Обладнання, гарантійних талонів та інструкцій з експлуатації Обладнання, з огляду на що Обладнання не може вважатися Покупцем прийнятим.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Виходячи з характеру позовних вимог, які заявлені за зустрічним позовом, для вирішення спору по суті необхідно встановити, чи прострочив Постачальник свій обов'язок по своєчасній поставці Обладнання за Договором.

Щодо вимог в частині стягнення неустойки в сумі 174 960 грн. слід зазначити таке.

Неустойку в сумі 174 960 грн. Покупець обраховує у відповідності до п. 6.6 Договору, яким сторонами погоджено, що при порушення передбачених Договором строків поставки з вини Постачальника, останній сплачує Покупцю неустойку розмірі 0,1% від вартості недопоставленого Обладнання за кожний день прострочки. Якщо прострочка поставки перевищує 30 днів, неустойка за кожний день прострочки, яка сплачується Постачальником, становить 0,3% від вартості недопоставленого Обладнання.

Виходячи з норм законодавства та умов Договору, застосування такого виду відповідальності, як стягнення неустойки, пов'язане із порушенням боржником умов виконання зобов'язання.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що поставка Обладнання здійснюється в кількості, вказаній в Специфікації згідно умов і строків, зазначених в Договорі.

Згідно з п. 1.3 Договору поставка і установка Обладнання здійснюється до 20.01.2013 з можливістю дострокової поставки.

Постачальником Обладнання поставлене та змонтоване 25.04.2013.

Покупець, виходячи з встановлених п. 1.3 Договору строків, обраховує заявлену до стягнення пеню за період з 20.01.2013 по 02.09.2013.

Проте, як встановлено судом при вирішенні по суті спору за первісним позовом, Покупець, в порушення п. 3.2 Договору, своєчасно не виконав свій договірний обов'язок по здійсненню передоплати за Обладнання у визначеному Договором розмірі, і вказане порушення не усунуто ним і на цей час.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 538 ЦК України визначено, що, у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, відповідно до приписів ч. 3 ст. 538 ЦК України та враховуючи невиконання Покупцем свого обов'язку по внесенню передоплати за Договором в повному обсязі, Постачальник мав повне право зупинити виконання свого обов'язку по поставці Обладнання.

Згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За обставин, що склалися, фактично Постачальник не може вважатися таким, що порушив передбачені Договором зобов'язання з поставки Обладнання, а відтак, застосування до нього правових наслідків, які наступають у разі порушення зобов'язань, у вигляді стягнення неустойки не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Щодо вимог за зустрічним позовом про стягнення збитків у розмірі 202 777,66 грн. слід зазначити таке.

Збитки в розмірі 202 777,66 грн. Покупець визначає як суму орендної плати, сплачену ним за укладеним з Фізичної особою-підприємцем Задорожним Владиславом Миколайовичем договором оренди № 10 від 07.12.2012 за користування в період з лютого по серпень 2013 року приміщенням (групою приміщень) №4 загальною площею 197 кв. м., які розташовані по вул. Татарська 27/4 в м. Києві та були передані Покупцю для розміщення торгівельного центру з магазинами продуктової та не продуктової групи товарів, та які не могли використовуватись Покупцем для зазначеної діяльності через непередачу йому Продавцем означених вище документів.

На підтвердження факту понесення вказаних збитків Покупцем до матеріалів справи долучено копії договору оренди № 10 від 07.12.2012, укладеного з Фізичної особою-підприємцем Задорожним Владиславом Миколайовичем, акт приймання-передачі приміщення в оренду від 07.12.2012 та платіжних доручень № 1028 від 04.04.2013, № 1029 від 04.04.2012, №1030 від 04.04.2013, № 1227 від 29.04.2013, № 1424 від 29.05.2013, №1642 від 27.06.2013 та № 1897 від 30.07.2013, які свідчать про перерхування Покупцем за вищевказаним договором оренди грошових коштів в сумі 202 777,66 грн. (а.с. 81-87, 92-98).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є,

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків.

Враховуючи, що колегією суддів встановлено, що, фактично, Постачальник не може вважатися таким, що порушив передбачені Договором зобов'язання, відсутні всі складові правопорушення, внаслідок якого може бути застосовано цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення збитків, а відтак, застосування до нього правових наслідків, які наступають у разі порушення зобов'язань у вигляді стягнення збитків, також не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків, колегія суддів враховує також те, що Покупцем не надано жодних доказів неможливості використання Обладнання за призначенням (розміщення торгівельного центру з магазинами продуктової та не продуктової групи товарів) без отримання від Постачальника визначених у п. 4.3 Документів, та те, що Обладнання, що є предметом поставки за Договором, є необхідним лише при здійсненні діяльності з продажу продуктової групи товарів, в той час як Покупець визначає розмір збитків як орендну плату в повному обсязі, не пояснюючи, яким чином відсутність спірного Обладнання заважала йому у діяльності з реалізації непродуктової групи товарів.

При цьому, щодо посилань Покупця на те, що Постачальник не передав йому передбачені п. 4.3 Договору документи, внаслідок чого Обладнання вважається не прийнятим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За умовами пункту 1.1 Договору, Постачальник має поставити Обладнання та комплектуючи в асортименті та кількості, вказаній в Специфікаціях №1, №2, №3 до Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору поставка обладнання здійснюється у кількості, вказаній в Специфікації згідно умов і строків, зазначених в Договорі.

Пунктом 5.2 Договору сторони обумовили, що Обладнання вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості - у відповідності до кількості, вказаної в товаросупровідних документах і за умови передачі документів, передбачених п. 4.3 Договору,

Отже, асортимент і кількість Обладнання, що передається Постачальником Покупцю, обумовлені сторонами у Специфікаціях №1, №2, №3 до Договору.

Сторонами не заперечується, що асортимент і кількість Обладнання на загальну суму 259 198,26 грн., що його поставлено Постачальником Покупцю за умовами Договору відповідно до видаткової накладної № 28 від 25.04.2013, відповідають обумовленим сторонами у Специфікаціях №1, №2, №3 до Договору.

Згідно з п. 4.3 Договору Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні документи: фотокопії сертифікатів відповідності вимогам нормативних документів на обладнання, гарантійний талон та інструкцію з експлуатації обладнання

Згідно з п. 5.5 Договору, якщо Постачальник не передав в строк документи, передбачені п. 4.3 Договору, Покупець має право призначити строк для їх передачі. В цьому випадку підписання видаткової накладної переноситься на вказаний строк. Якщо Постачальник не передасть вказані документи в призначений строк, Покупець має право відмовитись від прийомки Обладнання і підписання видаткової накладної, про що оформлюється мотивована відмова.

Крім того, згідно з п. 5.4 Договору, якщо Обладнання не відповідає вимогам Договору за кількістю або за якістю, Покупець має право відмовитись від прийомки або пред'явити Постачальнику вимоги, передбачені п. 6.6 Договору. При цьому Покупець зобов'язується протягом 3 днів з моменту виявлення вказаної невідповідності повідомити про це Постачальника.

Отже видаткова накладна № 28 від 25.04.2013 відповідно до Договору мала бути підписана Покупцем лише за умови, якщо Постачальник передав разом з Обладнанням передбачені п. 4.3 Договору фотокопії сертифікатів відповідності вимогам нормативних документів на обладнання, гарантійний талон та інструкцію з експлуатації обладнання.

До матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження вчинення Покупцем заходів, обумовлених сторонами у п.п. 5.4, 5.5 Договору на випадок ненадання Постачальником документів, передбачених п. 4.3 Договору, в той час як видаткова накладна № 28 від 25.04.2013 на загальну суму 259 198,26 грн. підписана сторонами, завірена їхніми печатками і будь-яких зауважень не містить.

При цьому, слід врахувати також ту обставину, що про відсутність передбачених п. 4.3 Договору документів Покупець не заявляв, поки Продавець не звернувся до суду з вимогами оплатити поставлене Обладнання в повному обсязі, а вперше з вимогою надати ці документи звернувся до Продавця з листом № 09/08 від 09.08.2013, тобто після порушення провадження у цій справі.

За таких обставин, враховуючи п. 5.3 Договору, яким сторони домовились, що факт передачі всіх документів, приналежностей і комплектуючих Обладнання відображається в Видатковій накладній, відсутні підстави стверджувати про те, що передбачені пунктом 4.3 Договору документи Постачальником Покупцю не передані лише з тих підстав, що сторонами про це не зазначено у видатковій накладній № 28 від 25.04.2013, а отже, посилання Покупця на те, що передбачені пунктом 4.3 Договору документи Постачальник йому не передав, є недоведеними.

За таких обставин, правові підстави для задоволення зустрічного позову про стягнення з Постачальника неустойки в сумі 174 960 грн. та збитків в сумі 202 777,66 грн. відсутні. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, оскільки у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом позивачу слід відмовити.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2013 у справі № 910/14167/13 підлягає зміні, первісний позов задовольняється частково - стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає основний борг в сумі 139 198,36 грн., пеня в сумі 4 962,99 грн., 3 % річних в сумі 992,60 грн. та збитки від інфляції в сумі 19,19 грн., в задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовляється, в задоволенні зустрічного позову відмовляється повністю. Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Ті.Ес.Сервіс» підлягає задоволенню, витрати за її подачу покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Ті.Ес.Сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2013 у справі у справі № 910/14167/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2013 у справі у справі № 910/14167/13 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2013 у справі у справі № 910/14167/13 в наступній редакції:

«1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яппі Трейдінг» (02021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, оф. 43, ідентифікаційний код 37265690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Ті.Ес.Сервіс» (08298, Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Залізнична, 7, ідентифікаційний код 37696396) основний борг в сумі 139 198 (сто тридцять дев'ять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 36 коп., пеня в сумі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн. 99 коп., 3 % річних в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 60 коп., збитки від інфляції в сумі 19 (дев'ятнадцять) грн. 19 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 903 (дві тисячі дев'ятсот три) грн. 46 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яппі Трейдінг» (02021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, оф. 43, ідентифікаційний код 37265690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Ті.Ес.Сервіс» (08298, Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Залізнична, 7, ідентифікаційний код 37696396) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 777 (три тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 38 коп.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14167/13.

Повний текст постанови складено: 23.12.2013

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна