Рішення

від 22.05.2009 по справі 1/271

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/271

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  1/271

22.05.09

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю

виробничо-комерційної фірми «Труботорг»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальміра»

про                  стягнення 1637,59 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача:      не з'явився

Від відповідача: Рудик В.М., довіреність №1 від 01.09.2008р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Труботорг»(далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальміра»(далі відповідач) про стягнення з останнього 1637,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання відповідно до договору № 191 від 05.07.2006 року.

Ухвалою суду від 03.04.2009 р. справу прийнято до свого провадежння суддею Мельник В.І. та призначено розгляд на 22.05.2009.

19.05.2009р. відповідач надіслав до відділу діловодства відзив на позовну заяву.

21.05.2009р. позивач надіслав до відділу діловодства документи на вимогу ухвали про порушення провадження у справі та просив суд розглядати справу за наявними в ній матеріалами без участі свого представника.

22.05.2009р. в судове засідання представник позивача не з'явився.

Суд розглянув клопотання позивача про розгляд справи без присутності представника позивача, та задовольнив його.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотиви своїх заперечень виклав у відзиві.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 05.07.2006р. було укладено договір № 191.

Згідно умов п.1.1, 1.2 договору позивач зобов'язувався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити металопродукцію (далі –товар). Найменування металопродукції, асортимент, якість. Кількість, строки поставки, умови поставки, ціна за одиницю товару, загаьна вартість партії товару вказані в специфікації до договору.

Пунктом 3.5 договору обумовлено, що датою поставки при поставці автомобільним транспортом є дата, що вказана в накладній на товар, що постачається.

У відповідності з п.4.1 договору відповідач мав здійснити 100% передплату товару на протязі 2-х календарних днів з моменту підписання чергової специфікації або виставлення рахунку, якщо інше не передбачено в специфікації.

Відповідач згідно специфікації № 8 отримав товару на загальну кількість 56731,02 грн., проте сплатив лише 55294,23 грн. сума боргу складає 1436,79 грн.

Згідно п.8.2 договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити за час прострочення 36% річних з простроченої суми, що є платою за користування грошовими коштами. Відповідачу було нараховано 128,96 грн. річних відсотків.

Відповідно до п.8.4 договору за порушення термінів оплати продукції, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми неоплаченої в строк. Відповідачу нараховано 71,84 грн.

В своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 1637,59 грн., а саме: 1436,79 грн. –основного боргу, 71,84 грн. –штрафу, 128,96 грн. -  річних відсотків.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання, кошти за отриманий товар не перерахував.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

22.05.2009 року в судовому засіданні відповідач заперечив проти позову, посилаючись на те, що договір втратив свою чинність 01.01.2008р., оскільки згідно його умов термін дії був до 31.12.2007р., а угоди щодо пролонгації дії даного договору сторони не укладали.

Хоча товар був поставлений лише 22.12.2008р, майже через рік після припинення дії договору.

Також відповідач пояснив, що при отриманні товару водієм відповідача позивачу були надані послуги по перевезенню на суму 1436,79 грн., що підтверджується документами службового розслідування та наказом № 32 від 25.12.2008р., у зв'язку з чим позивачу було надіслано рахунок.

Виходячи з наведеного відповідач просив вважати суму боргу сумою зарахування зустрічної однорідної вимоги.  

Суд оглянувши позовну заяву та заслухавши пояснення відповідача вирішив стягнути з відповідачу лише суму основного боргу, а у стягненні штрафних санкцій вирішив відмовити, окіпки товар було поставлений у позадоговірний період, коли термін дії договору було припинено.

Позивач також просив стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі   102 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 118, 00 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов'язання по несплаті за отриманий товар доведена матеріалами справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальміра»(03148, м.Київ, вул. Жмеринська 5, офіс 35, код ЄДРПОУ 34295591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Труботорг»(52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна 52/89, код ЄДРПОУ 25523621) 1436 (одну тисячу чотириста тридцять шість)грн. 79 коп. - боргу, держмито в розмірі 102 (сто дві) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн.

В частині стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання –відмовити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                         В.І.Мельник

(Рішення виготовлене та підписане 28.05.2009р.)