Ухвала

від 13.05.2014 по справі 1-300/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №1-300/12 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія в порядку виконання вироку Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Апеляційний суд Житомирської області

в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на постанову Житомирського районного суду Житомирскої області від 27 березня 2014 року, -

в с т а н о в и в :

Вказаною постановою клопотання захисника ОСОБА_7 про встановлення факту не порушення покладених на ОСОБА_8 обов`язків, передбачених при обранні запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, визнання зверненої в дохід держави застави як конфіскації майна залишено без задоволення.

Згідно постанови суду, вироком Житомирського районного суду від 19 грудня 2013 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання з застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на 3 роки з конфіскацією всього особистого майна. Відповідно ст. 54 КК України ОСОБА_8 позбавлено 7 рангу 4 категорії державного службовця.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 6 березня 2014 року вирок Житомирського районного суду від 19 грудня 2014 року змінено. Дії ОСОБА_8 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 368 КК на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України. Призначено покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 70 КК України у виді 3 років 6 місяців років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на 3 роки з конфіскацією всього особистого майна. Відповідно ст. 54 КК України ОСОБА_8 позбавлено 7 рангу 4 категорії державного службовця.

Під час судового провадження ОСОБА_8 , у зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань, запобіжний захід у виді застави було змінено на тримання під вартою, а заставу звернено в дохід держави.

24 березня 2014 року захисник ОСОБА_8 - ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд встановити факт не порушення покладених на ОСОБА_8 обов`язків, передбачених при обранні запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Крім того, просив грошові кошти в сумі 40000 грн., які, як застава були зверненні в дохід держави, визнати як конфісковане майно. А також зазначив, що судом порушено порядок звернення застави в дохід держави, передбачений ч. 10 ст. 154-1 КПК України.

Вислухавши думку захисника і прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання, суд дійшов висновку, що дане клопотання слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Постанова суду від 11 грудня 2013 року про зміну підсудному ОСОБА_8 запобіжного заходу оскарженню не підлягає, тому питання щодо безпідставності зміни запобіжного заходу ОСОБА_8 не підлягає розгляду. Крім того, суд обґрунтовано змінив запобіжний захід підсудному ОСОБА_8 , оскільки з довідки лікувальної установи вбачається, що він мав змогу з`являтися до суду для розгляду справи.

Питання щодо звернення застави в рахунок держави, відповідно вимог КПК України, вирішено судом під час ухвалення вироку. Грошові кошти в сумі 40000 грн., як застава, були зверненні в дохід держави у зв`язку з порушенням умов даного виду запобіжного заходу і поверненню заставодавцю не підлягають.

Крім того, ст. 154-1 КПК України, на яку посилається захисник, передбачено, що у разі повернення застави, внесеної підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, вона може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, а не звернута в дохід держави на виконання додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, тобто правові підстави для задоволення клопотання в цій частині відсутні.

В апеляції захисник ОСОБА_7 просить скасувати постанову суду та задовольнити клопотання про винесення постанови, якою визнати звернену в дохід держави заставу як конфіскацію майна. Вважає, що судом неправомірно було звернуто на користь держави внесену заставу, оскільки ОСОБА_8 не порушував умови призначеного запобіжного заходу. Зазначає, що при винесенні постанови про зміну запобіжного заходу, суд, всупереч кримінально-процесуальному закону, не здійснив привід підсудного ОСОБА_8 .

В запереченні на апеляцію захисника, яке надійшло від прокурора ОСОБА_9 йдеться про необґрунтованість доводів апеляції та законності рішення місцевого суду.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора ОСОБА_6 в заперечення апеляції, обговоривши її доводи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду за результатами розгляду клопотання захисника ОСОБА_7 ґрунтується на вимогах кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, суд послався на те, що постанова Житомирського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2013 року про зміну підсудному ОСОБА_8 запобіжного заходу оскарженню не підлягає, тому питання щодо безпідставності зміни запобіжного заходу ОСОБА_8 не підлягає розгляду. Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки вказане питання не є предметом розгляду в даному провадженню, де можуть бути вирішені лише питання, зв`язані з виконанням вироку.

Посилання в апеляції на можливість визнання зверненої в дохід держави застави як конфіскації майна є непереконливим, оскільки суд першої інстанції обгрунтовано зазначив в описовій частині постанови, що ст. 154-1 КПК України 1960 року, передбачено, що у разі повернення застави, внесеної підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, вона може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, а не звернута в дохід держави на виконання додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, тобто правові підстави для задоволення клопотання в цій частині відсутні.

З наведеним погоджується й апеляційний суд, оскільки вказана в апеляції захисника застава не була повернута заставодавцю.

Вищенаведеним спростовуються доводи апеляції захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінально-процесуального законодавства.

На підставі викладеного, вказану постанову суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 409, 411 КПК України 1960 року, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського районного суду Житомирскої області від 27 березня 2014 року, якою клопотання захисника ОСОБА_7 про встановлення факту не порушення покладених на ОСОБА_8 обов`язків, передбачених при обранні запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, визнання зверненої в дохід держави застави як конфіскації майна залишено без задоволення, залишити без зміни.

Судді :