Постанова

від 13.03.2014 по справі 921/355/13-г/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2014 р. Справа № 921/355/13-г/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Желік М.Б.

Суддів Костів Т.С.

Кузь В.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Екотех-Ф", м. Черкаси, вул. Луначарського, 3/69 (вх. № 01-05/187/14 від 14.01.2014 року)

на рішення Господарського суду Тернопільської області

від 09.12.2013 року у справі № 921/355/13-г/16

за позовом: Приватної виробничо-комерційної фірми "Екотех-Ф", м. Черкаси

до відповідача: Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс", м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації, м. Тернопіль

про стягнення 6000 грн. основного боргу, 1092 грн. пені, 1720 грн. 50 коп. судових витрат

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Осів П.В. - представник за довіреністю;

третя особа: не з'явився.

Стороні роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст. ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

09.12.2013 року Господарським судом Тернопільської області (с. С.О.Хома) винесено рішення у справі № 921/355/13-г/16 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Екотех-Ф" до відповідача Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації про стягнення 6000 грн. основного боргу, 1092 грн. пені, 1720 грн. 50 коп. судових витрат, у відповідності до якого, в позові відмовлено; стягнуто з Приватної виробничо-комерційної фірми "Екотех-Ф" на користь Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" - 1762 грн. 56 коп. за проведення судової експертизи в повернення сплачених судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Приватна виробничо-комерційна фірма "Екотех-Ф" подалa апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що єдиною підставою, якою керувався суд при винесенні рішення, був висновок графологічної експертизи, яка підтвердила невідповідність підпису на договорі. При цьому, судом було проігноровано, що позивач виконав зобов'язання за договором на виконання авторського нагляду № 18.11 від 05.10.2011 року у повному обсязі, що не заперечувалось відповідачем. Скаржник також зазначає, що договір і інші документи (протоколи, акти тощо), які регулюють відносини між сторонами скріплені печаткою відповідача є свідченням схвалення правочину відповідачем.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 14.01.2014 року справу за № 921/355/13-г/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2014 року у склад колегії для розгляду справи № 921/355/13-г/16 введено суддів Костів Т.С. та Кузя В.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2014 року подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 05.02.2014 року.

05.02.2014 року, 19.02.2014 року, 05.03.2014 року ухвалами Львівського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав викладених у них.

28.01.2014 року через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить залучити до справи додаткові докази та здійснювати розгляд апеляційної скарги без його участі. Вказане клопотання було розглянуте колегією суддів та за результатами розгляду задоволене.

Через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду 19.02.2014 року та 05.03.2014 року надійшли відзиви на апеляційну скаргу від представника відповідача, в яких він зазначає, що укладення будь-яких договорів без погодження з Управлінням житлово-комунальним господарством Тернопільської обласної державної адміністрації є порушенням п.п. 1.1.4., 2.1.2. Договору № 7 від 11.08.2011 року про делегування функцій замовника для реалізації проектів за програмою "Питна вода України". Зазначає також, що фінансування для оплати робіт з авторського нагляду не передбачалося проектно-кошторисною документацією.

Відповідач також зазначає, що отримував кошти від третьої особи за здійснення технічного нагляду при виконанні робіт по реконструкції станції 1-го підйому центральної водонасосної станції в м. Бережани.

12.03.2014 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких вказано, що проектні роботи по реконструкції станції 1-го підйому центральної водонасосної станції м. Бережани не були предметом закупівлі по тендерній процедурі, а затверджена проектно-кошторисна документація за програмою "Питна вода України" не передбачала оплату авторського нагляду.

У судовому засіданні 13.03.2014 року відповідач участь уповноваженого представника забезпечив, який надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив врахувати їх при винесенні постанови.

Інші сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Iз врахуванням положень ст. 102 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги апеляційної скарги Приватної виробничо-комерційної фірми "Екотех-Ф" слід частково задоволити, рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2013 року у справі № 921/355/13-г/16 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу та частково суми пені, в решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

05 жовтня 2011 року між Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" ("Замовник"), з однієї сторони та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Екотех-Ф" ("Виконавець"), з другої сторони укладено договір № 18.11 на виконання авторського нагляду, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт по авторському нагляду за веденням реконструкції станції 1-го підйому центральної водонасосної станції в м. Бережани в терміни передбачені цим договором.

Згідно розділу 2 договору за виконану роботу згідно чинного договору Замовник сплачує Виконавцю 6160 грн. 33 коп., в тому числі ПДВ - 1026 грн. 72 коп.; розрахунок Замовника з Виконавцем виконується напередодні роботи комісії по прийому oб'єкту в експлуатацію.

Відповідно до п. 3.1 договору роботи по договору вважаються закінченими після складання Акту здавання-приймання робіт по авторському нагляду, який підписується обома cторонами.

Згідно п. 6.1 договору строк дії договору: початок - жовтень 2011 року, закінчення - повне виконання cторонами своїх зобов'язань по договору.

Невід'ємними додатками до цього договору є Протокол погодження договірної ціни проектно-кошторисних робіт по об'єкту "Реконструкція станції І-го підйому центральної водонасосної станції в м. Бережани"; Календарний план робіт "Реконструкція станції І-го підйому центральної водонасосної станції в м. Бережани".

Між сторонами підписано Акт на виконані роботи за договором № 18.11 від 05 жовтня 2011 року, в якому зазначено, що Комунальним підприємством "Архбудсервіс" Тернопільської обласної ради підтверджується, що фірмою ПВКФ "ЕКОТЕХ-Ф", м. Черкаси виконані в повному обсязі, без зауважень роботи по проведенню авторського нагляду за реконструкцією станції І-го підйому центральної водонасосної станції м. Бережани, Тернопільської області; оплаті за виконані роботи належить 5000 грн., крім того ПДВ 20% - 1000 грн., всього 6000 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підставою для звернення позивача до суду була несплата відповідачем вартості наданих послуг з авторського нагляду.

Так, 21.07.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 101, в якій зазначив про необхідність оплатити роботи згідно з Актом на виконані роботи за договором № 18.11 від 05.10.2011 року. В доказ отримання відповідачем надісланої претензії позивач долучив рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 1803400263018 від 21.07.2012 року, з якого вбачається факт отримання претензії відповідачем 23.07.2012 року.

У зв'язку з невиконанням зазначених вимог позивач повторно звертався до відповідача з претензіями № 102 від 08.08.2012 року та № 104 від 31.08.2012 року.

14.08.2012 року відповідач листом за № 527 повідомив позивача, що відповідно до отриманих листів № 101 від 21.07.2012 року та № 102 від 08.08.2012 року Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" визнає, що було замовником на виконання робіт та забезпечувало як замовник здійснення авторського нагляду по об'єкту "Реконструкція станції І-го підйому центральної водонасосної станції в м. Бережани", а розпорядником бюджетних коштів було Управління житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації, котре здійснювало оплату виконаних підрядною організацією і прийнятих замовником робіт, а також повинно здійснювати оплату виконаних робіт по авторському нагляду. Відтак, за оплатою виконаних робіт по авторському нагляду позивачу необхідно звертатись до розпорядника бюджетних коштів - Управління житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що згідно ст. 207 ЦК України встановлені спеціальні вимоги для письмових правочинів укладених між юридичними особами, зокрема, договори повинні бути підписані уповноваженими особами і скріпленими печаткою. Оскільки, згідно висновку експерта підпис на Договорі № 18.11. від 05.10.2012 року, додатках № 1, 2 до договору, а також акті на виконані роботи виконано не ОСОБА_5, а іншою особою, договір слід вважати таким, що неукладений.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вважає їх здійсненими при невірному тлумаченні норм матеріального права, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, ст. 207 ЦК України встановлює вимоги до письмової форми правочину, однак недотримання письмової форми не тягне за собою визнання договору таким, що не вчинено.

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими) відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.

Водночас господарським судам слід враховувати те, що визначення правочину як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 17.10.2013 року за № 3934/13-22 підписи від імені в.о. директора Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" ОСОБА_5 на Договорі на виконання авторського нагляду № 18.11 від 05.10.2011 року, який укладений між Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Екотех-Ф", на Додатку № 1 "Протокол погодження договірної ціни проектно-кошторисних робіт по об'єкту "Реконструкція станції 1-го підйому центральної водонасосної станції в м.Бережани", на Додатку № 2 "Календарний план робіт "Реконструкція станції 1-го підйому центральної водонасосної станції в м.Бережани", на Акті на виконані роботи за договором № 18.11 від 05.10.2011 року виконано не ОСОБА_5, а іншою особою.

Однак, як вбачається із матеріалів справи факт укладення договору підтверджується, зокрема декларацією про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрованою Інспекцією ДАБК у Тернопільській області від 18.01.2012 року, в п. 7 якої щодо інформації про генерального проектувальника (проектувальника) передбачено - Приватна виробничо-комерційна фірма "Екотех-Ф", м. Черкаси, вул. Луначарського, 3/69, код ЄДРПОУ 22795193.

Окрім того, факт виконання робіт за договором не заперечується і самим відповідачем, що вбачається із відповіді на претензію № 01-527 від 14.08.2012 року (арк. справи 18), в якій він зазначає про те, що був замовником виконання робіт, однак за оплатою виконаних робіт слід звертатися до розпорядника бюджетних коштів - Управління житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу й на те, що згідно п. 5.26 ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлювання документів" відбитком печатки організації засвідчують на документів підпис відповідальної особи. Перелік документів, на які ставлять відбитки печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів.

Так, договір на виконання авторського нагляду № 18.11 від 05.10.2011року, додатки № 1, 2 до договору, а також акт на виконані роботи за договором № 18.11 від 05.10.2011 року містять печатку Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс", що не спростовується сторонами. Відповідач також не посилається на незаконне використання печатки товариства, на наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, тощо.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність факту укладення договору, однак з порушенням вимог щодо його письмової форми, та його виконання позивачем, відтак із врахуванням ч. 5 ст. 42 ГПК України, яка передбачає, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, вимоги позивача в частині стягнення основної суми боргу за виконані роботи у розмірі 6000,00 грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення колегія суддів зазначає наступне.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, згідно поданого уточненого розрахунку заборгованості (арк. справи 30) позивач просить стягнути 6 000,00 грн. основного боргу та 1 092,00 грн. пені за період з 01.02.2012 року по 31.07.2012 року (кількість днів прострочення 182).

Договором № 18.11. від 05.10.2011 року строк дії договору встановлено до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, у акті виконаних робіт відсутня дата його підписання, відтак строк виконання зобов'язання визначається відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, зокрема, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові.

В матеріалах справи міститься вимога позивача до відповідача за № 101 від 21.07.2012 року про оплату робіт згідно з Актом на виконані роботи за Договором № 18.11 від 05.10.2011 року, яка отримана відповідачем 23.07.2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 15). Факт одержання вказаної претензії не заперечується і відповідачем, оскільки останній 14.08.2012 року надав відповідь на надіслану претензію (арк. справи 18).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відтак період з якого слід нараховувати пеню за прострочення виконання зобов'язання в конкретному випадку встановлюється з 31.07.2012 року (7 календарних днів з моменту отримання претензії).

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року запропоновано позивачу надати розрахунок пені з його письмовим обґрунтуванням, однак позивач не скористався наданим правом.

Враховуючи наведене, та не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, а саме з 01.02.2012 року по 31.07.2012 року, колегія суддів вважає, що до задоволення підлягає стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 6,00 грн. з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення платежу, а саме за 31.07.2012 року.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам не відповідає, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав передбачених ст. 104 ГПК України для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2013 року у справі № 921/355/13-г/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу та частково суми пені та залишення в решті без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи пов'язаної із розглядом справи при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимоги.

У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції зазначає про необхідність здійснення перерозподілу судових витрат.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Вимоги апеляційної скарги Приватної виробничо-комерційної фірми "Екотех-Ф" (вх. № 01-05/187/14 від 14.01.2014 року) задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2013 року у справі 921/355/13-г/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу та частково пені скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" (46021, м.Тернопіль, вул. Грушевського,8, код ЄДРПОУ 31384002) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Екотех-Ф" (18034, м. Черкаси, вул. Луначарського, 3/69, код ЄДРПОУ 22795193) 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень) основного боргу за виконані роботи з авторського нагляду та 6,00 грн. (шість гривень) пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

4. Стягнути з Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" (46021, м.Тернопіль, вул. Грушевського,8, код ЄДРПОУ 31384002) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Екотех-Ф" (18034, м. Черкаси, вул. Луначарського, 3/69, код ЄДРПОУ 22795193) 1457,09 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" (46021, м.Тернопіль, вул. Грушевського,8, код ЄДРПОУ 31384002) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Екотех-Ф" (18034, м. Черкаси, вул. Луначарського, 3/69, код ЄДРПОУ 22795193) 773,64 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Екотех-Ф" (18034, м. Черкаси, вул. Луначарського, 3/69, код ЄДРПОУ 22795193) на користь Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" (46021, м.Тернопіль, вул. Грушевського,8, код ЄДРПОУ 31384002) 269,85 грн. витрат за проведення судової експертизи.

7. На виконання вказаної постанови Господарському суду Тернопільської області видати відповідних наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 14.03.2014 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Кузь В.Л.