Рішення

від 25.05.2009 по справі 53/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/274

25.05.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велді»  

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»

про стягнення 1 843,27 грн.

                                                                                                Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Приходько О.В.- представник по довіреності  від 10.01.2009р.

від відповідача: Корень А.В.- представник по довіреності  від 22.04.2009р.

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»заборгованості за Договором № К 01986 від 17.05.2007р. в розмірі 1 843,27 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/174, розгляд справи призначено на 25.05.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач погоджується з існуючою заборгованістю в розмірі заявлених позовних вимог.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.05.2009р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

17.05.2007р. між сторонами у справі укладено Договір № К 01986 відповідно до умов якого Компанія (відповідач) від свого імені, за дорученням та за рахунок Клієнта (позивач), за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів Клієнта згідно отриманих ПК. (п. 2.1 Договору № К 01986 від 17.05.2007 р.).

18.02.2009р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією розірвання Договору № К 01986 від 17.05.2007 р. та повернення залишку коштів перерахованих на поточний рахунок. (Лист № 14 від 18.02.2008р.).

Відповідно до п. 10.2 Договору № К 01986 від 17.05.2007 р. Договір може бути змінений чи розірваний за згодою Сторін, або за ініціативою однієї із сторін в порядку, визначеним цим Договором та діючим законодавством.  

10.02.2009р. відповідач повернув позивачеві ПК (пластикові картки) в кількості 6 штук, у зв'язку з розірванням Договору № К 01986 від 17.05.2007 р.

Факт повернення пластикових карток позивачеві підтверджується Листом № 17 від 20.02.2009р. та Актом повернення пластикових карт від 20.02.2009р.

Але відповідач не виконав свої зобов'язання щодо виконання умов Договору № К 01986 від 17.05.2007 р. в повному обсязі, а саме відповідач не повернув позивачеві залишок коштів в розмірі 1 843,27 грн.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання повернення залишку коштів в розмірі  1 843,27 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем на суму в розмірі 1 843,27 грн.  також підтверджується Актом звірки розрахунків від 26.02.2009р. та довідкою про залишкову суму заборгованості підписаною директором та головним бухгалтером позивача № 59 від 25.05.2009р.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надсилав на адресу відповідача претензію № 37 від 08.04.2009р. з вимогою повернути позивачеві залишок коштів в сумі 1 843,27 грн. у строк протягом 3 банківських днів. На доказ отримання претензії № 37 від 08.04.2009р. відповідачем позивач надав суду копію претензії № 37 від 08.04.2009р. з відміткою про вручення від 08.04.2009р.

Відповідач надав відповідь на претензію позивача та погодився погасити суму заборгованості, але свої зобов'язання так і не виконав.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 10.04.2009р. оплати позивачу поставлену продукцію у сумі 1 843,27 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 10.04.2009р., так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати отриманої продукції в сумі 1 843,27 грн. не виконав.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті отриманого згідно накладних товару, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1 843,27 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 843,27 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, кімната 272; ідентифікаційний код 34483710 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велді»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; ідентифікаційний код 23166281) основний борг в сумі 1 843 (одна тисяча вісімсот сорок три) грн. 27 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 102  (сто дві) грн. 00 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.           

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.