Рішення

від 12.06.2009 по справі 53/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/234

12.06.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «L-Мастер»   

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віас»

про стягнення 6 588,53 грн.

                                                                                               Суддя   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Лозянко О.О. –представник за довіреністю № 693 від 13.05.2009р.

від відповідача:  не з'явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віас»заборгованості за Договором купівлі-продажу № 20/02-2004 від 04.03.2004р. в розмірі 6 588,53 грн. , в тому числі: 6 053,51 грн. основного боргу, 238,82 грн. пені, 29,85 грн. 3% річних та 266,35 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. порушено провадження по справі № 53/234, розгляд справи призначено на 18.05.2009р.

          У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін по справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2009р. розгляд справи відкладено на 12.06.2009р.

          В судовому засіданні 12.06.2009р. представник позивача подав заяву № 12/061 від 12.06.2009р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3 428,56 грн., в тому числі: 2 969,25 грн. основного боргу, 232,33 грн. пені, 29,04 грн. 3% річних та 197,94 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позивача позовних вимог, а саме зменшення позовних вимог.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Листом Головного управління статистики у місті Києві № 13-3188 від 04.06.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.06.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2004р. між сторонами у справі було укладено Договір купівлі-продажу № 20/02-2004 відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а Покупець (відповідач) прийняти товар та оплатити його згідно накладних, узгоджених по асортименту, цінам та кількості, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1 Договору № 20/02-2004 від 04.03.2004р.).

Загальна кількість товару визначається в накладних (п. 2.1 Договору № 20/02-2004 від 04.03.2004р.).

Відповідно до п. 6.1 Договору № 20/02-2004 від 04.03.2004р. даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2004р.

Таким чином суд дійшов висновку, що вказаний вище договір припинив свою дію 31.12.2004р., а поставка товару здійснювалася на підставі усної домовленості між сторонами.  

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості позивачем поставлено відповідачу товар на суму 8 217,42 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями витратних накладних № 13.12.11 від 13.12.2006р. через Килемник А.В. за дорученням № ЯМЗ 265730 від 13.12.2006р., № 13.12.10 від 04.03.2004р. через Килемник А.В. за дорученням № ЯМЗ 265730 від 13.12.2006р., № 31.05.26 від 31.05.2007р. через Килемник А.В. по довіреності № ЯНХ 690234 від 31.05.2007р., № 04.06.13 від 04.06.2007р. через Килемник А.В. по довіреності № ЯНХ 690241, № 24.10.22 від 24.10.2007р. через Сліпченко А.І. за дорученням № ЯОД 915114 від 24.10.2007р., № 15.05.33 від 15.05.2008р. через Сліпченко А.І. по довіреності № ЯОД 915195 від 14.05.2008р., № 15.05.32 від 15.05.2008р. через Сліпченко А.І. по довіреності № ЯОД 915195 від 14.05.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.          

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу позивача претензію № 1 від 12.01.2009р. з вимогою про оплату заборгованості  в сумі 6 053,51 грн. На доказ направлення претензії відповідачу позивач долучив до матеріалів справи копію опису вкладення у цінний лист з відміткою установи зв'язку про прийняття до пересилання та копію фіскального чеку (оригінали оглянуті в судовому засіданні).   

Відповідач відповіді на вказану претензію не надавав, обов'язок щодо сплати заборгованості перед позивачем в повному обсязі не виконав.

Враховуючи норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 24.01.2009р. оплати позивачу поставлений товар.

Матеріали справи також свідчать, що відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар на суму 5 969,25 грн., що підтверджується завіреними копіями виписок з банківського рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 2 969,25 грн., що також підтверджується довідкою від 12.06.2009р. про залишкову суму заборгованості, підписаною головним бухгалтером позивача.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  2 969,25 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

В ч. 1 ст. 547 ЦК України зазначено, що  правочин щодо забезпечення виконання вчиняється у письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати поставленого відповідно до видаткових накладних товару.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 232,33 грн. за несвоєчасну оплату товару задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 29,04 грн. та збитків від інфляції в сумі 197,94 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віас»(01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1; ідентифікаційний код 32207393 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «L-Мастер»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28; ідентифікаційний код 24094684) основний борг в сумі 2 969 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 25 коп., 3% річних в сумі 29 (двадцять дев'ять) грн.. 04 коп., інфляційні витрати в сумі 197 (сто дев'яносто сім) грн.. 94 коп.,  витрати на сплату державного мита в сумі 31 (тридцять одна) грн. 96 коп. та 57 (п'ятдесят сім) грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В решті позовних вимог відмовити.  

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                 Грєхова О.А.