Рішення

від 26.02.2014 по справі 910/1354/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1354/13 26.02.14

за позовом Першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі 1. Київської міської ради; 2. Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до 1. Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву; 2. Малого приватного підприємства "ВІАС" третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "Український Професійний банк" про визнання недійсним договору та витребування нерухомого майна вартістю 1 492 440,00 грн. Судді: Пукшин Л.Г. - головуючий

Ващенко Т.М.

Трофименко Т.Ю.

Представники:

від прокуратури не з'явились від позивачів не з'явились від відповідача-1 Кошман А.С. - представник за довіреністю № 21 від 06.06.13 від відповідача-2 Медведська В.В. - представник за довіреністю від 10.06.13 від третьої особи-1Кавун І.М. - представник за довіреністю від 13.01.14 від третьої особи-2Самборська Г.М. - представник за довіреністю № 770 від 29.11.13

В судовому засіданні 26.02.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву та Малого приватного підприємства "ВІАС" про визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: місто Київ, проспект Маяковського, 26-А та витребування нерухомого майна вартістю 1 492 440,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/1354/13, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Деснянську районну у м. Києві державну адміністрацію та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 13.02.2013.

Представники позивачів та третьої особи в судове засідання, призначене на 13.02.2013, не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду не виконали.

12.02.2013 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідачем-2 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "Український Професійний банк", оскільки, як зазначає відповідач-2, рішення суду може вплинути на виплату коштів по погашенню кредитного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "Український Професійний банк" та відкладено розгляд справи на 06.03.2013.

В судовому засіданні 06.03.13 суд відмовив органу прокуратури в задоволенні заяви про забезпечення позову та відклав розгляд справи на 20.03.13.

В судовому засіданні 20.03.13 суд частково задовольнив клопотання відповідача-2 про витребування доказів, за клопотання учасників процес продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 03.04.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 вирішено здійснити розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 04.04.2013 справу № 910/1354/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пукшин Л.Г. (головуючий), Ващенко Т.М., Трофименко Т.Ю.

Розгляд справи відкладався неодноразово, в судовому засіданні 24.04.13 представник органу прокуратури підтримав заяву про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.04.13 було зупинено провадження у справі № 190/1354/13 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/7064/13 за позовом першого заступника прокурора Деснянського району в інтересах держави в особі Київської міської ради до Деснянської районної у м. Києві ради в особі ліквідаційної комісії з припинення Деснянської районної у місті Києві ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Мале приватне підприємство «Віас», Товариство з обмеженою відповідальністю «Лелека-Колор» про визнання недійсним пункту рішення, що розглядається Господарським судом м. Києва.

28.11.13 прокуратура Деснянського району м. Києва через загальний відділ діловодства звернулась із клопотанням про поновлення провадження у справі № 910/1354/13, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.13 залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.13 у справі № 910/7064/13, яким позов Першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до задоволено частково. Вказаним рішенням суду вирішено визнати недійсним пункт 1 рішення Деснянської районної у м. Києві ради від 08.04.2010 року № 14 "Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2010-2011 роках" в частині затвердження переліку об'єктів комунальної власності Деснянського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, згідно додатку про включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2010-2011 роках шляхом викупу: нежитлового приміщення по пр. Маяковського, 60/10, площею 52/4 кв. м.; нежитлового приміщення по пр. Маяковського, 26-а, площею 314, 4 кв. м.; нежитлового приміщення по вул. Драйзера, 6, площею 98, 6 кв. м. у Деснянському районі м. Києва, у задоволені вимог до Деснянської районної у місті Києві ради в особі ліквідаційної комісії з припинення Деснянської районної у місті Києві ради вирішено відмовити.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.11.2013 поновлено провадження у справі № 910/1354/13 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 14.01.2014.

У судове засідання, призначене на 14.01.2014, з'явились прокурор, відповідачі та треті особи.

Представник відповідача-1 підтримав подане 13.01.2014 клопотання про виключення РВ ФДМ по м. Києву зі статусу відповідача. Суд заслухав представника прокуратури та представника третьої особи-1, які позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Представник відповідача-2 та представник третьої особи-2 проти позову заперечують.

Ухвалою суду від 14.01.14 було продовжено строк вирішення спору та оголошено перерву в судовому засіданні до 05.02.14.

Судове засідання 05.02.14 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у відпустці, розгляд справи відкладено на 26.02.14.

05.02.14 відповідач-1 подав клопотання про заміну первісного відповідача-1 у справі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву на належного відповідача - Деснянську районну у м. Києві адміністрацію та просив суд перевести Регіональне відділення Фонду Державного майна України по м. Києву у статус третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

В судове засідання 26.02.14 представники прокуратури та позивачів не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Представник відповідача-1 підтримав клопотання про заміну первісного відповідача та переведення Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву в статус третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача. Представники відповідача-2 та третьої особи-2 щодо заявленого клопотання не заперечували.

Представник третьої особи-1 заперечував проти клопотання відповідача-1 та надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що набуття права власності Малим приватним підприємством відбулось на законних підставах, тому підстави для задоволення позову та визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна відсутні. Крім того, позивачами не ставиться питання щодо повернення сплачених відповідачем-2 коштів за отримане майно, питання щодо застосування наслідків недійсності правочину, реституції, що порушить права та інтереси відповідачів. Оскільки розпорядження об'єктами права комунальної власності належить позивачу - Київській міській раді з 28.08.2008 року, а тому позивач не міг не знати про порушення його прав, якщо такі мали місце.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про заміну первісного відповідача та переведення Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву в статус третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, колегія суддів відмовила в задоволенні вказаного клопотання виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Суд зазначає, що оскільки згода позивачів та органу прокуратури на заміну відповідача-1 належним відповідачем - Деснянською районною у м. Києві адміністрацією не надана, у колегії суддів відсутні підстави допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Крім того, нормами господарського процесуального кодексу не передбачена така процесуальна дія як переведення відповідача в статус третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що представники органу прокуратури та позивачів у судове засідання 26.02.2014р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що орган прокуратури та позивачі виклали свою правову позицію по суті спору у позові та письмових поясненнях, що залучені до матеріалів справи.

В обґрунтування позову орган прокуратури зазначає, що за результатами прокурорської перевірки стосовно додержання вимог законодавства під час приватизації нежитлового приміщення площею 369,70 кв. м по пр. Маяковського, 26а, в м. Києві, встановлено що представництвом Фонду державного майна України у Деснянському районі м. Києва з Приватним підприємством Мале приватне підприємство «ВІАС» (далі МПП «Віас») 29.10.2010 укладено договорів купівлі - продажу нежитлових приміщень в літ «А» з №1 по №13 (групи приміщень №9) II поверху; МЗК: V - 16.0кв.м. (І поверху), III - 20,2 кв.м. (II поверху),; V -11,6кв.м. (надбудова), VI - 7,5 кв.м. (надбудова), загальною площею - 369,70кв.м., що складає 14/100 частини (від нежилого будинку площею 2647,00кв.м.), які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 26а. Ціна продажу нерухомого майна становить 1 492 440,00 грн. з ПДВ.

Вказаний договір укладено, у т. ч. на підставі рішення Деснянської районної у м. Києві ради від 08.04.2010 № 14 «Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2010 - 2011 роках», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1460. За результатами судового розгляду справи № 910/7064/13, визнано недійсним пункт рішення Деснянської районної у м. Києві ради від 08.04.2010 року № 14 «Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2010-2011 роках» в частині затвердження переліку об'єктів комунальної власності Деснянського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, згідно додатку про включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2010-2011 роках шляхом викупу нежитлового приміщення, зокрема, по пр. Маяковського, 26-а у Деснянському районі м. Києва.

Рішенням Київської міської ради від 28.08.2008 року № 84-1/84 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва», згідно з яким спірні приміщення, в тому числі, нежитлові будинки на пр. Маяковського, буд. 26а віднесені до комунальної власності територіальної громади м. Києва. Тобто, повноваження, щодо здійснення правомочностей володіння, користування та розпорядження вказаними об'єктами нерухомості з 28.08.2008 року було покладено на Київську міську раду.

Враховуючи викладене, на думку органу прокуратури, Деснянська районна у м. Києві рада втратила повноваження щодо відчуження, у т.ч. шляхом продажу об'єктів права комунальної власності міста Києва, зокрема, нежитлового приміщення площею 369,70 кв. м на пр. Маяковського, буд. 26а, в м. Києві.

Листом від 26.01.09 за №01-111 Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація звернулась до київського міського голови щодо перегляду вказаного рішення Київської міської ради та залишення в комунальній власності Деснянського району спірного нежитлового приміщення.

Однак, не зважаючи на наявність рішення Київської міської ради від 28.08.2008 року № 84-1/84, Деснянською районною у м. Києві радою, рішенням від 08.04.2010 року № 14 «Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2010-2011 роках», затверджено перелік об'єктів комунальної власності Деснянського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу», згідно з додатком включено до приватизації шляхом викупу нежилі приміщення, в тому числі, по пр. Маяковського, 26-а, в м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог орган прокуратури посилається на те, що спірне нерухоме майно вибуло із комунальної власності територіальної громади м. Києва за відсутності волевиявлення Київської міської ради - воно підлягає витребуванню від його нинішнього власника у комунальну власність територіальної громади м. Києва.

Таким чином, Деснянською районною у м. Києві радою, рішенням від 08.04.2010 року № 14 «Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2010-2011 роках», затверджено перелік об'єктів комунальної власності Деснянського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу» у Деснянської районної у м. Києві були відсутні повноваження щодо розпорядження спірними об'єктами нерухомості, в т.ч. щодо їх приватизації, прийнято ним без належних повноважень та за відсутності волевиявлення органу, уповноваженого розпоряджатися об'єктами комунальної власності м. Києва - Київської міської ради, що встановлено рішенням Господарського суду та постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/7064/13.

Заперечуючи проти позову Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - РВ ФДМУ по м. Києву, відповідач-1) зазначає, що РВ ФДМУ по м. Києву є неналежним відповідачем у справі, оскільки 16.11.10 було видано наказ № 2542 про ліквідацію представництва ФДМУ в Деснянському районі м. Києва. 11.07.11 було внесено дані про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацію. Тобто, представництво ФДМУ в Деснянському районі м. Києва лише створювалось відповідачем-1, тому останній не може відповідати за зобов'язаннями представництва, що ліквідувалось. Крім того, відповідач-1 зазначив, що станом на момент вчинення спірного правочину не вбачається жодних порушень вимог ст.. 203 ЦК України, які б в силу ст. 215 ЦК України могли б призвести до його недійсності, тому просить в позові відмовити повністю.

Відповідач-2 заперечуючи проти позову зазначає, що МПП «Віас» не мало можливості перевірити правильність рішень органів приватизації як органів публічної влади. Відповідач-2 мав переважне право на укладення договору оренди приміщення у разі зміни орендодавця та відповідно до законодавства про приватизацію одержувало право на викуп орендованого майна незалежно від того, рішення про приватизацію прийняла б Київська міська рада чи деснянська районна у м. Києві рада. Відповідач-2 зазначає, що свої зобов'язання за договором купівлі-продажу щодо сплати ціни продажу приміщення виконав в повному обсязі, здійснив державну реєстрацію свого права власності, а тому правомірно набув право власності на спірне приміщення. Відповідач-2 зазначає, що він придбав приміщення у представництва ФДМУ у Деснянському районі м. Києва за відплатним договором купівлі-продажу, відповідачу-2 не буо і не могло бути відомо про те, що він купує майно не у власника чи в особи, яка не мала права відчужувати вказане майно. Тому підстави для витребування майна у МПП «Віас» як добросовісного набувача відсутні.

Третя особа-1 надала письмові заперечення на позов, відповідно до яких зазначає, що з 01.11.2010 року Деснянська районна у м. Києві рада втратила свої повноваження органу місцевого самоврядування та існує виключно як юридична особа, що перебуває в стані припинення. У відповідності до рішення КМР «Про бюджет м. Києва на 2012 рік» новоутворена Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація є правонаступником ліквідованої Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації виключно за бюджетними зобов'язаннями тих виконавчих органів районних в місті Києві рад, функції яких їм передаються. Враховуючи викладене, третя особа-1 просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У своїх поясненнях третя особа-2 зазначає, що спірне нерухоме майно є предметом іпотеки, тобто виступає забезпеченням за кредитом, не виплаченим станом на момент розгляду спору, і тому при задоволенні позовних вимог будуть грубо порушені права іпотеко держателя (ПАТ «УПБ»). Враховуючи викладене, банк просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 року № 26 "Про формування комунального майна міста та районів" затверджено перелік комунального майна, що перебуває у власності територіальної громади районів м. Києва та перелік майна, яке перебуває у власності м. Києва, відповідно до якого нежилі приміщення на пр. Маяковського, 26-а в м. Києві передані до комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва.

В подальшому, рішенням Київської міської ради від 06.09.2001 року № 3/1437 "Про районні у місті Києві ради" вирішено утворити районі у м. Києві ради згідно з переліком, що реорганізуються відповідно до законодавства України та адміністративно-територіального устрою, затвердженого рішенням Київради від 27.04.2001 року № 280/1257 "Про межі нових адміністративних районів м. Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно - територіальної реформи".

Пунктом 7.1 вказаного рішення встановлено, що пропозиції щодо передачі у відання новоутворених районних у м. Києві рад майна, коштів, підприємств, установ та організацій внесено на розгляд Київської міської ради. Разом з тим, районні у м. Києві ради, утворені згідно з зазначеним рішенням, є правонаступниками прав і обов'язків в частині майна, переданого новоутвореним територіальним громадам відповідно до нового адміністративно-територіального устрою, як це зазначено у пункті восьмому.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 28.08.2008 року № 84-1/84 "Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" внесено зміни до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва, зокрема, до нього включено нежитлові будинки на пр. Маяковського, 26-а.

Рішенням Деснянської районної у м. Києві ради від 08.04.2010 року № 14 "Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2010-2011 роках", затверджено перелік об'єктів комунальної власності Деснянського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу", згідно з додатком: включено до приватизації шляхом викупу нежилі приміщення, зокрема, по пр. Маяковського, 26-а, площею 314, 4 кв. м.

На виконання вище вказаного рішення Деснянської районної у м. Києві ради представництвом ФДМУ у Деснянському районі м. Києві 13.04.10 було видано наказ № 07, яким вирішено продати шляхом викупу нежитлове приміщення, яке орендувалось МПП «Віас».

29 жовтня 2010 року між представництвом Фонду державного майна України у Деснянському районі м. Києва (продавець) та Малим приватним підприємством «ВІАС» (покупець) було укладено договорів купівлі - продажу нежитлових приміщень в літ «А» з №1 по №13 (групи приміщень №9) II поверху; МЗК: V - 16.0кв.м. (І поверху), III - 20,2 кв.м. (II поверху),; V -11,6кв.м. (надбудова), VI - 7,5 кв.м. (надбудова), загальною площею - 369,70кв.м. , що складає 14/100 частини (від нежилого будинку площею 2647,00кв.м.), які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 26а (далі - договір). Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюком А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1460.

Відповідно до п.1.5 договору ціна продажу нерухомого майна становить 1 492 440,00 грн. з ПДВ. Вказана сума була сплачена покупцем на рахунок продавця відповідно до платіжного доручення № 148 від 26.11.10 на суму 500 000,00 грн. та № 10086377 від 28.12.10 на суму 992440,00 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з п.1.2 договору покупець зобов'язується прийняти вказані приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та пройти реєстрацію права власності на приміщення в бюро технічної інвентаризації м. Києва.

30.12.2010 року сторони на виконання умов договору купівлі-продажу від 29.10.2010 підписали акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв нежитлові приміщення в літ «А» з №1 по №13 (групи приміщень №9) II поверху; МЗК: V - 16.0кв.м. (І поверху), III - 20,2 кв.м. (II поверху),; V -11,6кв.м. (надбудова), VI - 7,5 кв.м. (надбудова), загальною площею - 369,70кв.м. , які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 26а.

03.02.2011 року право власності МПП «Віас» на приміщення приміщення в літ «А» з №1 по №13 (групи приміщень №9) II поверху; МЗК: V - 16.0кв.м. (І поверху), III - 20,2 кв.м. (II поверху),; V -11,6кв.м. (надбудова), VI - 7,5 кв.м. (надбудова), загальною площею - 369,70кв.м. , які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 26а та складають 14/100 частини від нежитлової будівлі було зареєстровано Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за номером 1017-П в книзі д. 3п-101.

Рішенням господарського суду м. Києві від 26.06.13, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.13 та постановою Вищого господарського суду України від 14.01.14, у справі № 910/7064/13 позов Першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до задоволено частково. Вказаними судовими рішеннями вирішено визнати недійсним пункт 1 рішення Деснянської районної у м. Києві ради від 08.04.2010 року № 14 "Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2010-2011 роках" в частині затвердження переліку об'єктів комунальної власності Деснянського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, згідно додатку про включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2010-2011 роках шляхом викупу: нежитлового приміщення по пр. Маяковського, 60/10, площею 52/4 кв. м.; нежитлового приміщення по пр. Маяковського, 26-а, площею 314, 4 кв. м.; нежитлового приміщення по вул. Драйзера, 6, площею 98, 6 кв. м. у Деснянському районі м. Києва.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законодавець встановлює, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу . Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1 , 8 Конституції України ), а відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Постановою пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року зазначено, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК , саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, у зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205- 210 , 640 ЦК тощо).

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що прокурор необґрунтовано стверджує про протиправність укладання спірного договору купівлі - продажу приміщення шляхом викупу від 29.10.2010 року, оскільки за його змістом вбачається що він укладений на підставі вільного волевиявлення, не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювальні законом інтереси громадян або суб'єктів господарювання, сторони досягли істотних його умов, а тому, в розумінні вимог ст. 638 , 655 - 697 ЦК України , та вимог ст. ст. 180 , 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

Також суд зазначає, що визнання недійсним пункту 1 рішення Деснянської районної у м. Києві ради від 08.04.2010 року № 14 "Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2010-2011 роках" в частині затвердження переліку об'єктів комунальної власності Деснянського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, згідно додатку про включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2010-2011 роках шляхом викупу: нежитлового приміщення по пр. Маяковського, 26-а, площею 314, 4 кв. м. у Деснянському районі м. Києва, не призводить до зміни правовідносин, що виникли на підставі цього рішення.

Пунктом 5 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі - продажу, у визначені строки.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі - продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Інших підстав для визнання договорів купівлі - продажу об'єкта приватизації ніж визначені наведеними статтями приватизаційне законодавство не містить.

Суд погоджується з твердженнями відповідача-2 про те, що органи приватизації, як органи публічної влади, мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для їх проведення актів, не погоджують своїх дій та рішень з покупцями, які не мали і не могли маги можливості перевіряти правильність їх рішень та зобов'язані були дотримуватись встановлених умов та порядку приватизації. Таким чином, МПП «Віас» не мало можливості перевірити правильність рішень органів приватизації, як органів публічної влади.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію («Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод») та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

У рішенні від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». У цій справі Європейський суд дійшов висновку про те, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 «Першого протоколу Конвенції».Тобто визнання недійсними рішення публічного органу та договору, згідно яких майно отримане у власність від держави, та подальше позбавлення цього права на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим та незаконним.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У наведеній справі Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Виходячи із підтверджених матеріалами справи обставин приватизації спірного об'єкту та умов оспорюваного договору купівлі-продажу, відповідач-2 правомірно очікував на набуття права власності в значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Абзацом 22 Постанови Верховного Суду України від 14.03.2007р. у справі № 21-8во07 „Про аспекти розгляду справ про приватизацію майна" визначено, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов і порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі, порушуючи право власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Аналогічну правову позицію наведено в постановах Вищого господарського України від 02.03.12 у справі № 36/310, від 21.07.10 у справі № 8/19пд.

З огляду на зазначене, наведені прокурором обставини не дають підстав для висновку про незаконність проведеної приватизації спірного майна, шляхом його викупу, та як наслідок не свідчать про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу такого майна недійсним, а тому в задоволенні позову в наведеній частині необхідно відмовити.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст.ст. 22 , 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент укладання оскаржуваного договору) право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Право власності відповідача-2 на спірне майно підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.10.2010р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 1460, державна реєстрація права власності на приміщення за відповідачем-2 підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 28886308 від 03.02.11 (копія в матеріалах справи).

Оскільки, судом не встановлено наявності підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна, то підстави для задоволення позову в частині витребування спірних приміщень у комунальну власність територіальної громади міста Києва також відсутні.

Що стосується заявлених представниками відповідачів клопотань про застосування строків позовної давності до позовних вимог Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) , суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст..256 Цивільного кодексу України). Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Пунктами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивачів щодо спірного майна, про захист яких він просить суд у позові, відповідачами не порушено, і суд відмовляє позивачам у позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.02.2014 р.

Судді Л.Г. Пукшин - головуючий

Т.М. Ващенко

Т.Ю. Трофименко