Постанова

від 31.07.2014 по справі 910/1354/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року Справа № 910/1354/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників: позивачів 1) Глобенко Л.В., представник, 2) Семенюк Н.М., представник, відповідачів 1) Гармашов Б.С., представник, 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), третіх осіб 1) Кавун І.М., представник, 2) Самборська Г.М., представник, прокуратуриБаклан Н.Ю., старший прокурор відділу ГП України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства мале приватне підприємство "ВІАС" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 у справі№ 910/1354/13 Господарського суду міста Києва за позовомПершого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1) Київської міської ради, 2) Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, 2) Приватного підприємства мале приватне підприємство "ВІАС", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1) Деснянська районна у місті Києві державна адміністрація, 2) Публічне акціонерне товариство "Український Професійний Банк" провизнання недійсним договору та витребування нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень в літ "А" з №1 по №13 (групи приміщень №9) II поверху; МЗК: V - 16,0кв.м. (І поверху), III - 20,2кв.м. (II поверху), V -11,6кв.м. (надбудова), VI - 7,5кв.м. (надбудова), загальною площею - 369,70кв.м., що складає 14/100 частини (від нежилого будинку площею 2647,00кв.м.), які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд.26а, що укладений 29.10.2010 між представництвом Фонду державного майна України у Деснянському районі м.Києва та Приватним підприємством Мале приватне підприємство "ВІАС"; витребування у Приватного підприємства Мале приватне підприємство "ВІАС" нежитлових приміщень в літ "А" з №1 по №13 (групи приміщень №9) II поверху; МЗК: V - 16,0кв.м. (І поверху). III - 20,2кв.м. (II поверху),; V -11,6кв.м. (надбудова), VI - 7,5кв.м. (надбудова), загальною площею - 369,70кв.м., що складає 14/100 частини (від нежилого будинку площею 2647,00кв.м.), які знаходяться за адресою: м.Київ, проспект Маяковського, буд.26а, вартістю 1492440грн. та повернення нежитлових приміщень в літ "А" з №1 по №13 (групи приміщень №9) II поверху; МЗК: V - 16,0кв.м. (І поверху), III - 20,2кв.м. (II поверху), V -11,6кв.м. (надбудова), V - 7,5 кв.м. (надбудова), загальною площею 369,70кв.м., що складає 14/100 частини (від нежилого будинку площею 2647,00кв.м.), які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд.26а, вартістю 1492440грн. у комунальну власність територіальної громади міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 (судді Пукшин Л.Г. - головуючий, Ващенко Т.М., Трофименко Т.Ю.) в позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що наведені прокурором обставини не дають підстав для висновку про незаконність проведеної приватизації спірного майна шляхом його викупу та, як наслідок, не свідчать про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу такого майна недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 (судді: Смірнова Л.Г. - головуючий, Чорна Л.В., Шаптала Є.Ю.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлових приміщень в літ "А" з №1 по №13 (групи приміщень №9) II поверху; МЗК: V - 16,0кв.м. (І поверху), III - 20,2 кв.м. (II поверху), V -11,6кв.м. (надбудова), VI - 7,5кв.м. (надбудова), загальною площею - 369,70кв.м., що складає 14/100 частини (від нежилого будинку площею 2647,00кв.м.), які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд.26а, що укладений 29.10.2010 між представництвом Фонду державного майна України у Деснянському районі м.Києва та Приватним підприємством Мале приватне підприємство "ВІАС"; витребувано у Приватного підприємства Мале приватне підприємство "ВІАС" нежитлові приміщення в літ."А" з №1 по №13 (групи приміщень №9) II поверху; МЗК: V - 16,0кв.м. (І поверху). III - 20,2кв.м. (II поверху), V -11,6кв.м. (надбудова), VI - 7,5кв.м. (надбудова), загальною площею - 369,70кв.м., що складає 14/100 частини (від нежилого будинку площею 2647,00кв.м.), які знаходяться за адресою: м.Київ, проспект Маяковського, буд.26а, вартістю 1492440грн. та повернути нежитлові приміщення з в літ "А" з №1 по №13 (групи приміщень №9) II поверху; МЗК: V - 16,0кв.м. (І поверху), III - 20,2 кв.м. (II поверху),; V -11,6кв.м. (надбудова), V - 7,5 кв.м. (надбудова), загальною площею 369,70кв.м., що складає 14/100 частини (від нежилого будинку площею 2647,00кв.м.), які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд.26а, вартістю 1492440грн. у комунальну власність територіальної громади міста Києва; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву в доход державного бюджету України 15497,90грн. судового збору за подання позовної заяви, 7748,95грн. судового збору за подання апеляційної скарги; стягнуто з Малого приватного підприємства "ВІАС" в доход державного бюджету України 15497,90грн. судового збору за подання позовної заяви, 7748,95грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з моменту прийняття 28.08.2008 Київською міською радою рішення про передачу приміщення з комунальної власності територіальної громади Деснянського району до комунальної власності територіальної громади міста Києва право розпорядження спірним майном перейшло до Київської міської ради, а Деснянська райрада таке право втратила; оскільки належний власник майна - Київська міська рада рішення про відчуження приміщень не приймала, договір укладено з порушенням вимог ст.ст.319, 658 ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.215 ЦК України.

Не погоджуючись з постановою, Приватне підприємство мале приватне підприємство "ВІАС" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненням до неї, в яких просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2014. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права та невідповідність постанови практиці Європейського суду з прав людини.

До початку судового засідання від представника Приватного підприємства МПП "ВІАС" надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника на лікуванні, яка (заява) підлягає відхиленню у зв'язку з її необґрунтованістю, оскільки, по-перше, перегляд даної справи в касаційному порядку вже відкладався ухвалою Вищого господарського суду України від 24.07.2014 в межах місячного терміну, передбаченого ст.111 8 ГПК України, а подальше відкладення розгляду справи неминуче призведе до порушення судом вказаного процесуального строку. По-друге, заявником не надано жодних доказів на підтвердження перебування представника на лікуванні. Також колегія враховує, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст.28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь у засіданні господарського суду.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб та прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановили суди попередніх інстанцій, рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 №26 "Про формування комунального майна міста та районів" затверджено перелік комунального майна, що перебуває у власності територіальної громади районів м. Києва, та перелік майна, яке перебуває у власності м. Києва, відповідно до якого нежилі приміщення на пр. Маяковського, 26-а в м. Києві передані до комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва.

Рішенням Київської міської ради від 06.09.2001 № 3/1437 "Про районні у місті Києві ради" вирішено утворити районні у м. Києві ради згідно з переліком, що реорганізуються відповідно до законодавства України та адміністративно-територіального устрою, затвердженого рішенням Київради від 27.04.2001 №280/1257 "Про межі нових адміністративних районів м. Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно - територіальної реформи". Пунктом 7.1 даного рішення встановлено, що пропозиції щодо передачі у відання новоутворених районних у м. Києві рад майна, коштів, підприємств, установ та організацій внесено на розгляд Київської міської ради. Разом з тим, районні у м. Києві ради, утворені згідно з зазначеним рішенням, є правонаступниками прав і обов'язків в частині майна, переданого новоутвореним територіальним громадам відповідно до нового адміністративно-територіального устрою, як це зазначено у пункті восьмому.

Рішенням Київської міської ради від 28.08.2008 №84-1/84 "Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 №208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" внесено зміни до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва, зокрема, до нього включено нежитлові будинки на пр. Маяковського, 26-а.

Рішенням Деснянської районної у м. Києві ради від 08.04.2010 №14 "Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2010-2011 роках" затверджено перелік об'єктів комунальної власності Деснянського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, згідно з додатком: включено до приватизації шляхом викупу нежилі приміщення, зокрема, по пр. Маяковського, 26-а, площею 314,4кв. м.

На виконання зазначеного вище рішення Деснянської районної у м. Києві ради представництвом ФДМУ у Деснянському районі м. Києві 13.04.2010 було видано наказ №07, яким вирішено продати шляхом викупу нежитлове приміщення, яке орендувалось МПП "Віас".

29.10.2010 між представництвом Фонду державного майна України у Деснянському районі м. Києва (продавець) та Малим приватним підприємством "ВІАС" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень в літ "А" з №1 по №13 (групи приміщень №9) II поверху; МЗК: V - 16.0кв.м. (І поверху), III - 20,2кв.м. (II поверху), V -11,6кв.м. (надбудова), VI - 7,5кв.м. (надбудова), загальною площею - 369,70кв.м., що складає 14/100 частини (від нежилого будинку площею 2647,00кв.м.), які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 26а (далі за текстом - Договір). Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстровано в реєстрі за № 1460.

Відповідно до п.1.5 Договору ціна продажу нерухомого майна становить 1492440грн. з ПДВ. Вказана сума була сплачена покупцем на рахунок продавця відповідно до платіжного доручення №148 від 26.11.2010 на суму 500000грн. та №10086377 від 28.12.2010 на суму 992440грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з п.1.2 договору покупець зобов'язується прийняти вказані приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та пройти реєстрацію права власності на приміщення в бюро технічної інвентаризації м. Києва.

30.12.2010 сторони на виконання умов договору купівлі-продажу від 29.10.2010 підписали акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв зазначені вище нежитлові приміщення.

Право власності МПП "Віас" на приміщення в літ "А" з №1 по №13 (групи приміщень №9) II поверху; МЗК: V - 16.0кв.м. (І поверху), III - 20,2кв.м. (II поверху), V -11,6кв.м. (надбудова), VI - 7,5кв.м. (надбудова), загальною площею - 369,70кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 26а та складають 14/100 частини від нежитлової будівлі 03.02.2011 було зареєстровано Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за номером 1017-П в книзі д. 3п-101.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.06.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2014, у справі №910/7064/13 визнано недійсним пункт 1 рішення Деснянської районної у м. Києві ради від 08.04.2010 №14 "Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2010-2011 роках" в частині затвердження переліку об'єктів комунальної власності Деснянського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, згідно додатку про включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2010-2011 роках шляхом викупу: нежитлового приміщення по пр. Маяковського, 60/10, площею 52,4кв.м.; нежитлового приміщення по пр. Маяковського, 26-а, площею 314, 4кв.м.; нежитлового приміщення по вул. Драйзера, 6, площею 98,6кв.м. у Деснянському районі м. Києва.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсним Договору та витребування майна посилався на те, що нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 26а, вибули із комунальної власності територіальної громади міста Києва за відсутності волевиявлення Київської міської ради, а тому воно підлягає витребуванню від його нинішнього власника у комунальну власність територіальної громади міста Києва.

Колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

За частиною першої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вказані положення статті 203 Цивільного кодексу України визначають такі підстави недійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Місцевий господарський суд встановив, що за змістом договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 29.10.2010 вбачається, що він укладений на підставі вільного волевиявлення, не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювані законом інтереси громадян або суб'єктів господарювання, сторони досягли істотних його умов.

Відповідно до п.5 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України (ч.6 ст.29 Закону України "Про приватизацію державного майна").

Інших підстав для визнання договорів купівлі-продажу об'єкта приватизації, ніж визначені наведеними статтями, приватизаційне законодавство не містить.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що органи приватизації, як органи публічної влади, мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для їх проведення актів, не погоджують своїх дій та рішень з покупцями, які не мали і не могли мати можливості перевіряти правильність їх рішень та зобов'язані були дотримуватись встановлених умов та порядку приватизації. Таким чином, Приватне підприємство МПП "Віас" не мало можливості перевірити правильність рішень органів приватизації, як органів публічної влади.

За встановлених обставин та беручи до уваги викладені вище приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання незаконною проведеної приватизації спірного майна, шляхом його викупу, у зв'язку з чим було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, зазначаючи про те, що з моменту прийняття 28.08.2008 Київською міською радою рішення про передачу приміщення з комунальної власності територіальної громади Деснянського району до комунальної власності територіальної громади міста Києва право розпорядження спірним майном перейшло до Київської міської ради, а Деснянська райрада таке право втратила. Також апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення і приймаючи нове, врахував встановлений судовим рішенням у справі №910/7064/13 Господарського суду міста Києва факт незаконності дій Деснянської райради щодо прийняття рішення про приватизацію спірного майна.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі №21-8во07.

Таким чином, висновки апеляційного господарського суду щодо задоволення позовних вимог зроблені без врахування приписів ст.9 Конституції України ст.ст.17, 18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.19 Закону України "Про міжнародні договори" та положень Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

При цьому місцевий господарський суд, застосувавши практику Європейського суду з прав людини при розгляді справи, врахував, що Приватне підприємство МПП "ВІАС", укладаючи договір купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 29.10.2010 та перераховуючи кошти за нього відповідно до умов договору правомірно очікувало на набуття права власності в значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Вищевикладене не було враховано апеляційним господарським судом, що призвело до безпідставного скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Проте, скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи.

В оскаржуваній постанові Київського апеляційного господарського суду фактично не наведено обґрунтування порушення або неправильного застосування норм матеріального, процесуального права чи практики Європейського суду з прав людини судом першої інстанції, рішення якого оскаржувалось в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.1 ст.111 10 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено в силі як таке, що відповідає встановленим місцевим господарським судом фактичним обставинам та прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права та з врахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Пунктом 11 ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судовий збір в розмірі 15777грн. за здійснення касаційного перегляду в даному випадку підлягає стягненню з позивачів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства мале приватне підприємство "ВІАС" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 у справі №910/1354/13 скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2014.

Стягнути з Київської міської ради на користь Приватного підприємства мале приватне підприємство "ВІАС" 7888,50грн. витрат по сплаті судового збору при зверненні з касаційною скаргою.

Стягнути з Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Приватного підприємства мале приватне підприємство "ВІАС" 7888,50грн. витрат по сплаті судового збору при зверненні з касаційною скаргою.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда